Ми не будемо додавати вам ще одні підсумки року. Натомість дамо слово нашим редакторам, які розкажуть про найважливішу на їх думку публікацію за 2020 рік.
✅Почнемо із Володимира Артюха:
«Якось молодий італійський журналіст Антоніо Грамші сказав, що ненавидить свято Нового Року. Воно дає фальшиву надію на розрив у тяжкій монотонності посвякдення і новий початок кращого життя.
Багато-хто чекав кінця цього року, сподіваючись, що зміна каледарної дати поверне життя до початку пандемії, кризи та інших нещасть. Проте численні матеріали нашого журналу дають зрозуміти, що попри календарний фетишизм «нормальність» нікуди не щезала. Це був ще один рік націоналістичної та авторитарної реакції, руйнування довкілля, прекаризації праці та протестів по всьому світу.

🔸Тому я пропоную почитати цю статтю Дениса Горбача як нагадування про довготривалу «нормальність», яка залишиться з нами в наступному році. Спираючись на думки вже зрілого Грамші, автор показує як повсякдення просякнуте «нормальними» поступками, які ми ніби й добровільно робимо, але які лишають нам тільки календарні ілюзії щодо змін свого становища на краще».

Щороку першого січня святкують День публічного домену: в цей день закінчується термін дії авторських прав на твори, автор яких помер 70 років тому (в більшості країн Європи, в т.ч. в Україні), або які опубліковані 95 років тому (для США). Зокрема, відсьогодні твори Марселя Мосса, Джорджа Орвелла, Бернарда Шоу, Курта Вайля юридично стають надбанням усього людства. В США право приватної власності більше не захищає "Великого Ґетсбі", "Процес" Кафки, "Ерроусміта" Сінклера Льюїса та музичні твори, що побачили світ 1925 року - їх можна відтворювати без дозволів і комісій. Цього дня, як щороку, капітал знищується, мінова вартість перетворюється на споживчу, а приватна власність - на суспільну. Це невеликий тізер тих перетворень, які мають зрештою відбутися в значно ширшому масштабі, докорінно змінивши нашу економіку.

Сподіваємось, усі наші читачі весело відзначили закінчення минулого року і готові розпочинати 2021 рік з бадьорим настроєм та рішучістю змінювати світ на краще.

А ми тим часом продовжуємо нашу підбірку найважливіших, на думку наших редакторів, публікацій «Спільного» за 2020 рік. Тарас Білоус рекомендує перечитати текст Оксани Дутчак про уроки, які ми можемо винести з минулорічного досвіду для боротьби зі змінами клімату:

«Пандемія коронавірусу та “Великий локдаун” минулого року дали нам можливість по-новому глянути на засоби боротьби зі значно серйознішою проблемою — глобальним потеплінням. І якщо поява вакцин дає нам надію на кінець пандемії у найближчі рік-два, то у випадку зі змінами клімату простого технологічного рішення немає. І навіть за оптимістичними прогнозами нам доведеться боротися з наслідками недбалого ставлення до довкілля ще багато десятиліть».

«Період новорічних свят — нагода відчути на собі те, наскільки соціально зумовленим є наше сприйняття часу. Звичний робочий графік, який структурує щоденне життя, тимчасово зникає, поступаючись іншим маркерам, переважно з приватної сфери. Але ця зміна темпоральності сама по собі є спланованою, вписуючись у ширші часові рамки: буденні речі просто переносяться на “після свят”.
Етнографічне дослідження Емми Рімпіляйнен показує, як змінюється відчуття часу в більш довгостроковій перспективі внаслідок соціально-політичних процесів: люди, що виїхали з Донбасу в інші регіони України після початку війни, вимушені жити у вічно тимчасовому стані».

Це вибір Дениса Горбача для підбірки найважливіших наших публікацій за минулий рік на думку редакторів.

