«Партійний “націоналіст”» — так назвав свою книжку про Петра Шелеста історик Юрій Шаповал. Першого секретаря ЦК КП(б)У 1963–1972 років в Україні часто наводять як приклад компартійного діяча, що поєднував у собі український та радянський патріотизми. Але сам Шелест не надавав національному питанню великого значення і передусім опікувався розвитком промисловості та сільського господарства.
Детальніше про його життя читайте в рецензії Юрія Латиша.

Запрошуємо подаватись на літню школу «Ліві перспективи», яка пройде в одеській області наприкінці серпня. Обіцяють насичену програму із питаннями:
▪️ хто такі ліві?
▪️ як пов'язані капіталізм і гендерна нерівність?
▪️ як захищати свої трудові права?
▪️ чому капіталізм несе загрозу для довкілля і якими мають бути альтернативи?
📌 Дізнавайтесь умови участі після реєстрації за лінком: https://bit.ly/3zB4oe5
Дедлайн: 10 серпня. Більше - у FB події.

Продовжуємо спецпроєкт «30 років реформ в Україні» публікацією про пенсійну систему.
Розкриваємо суть 5-ти етапів реформи і недоліки відмови від солідарної системи соцзабезпечення:
▪️ як в Україні замість забезпечувальних відносин прийшли страхові?
▪️ як урівнювали пенсійний вік чоловіків та жінок?
▪️ чому суддям та прокурорам не стали обмежувати максимальних пенсій?
▪️ чому накопичувальна система — це не гарантована пенсія, а ризикова інвестиція?
ПОСИЛАННЯ

В Украине более 50 тысяч детей находятся под опекой, многие из которых живут в детских домах семейного типа. Они должны была заменить интернаты, но в последние годы из-за недостатка финансирования этот процесс сильно замедлился.
Александра Алексеева рассказывает истории из жизни таких домов в Одесской области:
▪️ почему детям в ДДСТ нужен особый уход, лечение и помощь психолога?
▪️ зачем пересматривать работу ювенальной полиции?
▪️ какую помощь выделяет государство и что не так с льготами на коммуналку?

Що таке українські міста сьогодні? Це хаотичні новобудови, нищення простору для дозвілля і шкода довкіллю. Водночас саме тут з’являються низові ініціативи на захист історичної архітектури, громадських просторів, за доступ до інфраструктури, право на культуру й достойне житло.

У наступний вівторок, 3 серпня, запрошуємо на дискусію «Як реалізувати своє право на місто», за участі нашої редакторки Оксани Дутчак

Під час події будуть обговорюватися такі питання:
📌 Як виникали і розвивалися антизабудовні ініціативи в українських містах?
📌 Що таке право на місто і як воно втілюється через міські рухи?
📌 Як досліджувати міські рухи та ініціативи?

👩‍👧В Україні близько мільйона сімей виховують дітей без другого партнера. При цьому, соціальні виплати на початок 2021 року отримували лише 120 тисяч сімей.
Ця проблема здебільшого лягає на плечі жінок, адже а у 96% випадків мова йде саме про одиноких матерів.

🔸Які пільги надає статус одинокої матері?
🔸Якою мірою це виконується на практиці?
🔸Хто залишається поза доступом до державної допомоги?
🔸Чи готові жінки боротися за свої права?

Читайте в ґрунтовній статті Альони Ткаліч і Оксани Дутчак про ситуацію з одинокими матерями в Україні.

За минуле десятиліття в Україні виникло чимало антизабудовних ініціатив і організацій, що намагаються зберегти історичні будівлі, зелені зони та громадські простори від хижацької політики забудовників. Серед них є й ініціативи на захист радянського модернізму та найбільш гучний антизабудовний протест цього літа — на захист павільйону «Квіти України» (@savekvityukrainy).

Але порівняно з активістами, що борються проти забудови зелених зон чи дореволюційної архітектури, захисники модерністської архітектури стикаються зі специфічними проблемами. Їм значно важче донести до громадськості цінність радянської архітектури, «історичність» якої не очевидна, натомість асоціація з Радянським Союзом в сучасній Україні має негативні конотації.

У відповідь на ці виклики активісти зазвичай наголошують на унікальності будівель, які вони захищають. Але така риторика має свої межі, і вона ніяк не допомагає у справі побудови широкого антизабудовного руху. Тож чи не варто активістам змінювати акценти й говорити про обмеження прав приватних власників та право громади на участь у прийнятті рішень щодо вигляду міського простору?

