📝 21.04: Громадянський лекторій по інноваціям і новій індустріалізації - приходьте!

21 квітня, з 10.30 і до самого вечора, в центрі Києва вперше проходитиме Громадянський лекторій на тему: «Інноваційний прорив і «нова індустріалізація» як складові модернізації України»: http://studrespublika.com/hl-kyiv-inek-anons/

Громадянський лекторій - це особливий формат комунікаційного майданчику для презентації проблемних позицій у вигляді експертних доповідей із подальшим змістовним обговоренням. Отже, анонсуємо потужних експертів-доповідачів: економіст Володимир Власюк; нардеп, голова «промислово-підприємницького» комітету парламенту Віктор Галасюк; філософ Андрій Єрмолаєв; політичний експерт Андрій Золотарьов; економіст Олександр Кравчук; фахівець із зовнішньоекономічних зв’язків Олексій Шерстобоєв тощо.

Розумні – значить прогресивні та рівні, отже запрошуємо і вас! Місце, час проведення і як зареєструватися тут: https://www.facebook.com/studrespublika/photos/a.363455800366897.82032.162380357141110/1768015223244274/

Думаймо! Будьмо критичними разом!

Економічна криза та заходи жорсткої економії болісно вдарили по добробуту більшості українців. І найбільш постраждали незахищені верстви населення. Незважаючи на те, що Україна має дружнє до жінок законодавство, насправді нам ще дуже далеко до ґендерної рівності. Якщо й до війни жінки отримували меншу заробітну плату та стикалися з щоденною дискримінацією, зараз їхнє становище погіршилося. Про те, як антикризова політика поглибила ґендерну нерівність, розповідає у своєму дослідженні соціологиня Оксана Дутчак. https://commons.com.ua/uk/genderna-nerivnist-ta-rezhim-zhorstkoyi-ekonomiyi/

Внимание всего мира приковано к событиям в Армении. После массовых протестов Серж Саргсян, авторитарный лидер этой страны, ушел в отставку. Чтобы не допустить кровопролития в этот трагический День памяти жертв геноцида, Саргсян и его правительство сложили с себя полномочия.

Почему эта дата имеет такое важное значение для современных армян? 24 апреля 1915 года Османская империя начала своё вопиющее преступление против целого народа. По оценке некоторых армянских ученых, количество жертв могло достигать 1,5 млн человек. До сих пор Турция отрицает факт геноцида.
Предлагаем прочитать статью Георгия Дерлугьяна, посвященную этой трагедии.

https://commons.com.ua/ru/vardapet/

20 апреля представители националистической организации «С14» разгромили лагерь ромов на Лысой горе в Киеве. Интересно, что такое событие произошло как раз в день рождения Адольфа Гитлера — человека, ответственного в том числе и за геноцид ромов.
Представители «С14» сами сообщили об этом событии в социальных сетях и пообещали, что это не последний рейд. Подробнее о преступлении ультраправых в статье Риты Бондарь. https://commons.com.ua/uk/s14-romy-i-pogromy/

Евакуйовані після Чорнобильської аварії люди не завжди могли пристосуватися до нових умов. Стигматизація, приховування інформації та інші проблеми спонукали їх повертатися, хоча й нелегально, додому.

В Куповатому, одному з офіційно нежилих сіл, розташованому за 30 км від ЧАЕС, сьогодні мешкає 28 осіб. Переважно це літні люди. Єлизавета Гавриленко поспілкувалася з ними та з переселенцями, що покинули свої домівки більше як 30 років тому. В її статті читайте про колективну пам’ять переселенців та самоселів, чорнобильську ідентичність та проблеми державної політики. https://commons.com.ua/uk/chornobil-u-dzerkali/

Футбол — це гра, вільна від політики. В цьому запевняють нас ФІФА, представники влади та самі футболісти. Але історія доводить інше: великий спорт є ареною політичних баталій. Футбольних фанів часто залучають у політику, а потім вони нав’язують здобуту ідеологію суспільству. Політизація футболу помітна й у міжнародних відносинах. Цьогоріч Велика Британія та Ісландія заявили про бойкот Чемпіонату світу в Росії. Футбольні ватаги беруть активну участь у формуванні ультраправих угрупувань і в Україні.
В новій статті Саміра Аббасова пише про те, як політика впливає на футбол і як сама гра може змінити громадську думку. https://commons.com.ua/uk/nepolitichnij-futbol/

Увесь період незалежності України точиться дискусія довкола ОУН та УПА. Попри, здавалось би, зацікавленість у темі, історія цих організацій погано досліджена, а в суспільстві про них циркулюють майже міфічні уявлення. ОУН та УПА тепер уславлюють на державному рівні, а молоде покоління уявляє, що вояки націоналістичних батальйонів були майже головними борцями з німецькими окупантами.

