Запрошуємо подаватись на літню школу «Ліві перспективи», яка пройде в одеській області наприкінці серпня. Обіцяють насичену програму із питаннями:
▪️ хто такі ліві?
▪️ як пов'язані капіталізм і гендерна нерівність?
▪️ як захищати свої трудові права?
▪️ чому капіталізм несе загрозу для довкілля і якими мають бути альтернативи?
📌 Дізнавайтесь умови участі після реєстрації за лінком: https://bit.ly/3zB4oe5
Дедлайн: 10 серпня. Більше - у FB події.

Продовжуємо спецпроєкт «30 років реформ в Україні» публікацією про пенсійну систему.
Розкриваємо суть 5-ти етапів реформи і недоліки відмови від солідарної системи соцзабезпечення:
▪️ як в Україні замість забезпечувальних відносин прийшли страхові?
▪️ як урівнювали пенсійний вік чоловіків та жінок?
▪️ чому суддям та прокурорам не стали обмежувати максимальних пенсій?
▪️ чому накопичувальна система — це не гарантована пенсія, а ризикова інвестиція?
ПОСИЛАННЯ

В Украине более 50 тысяч детей находятся под опекой, многие из которых живут в детских домах семейного типа. Они должны была заменить интернаты, но в последние годы из-за недостатка финансирования этот процесс сильно замедлился.
Александра Алексеева рассказывает истории из жизни таких домов в Одесской области:
▪️ почему детям в ДДСТ нужен особый уход, лечение и помощь психолога?
▪️ зачем пересматривать работу ювенальной полиции?
▪️ какую помощь выделяет государство и что не так с льготами на коммуналку?

Що таке українські міста сьогодні? Це хаотичні новобудови, нищення простору для дозвілля і шкода довкіллю. Водночас саме тут з’являються низові ініціативи на захист історичної архітектури, громадських просторів, за доступ до інфраструктури, право на культуру й достойне житло.

У наступний вівторок, 3 серпня, запрошуємо на дискусію «Як реалізувати своє право на місто», за участі нашої редакторки Оксани Дутчак

Під час події будуть обговорюватися такі питання:
📌 Як виникали і розвивалися антизабудовні ініціативи в українських містах?
📌 Що таке право на місто і як воно втілюється через міські рухи?
📌 Як досліджувати міські рухи та ініціативи?

👩‍👧В Україні близько мільйона сімей виховують дітей без другого партнера. При цьому, соціальні виплати на початок 2021 року отримували лише 120 тисяч сімей.
Ця проблема здебільшого лягає на плечі жінок, адже а у 96% випадків мова йде саме про одиноких матерів.

🔸Які пільги надає статус одинокої матері?
🔸Якою мірою це виконується на практиці?
🔸Хто залишається поза доступом до державної допомоги?
🔸Чи готові жінки боротися за свої права?

Читайте в ґрунтовній статті Альони Ткаліч і Оксани Дутчак про ситуацію з одинокими матерями в Україні.

За минуле десятиліття в Україні виникло чимало антизабудовних ініціатив і організацій, що намагаються зберегти історичні будівлі, зелені зони та громадські простори від хижацької політики забудовників. Серед них є й ініціативи на захист радянського модернізму та найбільш гучний антизабудовний протест цього літа — на захист павільйону «Квіти України» (@savekvityukrainy).

Але порівняно з активістами, що борються проти забудови зелених зон чи дореволюційної архітектури, захисники модерністської архітектури стикаються зі специфічними проблемами. Їм значно важче донести до громадськості цінність радянської архітектури, «історичність» якої не очевидна, натомість асоціація з Радянським Союзом в сучасній Україні має негативні конотації.

У відповідь на ці виклики активісти зазвичай наголошують на унікальності будівель, які вони захищають. Але така риторика має свої межі, і вона ніяк не допомагає у справі побудови широкого антизабудовного руху. Тож чи не варто активістам змінювати акценти й говорити про обмеження прав приватних власників та право громади на участь у прийнятті рішень щодо вигляду міського простору?

Детальніше про ці та інші виклики антизабудовних ініціатив читайте у статті Лоріни Федорової.

Хаїм Сигал — галицький єврей, що під час Другої світової війни під різними іменами служив спочатку радянським міліціонером, потім став одним із лідерів «Поліської Січі» Бульби-Боровця, а згодом — комендантом поліції та перекладачем при німцях.