Детальніше про ці та інші виклики антизабудовних ініціатив читайте у статті Лоріни Федорової.

Хаїм Сигал — галицький єврей, що під час Другої світової війни під різними іменами служив спочатку радянським міліціонером, потім став одним із лідерів «Поліської Січі» Бульби-Боровця, а згодом — комендантом поліції та перекладачем при німцях.

Його «сенсаційну» історію переказували й використовували, додаючи до неї щось своє, різні автори спочатку в радянський час, а згодом і в незалежній Україні. Зокрема, цим відзначився Володимир В'ятрович, який у своїх статтях про нього повторював вигадки з радянської літератури про «подвиги» чекістів.

Детальніше про те, хто, як і навіщо використовував цю історію, що ми насправді знаємо про життя Хаїма Сигала, а про що можемо лише здогадуватися, і чому ця історія насправді не така унікальна, як може здатися на перший погляд, читайте у статті Джареда Макбрайда

Книга ‘Кислотний комунізм’ британського письменника та філософа Марка Фішера так і не була дописана автором. Уривки цієї праці опубліковано в 2018 році, уже після його смерті. 

За словами автора, прагнення подолати капіталізм має виникати з усвідомлення, що цей економічний режим не сприяє накопиченню багатства, а, навпаки, перешкоджає зростанню суспільного добробуту. На цьому, власне, і базується сучасний неоліберальний проект. 

Детальніше про те, чому зникають елементи демократичного соціалізму та яке це значення має для лівих, читайте у перекладі передмови до останньої книжки Марка Фішера.

Масове вбивство поляків на Волині у 1943 році — одна з найскладніших сторінок в історії україно-польських взаємин. У відповідь на аргументи польських і західних дослідників, які стверджують, що вбивства були здійснені ОУН і УПА, деякі українські історики та політики, зокрема Володимир В'ятрович, обстоюють тезу, що це була не організована етнічна чистка, а «жакерія» — стихійна селянська війна, як реакція на дії поляків.

Американський історик Джаред Макбрайд у своїй статті аналізує події на Любомльщині та показує, що цей епізод говорить загалом про етнічну чистку. На думку автора, вона була спланована й організована ОУН і УПА, але здійснення настільки масового насильства було би неможливим без участі цивільних селян, яких вдалося мобілізувати з допомогою ідеології, примусу та заохочення грабунків.

Окрім того, автор полемізує з тезою про вплив «потрійної» окупації на спалах насильства, яку останні роки популяризує історик Тімоті Снайдер. Детальніше читайте у нашому новому перекладі.

Начало сентября — время новых надежд для тех, кто возвращается в школы или поступает в высшие учебные заведения.
Сегодня мы публикуем интервью с Пьером Бурдье о феномене молодежи. Бурдье говорит о том, как эти надежды получить свое место в иерархии “взрослого мира” сталкиваются с обесцениванием дипломов и зависят от вашего классового происхождения.
➡️ Молодость — это лишь социальный конструкт, а задача новых поколений, словами философа, — поставить под вопрос систему образования, которая служит не освобождению личности, а лишь закрепляет систему привилегий в обществе. ССЫЛКА

«Вы что не понимаете? Вы – рабы. И я умею Вами управлять». Эти слова стали последней каплей, которая заставила организоваться работникам Киевпасстранса в независимый профсоюз.
Позади у них остался период гонений и притеснений, сегодня – победы в судах, улучшение условий труда и уважение от коллег по цеху.
🔺О том, какой ценой организовывали профсоюз в Куреневском Депо, читайте в материале нашей авторки Алены Ткалич для @openDemocracy_Russia

Фемінізм — окремо, екологічний рух — окремо. Так часто сприймають ці рухи, які в останні роки стають сильнішими по всьому світу, і Україна тут не виняток.
Сьогодні ми публікуємо статтю, в якій розказуємо про ці перетини:
◽️ що таке екофемінізм та які є його течії?
◽️ який зв'язок між експлуатацією жінок та природи?
◽️ як колоніальна експансія змінює клімат?
◽️ чому потрібно поєднувати феміністичну, екологічну й антикапіталістичну повістки?