Наша сьогоднішня іменинниця Катерина Данілова вибрала для підбірки найважливіших публікацій Спільного за минулий рік статтю про страйк криворізьких гірників:

«Є крилатий вислів "революцію не покажуть по телевізору", те саме можна сказати і про масовий підземний протест шахтарів минулої осені, який майже повністю оминули увагою українські ЗМІ. Чи це тому, що частина великих телеканалів належить власникам шахт, на яких, власне, відбувалися протистояння, чи з якоїсь іншої причини, та один з найбільших протестів шахтарів за останні роки залишився малопоміченим за межами міста "металургів та гірників". Про те, що змусило сотні шахтарів ризикувати власним здоров'ям та про реакцію на протести керівництва шахт, політиків та СБУ можна прочитати в матеріалі Олени Ткаліч».
https://commons.com.ua/uk/uroven-uvazheniya-pochemu-shahtery-krivbassa-protestuyut-pod-zemlej/

У 2020 році ще актуальнішим стало питання прямого диктату іноземних держав та транснаціональних інституцій по відношенню до політики української держави. Але наскільки стабільною є така ситуація?
Юрій Дергунов пропонує до підбірки найважливіших публікацій Спільного статтю Іллі Ільїна:
🔸Ілля розглядає український правлячий клас як національну буржуазію, що ефективно нейтралізувала класовий опір всередині країни та довго опиралася імперіалістичному тиску зі сходу та заходу.
🔸Це наштовхує нас на висновки, що за умов пасивності трудящих класів конфлікт між зовнішнім тиском та інтересами української олігархії в 2021 році відіграватиме центральну роль в українській політиці. https://commons.com.ua/ru/k-voprosu-o-specifike-ukrainskoj-nacionalnoj-burzhuazii/

Влітку 2021 року скасовують мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, який протримався три десятки років, пережив не одну владу, а його продовження підтримує переважна більшість населення України.
Запровадження ринку землі під тиском міжнародних фінансових інституцій може мати не лише негативні соціально-економічні наслідки, а й призвести до серйозних екологічних проблем.
❇️ Оксана Дутчак пропонує до підбірки Спільного за 2020 рік статтю, в якій піднімались такі питання:
◾️ Чим українські землі відрізняються від земель сусідніх країн?
◾️ Якою має бути справедлива і дружня до довкілля земельна політика?
◾️ Якими можуть бути наслідки непродуманого зняття мораторію у новому році?

У кризові часи влада любить утискати права й свободи. Не став винятком і коронавірусний 2020 рік. Законопроєкт «Про медіа» став ще однією спробою посилити контроль за медіа в Україні.
Про загрози свободі слова читайте у статті Віталія Дудіна, яку обрав Олександр Кравчук до підбірки найважливіших статей Спільного за 2020 рік:
📰«Мені хочеться жити в країні, у якій за «неправильні погляди» не цькуватимуть людей, журналісти не цензуруватимуть себе, а опозиційні медіа не житимуть в очікуванні ще одного штурму силовиками. Але цей законопроєкт «Про медіа», про який ми писали влітку, і досі на розгляді у Верховній Раді. Якщо його приймуть, то Нацрада зможе:
▪️ без рішення суду штрафувати медіа на суми до 450 тисяч гривень,
▪️ визначати осіб, які загрожуватимуть нацбезпеці у сфері медіа (без рішення суду),
▪️ блокувати сайти (теж без рішення суду).
Хочеться вірити, що таким ініціативам не знайдеться місця у новому році і у нас залишиться простір для вільної та продуктивної дискусії».

У період новорічних свят як ніколи занурюєшся у теплу атмосферу спілкування з близькими та рідними. Однак, мало хто задумується скільки сил та часу займає емоційна праця, яка (особливо в нашому традиційному суспільстві) майже повністю лежить на плечах жінок.
📍Вікторія Мулявка пропонує до новорічної підбірки Спільного комікс французької феміністичної художниці Емми, який вчить кожного цінувати важку працю наших мам, сестер, партнерок і подруг ❤️🧡💛💚💙💜 https://commons.com.ua/uk/vlada-kohannya/

З нагоди вчорашніх подій у США нагадуємо про наш переклад вступу до книжки американського історичного соціолога Річарда Лахмана про занепад США.
Якщо вас цікавить питання, як Штати могли докотитися до такого, то цей текст може допомогти у пошуку відповіді. Трамп і трампісти — це симптом, а не причина проблем.
https://commons.com.ua/uk/pasazhiri-pershogo-klasu-na-korabli-sho-tone-politika-elit-i-zanepad-velikih-derzhav/

Глобальна пандемія продовжується і у новому році, але чимало жителів заможних країн сподіваються, що 2021 рік покладе їй край. Справді, початок вакцинації і державні допомоги дають їм підстави для таких надій.
✊🏾 Але в нашому, Третьому світі, все інакше. Урізаний доступ до вакцин і масове безробіття — ось що чекає на бідні країни. Медична інфраструктура та економічне благополуччя, що і так ледве жевріли, опинилися перед загрозою повного колапсу в часи, коли міжнародні кредитори і далі вимагають виплачувати кредити, буцім-то нічого не трапилося.
💡 Що ж робити? Ця стаття пропонує нам вийти за межі національних обріїв. Всі ми в одному човні. Будь це Україна, Кенія чи Аргентина — країнам Третього Світу слід гуртуватися і вимагати справедливого розподілу ресурсів для боротьби з пандемією та її економічними наслідками.
Почитайте вибір Тараса Саламанюка до підбірки найважливіших статей Спільного 2020 року.