Канадський історик українського походження Іван-Павло Химка вивчає історію Голокосту на українських землях та участі ОУН в антиєврейських погромах. Сьогодні ми пропонуємо ознайомитися з його статею на тему посткомуністичного заперечення Голокосту. Викривлення історії дослідник показує на прикладі львівського музею «Тюрма на Лонцького». https://commons.com.ua/uk/muzej-memorial-tyurma-na-lonckogo/

Бразилія, як і багато інших держав Латинської Америки, пережила період військової диктатури та довгий час була занурена в бідність. За часів президенства Лули да Сілви (2003—2011) соціальна нерівність у цій країні досягла мінімальних показників за останні півстоліття. Соціальні програми, впроваджені Лулою, змогли побороти голод та злидні, рівень бідності значно впав. Бразилія нарешті пережила економічний бум.

Попри це, весь час правління Лули в країні вибухали скандали — політичні та корупційні. Після того, як він звільнив посаду президента, його звинуватили в корупції, а 2017 року бразильський суд засудив до дев’яти років ув’язнення. Про ситуацію в Бразилії та політику Лули да Сілви поспілкувався із соціологом Маріо Шенком наш редактор Тарас Саламанюк https://commons.com.ua/uk/uryad-luli-zmig-zabezpechiti-pributok/

Спокойно работать в дружном коллективе, продвигаться ступеньками карьерной лестницы и быть уверенным в своем будущем — мечта многих украинцев. Объявления о приеме на работу рисуют радужную картину, а на деле работник офиса сталкивается с удручающей реальностью. Нарушение трудовых прав и вторжение в личное пространство стали неотъемлемым атрибутом жизни офисных сотрудников.
Картину офисной диктатуры в этой статье рисует Николай Пидгора. https://commons.com.ua/uk/ofisnaya-diktatura-i-eyo-zhertvy/

Перемога над Третім райхом і його союзниками – важлива сторінка української історії. Боротьба з фашистськими загарбниками закарбувалась у колективній пам'яті народу. Але сьогодні ця тема стає простором для маніпуляцій фактами, створення нових міфів, а подекуди – відвертим перекручуванням історії. Нам пропонують відмовитись від життєствердного й позитивного змісту тих подій. Проте для більшості сучасників закінчення цієї війни було радісною подією, а не днем скорботи. Це був День Перемоги над несвободою, тиранією, людиноненависницькою ідеологію і смертю.
Сьогодні пропонуємо прочитати статтю Олексія Якубіна про те, як у 2010-ті роки разом із політичною ситуацією змінювалася репрезентація пам'яті про Другу світову війну.
https://commons.com.ua/uk/strasti-za-vijnoyu/

Антифашистский рух досі не втратив актуальності. У всьому світі відроджуються ультраправі організації та поширюються ксенофобські настрої. У людства має бути альтернатива цим руйнівним тенденціям.
Історія антифа дуже складна та суперечлива, й для більшості з нас вона залишається невідомою. У Німеччині цей рух після Другої світової війни опинився в скрутному становищі — й не зміг вистояти в політичній боротьбі з іншими силами.
Про минуле й сучасний стан антифа розповідає в цій статті Лорен Балхорн. https://commons.com.ua/uk/vtrachena-istoriya-antifa/

🆓 🇺🇦 Чи є у нас повноцінна свобода слова?

У вільному суспільстві не може бути виправдань брехні чи напівправді, чим би вони не прикривалися: війною або намаганням бути такими собі «дуже патріотичними» українцями/ками. На жаль, в Україні ситуація зі свободою слова погіршується, що надає особливої актуальності ІІ Громадянському лекторію на тему: «Свобода слова в умовах безпекових викликів: чому не можна її обмежувати», який Студреспубліка разом із газетою «Нова Республіка» проводитимуть 19 травня у Києві. Реєструйтесь для участі!

📢 Наступ на свободи – це, на жаль, реальність в Україні. Про це вже не мовчать, проте є такі, хто виправдовує. Долучайтеся до діалогу на дану тему за участі активістів/ок, експертів/ок, журналіст/ок, медійників/ць, просто небайдужих громадян/ок у форматі Громадянського лекторію. Прохання ділитися інфою – це важливо: https://www.facebook.com/studrespublika/posts/1786740854705044

Вчені та філософи, які серйозно замислюються про витоки соціальної нерівності, часто вимальовують образ первісної «золотої доби». Більшу частину історії, як стверджують такі дослідники, люди жили невеликими егалітарними групами. Поява сільського господарства й нестримне зростання населення зумовили соціальну нерівность. Тож суспільна ієрархія — це неминуча плата за здобутки нашої цивілізації.

Чи ж насправді історія людства була такою? Девід Ґребер та Девід Венґров аналізують уявлення дослідників про походження соціальної нерівності й пропонують свою альтернативу загальноприйнятій думці.

https://commons.com.ua/uk/yak-zminiti-hid-istoriyi-lyudstva-prinajmni-tu-yiyi-chastinu-sho-vzhe-vidbulasya/

В Києві почали вводити в дію рішення Київради про перейменування станції «Петрівки» у «Почайну». Далеко не всі жителі міста погоджуються з черговими проявами декомунізації. Але з думками народу не прийнято рахуватись. Навіть зібравши величезну кількість голосів за петицію проти перейменування частини міста, ви не отримаєте результату.

