Максим Розенфельд:
История Харькова — это не про музеи, и даже не про женщин или мужчин. Это история про другое. Харьков ассоциируется у нехарьковчан со многими стереотипными вещами: крупный промышленно-индустриальный центр, огромный железнодорожный узел. Но город сделали таким, какой он есть, не заводы и не железная дорога, а совершенно авантюрная затея одного харьковчанина в конце 18 века.

Это был юноша аристократического происхождения. По моде того времени его отправили учиться в Санкт-Петербург в кадетский корпус. Он не хотел быть военным, мечтал учиться в университете, но университет в империи тогда был всего один — в Москве. И он не придумал ничего лучше, как дезертировать, чтобы учиться в университете Гейдельберга (университет имени Рупрехта и Карла — старейший и один из наиболее престижных в Германии).
Времена Павла I были не самыми либеральными. Павел велел беглеца догнать, поймать и арестовать. Юноша был хитрым, поэтому написал императору очень умное письмо, где говорил: «Я не пытаюсь оправдаться, но хочу объяснить свою мотивацию. Я понимал, что из меня получится очень плохой офицер, но хороший ученый. Как ученый, принесу гораздо большую пользу Родине». Павел прочел письмо, похвалил автора: «Молодец, хорошо сформулировал, Вася!» — и простил беглеца.

Императора скоро убили, новым правителем стал его сын Александр, которому наш герой написал следующее письмо, где изложил, в чем он видит главную проблему империи. «Империя огромная, — писал он, — и на всю эту огромную империю — один университет в Москве. И все образованные люди находятся в Москве и Санкт-Петербурге. Никого нет в Киеве, Одессе, Харькове, Сибири, Урале, на севере империи. Развиваться так государство больше не может.
Решить вопрос можно двумя способами: плохим и хорошим. Плохой способ: мы в десятки раз увеличиваем набор в Московский университет. Почему это плохо? Потому что гнать парня за тысячи километров из Иркутска или Екатеринбурга в Москву — глупо. Но если уж мы его пригоним туда, то через пять лет назад в свой Иркутск не вернется, а поедет делать карьеру в Питер. И опять никого не будет в провинции, все будут по-прежнему концентрироваться в столицах. Хороший способ решить проблему — открыть, например, в Иркутске университет. Тогда парня никуда гнать не надо, а через пять лет, когда он свой университет закончит, в городе появится образованный специалист».
Император вызвал умного юношу, который мог писать такие прекрасные письма, и спросил: «Как тебя зовут?»
Харьковчанин — не тот, кто в Харькове родился, а тот, кто тут учился.
— Вася Каразин, — ответил тот.
— С какого города начнем, Вася? Где откроем первый провинциальный университет Российской империи?
— Я из Харькова, там и откроем, — сказал Вася.
— А почему в Харькове? Дыра же, зачем там? Может, лучше в Киеве?
Не было никакой логики в происходящем, просто Каразин очень хотел открыть университет именно в своем городе. Он фактически предложил императору готовое решение.
— Чтобы открыть университет в городе, нужны четыре вещи: студенты, профессора, здание и деньги, — пояснил он. — Студенты в Харькове есть. Это выпускники коллегиума — учебного заведения, которое славится, например, тем, что в нем преподавал Сковорода. Одно из трех крупнейших учебных заведений тогдашней Украины. Профессоров найдем. Вызовем, выпишем из Германии. Я напишу своему другу Гете: «Дорогой Иоганн, пришли нам пожалуйста немецких профессоров».
И действительно, первый профессорский корпус харьковского университета — это 26 профессоров, приехавших сюда из Германии.
— Теперь про здание. Губернатор Иван Бахтин отдает свой губернаторский дворец под университет, лишь бы его открыли. А деньги? Харьковчане — дивные люди. Они сами собрали деньги ради того, чтобы этим студентам продавать семечки, водку и все прочее. Потому что если в городе есть студенты, в нем есть бизнес и торговля.

У Каразина все получилось, и он открыл в 1805 году первый провинциальный университет в истории Российской империи. И вся история этого города, его карма и все, что здесь происходит, — не промышленная, железнодорожная или индустриальная, это история города-университета. И сейчас на полуторамиллионный город — триста тысяч студентов. Каждый пятый — студент. Они приезжают в город и… Не уезжают, остаются здесь. Харьковчанин — не тот, кто в Харькове родился, а тот, кто тут учился.

https://cpn.com.ua/flat/SF-2-867-365/ +380 (96) 442-15-87
+380 (95) 675-63-11

https://cpn.com.ua/house/SH-191-167/ Продаж 2-поверхового будинку загальною площею 410 м² котеджному містечку закритого типу “Лісне”, місто Харків. 459 000 $ +380 (96) 442-15-87
+380 (95) 675-63-11

АНАЛІТИКА у Черкасах
Коротенько опишу тенденції квітня 2024.