Минулорічні протести у США знову актуалізували питання про природу раси та расизму. Два есе Гаррі Чанга, які Спільне опублікувало у вересні, є оригінальною спробою розвинути марксистське розуміння цих явищ. У них піднято багато проблем, дискусії навколо яких точаться вже багато десятиліть: про соціальну, а не біологічну природу раси, про ототожнення раси з кастою, нацією або класом, а також про теорію привілеїв.

Почитайте вибір Стаса Сергієнко до нашої підбірки статей 2020 року.

Свята – час, коли краще думається про важливе. Короткий період дозвілля повертає нас до тем, які рутина повсякдення змушує ігнорувати. Однією з цих тем є тривання війни в Україні – непримітної для одних і відчутної для інших. У статті Тараса Білоуса питання війни сфокусоване навколо того, що ми знаємо і що не хочемо знати про її жертв, розділяючи їх на невиправданих і виправданих. Пам'ять про загиблих («своїх» і «чужих») дає право живим прозирнути крізь химери наївності та байдужості.
Почитайте вибір В'ячеслава Циби, яким ми завершуємо нашу підбірку публікацій 2020 року.

Війна на Донбасі стала головною темою українського документального кіно за останні шість років. Але взаємодія документалістики та мілітаризму практично не проблематизується в публічних дискусіях. Для частини української громадськості ця тема «не підлягає обговоренню», тільки не для нас.

Запрошуємо прочитати рецензію Сашка Протяга на фільм War Note режисера Романа Любого

Нас любят пугать тем, что автоматизация труда заменит человека и вынудит беспощадно конкурировать за оставшиеся рабочие места. В выигрыше якобы останется лишь небольшое количество инженеров, занятых творческим трудом и программирующих машины. Но что, если таких сфер занятости, причем по призванию, а не принуждению, будет на порядок больше?

Почитайте статью нашего автора, инженера Константина Севрюкова. Он написал очерк о месте инженеров в классовой структуре современного общества и перспективах их участия в антикапиталистической борьбе.

Щороку 19 січня у світі проходять акції пам'яті Станіслава Маркелова й Анастасії Бабурової, вбитих російськими неонацистами у Москві. В Україні ця акція стала приводом привернути увагу до проблеми місцевого ультраправого насильства, яка не втрачає своєї актуальності.
▪️Публікуємо текст Комітету 19 січня про історію акції та її актуальність.

Цього року буде дві публічні акції: о 9:00 на Контрактовій площі (Ні — безкарності ультраправих) та о 12:00 на Михайлівській площі (Проти ультраправого терору)

Символічно, але законодавчий перехід на українську мову у сфері обслуговування збігся у часі із масовими антитарифними протестами. Такою є нині прірва між більшістю населення, яке намагається вижити у чергове підняття цін і громадянським суспільством, яке найбільше переймається мовним питанням.

Почитайте свіжу колонку Романа Губи про це.

Пандемія викрила провал ринкових реформ вищої освіти у Великій Британії. Всупереч обіцянкам, що збільшення плати за навчання підвищить якість освіти, цього не сталося. Замість того, щоб зосередитись на навчанні, британські студенти вимушені конкурувати за прекарні робочі місця щоб хоча б частково покрити плату за навчання і погасити кредити.

Утім, є й хороші новини: ринкові реформи стали поштовхом для відновлення потужного студентського руху, який бореться за безкоштовну вищу освіту.
Сподіваємось, що ця стаття про студентський рух у Британії надихне і українських студентів не відставати в цій боротьбі.

Недавно министр юстиции Денис Малюська заявил, что Украина будет ускоренно переходить на европейские практики в тюремной системе. Для этого даже обещают построить тестовые тюрьмы под Киевом и Львовом, в которых условия будут максимально приближены к «нормальной жизни».
Но может ли это получиться в нынешней Украине? Почему так необходимо отойти от репрессивной функции тюрем? Читайте об этом в колонке Генриха Арзанова.