🇺🇦✨Запрошуємо вас на відкриту зустріч з відомим українським політиком, громадським діячем, науковцем Сергієм Джерджем!

❗Тема зустрічі: "Україна та НАТО: шлях до повноправного членства"

Захід присвячений стратегічно важливій темі для майбутнього України — її шляху до повноправного членства в НАТО!

Сергій Джердж — голова Української республіканської партії та Громадської ліги "Україна — НАТО", кандидат політичних наук.

На лекції ми глибоко зануримося в питання, які стосуються кожного українця:

🔹Чому НАТО? Розберемо, чому членство в Альянсі є ключовим для національної безпеки та стабільності України.

🔹Поговоримо про те, як Україна йшла до цього рішення, починаючи з 1990-х років, і які етапи вже пройдено.

🌟Буде цікаво! 🌟

📍Зустрічаємось 5 березня о 18:30 в Conservative Hall.

👉Реєстрація на зустріч обов'язкова за посиланням - https://forms.gle/5HmpMpu3UtyUsLwe6

#УкраїнаНАТО #ЄвроатлантичнаІнтеграція #СергійДжердж #УІКДІ #Лекція

✨🎓Запрошуємо вас на відкриту лекцію Сергія Чаплигіна на актуальну тему "Від пуритан до Трампа: історія американського консерватизму"

🗓 12.03, 18:30
📍 Conservative Hall
📢 Лектор: Сергій Чаплигін – кандидат філософських наук, громадський діяч, соціолог та структурний лінгвіст

Основні тези, які плануємо обговорити на лекції:

🔎 Три хвилі консерватизму в США:
📌 Революційний – протест проти королівських зловживань у дусі англійських традицій
📌 Протидія Новому курсу – реакція на політику Рузвельта у 30-х роках ХХ століття
📌 Консервативне об'єднання після Другої світової війни – синтез лібертаріанства, традиціоналізму та антикомунізму

🔥 Також розглянемо:
✔️ Як пуритани вплинули на формування консерватизму
✔️ Чому американські віги стали республіканцями
✔️ Як Вільям Баклі-молодший об’єднав правих США
✔️ Скільки тривала “Ера Рейгана” та що таке “Революція Ґінгріча”
✔️ Хто такі фузіоністи, неокони та палеоконсерватори?

📩Реєстрація на лекцію обов'язкова! Посилання: https://forms.gle/ohDgjXhgTsGXrfBZ6

Добровольці – перші у бою, перші в безсмерті!

З перших днів війни українські добровольці стали щитом нації, стали мечем, що нищив ворога.
Вони обрали бій, а не рабство. Смерть, а не ганьбу.

14 березня – День Українського Добровольця⚔️

Це день тих, хто віддав себе без залишку.
Тих, хто навчив нас, що таке жертовність.
Тих, кого ми не маємо права забути.

🕙 Час: 16:45
📍 Місце буде повідомлено згодом

Прийди. Вшануй. Пам’ятай.
Бо забуття – це другий постріл у спину.

Права Молодь | Instagram

Кожного дня у медійному просторі або ж просто у суспільстві ми чуємо багато фраз, які на перший погляд здаються нам буденними, нейтральними або навіть пасивними. Але саме у цих цитатах продовжують жити московитські наративи, які насаджувалися українцям століттями. І, що найстрашніше — вони продовжують діяти.

✔️"Пушкін — це класика, навіщо його викорінювати"
✔️"А яка різниця, хто там буде при владі, головне щоб спокійно жилося"
✔️"У нас же спільна історія і культура!"

Це все не просто слова. Це — сліди імерії, закладені на рівні культури, освіти, мови, інтонацій.
Це — московький міф. Продуманий, ідеологічно витончений. Той, що проникає у свідомість. І ми зобов'язані його викорінити.

📣Саме ця тема і ляже в основу творчої зустрічі з Петром Іванишиним “Убити дракона: московський міф та його ліквідація”.

Чекайте анонс у наших соц.мережах найближчим часом!

"Убити дракона: московський міф та його ліквідація"
творча зустріч з Петром Іванишиним

Московський міф — не про Пушкіна і не про братні народи.
Це глибоко вкорінена система ідей, фраз, “нейтральних” уявлень, що роками формували підсвідомість українців.


📖 Петро Іванишин — український літературознавець, експерт УІКДІ, культуролог і публіцист, доктор філологічних наук, професор, дослідник національної ідентичності в літературі..
Досліджує колоніальний вплив у культурі, мові й історії.

