😢 Гадаємо, багатьох із вас також неприємно вразила новина про дозвіл столичної влади побудувати ТРЦ на місці книжкового ринку на Петрівці.

📚 Адже утворений наприкінці 90-х років буквально на асфальті й бананових ящиках ринок став для киян/ок особливим місцем. Хтось приходив/ла сюди потинятися рядами й погортати обкладинки, інші — за дешевими книжками, комусь щастило вишукувати рідкісні видання. Ну, а головне, за що всі ми любимо «Букініст» — це за створений громадський простір для зустрічей і спілкування людей.

Чи не єдиним аналогом такого легендарного київського явища можна назвати книжкові ятки вздовж Сени в Парижі, яким у 1992 р. було надано статус об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО. Нашому ж ринку на Петрівці в найближчій перспективі, на жаль, світить лише статус парковки 🤦🏻‍♀️

Детальніше про те, чому книжковий ринок кращий за ТРЦ, читайте в матеріалі Тетяни Ганжі й Марії Петренко.

✔️Курс на національну самоідентифікацію в галузі освіти
✔️ 12-бальна система
✔️ 12-річне навчання
✔️ Зовнішнє незалежне оцінювання
✔️ Укладання трирічних трудових договорів із педагогічними працівниками/цями, які досягли пенсійного віку
✔️ Нова українська школа
✔️ Ноутбук кожному/їй вчителю/ці до 2023 року

І все не туди 😭

Що ж не так з українською освітньою політикою і чому всі «покращення», які робляться протягом 30 років, призвели лише до кадрового голоду, вже традиційних осінніх масових акцій освітян_ок, незаліку ЗНО з математики третиною учениць/ів, дискримінації та системного гаплику ➡️ читайте в статті Олексія Гавриленка.

Ми здогадувалися, але такого усе-таки не очікували 👀

Досліджуючи умови праці у франшизних закладах харчування, соціологиня Уляна Терещенко провела низку інтерв’ю, з яких ми дізналися 👇
☕️ що в «Аромакаві» люди працюють без оформлення, а про звільнення їх повідомляють у sms. Також тут діє незаконна система штрафів, розписана на кількох десятках сторінок;
🥐 у львівській мережі і-fest за умовами договору підряду немає фіксованої місячної ставки, а отже — немає й оплати на час лікарняного чи відпустки;
🍟 у McDonald’s необхідно імітувати будь-яку діяльність, навіть за відсутності відвідувачок, а зарплата залежить від того, хороший чи поганий менеджер працює на зміні.

Подібні умови праці часто часто подають під соусом гнучкості, зручності й швидкого підробітку. Хто б сумнівався: люди, які працюють у таких умовах, є дуже «зручними» для роботодавців 😡

Якщо ви думаєте, що тут ми описали найгірше, то ні. Читайте статтю й хоча б спробуймо бути уважними до людей, у яких купуємо каву.

🎄 Ми довго обирали, що подарувати вам під ялиночку. І зрештою вирішили, що ненудне роз’яснення того, як працює ринок газу та звідки у нас такі платіжки за опалення, точно сподобається усім!

Формат подарунка поки залишаємо в секреті, але натякаємо, що до справи залучені пінгвіни 🐧 Опублікуємо все зовсім скоро. Не пропустіть, бо вийшло класно!

40 гривень за куб газу замість 8 — така халепа в платіжках пророкується нам із травня 2022 💔 Сподіваємося, що цього не станеться, але пильності не втрачаємо!

Тож доки держава «морозиться», відповідь на питання 👉 чому ціноутворення за газ може повернутися до людей не найкращим боком, — нам вирішили дати пінгвіни й батареї. Зафільмували всю схему в гостросюжетний мультик. І головне — не забули додати до неї план порятунку.

⚡️ Дивіться, розбирайтеся й розпалюйте свою класову солідарність!

🎅 Якщо ви читаєте «Спільне» то, вочевидь, знаєте, як ми любимо розбиратися із проблемами навколишньої реальності. Проте сьогодні, підводячи підсумки року, ми експертно заявляємо, що 2021 приніс нам усе-таки і багато хорошого!

Звичайно, що це хороше ховається десь у локальному, затишному, особистому й інтимному. Та саме ці сфери створюють міцне підґрунтя нагошо повсякдення, дають сили витримувати халепу глобальних масштабів та робити якісь кроки для її вирішення.

Тож дякуємо вам за ці кроки, підтримку, солідарність і небайдужість!

Гарних свят! 💜💜

Ви там як? 👋🏼

Вирішили поцікавитися, бо вже скучили за вами у 2022-му. І з цього приводу збираємося розпочати безжальний святковий спам із привітаннями та порадами «що почитати під олів’є» від нашої редакційної команди.

