Forwarded from морг автоном
Справа у тому, що ці дві речі можуть бути взагалі між собою не пов'язані – поведінка самоушкодення може не ховати за собою суїцидальних нахилів. Мені це здавалося очевидним, хоч і звинувачувати систему охорони здоров'я в поточній класифікації я не можу, оскільки я не є її частиною і не докладаюся до її реформи, живу не в своїй країні, й оскільки мені нема 18, то я ще й не людина, і максимум, котрий можу зробити – написати про це пост в задрипаному телеграмі.
Емоційний дистрес, особливо на фоні війни, створює безліч проблем, але це ніколи не вихід, тому що селфхарм додасть ще більше проблем, про наслідки яких ви можете навіть не здогадуватися. Закликати когось облишити паттерн, котрий є ще однією (якщо не єдиною) спробою копінгу в цьому світі, було б простим рішенням, а прості рішення не діють, і більшість залишаться байдужими до моменту, доки це не доведе їх до реальної потреби в медичній допомозі, проте й думати "з вами або вашими близькими нічого серйозного не станеться", є помилкою вцілілого, тому що ви ніколи не знаєте, в який момент це може перейти межу і стати потенційно небезпечним для життя.
Причини самопошкоджень можуть бути різними, від нудьги до глибоких емоційних переживань, проте жодні стимули цього не глорифікують. Ігнорування подібної поведінки переростає в толерацію, саме тому це може зійти на наступну сходинку, бо, хай там як би вам не здавалося, наскільки це "лише ваша справа" – ви не можете бути певними, що все під контролем. Ба більше, може здаватися, ніби селфхарм це єдине, що ви взагалі в своєму житті контролюєте.
Вершиною цієї поведінки вважається підлітковий вік, але якщо з цим нічого не робити – це закарбовується. Не у всіх ця звичка "відпадає", і якщо ви відчуваєте потребу звернутися за допомогою – обов'язково зробіть це. Це може бути страшно, проте, можливо, комусь це треба почути. Це питання не лише ментального здоров'я, а і фізичного, вашої безпеки і безпеки вашої рідні. Наслідки можуть бути непередбачуваними.
Якщо у вас є можливість уникати цього, робити це рідше, чи, принаймні, поговорити з кимось (навіть анонімно онлайн) – зробіть це. У кожного свій шлях, в когось він тернистий і довгий, і ми ніколи не знаємо, що відбувається у людини в житті поза інтернетною картинкою.
За збігом обставин, моя історія лиш випадково закінчилася добре, і я цілком усвідомлюю, як легко цього могло просто не статися.
Піклуйтеся про себе, іноді окрім вас самих більше цього ніхто не зробить.
💋3
☨𝖊𝖓𝖙𝖗𝖔𝖕𝖞 ᶜᵒᵛᵉⁿ
чот рандомно потягнуло на чб стадіки.. #study #conceptart
руки чешуться
піду ще щось таке накалякаю
піду ще щось таке накалякаю
💘8☃1
☨𝖊𝖓𝖙𝖗𝖔𝖕𝖞 ᶜᵒᵛᵉⁿ
✃ пишіть все, що вашій душі бажається — від дурниць і мемів до глибоких питань і роздумів🫁 можете навіть картіночкі кидати, але прошу в межах дозволеного (без рос, шок-пікчі під спойлер ок да) https://t.me/IncogNoteBot?start=_johnathanpurrs (на питання або…
скажіть шось в анон мнє, бо нудно
💘3
☨𝖊𝖓𝖙𝖗𝖔𝖕𝖞 ᶜᵒᵛᵉⁿ
скажіть шось в анон мнє, бо нудно
🔮: які солодощі ви любите?
все кокосове, чорничне і м'ятне, конкретики серед видів солодощів особливо не маю, головне щоб не трюфель і не рахат лукум 😅
#QA #Корвінарій
🍓3❤1💘1
Forwarded from IncogNote — anonymous messages
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
❤3💘1
IncogNote — anonymous messages
😃 Sticker
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
❤3💘1
☨𝖊𝖓𝖙𝖗𝖔𝖕𝖞 ᶜᵒᵛᵉⁿ
скажіть шось в анон мнє, бо нудно
🔮: Розкажеш про свій творчий шлях? Як це все почалось, як корча стали такими крутими?✍️🤓
розповідатиму коротко і те, що пам'ятаю.
почалось все 15 років тому з моїх перших "концепт-артів" невмілими але товстими безперервними лініями:
4-5 років: найнайнайпершими моїми персонажами були пташенята та пташечки їхні батьки. Окрім пташенят були ще інші тваринки-дитинчата, з якими я придумували всілякі пригоди. В мені зароджується підсвідома пристрасть створювати свої світи та героїв.
5-10 років: віднайшли для себе пластилін і мої ідеї здобули скульптурну реалізацію окрім малюнку. Тоді я ліпили міфічних створінь, іншопланетян та придумували нові раси. Навчаюся у художніх гуртках, де моїй фантазії дозволяють розвиватися на повну. Приблизно у років 10 замислююся над тим, що хочу міцно пов'язати своє майбутнє з творчою стезею, до кінця не усвідомлюючи, що вона вже міцно прикута до мене, насичує мене і дозволяє мовити трошки більше, ніж я можу це зробити просто словами, або на папері.
11-12 років: період свідомого пошуку мною мого стилю, що зараз я вважаю своєю найбільшою помилкою. Через брак досвіду і академічної бази це дається мені складно, тож я психую й вирішую крокувати так, як крокується. У мене з'являється найперша сона, котра за цей період змінюється разів 18. Роблю тривалу перерву у ліпці, бо у 12 починаємо свідомо працювати над своїми навичками малювання і налаштовуватись на майбутній вступ. Також в цей період з початком локдаунів приходить перша депресія і відповідно перший, хоч й короткий, артблок (три місяці).
13-15 років: потихеньку проявляється стиль, мої власні уподобання у жанрах, натхнення від інших художників та музики. Вперше заводжу соцмережі — ДевіантАрт, Інста, Пінтерест, де я були відомі під псевдо Люпінівна. Перебуваючи у іншому місті готуюся до вступу і власне вже повернувшись через чотири місяці відзилу, вступаю до коледжу на бажану спеціальність. З часом в інсті набираю аудиторію 800+ людей на артах з рок-музикантами, а пізніше благополучно ловлю другий артблок. Причина артблоку: бажання відійти від теми рокерів, приділити увагу мультифандому і власним персонажам, проте не отримую зворотнього зв'язку з авдиторією взагалі ніякої.
Мене лякає такий розклад подій і через небажання втратити себе та творити лише для інших, я змінюю свій імідж повністю. Так народжується Ріпкуїзовський, ну а я... я перенароджуюсь.
16-18: і ось ми тут... тут і додати власне нічого, окрім того, що самі бачите :)
#QA #Корвінарій
❤4💘3☃1