На зустрічі поговоримо про:

— Що таке московський міф: історія, структура, механізми
— Чому українська культура не зможе відбутись без прямої деколонізації
— І чому “вбити дракона” — це не про агресію, а про інтелектуальну гігієну

🔗Посилання для реєстрації на подію: https://forms.gle/MF2gM8YkUzdwB5zx8

📅 Дата: вівторок, 15 квітня
🕖 Час: 19:00
📍 Місце: Книголенд, м. Київ, вул. Жилянська, 5/60
🎟 Вхід вільний, за умови попередньої реєстрації.

📢 Подія організована за сприяння видавництва “Крила”

Лекція Петра Іванишина
"Причини та перспективи російсько-української війни"

Чому Росія веде війну проти України? Що стало її справжньою причиною — лише політика, чи щось глибше: ідеологія, історія, незавершена деколонізація?

Письменник, публіцист і філософ Петро Іванишин представить авторське бачення війни як прояву імперської агресії та боротьби за вихід України з багаторічного неоколоніального впливу Росії.

"Із здобуттям Україною Незалежності у 1991 році на карті світу з’явилась нова держава, котра, на жаль, неухильно перетворювалась на неоколонію."
— Петро Іванишин

Україна тривалий час залишалася у зоні контролю Росії — економічно, культурно, політично. Повномасштабна війна — це не початок, а загострення давнього протистояння.
Про це, а також про можливі сценарії майбутнього — на лекції.

Посилання на реєстрацію:
https://forms.gle/w1aUWVE3L2fXSNp36

📍 Conservative Hall
🗓 16 квітня, 18:30
🎟 Вхід вільний за умови попередньої реєстрації

Лекція Едуарда Юрченка «Темне Просвітництво: прихована загроза чи нова надія?»

У ХХІ столітті світ переживає глибоку кризу ідей. Багатовікова віра в прогрес, свободу та демократію дає тріщини — і на цьому тлі з’являється нове, загадкове і тривожне явище: Темне Просвітництво.

🔔 Що це?
Це інтелектуальний рух, що критикує самі засади сучасного світу — демократію, рівність, лібералізм, гуманізм. Його представники вважають, що Західна цивілізація втратила орієнтири, і пропонують альтернативу — холодну, елітарну, технологічну й іноді відверто антиутопічну.

📣 Про що буде лекція?
Політичний філософ, публіцист і дослідник сучасних ідеологій Едуард Юрченко:

🔍 Чи це — виклик гуманізму та ліберальному порядку?
💡 А може, це — тверезий аналіз кризи Західної модерності?
⚖️ І головне: Темне Просвітництво — це загроза чи нова надія?

🔗Посилання на реєстрацію:
https://forms.gle/CC7tVKyNjaqmmEjV6


🗓 Дата та час: 23.04, 18:30
📍 Місце проведення: Conservative Hall
🎟 Вхід: вільний за реєстрацією

Все, як завжди. Мирний протест з проукраїнськими і просімейними гаслами в Україні заборонений. Біля кінотеатру "Жовтень", де проходить лгбт-кінофестиваль, у тому числі з програмою для дітей, акція протесту простояла хвилини три. І відразу була знесена поліцією у максимально свавільний спосіб без жодної причини.
Поширте це, бдлск.
Гомодикатутра - це не фігура мови, це проза життя.

P.S. У відео я помилково називаю кінотеатр "Дружба".

Консерватизм — це не про заборони. Це про гідність, межі й відповідальність.

Коли в медіа згадують «консерваторів», зазвичай уява малює щось між церковним проповідником і старим дідом, який забороняє веселощі. Але насправді класичний консерватизм — це не про заборони. І точно не про страх.

Це про інше.

🔹 Консерватори — не вороги інновацій.
Вони не проти нового, але ставлять запитання:
«Чи не руйнує це те, що тримає нас на плаву?»
Тобто не «ні» всьому новому, а «давайте спершу подумаємо».
Сумнів — це не слабкість. Це інтелектуальна гігієна.

🔹 Консерватори — не противники свободи.
Вони просто не вірять у свободу без меж, бо це вже не свобода, а анархія.
Не культ «роби, що хочеш», а цінність «роби, що правильно».
Свобода ≠ свавілля.
Інколи межі — це не кайдани, а захист.

🔹 Консерватори — не проти прав людини.
Вони не вірять у те, що «нові права» мають знищувати відповідальність.
Бо не кожна соціальна мода — це прогрес.
Захищати гідність ≠ автоматично схвалювати все, що назвали «ідентичністю».

🔹 Консерватизм — не про контроль.
Це про відповідальність, порядок і свободу з межами.
Межі, які захищають людину від хаосу, а суспільство — від руйнування.

🔹 І ні, консерватори не мріють повернути нас у минуле.
Консерватизм — це не про страх перед новим, а про усвідомлений вибір.
Не все нове — добре. І не все старе — погане.
Його мета — не забороняти, а зберігати цінне й перевірене.