Тож ловіть перший новорічний «привіт!» від Тараса Білоуса.

«Хотілося побажати всім миру. Та, на жаль, справдиться це побажання чи ні, майже не залежатиме від нас цього року. Тому зичу витримки й прочитання статті про політичне життя минулорічної ювілярки Лесі Українки. Адже саме ця письменниця й громадська діячка, навіть всупереч своїй хворобі, могла “крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись”. Боюсь, нині таке вміння нам не завадить».

🍷 Це Денис Горбач із побажаннями класової свідомості та рекомендаціями до списку маст-рід у новому році ☝️

«Перебуваючи в епіцентрі геополітичних конфліктів, легко піддатися спокусі приєднатися до того чи іншого табору. Особливо якщо правлячий клас твоєї чи якоїсь іншої країни зробить за тебе всю найважчу роботу.

Гарною вакциною проти всього цього може бути інтерв'ю Вівека Чіббера з історичною ретроспективою альянсів, які ніде не закінчились успіхом прогресивних сил. Описаний у ньому досвід свідчить, що розраховувати слід лише на власні сили, якими б незначними вони зараз не видавалися».

Тож відпочивайте й набирайтеся сил 😉

❤️ «У новому році я бажаю всім турботи й піклування, які нібито нічого не створюють і яких неможливо осягнути логікою ринку. Турботи й піклування, які виносяться на периферію капіталізму».

Навіть нема чого додати до таких чудових побажань Оксани Дутчак. Хіба що посилання на статтю з дослідженням «оптимізації» та переведення на ринкові рейки сектору соціальної роботи в Україні. Матеріал є показовим свідченням того, що турботу й піклування неможливо «оптимізувати», не втративши їх.

Читайте та не губіть найважливішого 💜

Незалежно від того, яке свято святкується, ми невтомно всім і собі бажаємо фемінізму! Тому решта редакції підписується під кожним словом із новорічного привітання нашої авторки Альони Ляшевої:

«Хочу побажати щоб:
💜 у кожної з нас залишилось місце й час на зв'язок із близькими та далекими людьми, на любов до тих, чиї досвіди схожі на наші, і до тих, хто поки нам незрозумілі;
💜 емпатія й солідарність неодмінно вели за собою сміливість довіряти одна одній і врешті-решт об'єднуватися та голосно говорити про себе.

Саме про таку силу визнавати й приймати фундаментальні відмінності в досвідах, виховані патріархатом і капіталізмом, та водночас сміливо долати їх відкритістю та любов’ю говорить «Лівий феміністичний маніфест».

Його й радимо вам прочитати, а також бажаємо втілювати на практиці всі принципи феміністичного руху.

​​🔥 У найбільших містах Казахстану розпочалися масові виступи, що переросли в сутички з силовиками та захоплення адміністративних будівель.

⚒ У цих протестах важливу роль відіграє робітничий рух, загартований страйками останніх років.

🔥 Події у Казахстані — живе свідчення того, що неоліберальні реформи та знищення політичної демократії можуть обернутися соціальним вибухом

ДИКІ ЦІНИ І СТРАЙКИ. ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ У КАЗАХСТАНІ?

🔥 Що ще, як не тепла, міг побажати вам наш редактор Олександр Кравчук, який весь 2021-й шукав справедливості в енергетиці в рамках тематичного спецпроєкту.

«У новому році нам обіцяють кінець епохи порівняно дешевого українського газу. Згадати ці теплі часи можна за допомогою статті, про те, що ринкова конкуренція — далека від статусу рятівної палички для споживачів енергоресурсів. Раджу саме її, бо тут ви знайдете й промінь надії, адже у держави є всі можливості таки забезпечувати справедливі тарифи в енергетиці».

Дякуємо, Саша, надія хоч трохи гріє! ☺️

🎁 Ми не можемо знати всього, що ви загадали собі на Новий рік, але впевнені, що в тому списку точно було щось про збереження клімату 🌍

Адже сьогодні мало хто сумнівається, що нашій планеті загрожує серйозна небезпека. Яскравою ілюстрацією чого є комікс про результати всесвітніх кліматичних переговорів, який радить вам прочитати Вікторія Мулявка.

«Історія в картинках феміністичної художниці Емми у доступній формі дає зрозуміти, що проблеми клімату не можуть бути вирішені в умовах капіталістичної системи. Проте бігти в магазин за запасом гречки і гігієнічних засобів поки рано. Шанс організуватися, за словами Емми, ще є. Правда, робити це потрібно вже зараз!».

