25 листопада в Україні розпочалася кампанія #16_днів_проти_насильства. В рамках цієї ініціативи ми поспілкувалися з активістками львівської організації «Феміністична майстерня».
Про те, які події Феммайстерня організувала до цієї кампанії, а також про їхню роботу з підлітками та ширший контекст феміністичного середовища в Україні, читайте в інтерв’ю для «Спільного».

Якщо вам небайдужі питання етики, моральні дилеми, римо-католицька теологія, або ж просто цікаво дізнатися, як між собою пов'язані Блез Паскаль і єзуїти, то почитайте нашу трохи нетипову статтю на ці теми. Тарас Білоус розповідає історію діалектичного підходу в моральній теології, що занепав понад триста років тому й відродився у 1980-х роках завдяки появі біоетики.

В Україні офіційно налічується уже понад півмільйона людей, які перехворіли на ковід. Але навіть негативний ПЛР-тест не завжди означає повне одужання. У багатьох хворих симптоми й ускладнення тривають місяцями.
Чому у нас досі немає державної програми реабілітації для них і як із цим справляються в українських реаліях розбирався Олексій Гавриленко.

Чи пам’ятаєте ви свою першу виховательку? Чи є у вас діти, які відвідують дитсадок?
Ми пропонуємо уявити себе на місці молодих матерів і працівниць дитсадків, побачити яку важливу роль ці заклади відіграють для нашого суспільства.
🔸 Подивіться нашу статтю із тестами, інфографіками, прямою мовою та цікавою інформацією про дошкільну освіту в Україні.

Уявіть собі школу, де замість звичайних предметів викладають «Навчаємося разом», «Основи самоменеджменту» та «Вступ до професії», а також, що усі предмети взаємопов’язані. Наприклад, якщо на природознавстві діти вчили клас птахів, то й на читанні й математиці вони розглядають теми й задачі, що стосуються тих самих птахів. Ні, це не Фінляндія, а проект під назвою «Інтелект України», що стартував з 2018 року. От тільки на відміну від Фінляндії доступ до такого навчання матимуть не всі діти, а лише обрані. Чи призведе подібний проект до поглиблення нерівності на початкових етапах освіти? Читайте про це у нашій публікації.

Вчера в Киеве и Львове прошли протесты медиков, требовавшие увеличения зарплат и улучшения условий труда. Даже во время пандемии коронавируса наша власть не начала ценить работу тех, от кого зависит жизнь и здоровье всего общества. В госбюджете Украины на 2021 на медицину заложили вдвое меньше, чем просило Министерство здравоохранения.

О том, чем живут медики сегодня, читайте в интервью основательницы движения медсестер Нины Козловской для openDemocracy
Также напоминаем о нашей статье про развитие движения #БудьякНіна во время пандемии

О Беларуси все меньше пишут в СМИ, но протесты там не прекратились, как и репрессии против их участников.

Александра Алексеева поговорила с оппозиционными активистами и социологом Олегом Журавлевым о давлении властей, бегстве в Украину от тюремного заключения, и трансформации протеста.

Любі читачі та читачки, якщо ви хочете отримати у подарунок від «Спільного» на Новий рік наші друковані випуски журналу — напишіть нам про це до 28-го грудня й ми надішлемо їх вам безкоштовно поштою (пересилка за ваш рахунок).

NB: Залишились примірники п'ятого випуску та з сьомого по дванадцятий — https://commons.com.ua/uk/p/journal/

UPD: писати @ahatanhel або на пошту: editors.commons@gmail.com

Споживання викопного палива — головна причина глобального потепління. Але чи зможе людство відмовитися від нього, щоб урятувати себе? Чи можливий справедливий перехід до відновлювальних джерел енергії? Що це значить для української енергетичної системи та як виглядають українсько-російські газові відносини у світлі кліматичних змін? Про все це ми поговорили з Саймоном Пірані, дослідником Оксфордського інституту енергетичних досліджень.

Відправляючи вчора ці півтори сотні примірників у сорок куточків України, ми зрозуміли, що розсилки треба робити частіше 🙂
Дякуємо вам за таку приємну увагу!
🎄
Цей рік був для нас так само важким, як і для вас. Але ми його витримали й бажаємо усім, щоб наступний 2021 рік був кращим!

Ми не будемо додавати вам ще одні підсумки року. Натомість дамо слово нашим редакторам, які розкажуть про найважливішу на їх думку публікацію за 2020 рік.
✅Почнемо із Володимира Артюха:
«Якось молодий італійський журналіст Антоніо Грамші сказав, що ненавидить свято Нового Року. Воно дає фальшиву надію на розрив у тяжкій монотонності посвякдення і новий початок кращого життя.
Багато-хто чекав кінця цього року, сподіваючись, що зміна каледарної дати поверне життя до початку пандемії, кризи та інших нещасть. Проте численні матеріали нашого журналу дають зрозуміти, що попри календарний фетишизм «нормальність» нікуди не щезала. Це був ще один рік націоналістичної та авторитарної реакції, руйнування довкілля, прекаризації праці та протестів по всьому світу.