Класичний консерватизм — це:

▪️ стабільні інституції,
▪️ жива традиція, а не музей,
▪️ моральний компас, а не мінливі тренди,
▪️ людина — не «ідеальна», а така, яка є.

Іноді найбільш контркультурне — це не ламати все підряд. А зупинитися. Подумати. І зберегти.
Суспільство без орієнтирів — не вільне, а просто загублене.

Тож, можливо, час переглянути, що для нас є «консерватизмом».
Не як штамп. А як ідею, яка не вимагає забороняти — вона пропонує думати.

📚 Лекція Едуарда Юрченка
«Гетьманська ідея в контексті європейського консерватизму та реалій третього тисячоліття»

У той час, коли політична думка часто замикається на короткотермінових інтересах, саме історичні архетипи здатні запропонувати нам альтернативу. Гетьманська ідея — це не лише сторінка з минулого, а й спроба сформулювати відповідь на запити сучасності: потребу в ієрархії, відповідальності, державницькому мисленні.

👤 Едуард Юрченко — політичний філософ, публіцист, автор досліджень про український консерватизм — пропонує поглянути на гетьманство як на один із можливих векторів постліберальної трансформації.

У центрі лекції порівняльний аналіз гетьманської ідеї та класичних європейських консервативних концепцій у контексті сучасних викликів: від кризи національної ідентичності до деградації політичного представництва.

🔗Посилання на реєстрацію:
https://forms.gle/Ffma7H4nMaYdpJCv7

📍 Де: Conservative Hall
🗓 Коли: 30.04, 18:30
🎟 За реєстрацією вхід вільний

📚 Чому варто читати класику?
(І ні, не тільки тому, що "так треба")

Учора був Всесвітній день книги.
А сьогодні — день, коли ми пояснюємо, чому класика — не мертва, а незручна для слабкого мозку.

🔹Класика — це тренажер для мозку

Читання складного тексту активує зони мозку, які не включаються під час споживання відео або соцмереж.
Це як ходити в спортзал, але замість м'язів — ти качаєш аналітичне мислення, увагу та логіку.

🔹Вона змінює спосіб мислення

Класичні твори часто конфліктні, глибокі, багатошарові.
Вони вчать мислити не "добре/погано", а бачити суть, причинність, парадокси.
Це той рівень, де ти вже не споживач інформації, а її господар.

🔹Класика формує світогляд

Коли ти читаєш Липинського, Платона чи Франка — ти не просто дізнаєшся про минуле.
Ти бачиш, як формуються ідеї, культури, держави.
І починаєш думати не "що зараз модно", а "що має сенс".

🔹Це антисистема

Класика вчить не погоджуватись одразу. Вона конфліктує з конформізмом, безхребетністю і думанням в рілсах.
Саме тому вона "незручна", "важка", "нудна" — для тих, хто хоче, щоб усе було легко.

🔹Класика розвиває емоційний інтелект

У складних творах — складні герої. І саме через них ми вчимось емпатії, розумінню себе та інших.
Не через психологічні сторіс, а через драму, біль, вибір і правду.

🖤 Класика — не для еліти. Вона для тих, хто не хоче деградувати.

Чорнобиль: Біль, що об'єднав світ

Факт 1:
Радіаційний викид Чорнобиля був у 400 разів більший за бомбу в Хіросімі.

Факт 2:
Першими про аварію дізналися у Швеції.
Шведські вчені зафіксували підвищення рівня радіації 28 квітня і запідозрили витік — саме тоді СРСР змушений був визнати факт катастрофи.

Факт 3:
Ліквідатори отримали різні дозиметри — щоб зменшити паніку.
У багатьох випадках обладнання або не працювало, або спеціально показувало занижені показники опромінення.

Факт 4:
"Рудий ліс" — перший знак катастрофи.
Хвойний ліс поблизу реактора загинув від надзвичайно високого рівня радіації буквально за кілька днів — дерева стали рудого кольору.

Факт 5:
"Міст смерті" у Прип’яті.
Місцеві мешканці спостерігали за пожежею на АЕС із залізничного мосту. Багато хто з них отримав смертельні дози радіації того вечора.

Факт 6:
Реактор №4 досі небезпечний.
Попри саркофаги та "Укриття-2", всередині залишаються тонни розплавленого паливного матеріалу.

Факт 7:
Чорнобиль став домівкою для диких тварин.
Попри радіаційний фон, у зоні відчуження нині мешкають вовки, рисі, зубри, коні Пржевальського та сотні видів птахів.

🕯 Пам'ятаємо. Шануємо. Вчимося.
Щороку ми згадуємо Чорнобиль, вшановуючи пам'ять загиблих і тих, хто врятував світ. Ми зобов'язані пам'ятати, щоб ніколи не допустити подібного знову.