Його «сенсаційну» історію переказували й використовували, додаючи до неї щось своє, різні автори спочатку в радянський час, а згодом і в незалежній Україні. Зокрема, цим відзначився Володимир В'ятрович, який у своїх статтях про нього повторював вигадки з радянської літератури про «подвиги» чекістів.

Детальніше про те, хто, як і навіщо використовував цю історію, що ми насправді знаємо про життя Хаїма Сигала, а про що можемо лише здогадуватися, і чому ця історія насправді не така унікальна, як може здатися на перший погляд, читайте у статті Джареда Макбрайда

Книга ‘Кислотний комунізм’ британського письменника та філософа Марка Фішера так і не була дописана автором. Уривки цієї праці опубліковано в 2018 році, уже після його смерті. 

За словами автора, прагнення подолати капіталізм має виникати з усвідомлення, що цей економічний режим не сприяє накопиченню багатства, а, навпаки, перешкоджає зростанню суспільного добробуту. На цьому, власне, і базується сучасний неоліберальний проект. 

Детальніше про те, чому зникають елементи демократичного соціалізму та яке це значення має для лівих, читайте у перекладі передмови до останньої книжки Марка Фішера.

Масове вбивство поляків на Волині у 1943 році — одна з найскладніших сторінок в історії україно-польських взаємин. У відповідь на аргументи польських і західних дослідників, які стверджують, що вбивства були здійснені ОУН і УПА, деякі українські історики та політики, зокрема Володимир В'ятрович, обстоюють тезу, що це була не організована етнічна чистка, а «жакерія» — стихійна селянська війна, як реакція на дії поляків.

Американський історик Джаред Макбрайд у своїй статті аналізує події на Любомльщині та показує, що цей епізод говорить загалом про етнічну чистку. На думку автора, вона була спланована й організована ОУН і УПА, але здійснення настільки масового насильства було би неможливим без участі цивільних селян, яких вдалося мобілізувати з допомогою ідеології, примусу та заохочення грабунків.

Окрім того, автор полемізує з тезою про вплив «потрійної» окупації на спалах насильства, яку останні роки популяризує історик Тімоті Снайдер. Детальніше читайте у нашому новому перекладі.

Начало сентября — время новых надежд для тех, кто возвращается в школы или поступает в высшие учебные заведения.
Сегодня мы публикуем интервью с Пьером Бурдье о феномене молодежи. Бурдье говорит о том, как эти надежды получить свое место в иерархии “взрослого мира” сталкиваются с обесцениванием дипломов и зависят от вашего классового происхождения.
➡️ Молодость — это лишь социальный конструкт, а задача новых поколений, словами философа, — поставить под вопрос систему образования, которая служит не освобождению личности, а лишь закрепляет систему привилегий в обществе. ССЫЛКА

«Вы что не понимаете? Вы – рабы. И я умею Вами управлять». Эти слова стали последней каплей, которая заставила организоваться работникам Киевпасстранса в независимый профсоюз.
Позади у них остался период гонений и притеснений, сегодня – победы в судах, улучшение условий труда и уважение от коллег по цеху.
🔺О том, какой ценой организовывали профсоюз в Куреневском Депо, читайте в материале нашей авторки Алены Ткалич для @openDemocracy_Russia

Фемінізм — окремо, екологічний рух — окремо. Так часто сприймають ці рухи, які в останні роки стають сильнішими по всьому світу, і Україна тут не виняток.
Сьогодні ми публікуємо статтю, в якій розказуємо про ці перетини:
◽️ що таке екофемінізм та які є його течії?
◽️ який зв'язок між експлуатацією жінок та природи?
◽️ як колоніальна експансія змінює клімат?
◽️ чому потрібно поєднувати феміністичну, екологічну й антикапіталістичну повістки?

⛏ Україна відмовляється від вугілля й планує замінити його на чисті джерела енергії. Ці необхідні кроки мають зворотний бік: занепад гірничих регіонів, життя яких залежало від «брудної енергетики».
▫️ Влада обіцяє, що тепер це буде не просто закриття шахт, а трансформація «відповідно до найкращих європейських практик». Втім, незрозуміло, як це буде реалізовано, якщо у нас немає для цього 150 мільярдів євро, як у Європейському Союзі.
🪨Про міжнародний досвід справедливої трансформації й перспективи вугільної галузі в Україні читайте в новій статті енергетичного спецпроєкту.