Тому не здавайтеся і вимагайте справедливої політики у переході на чисту енергію! 🤜🏼🤛🏻

В останній день новорічних канікул із побажаннями віри у власні сили всіх вітає В’ячеслав Циба. І ділиться матеріалом про львівський активізм, який допоможе збадьоритися перед поверненням у робочий режим 👇

«Місто, в якому ви живете, є не випадковим середовищем, а потребує залученості. Наприклад, протидії захопленню міського простору забудовами. А гарний приклад такої практики можуть дати львівські активісти й активістки».

Читайте статтю Ірини Юзик «Народна дія Львів», не сумнівайтеся у собі й скеровуйте енергію у правильне русло 😘

🗣 Сьогодні в Женеві має відбутися зустріч між Росією і США, на якій обговорюватиметься й концентрація російських військ біля кордонів України.

Коротко попередні позиції сторін можна описати так:
🇺🇸 Вашингтон закликає до діалогу, хоча не впевнений, що Москва на це погодиться.
🇷🇺 А РФ стверджує, що Штати вимагають односторонніх поступок, на що Путін ніколи не піде.

Схоже що очікувати продуктивних рішень, домовленостей і твердих зобов’язань знову не варто. Проте ми слідкуємо, чекаємо результатів і радимо всім прочитати статтю Тараса Білоуса про те, чому на зустріч з приводу вирішення майбутнього України, варто було б запросити Україну.

Статья также доступна на русском, in English

💔 Ніщо не болить лівим так, як підміна класових інтересів національними.

Проте навіть за таких обставин, не всі мають час на прочитання повної версії книжки за цією проблематикою — «Робітничий рух і національне питання в Україні: 1880 — 1918» історика-марксиста Марка Бойцуна.

А от з рецензією Сергія Гіріка всі точно впораються 👌🏼
У матеріалі ви знайдете огляд кожного розділу науково-популярної роботи й основні історичні точки взаємозв’язку розвитку робітничого руху й загострення національних суперечностей в українських губерніях Російської імперії.

Хоча ми все-таки впевнені, що рецензія надихне вас на повнометражні читацькі подвиги. До речі, безкоштовно отримати книжку в паперовому вигляді можна написавши Rosa Luxemburg Stiftung в Україні.

​​​​«ЧАС ДЛЯ СОЦІАЛІЗМУ!»

Французький економіст Тома Пікетті, відомий фундаментальною працею «Капітал у ХХІ столітті» (2014), вчергове здивував світ. Ще нещодавно будучи мейнстрімним економістом, тепер він закликає поглянути у бік соціалізму.

Наприкінці минулого року він випустив збірку статей під назвою «Час для соціалізму. Депеші зі світу у вогні, 2016-2021». Якщо у попередній праці Пікетті ілюстрував закони концентрації багатства на основі статистики за кількасот років, то тут же він переходить до радикальних політичних висновків.

Влучну оцінку твору висловив американець Роберт Каттнер на сайті New York Times. За його словами, після глибокого дослідження посилення нерівності Пікетті усвідомив, що політика перерозподілу у рамках «капіталізму загального добробуту» — включаючи помірно прогресивні податки і соціальні виплати — є неадекватною.

«Дивлячись на обмеження оподаткування та витрат, Пікетті приходить до висновку, що «рівності в освіті та соціальному забезпеченні недостатньо» і що відносини влади необхідно трансформувати, починаючи з вагомішого представництва працівників в управлінні та розподілі багатства корпорацій», — так описується квінтесенція нової книги.

Про себе у першому розділі книги Пікетті пише так: «Як і багато інших, у 1990-х я був значно більше лібералом, аніж соціалістом... Але тепер, через тридцять років, у 2020 році, гіперкапіталізм зайшов занадто далеко, і тепер я переконаний, що нам потрібно подумати про новий шлях виходу за межі капіталізму, нову форму соціалізму – партисипативного і децентралізованого, федералістського і демократичного, екологістського, антирасистського та феміністичного».

Вітаємо вихід нової книги і сподіваємось, що цей бестселер теж буде виданий українською

https://www.nytimes.com/2021/10/26/books/review/time-for-socialism-thomas-piketty.html

Існує стереотип, що в СРСР трудова міграція була неможлива. Проте стаття нашої авторки доводить, що тяглість традиції заробітчанства у західних регіонах за радянських часів не просто не переривалася, а виокремилися у стійке соціальне явище, яке формувало спосіб життя населення.

То куди ж і навіщо їздили на заробітки, коли Європа була закритою? Читайте у матеріалі Катерини Буркуш!