⛏ Україна відмовляється від вугілля й планує замінити його на чисті джерела енергії. Ці необхідні кроки мають зворотний бік: занепад гірничих регіонів, життя яких залежало від «брудної енергетики».
▫️ Влада обіцяє, що тепер це буде не просто закриття шахт, а трансформація «відповідно до найкращих європейських практик». Втім, незрозуміло, як це буде реалізовано, якщо у нас немає для цього 150 мільярдів євро, як у Європейському Союзі.
🪨Про міжнародний досвід справедливої трансформації й перспективи вугільної галузі в Україні читайте в новій статті енергетичного спецпроєкту.

Сьогодні двадцяті роковини збиття веж-близнюків у Нью-Йорку. З цієї нагоди ми підготували підбірку наших публікацій про тероризм і реакцію західних держав на нього.

📌 «Terrorist Win»
https://cutt.ly/2WBT17h
Колонка журналіста Ігоря Бурдиги про «війну з тероризмом» та її український вимір, написана до 14-річчя теракту 9/11.

📌 «Мистецтво, правда та політика». Нобелівська промова
https://cutt.ly/aWBTVNX
2005 року, після початку війни в Іраку, Нобелівську премію з літератури отримав Гарольд Пінтер — британський драматург і поет, який уславився своїми антивоєнними переконаннями. Це був символічний жест – європейський культурний світ не бажав ані Буша, ані його війни з тероризмом. Андрій Рєпа переклав текст за одну ніч після публікації, але йому не вдалося його тоді опублікувати у жодному українському виданні. Тож ми її опублікували 10 років потому, але вона досі не втратила свого значення.

📌 «Терроризм — симптом реально существующих социальных проблем»
https://cutt.ly/gWBT9As
Інтерв'ю з правозахисником Максимом Буткевичем, взяте після терактів у Парижі 2015 року.

📌 «Либеральная демократия, чрезвычайные государства и новая норма»
https://cutt.ly/UWBT8H6
Стаття соціолога Боба Джессопа, відомого своїм внеском у теорію держави. Він стверджує, що протягом останніх десятиліть ліберальні демократії все частіше впроваджують обмеження свобод і розширють повноваження спецслужб. Такі заходи виправдовуються боротьбою з тероризмом та іншими загрозами. В результаті межа між «звичайним» станом ліберальних демократій і надзвичайним станом поступово розмивається.
На думку Джессопа, причина цього в тому, що сучасний світ стає все менш придатним для стабільного поєднання демократії та капіталізму. Тож перед нами постає вибір — або змиритися з наростанням авторитарних тенденцій, або змінити систему на таку, що спроможна забезпечити демократичні свободи за нових історичних обставин.

​​⚡️ В Норвегії на парламентських виборах виграють ліві.

Робітнича партія отримала 48 мандатів, Ліва соціалістична партія — 13, Партія Центру — 28. Це три основні партії, які мають перспективу сформувати між собою лівоцентристську коаліцію.

Соціалістична партія змогла набрати додатково два мандати порівняно з минулими виборами.

Крім цього, Червона партія, яка позиціонує себе як комуністична, отримала 8 мандатів та зелені 3.

При формуванні вузької коаліції між трьома партіями, вона буде мати 89 мандатів зі 169, при коаліції з комуністами та зеленими — 100.

5️⃣ метрів. Стільки залишилося до затоплення котловану Домбровського кар'єру. Ця відстань відділяє мільйони людей від екологічної катастрофи, після чого води з калійними солями можуть потрапити до Дністра, зруйнувавши цілі екосистеми в Україні та Молдові.
Запрошуємо почитати нашу статтю про техногенну проблему в Калуші й перспективи відновлення виробництва, яке може зупинити екологічне лихо.

Запрошуємо подаватись на майстерню «Візуальні методи у місті і для міста» від Центру міської історії за участі нашої редакторки Альони Ляшевої. На ній ви дізнаєтесь про теоретичні підходи до використання візуальних методів дослідження соціального та міського. Ви спробуєте своїми і чужими руками зазирнути вглиб двовимірних зображень та відео, поставити власні дослідницькі питання та відповісти на них у публічних просторах Львова.

Деталі на сайті Центру міської історії; реєстрація за посиланням

⌛️Україна чекає на новий локдаун, який знову буде найболючішим для тих, у кого немає особистого транспорту та грошей на приватні лікарні. За півтора року влада не спромоглась ані розбудувати доступну транспортну інфраструктуру, ані запровадити ефективну протиепідемічну політику.
☑️ Андрій Гуляницький порівняв український досвід зі стратегією Zero COVID, спрямовану на елімінацію вірусу та відстеження ланцюжків зараження.