Сьогодні двадцяті роковини збиття веж-близнюків у Нью-Йорку. З цієї нагоди ми підготували підбірку наших публікацій про тероризм і реакцію західних держав на нього.

📌 «Terrorist Win»
https://cutt.ly/2WBT17h
Колонка журналіста Ігоря Бурдиги про «війну з тероризмом» та її український вимір, написана до 14-річчя теракту 9/11.

📌 «Мистецтво, правда та політика». Нобелівська промова
https://cutt.ly/aWBTVNX
2005 року, після початку війни в Іраку, Нобелівську премію з літератури отримав Гарольд Пінтер — британський драматург і поет, який уславився своїми антивоєнними переконаннями. Це був символічний жест – європейський культурний світ не бажав ані Буша, ані його війни з тероризмом. Андрій Рєпа переклав текст за одну ніч після публікації, але йому не вдалося його тоді опублікувати у жодному українському виданні. Тож ми її опублікували 10 років потому, але вона досі не втратила свого значення.

📌 «Терроризм — симптом реально существующих социальных проблем»
https://cutt.ly/gWBT9As
Інтерв'ю з правозахисником Максимом Буткевичем, взяте після терактів у Парижі 2015 року.

📌 «Либеральная демократия, чрезвычайные государства и новая норма»
https://cutt.ly/UWBT8H6
Стаття соціолога Боба Джессопа, відомого своїм внеском у теорію держави. Він стверджує, що протягом останніх десятиліть ліберальні демократії все частіше впроваджують обмеження свобод і розширють повноваження спецслужб. Такі заходи виправдовуються боротьбою з тероризмом та іншими загрозами. В результаті межа між «звичайним» станом ліберальних демократій і надзвичайним станом поступово розмивається.
На думку Джессопа, причина цього в тому, що сучасний світ стає все менш придатним для стабільного поєднання демократії та капіталізму. Тож перед нами постає вибір — або змиритися з наростанням авторитарних тенденцій, або змінити систему на таку, що спроможна забезпечити демократичні свободи за нових історичних обставин.

​​⚡️ В Норвегії на парламентських виборах виграють ліві.

Робітнича партія отримала 48 мандатів, Ліва соціалістична партія — 13, Партія Центру — 28. Це три основні партії, які мають перспективу сформувати між собою лівоцентристську коаліцію.

Соціалістична партія змогла набрати додатково два мандати порівняно з минулими виборами.

Крім цього, Червона партія, яка позиціонує себе як комуністична, отримала 8 мандатів та зелені 3.

При формуванні вузької коаліції між трьома партіями, вона буде мати 89 мандатів зі 169, при коаліції з комуністами та зеленими — 100.

5️⃣ метрів. Стільки залишилося до затоплення котловану Домбровського кар'єру. Ця відстань відділяє мільйони людей від екологічної катастрофи, після чого води з калійними солями можуть потрапити до Дністра, зруйнувавши цілі екосистеми в Україні та Молдові.
Запрошуємо почитати нашу статтю про техногенну проблему в Калуші й перспективи відновлення виробництва, яке може зупинити екологічне лихо.

Запрошуємо подаватись на майстерню «Візуальні методи у місті і для міста» від Центру міської історії за участі нашої редакторки Альони Ляшевої. На ній ви дізнаєтесь про теоретичні підходи до використання візуальних методів дослідження соціального та міського. Ви спробуєте своїми і чужими руками зазирнути вглиб двовимірних зображень та відео, поставити власні дослідницькі питання та відповісти на них у публічних просторах Львова.

Деталі на сайті Центру міської історії; реєстрація за посиланням

⌛️Україна чекає на новий локдаун, який знову буде найболючішим для тих, у кого немає особистого транспорту та грошей на приватні лікарні. За півтора року влада не спромоглась ані розбудувати доступну транспортну інфраструктуру, ані запровадити ефективну протиепідемічну політику.
☑️ Андрій Гуляницький порівняв український досвід зі стратегією Zero COVID, спрямовану на елімінацію вірусу та відстеження ланцюжків зараження.

​​❗️ Рівно десять років тому, 17 вересня 2011 року в Нью-Йорку почались протести «Окупуй Волл-стріт». Того дня спричинена кризою 2008 року глобальна хвиля протестів, що почалася з «Арабської весни», докотилася до серцевини світової фінансової системи — Нью-Йоркської фондової біржі.

