Недавно министр юстиции Денис Малюська заявил, что Украина будет ускоренно переходить на европейские практики в тюремной системе. Для этого даже обещают построить тестовые тюрьмы под Киевом и Львовом, в которых условия будут максимально приближены к «нормальной жизни».
Но может ли это получиться в нынешней Украине? Почему так необходимо отойти от репрессивной функции тюрем? Читайте об этом в колонке Генриха Арзанова.

27 січня 1945 року радянські солдати 1-го Українського фронту визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау. Щороку ця дата відзначається як Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. З цієї нагоди ми підготували підбірку наших публікацій на цю тему:
🔸Невільники і смертники у двох таборах: спогади про Освенцим і Біркенау (Роман Роздольський)
https://cutt.ly/Tj4zn8C
🔸Марксизм і Голокост (Алан Мілкман)
https://cutt.ly/hj4zWVz
🔸Рафаель Лемкін та популярний дискурс про геноцид (Антон Вайс-Вендт)
https://cutt.ly/kj4zUP0
🔸Музей-меморіал «Тюрма на Лонцького». Приклад посткомуністичного заперечення Голокосту (Іван-Павло Химка)
https://cutt.ly/sj4zIKN
🔸Конфлікти пам’яті Бабиного Яру (Анна Купінська)
https://cutt.ly/zj4zPyD

Екологічну політику України критикували усі — від активістів до міжнародних організацій. Зараз ми дочекались реформ і навіть власного «Українського зеленого курсу», та чи змінить це ситуацію на краще?
◽Так, Україна має зменшити шкідливі викиди, реформувати екологічний і вуглецеві податки. Але замість того, щоб вчитися на чужих помилках, ми будемо продовжувати субсидувати викопне паливо і повторювати провальну систему торгівлі квотами.
Про помилки й альтернативи кліматичної політики читайте в статті Марини Ларіної

Від сьогодні у Польщі набуває чинності заборона абортів у випадку тяжких, невиліковних і смертельних вад плоду. Такий вирок Конституційного Трибуналу був висунутий ще три місяці тому, однак через масові протести його введення тимчасово затримали. Зараз акції протестів із новою силою розгорілися по всій країні.
У підтримку наших товаришок у Польщі нагадуємо про нещодавнє інтерв'ю з польськими активістками.

23 и 31 января в России прошли самые массовые несанкционированные митинги за последние несколько лет, спровоцированные арестом Навального. О новом уровне насилия на протестах, действиях власти и позиции левых читайте в нашем репортаже с места событий.

⏰В Іспанії стартує пілотний проект, який має підтвердити і офіційно закріпити переваги переведення місцевих працівників на 4-денний (32-годинний) робочий тиждень без зменшення заробітних плат.

Компаніям, які братимуть участь у "клінічних випробуваннях" (так іспанський уряд називає бета-версію скороченого робочого тижня), нададуть пряму фінансову допомогу. Загалом у рамках проекту підприємствам виділять 50 млн євро, отриманих із місцевої частки фонду на боротьбу з COVID-19.

Ініціатива відповідає на давно назрілий виклик переформатування трудових відносин та зміщення пріоритетів у бік людського потенціалу. Однак, усе ж, одним з головних стимулів для її введення слугувала саме пандемія, яка змусила уряди всіх країн по-новому подивитись на робочі розпорядки та переоцінити результати і цінність праці людини.

📌Скорочення робочого часу при збереженні зарплати реалізується в Іспанії у рамках соціального діалогу.

👉Тож і фінансова підтримка розповсюджується лише на ті компанії, «які хочуть в рамках соціального діалогу підвищити свою продуктивність, знизити вплив на навколишнє середовище і покращити здоров'я своїх співробітників за рахунок скорочення робочого дня», пише газета El Confidencial.

Наразі проект знаходиться на фінальній стадії погодження із соціальними партнерами.

Як вам таке, Федерація роботодавців України, Федерація Профспілок України, Кабінет Міністрів України?:)😉

#міжнародні_новини

Любите фільми про тварин і дику природу? Сьогодні ми розповімо, що стоїть за цими красивими кадрами, чому більшість із них зняті у гонитві за рейтингами, та як впізнати у таких кінострічках нас, людей.