Пропонуємо дізнатись про життя того самого Петровського, на честь якого була названа станція київського метрополітену зі статті істориків Максима Казакова та Вадима Назаренка.
https://commons.com.ua/uk/kati-ukrayini-batki-golodomoru/

#декомунізація #петрівка #почайна #історія_києва

Зараз у мусульман починається священний місяць Рамадан. Останні десятиліття політичні прояви цієї релігії переважно асоціюються з реакційним фундаменталізмом у країнах Третього світу й ісламським тероризмом. Пропонуємо до вашої уваги статтю про «нетиповий» суспільний рух, що також мав за свій бойовий стяг іслам, — Націю Ісламу. Цей рух з’явився в часи Великої депресії в чорних гетто, які сильно потерпали від економічної кризи та безробіття. Це також політичний рух, що проповідує «чорний інтернаціоналізм» та засуджує інтеграцію в біле суспільство. До того ж це вчення дуже вплинуло на чорного революціонера — Малкольма Ікса. Дослідник Збігнєв Марцін Ковалевські розказує про історію Нації Ісламу, лідерів руху та його внутрішні суперечності.

https://commons.com.ua/uk/nacionalizm-naciyi-islamu/

Ромы регулярно становятся жертвами ультраправого насилия. Их стихийные поселения сжигают, самих ромов запугивают, тем самым усугубляя бедственное положение и маргинализацию этого народа.

Участники объединения «Худрада» решили обратить внимание людей на эту несправедливость. В прошлую пятницу на Михайловской площади активисты провели акцию «Ромская халабуда». Об этом событии и реакции правых написала Рита Бондарь

https://commons.com.ua/uk/sindrom-vyzhivshego/

Цього року відзначаємо п’ятдесятиріччя протестів «Червоного травня» 1968 року. Тогочасні події у Франції вважають кульмінаційним моментом для руху «нових лівих», який охопив різні регіони світу — від Мексики до Японії. Усе почалося з лівих студентських виступів, що переросли у масові демонстрації та загальний робітничий страйк, в якому взяли участь близько 10 мільйонів осіб.

Дискусії про ті події в лівому середовищі точаться і досі. «Червоний травень» надихав одних активістів та теоретиків, інших ж розчарувала відсутність радикальних змін у суспільстві.

Редакція нашого журналу підготувала підбірку статей про травень 1968-го і його ширший контекст, вплив цих подій на загальний політичний курс, революційну теорію та практику.

Лист «новим лівим» (Чарльз Райт Міллз): goo.gl/TvUMa

Травня 68-го не відбулось (Жиль Дельоз, Фелікс Ґваттарі): https://goo.gl/MHZjhM

Антиліберальна революция 1968 року. Погляд Валлерстайна (Ігор Усатенко) https://goo.gl/7GRy46

Ліві корені неолібералізму (Володимир Іщенко): goo.gl/Y75HT3

Між полюсами політики та теорії: розвиток академічного марксизму з 1960-х років до сьогодення (Ян Гофф): https://goo.gl/RhC4xB

Про робітничі протести нарешті заговорили головні інтернет-медіа країни, але досі мовчать телеканали. Увагу громадськості привернули вимоги профспілок підняти заробітну платню до 1000 євро і покращити умови праці на АрселорМіттал Кривий Ріг. Сьогодні це одне із найбільших промислових підприємств, де працює понад 20 тисяч найманих працівників. Про масштаб подій свідчить те, що залагоджувати конфлікт вирішив приїхати навіть власник світової металургійної імперії, Лакшмі Міттал. Про останні новини, політичне значення цієї боротьби та історичну перспективу, читайте у статті Максима Казакова.

https://commons.com.ua/uk/kryvbas-protest-arcelor-mittal/

Цими днями в Києві відбувається фінал Ліги чемпіонів. В столицю приїхали вболівальники зі всього світу, але без скандалів не обійшлося. Вчора увечері в одному з київських ресторанів група з 20 хуліганів побила англійських фанатів. І ми можемо тільки припускати, чи буде це останнім інцидентом.

Здавалося б, просто спортивна гра може так впливати на політичне життя, сварити та об’єднувати людей. Сьогодні пропонуємо прочитати статтю Саміри Аббасової про футбол та політику.

https://commons.com.ua/uk/nepolitichnij-futbol/

Революційні події, що відбулися сто років тому, й досі нас непокоять. Але в дискусіях про історію України не вистачає міжнародної перспективи. В Грузії, іншій периферії «тюрми народів», в той самий час склалася ситуація, схожа на українську. Уряд поміркованих соціалістів конфліктує з більшовиками, просить іноземної допомоги та погоджується на окупацію своєї країни. Ускладнює становище й протистояння з іншими народами Закавказзя, що мають свої національні прагнення.

Торік Ерік Лі видав книгу «Експеримент: Забута революція в Грузії, 1918—1921» про події тих років. Пропонуємо вашій увазі критичну рецензію Дена ла Боца, з якої можна дізнатися про становлення та поразку меншовицького уряду.

https://commons.com.ua/uk/zabuta-gruzinska-revolyuciya/