🚩 Після десятиліть дерегуляції, приватизації та віри у вільний ринок, протестувальники повернули в американський публічний простір питання економічної нерівності та впливу корпорацій на державну політику. «Окупуй Волл-стріт» став першим кроком до нинішнього підйому соціалістичного руху в США, але якихось конкретних змін у державній політиці чи поведінці корпорацій він добитися не зміг, і вже через два місяці після початку протестів наметове містечко в Цукотті-парку було розігнане поліцією.

✏️ З нагоди десятиріччя протестів ми підготували підбірку наших публікацій на цю тему.

📌 «Окупуй Волл-стріт»: позиційна сліпота в новій лівій революції
Критична стаття угорської соціологині Аґнеш Ґадьї про проблематичність тактики й риторики учасників протесту, а також його значення для східноєвропейських активістів.

💬 «Окупуй Волл-стріт» здобув широку підтримку, але організатори руху все одно не представляють 99% населення. Вони належать до добре освіченої та політично активної суспільної групи, що має винятковий вплив на риси руху, на кшталт браку конкретних вимог і переваги участі перед результатами. Ці риси сягають корінням 1968 року.

💬 Приєднатися до руху «Окупуй» у його теперішній формі у Східній Європі означало лише організувати його подобу з невеликою елітною групою активістів і нехтувати суспільством власної країни у два способи: говорити незрозумілою йому мовою і займатися справою, що не зачіпає інтересів цього суспільства. Для нас приєднатися до світової революції означає попрацювати над формуванням власної позиції замість нехтувати нею, і звідси долучити свій голос до світової дискусії.

📌 Невловимий протест: суперечливе постання політики середнього класу
Стаття Джихана Тугала, американського дослідника турецького походження, доцента кафедри соціології Каліфорнійського університету в Берклі.

Аналізуючи глобальну хвилю протестів після кризи 2008 року автор приходить до висновку, що їхнім класовим рушієм була нова дрібна буржуазія, що радикалізується в бік антикапіталізму за умов кризи неоліберального капіталізму, але з іншого боку має специфічні інтереси, які не так просто поєднати з інтересами соціальних низів. Тож гіпотетичне посткапіталістичне суспільство може характеризуватись класовою боротьбою між колишніми союзниками за антикапіталістичним альянсом.

📌 Окупуйте Україну! Тактика окупації з «Окупуй Волл-стріт» до Майдану
Авторка статті — американська антропологиня Емілі Ченнел-Джастіз була учасницею «Окупуй Волл-стріт» і захистила дисертацію про участь лівих активістів в українському Майдані. У статті вона порівнянює ці два протестні рухи і вказує на важливі відмінності між ними.

​​❗️ Сьогодні виповнюється 180 років з дня народження Михайла Драгоманова — видатного українського діяча, публіциста й історика, рідного дядька Лесі Українки та одного з батьків-засновників українського соціалізму.

Драгоманов був одним із перших представників «неісторичних» народів серед діячів європейського соціалістичного руху й завдяки цьому приніс нову перспективу в дискусії про національне питання.

Він був автором ідеї, що в Україні XIX ст. завдання національного та соціального визволення збігалися, яка справила визначальний вплив на український соціалістичний рух початку XX ст.

🚩 Під безпосереднім впливом Драгоманова на соціалістичні позиції перейшли Іван Франко та Михайло Павлик, завдяки цьому була заснована перша українська політична партія (Русько-Українська радикальна партія).

Водночас Драгоманов не замикався в рамках українського національного руху, а брав активну участь у житті російської революційної еміграції, дискутував із російськими народниками й публікувався в європейських виданнях.

У своїх публікаціях, звернених до української аудиторії, він пропагував соціалізм і критикував національну обмеженість, а в публікаціях для російської аудиторії — критикував асиміляторські тенденції та нехтування політичними свободами.

Детальніше про погляди Драгоманова і його вплив можна дізнатися на лекції Етичний соціалізм Михайла Драгоманова від @socruh.
⌛️Коли: 27 вересня о 19:00

📌 Також нагадуємо про нашу статтю про політичний вимір життя Лесі Українки.

Вже за два дні, 23 вересня, стартує фестиваль феміністичного кіно Filma. Ми поговорили із командою «Фільми» про те, що таке феміністичне кіно, чим вирізняється їхній фестиваль та чому варто відвідувати такі події.