Дякуємо за статтю та ілюстрації Надії Миколаєнко

У популярності патерналістських і корумпованих партій у нас зазвичай звинувачують ‘бабушок’. Місцеві ліберальні активісти та реформатори стверджують, що старше покоління просто не може зрозуміти реальний політичний контекст. Натомість, ‘бабушки’, спираючись на свої ностальгічні почуття, закликають до повернення Радянського Союзу. Але чи справді це так? Запрошуємо прочитати свіжу статтю для Спільного на захист ‘бабушок’ англійською.

Наші колеги проводять уже тринадцяту Зимову Студреспубліку в Карпатах. Не зважаючи на назву, долучатись можна навіть тим, хто вже попрощався зі своїм студентством.

🌱🇺🇦 Як збудувати Нову Україну? [реєстрація на ЗиСР-ХІІІ]

Річницю незалежності ми, всупереч мріям і сподіванням 30-річної давнини, зустрічаємо з позиції найвідсталішої і найбіднішої країни Європи. Проте, це — не норма. Так не має бути! І ми, республіканці, повсякчас підкреслюємо, що готові брати на себе історичну відповідальність. Саме тому тема ЗиСР-XIII у Карпатах (26 лютого ‒ 01 березня) — «(Р)еволюційний план для прогресу України та людства».

🧩 Запрошуємо, реєструйтеся: http://online.studrespublika.com/

Щороку небайдужі громадян(к)и з усієї України (і не тільки) — активіст(к)и, експерт(к)и, просто прогресивні люди різного віку та місця проживання — збираються на «Зимову Студреспубліку». Це — унікальне коло однодумців/иць, які покладають свої знання і сили, аби самовіддано «вигризати» відповіді на дуже непрості запитання, котрі стосуються кожного/ї. Люди довгої доброї волі зі всієї України і всього світу мають стати союзниками/цями в справі Модернізації, Прогресу, а не чиїмсь ресурсом.

🔝 Яким чином стати частиною унікального інтелектуально-творчого дійства, де щира солідарність, позитивна змагальність і вироблення потужних альтернативних рішень, то щохвилинна реальність:
facebook.com/studrespublika/posts/3802202216492221

Пандемія викликала таке падіння світової економіки, яке востаннє переживало людство сто років тому, під час епідемії іспанського грипу.

Ми підготували для вас переклад статті з інфографіками про це від економіста-марксиста Майкла Робертса. З неї можна дізнатись про таке:
🔸 чому таким країнам, як Україна, не варто боротись із наслідками коронакризи за рецептами розвинених економік;
🔸 перспективи нової «Тривалої депресії» (низькі обсяги виробництва та повільне зростання доходів);
🔸 як змінюватиметься ринок праці та коли слід чекати на масове безробіття;
🔸 чому позики від МВФ та Світового банку не найкраща ідея для відновлення.
Почитайте цей лонгрід, якщо цікавитесь економічним розвитком і хочете мати під рукою цифри для аргументованої дискусії.

На початку цього року світ нарешті побачив україномовний переклад книжки Девіда Гарві «Бунтівні міста» у видавництві «Медуза». Автор аналізує розвиток міст, як під владою капіталу змінюється міський простір, а гонитва за прибутками робить життя у великих містах нестерпним. На противагу цьому пропонується концепт права на місто — можливості мешканців міста впливати на його розвиток і доступність публічних просторів для усіх людей.

Нагадуємо про рецензію на цю книжку Олексія Вєдрова, яку «Спільне» публікувало, коли книжка вийшла англійською. Незабаром також чекайте на передмову нашої редакторки Альони Ляшевої до українського перекладу книжки!

Нас привчають до того, що в місті все має бути приватним і підкорятись логіці прибутковості. Приватні дитсадки, приватні авто і побільше торгівельних центрів замість муніципальних кінотеатрів та відкритих майданчиків.

🔸 Але цьому є альтернатива. Місто – це спільний простір, у якому ми всі живемо. Спротив існує як серед мережі низових ініціатив, так і на інтелектуальному полі.
Сьогодні ми публікуємо передмову до «Бунтівних міст» відомого дослідника Девіда Гарві, яка нарешті вийшла українською у видавництві Медуза.