​​❗️ Рівно десять років тому, 17 вересня 2011 року в Нью-Йорку почались протести «Окупуй Волл-стріт». Того дня спричинена кризою 2008 року глобальна хвиля протестів, що почалася з «Арабської весни», докотилася до серцевини світової фінансової системи — Нью-Йоркської фондової біржі.

🚩 Після десятиліть дерегуляції, приватизації та віри у вільний ринок, протестувальники повернули в американський публічний простір питання економічної нерівності та впливу корпорацій на державну політику. «Окупуй Волл-стріт» став першим кроком до нинішнього підйому соціалістичного руху в США, але якихось конкретних змін у державній політиці чи поведінці корпорацій він добитися не зміг, і вже через два місяці після початку протестів наметове містечко в Цукотті-парку було розігнане поліцією.

✏️ З нагоди десятиріччя протестів ми підготували підбірку наших публікацій на цю тему.

📌 «Окупуй Волл-стріт»: позиційна сліпота в новій лівій революції
Критична стаття угорської соціологині Аґнеш Ґадьї про проблематичність тактики й риторики учасників протесту, а також його значення для східноєвропейських активістів.

💬 «Окупуй Волл-стріт» здобув широку підтримку, але організатори руху все одно не представляють 99% населення. Вони належать до добре освіченої та політично активної суспільної групи, що має винятковий вплив на риси руху, на кшталт браку конкретних вимог і переваги участі перед результатами. Ці риси сягають корінням 1968 року.

💬 Приєднатися до руху «Окупуй» у його теперішній формі у Східній Європі означало лише організувати його подобу з невеликою елітною групою активістів і нехтувати суспільством власної країни у два способи: говорити незрозумілою йому мовою і займатися справою, що не зачіпає інтересів цього суспільства. Для нас приєднатися до світової революції означає попрацювати над формуванням власної позиції замість нехтувати нею, і звідси долучити свій голос до світової дискусії.

📌 Невловимий протест: суперечливе постання політики середнього класу
Стаття Джихана Тугала, американського дослідника турецького походження, доцента кафедри соціології Каліфорнійського університету в Берклі.

Аналізуючи глобальну хвилю протестів після кризи 2008 року автор приходить до висновку, що їхнім класовим рушієм була нова дрібна буржуазія, що радикалізується в бік антикапіталізму за умов кризи неоліберального капіталізму, але з іншого боку має специфічні інтереси, які не так просто поєднати з інтересами соціальних низів. Тож гіпотетичне посткапіталістичне суспільство може характеризуватись класовою боротьбою між колишніми союзниками за антикапіталістичним альянсом.

📌 Окупуйте Україну! Тактика окупації з «Окупуй Волл-стріт» до Майдану
Авторка статті — американська антропологиня Емілі Ченнел-Джастіз була учасницею «Окупуй Волл-стріт» і захистила дисертацію про участь лівих активістів в українському Майдані. У статті вона порівнянює ці два протестні рухи і вказує на важливі відмінності між ними.

​​❗️ Сьогодні виповнюється 180 років з дня народження Михайла Драгоманова — видатного українського діяча, публіциста й історика, рідного дядька Лесі Українки та одного з батьків-засновників українського соціалізму.

Драгоманов був одним із перших представників «неісторичних» народів серед діячів європейського соціалістичного руху й завдяки цьому приніс нову перспективу в дискусії про національне питання.

Він був автором ідеї, що в Україні XIX ст. завдання національного та соціального визволення збігалися, яка справила визначальний вплив на український соціалістичний рух початку XX ст.

🚩 Під безпосереднім впливом Драгоманова на соціалістичні позиції перейшли Іван Франко та Михайло Павлик, завдяки цьому була заснована перша українська політична партія (Русько-Українська радикальна партія).

Водночас Драгоманов не замикався в рамках українського національного руху, а брав активну участь у житті російської революційної еміграції, дискутував із російськими народниками й публікувався в європейських виданнях.

У своїх публікаціях, звернених до української аудиторії, він пропагував соціалізм і критикував національну обмеженість, а в публікаціях для російської аудиторії — критикував асиміляторські тенденції та нехтування політичними свободами.

Детальніше про погляди Драгоманова і його вплив можна дізнатися на лекції Етичний соціалізм Михайла Драгоманова від @socruh.
⌛️Коли: 27 вересня о 19:00

📌 Також нагадуємо про нашу статтю про політичний вимір життя Лесі Українки.