🏡 ДОВГОСТРОКОВА ОРЕНДА:
- попит на квартири в сегменті від 15000грн + став значно меньший, але власники не мають наміру знижувати ціни через дороговизну сучасного ремонту та техніки.
- середній сегмент від 6000 - 15000 грн. трохи скидають ціни (500-1000 грн) при перегляді (але не всі).

🏬 ПРОДАЖ КВАРТИР (вторинний ринок):
- стабільний попит в сегменті до 50000 у.о., але поки одні довго думають, то кращі варіанти забирають більш рішучі покупці.
- мотивовані до продажу власники торгуються на більші суми, але переговори, зазвичай, ідуть довго і напружено.

🏗 ПРОДАЖ НОВОБУДОВ:
- наприкінці квітня стартувало багато акцій від забудовників та знижки від 5% і вище, що вказує на низький попит.
- на сьогодні на ринку трапляються варіанти, де ціна квадратного метра від власника, в зданому будинку, може бути рівною (або навіть нижчою) ніж у відділі продажу того ж забудовника. І саме такі варіанти варто купувати зараз!

‼️Загальне спостереження: більшість угод, що відбуваються зараз, укладаються з дисконтом 10-15% від початкової вартості, яку видавала на старті продажу аналітика. Продаються ті обʼєкти, де власники готові скидати ціну 📉

⁉️Яким чином можна спростити адміністративний і судовий механізми підтвердження права власності на зруйновану нерухомість

Від початку повномасштабної війни росії проти нашої держави питання збереження інформації про права власності українців, особливо неоцифрованої – не внесеної до ДРРП, набуло особливої актуальності. Адже внаслідок збройної агресії рф громадяни втрачають не тільки майно, але й документи, які підтверджують право власності, і за відсутності відповідних відомостей у реєстрах, не можуть отримати доступ до компенсації в межах державної програми «єВідновлення».

За офіційними даними, тільки 26% інформаційних повідомлень про пошкоджене майно, які вже були подані громадянами через Дію (загальна кількість таких заявок сягає 645 тисяч!), підтверджуються даними з ДРРП.

Це означає, що лише кожне четверте таке повідомлення було подано верифікованим власником, решта заявників змушені підтверджувати свій статус власника в межах адміністративної процедури (за відсутності доступу до відповідного архіву БТІ участь у ній зараз унеможливлена!) або звертатися до суду.

З огляду на воєнні виклики і реалії доступу до національного компенсаційного механізму експерти нашого проєкту Поверни своє пропонують запровадити спеціальну процедуру державної реєстрації без підтвердження інформації від БТІ.

Такий механізм варто реалізовувати за наявності двох головних умов.
1️⃣ - наявність оригіналу відповідного правовстановлювального документа.
2️⃣ - включення адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням нерухомого майна до Переліку територій, на яких відсутній доступ до реєстрових книг підприємств БТІ або такі книги знищено, затвердженого Мінвідновленням. Водночас слід передбачити запобіжники від можливих зловживань у вигляді обтяження права власності на період дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування.

Запропоновані зміни не лише дозволять спростити доступ до компенсації і зменшити навантаження на судову систему, але й розширять національну базу даних про збитки та постраждалих внаслідок війни, яка наразі є інформаційним фундаментом для міжнародного Реєстру збитків для України!

Такі зміни в межах адміністративної процедури, а також рекомендації наших експертів щодо вдосконалення судового механізму підтвердження права власності для цілей отримання компенсації обговорювалися в межах круглого столу, організованого Проєктами Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осiб, постраждалих від війни в Українi» та «Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні» спільно з ГО «Поверни своє».

Проблематика верифікації власників зруйнованого під час війни житла у контексті доступу до компенсації викликала значний інтерес серед національних органів влади та експертного середовища. Для її обговорення на одному майданчику зібралися представники трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової, члени міжнародних та громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від війни, нотаріуси, державні реєстратори, експерти у сфері захисту права власності, представники «компенсаційних» комісій, органів місцевого самоврядування, а також ЗМІ.

Дякую учасникам заходу а також нашим партнерам Офіс Ради Європи в Україні - Київ за співпрацю та організацію такого важливого обговорення!

Детальний репортаж про цей захід, а також рекомендації наших експертів, підготовлені за підтримки Проєкту Ради Європи «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні», вже розміщені на сайті Поверни своє.

Посилання