🔸 Радіємо, що наш колектив долучився до цієї події. Адже переклав книжку наш редактор В'ячеслав Циба, а передмову написала редакторка Альона Ляшева.
Читайте цей матеріал і замовляйте новинку до своїх бібліотек!

Надії більшості населення на Зеленського не справдились. Разом із розчаруванням повертається поляризація суспільства на два непримиримі табори. Сьогодні це помітно і у конфронтації на вулицях, і у закручуванні гайок в інформаційному полі. Не склалось поки що і з розвитком успішних низових рухів, які могли би це врівноважити.

У своїй публікації Тарас Білоус пропонує поглянути на еволюцію режиму Зеленського, причини підтримки Шарія та звуження рамок плюралізму в Україні.

Рівно 150 років тому народилася Леся Українка. Про її місце в літературі кожен знає зі школи, але на жаль, значно менше відома інша частина її життя — політична.

Тим часом, Леся Українка була співзасновницею першої в Російській імперії української соціал-демократичної організації та протягом багатьох років брала участь у діяльності революційного руху.

Вона зазнала вагомого ідейного впливу свого дядька, засновника українського соціалізму Михайла Драгоманова, але й цікавилася іншими соціалістичними течіями, зокрема марксизмом, який Драгоманов критикував.

Зовсім скоро у нас вийде спеціальна стаття про політичний вимір життя Лесі, а поки що нагадуємо про її післямову до українського перекладу брошури «Хто з чого жиє», звідки взяті слова, що на фото.

Фото: @politkrytyka

❗️Те, що не вдавалось протягнути попередникам, може зробити нинішня влада. Кабмін погодив законопроєкт про «0-годинні трудові угоди» і передасть його на розгляд до Парламенту.

Урядовці нібито турбуються про працівників, які зможуть «вільніше планувати роботу, не прив'язуючись до одного роботодавця та робочого графіку підприємства».

Але в українських реаліях це матиме такі ризики:
☑️ роботодавці не забезпечуватимуть постійною роботою працівників;
☑️ перерви на очікування роботи не оплачуватимуться;
☑️ мінімальна оплата за простій у роботі, на яку посилається Уряд, буде лише 8 годин на місяць;
☑️ 0-годинні контракти можуть містити додаткові умови для звільнення.

Усе це робить становище працівників непередбачуваним, урізає їх права і розширює свободи роботодавцям.
Такі форми трудових відносин уже зустріли опір у розвинених країнах і не повинні пройти у нас.

📍 Нагадуємо про нашу статтю, в якій ми показали небезпеки змін на ринку праці і їх невідповідність європейському досвіду.

Україна відзначає ювілей Лесі Українки. Але переважно її згадують як поетесу й письменницю, а не як політичну діячку і мислительку.
Ми вирішили заповнити цей пробіл 🧐

Дякуємо Михайлу Ляху за лонгрід, а принагідно й Давиду Чичкану за картини.

До речі, ми знаємо, що на головній ілюстрації Леся не між Марксом і Драгомановим, а між останнім та Іваном Франком. Але Франко у статті також згадується.

У продовження марафону видатних революціонерок публікуємо статтю про Розу Люксембург, ровесницю Лесі Українки, у якої також незабаром буде ювілей.

В інтелектуальній та політичній спадщині Рози Люксембург найбільш суперечливою є її позиція з національного питання. Про її політекономічні праці, критику авторитарних методів чи її ідеї про спонтанність робітничих мас вже багато десятиліть ведуться дискусії.
Але сто років тому «люксембургізм» асоціювався в першу чергу з її критикою боротьби за національну незалежність, яку після її смерті зазвичай засуджують як однозначно помилкову, а то й шовіністичну.

Пропонуємо вашій увазі статтю про те, чому з поглядами Рози на національне питання усе насправді не так однозначно.

Чи можливо побудувати масовий феміністичний рух без звернення уваги на проблеми більшості українських жінок, а не лише привілейованих міських освічених професіоналок?

Наближення Міжнародного дня боротьби за права жінок — чудова нагода розпочати дискусію про те, куди має рухатися український фемінізм.
Читайте про це у феміністичному маніфесті на Спільному