29 квітня 1918 року Павло Скоропадський став Гетьманом України — у момент, коли держава балансувала на межі анархії та шансів на стабілізацію.

Нащадок козацької старшини, генерал імператорської армії, Скоропадський сприймав владу не як романтичну мрію, а як обов'язок побудови реальної держави.

Його завдання були зрозумілими: стабілізувати ситуацію, створити дієві інститути, закріпити незалежність України у світі, що стрімко розпадався.

Його результати промовисті:

▫️ створення Української академії наук та понад 150 вищих навчальних закладів;
▫️ впровадження власної валюти — гривні;
▫️ укладання міжнародних договорів, які визнавали Україну;
▫️ формування регулярної армії й державної адміністрації.

Проте правління Скоропадського викликало і чимало критики. Його звинувачували в авторитаризмі, залежності від Німеччини та Австро-Угорщини, орієнтації на старі еліти і недостатньому рівні українізації. Але ці закиди часто ігнорують реальний контекст: без жорсткої централізації, без зовнішньої підтримки та без досвідчених управлінців країна просто не мала б шансів вижити в умовах війни і хаосу. А змінити мовний ландшафт суспільства, яке століттями перебувало під імперським тиском, за кілька місяців було неможливо.

Павло Скоропадський — не лише історична фігура. Це урок: свобода без відповідальності неминуче веде до руїни. Незалежність починається не з гасел, а з сильної держави, здатної вистояти в реальному світі.

Цього тижня ми говоритимемо про нього більше.
Бо історія України — це не тільки історія революцій. Це також історія тих, хто прагнув будувати. І Скоропадський був одним із них.

В Україні масове суспільне обурення від двох новин, що прийшли майже одночасно:

1. Якась маленька дівчинка зі сцени заспівала російську пісню «Сігма-бой»;
2. Львівські школярі з ліцею №93 танцювали під пісню російського співака «Моргенштерна».

Ну і на цьому фоні раз на кілька місяців у нас публікують рейтинги музичних вподобань українців на різних стримінгових платформах, так там обов’язково в топі російські пісні.

Що тут можна сказати, крім банальностей про провал інформаційної політики держави, якісь недоліки у виховання цих дітей і криків «куди дивляться батьки і вчителі?»? Певною мірою все це демонструє нам справжній рівень української естради, особливо в порівнянні з російською. У нас є класні гурти і яскраві виконавці. Проте їх не багато, і тому вони не можуть заповнити собою як музичний ринок, так і інформаційний простір. Натомість у нас чимало відверто посередніх проектів, які не чіпляють і взагалі мало кому цікаві. Їх якщо і слухають, то з жалю, бо «це ж наше, треба підтримувати» (ТМ).

Інша проблема в тому, що державної підтримки музичного ринку у нас фактично немає. Ні, регулярно роздають якісь гранти, організовують концерти, а відбір на «Євробачення» у нас ледве не справа національного масштабу (тільки хто пам’ятає виконавців, які в ньому брали участь вже через пару тижнів після завершення?). Проте як бачимо, толку від всього цього немає. Спитаєте, яка має бути державна підтримка? Покажу на конкретному прикладі, який багатьом не сподобається. Популярну підліткову пісню «Сігма-бой» в Росії переспівав Московський воєнний хор, наповнивши текст патріотичним змістом. Чи заходить таке їхній молоді? Питання риторичне.

Між іншим, у нас на четвертому році повномасштабної війни так і не з’явилося воєнної пісні, яка б отримала всенародне визнання, не кажучи вже про те, щоб здобула масову популярність серед військових. Хороші пісні є, але за деякими виключеннями на рівні альтернативи, типу шалено популярної в війську пару років тому «Простите меня мужики за то что не был в АТО» (пісня російською, між іншим), чи свіжої «Полковник із ОТУ».

І повертаючись до теми допису. Не треба вимагати від молоді націоналістичної свідомості (бо над нею ніхто не працює), політичної грамотності (в нашій країні це звучить взагалі смішно) і відмови від того, що їм подобається. Не хочете, щоб підлітки слухали російську музику? Дайте їм якісну українську, а не дійте примусом. Бо як бачимо, якщо заборонити російську, як у нас зазвичай роблять, то підлітки будуть слухати це всупереч. Заборони в усі часи працювали рівно навпаки: хочете щось прорекламувати забороніть це, і ще здійснить галас навколо цієї заборони, щоб про те що заборонено почули люди, які до цього навіть не здогадувалися про існування цих пісень чи виконавців.

Так що це не перші «пісенні» скандали, і не останні. Бо тільки дочекаємося наступного рейтингу популярних в Україні пісень...