🔸Тому я пропоную почитати цю статтю Дениса Горбача як нагадування про довготривалу «нормальність», яка залишиться з нами в наступному році. Спираючись на думки вже зрілого Грамші, автор показує як повсякдення просякнуте «нормальними» поступками, які ми ніби й добровільно робимо, але які лишають нам тільки календарні ілюзії щодо змін свого становища на краще».

Щороку першого січня святкують День публічного домену: в цей день закінчується термін дії авторських прав на твори, автор яких помер 70 років тому (в більшості країн Європи, в т.ч. в Україні), або які опубліковані 95 років тому (для США). Зокрема, відсьогодні твори Марселя Мосса, Джорджа Орвелла, Бернарда Шоу, Курта Вайля юридично стають надбанням усього людства. В США право приватної власності більше не захищає "Великого Ґетсбі", "Процес" Кафки, "Ерроусміта" Сінклера Льюїса та музичні твори, що побачили світ 1925 року - їх можна відтворювати без дозволів і комісій. Цього дня, як щороку, капітал знищується, мінова вартість перетворюється на споживчу, а приватна власність - на суспільну. Це невеликий тізер тих перетворень, які мають зрештою відбутися в значно ширшому масштабі, докорінно змінивши нашу економіку.

Сподіваємось, усі наші читачі весело відзначили закінчення минулого року і готові розпочинати 2021 рік з бадьорим настроєм та рішучістю змінювати світ на краще.

А ми тим часом продовжуємо нашу підбірку найважливіших, на думку наших редакторів, публікацій «Спільного» за 2020 рік. Тарас Білоус рекомендує перечитати текст Оксани Дутчак про уроки, які ми можемо винести з минулорічного досвіду для боротьби зі змінами клімату:

«Пандемія коронавірусу та “Великий локдаун” минулого року дали нам можливість по-новому глянути на засоби боротьби зі значно серйознішою проблемою — глобальним потеплінням. І якщо поява вакцин дає нам надію на кінець пандемії у найближчі рік-два, то у випадку зі змінами клімату простого технологічного рішення немає. І навіть за оптимістичними прогнозами нам доведеться боротися з наслідками недбалого ставлення до довкілля ще багато десятиліть».

«Період новорічних свят — нагода відчути на собі те, наскільки соціально зумовленим є наше сприйняття часу. Звичний робочий графік, який структурує щоденне життя, тимчасово зникає, поступаючись іншим маркерам, переважно з приватної сфери. Але ця зміна темпоральності сама по собі є спланованою, вписуючись у ширші часові рамки: буденні речі просто переносяться на “після свят”.
Етнографічне дослідження Емми Рімпіляйнен показує, як змінюється відчуття часу в більш довгостроковій перспективі внаслідок соціально-політичних процесів: люди, що виїхали з Донбасу в інші регіони України після початку війни, вимушені жити у вічно тимчасовому стані».

Це вибір Дениса Горбача для підбірки найважливіших наших публікацій за минулий рік на думку редакторів.

Наша сьогоднішня іменинниця Катерина Данілова вибрала для підбірки найважливіших публікацій Спільного за минулий рік статтю про страйк криворізьких гірників:

«Є крилатий вислів "революцію не покажуть по телевізору", те саме можна сказати і про масовий підземний протест шахтарів минулої осені, який майже повністю оминули увагою українські ЗМІ. Чи це тому, що частина великих телеканалів належить власникам шахт, на яких, власне, відбувалися протистояння, чи з якоїсь іншої причини, та один з найбільших протестів шахтарів за останні роки залишився малопоміченим за межами міста "металургів та гірників". Про те, що змусило сотні шахтарів ризикувати власним здоров'ям та про реакцію на протести керівництва шахт, політиків та СБУ можна прочитати в матеріалі Олени Ткаліч».
https://commons.com.ua/uk/uroven-uvazheniya-pochemu-shahtery-krivbassa-protestuyut-pod-zemlej/

У 2020 році ще актуальнішим стало питання прямого диктату іноземних держав та транснаціональних інституцій по відношенню до політики української держави. Але наскільки стабільною є така ситуація?
Юрій Дергунов пропонує до підбірки найважливіших публікацій Спільного статтю Іллі Ільїна:
🔸Ілля розглядає український правлячий клас як національну буржуазію, що ефективно нейтралізувала класовий опір всередині країни та довго опиралася імперіалістичному тиску зі сходу та заходу.
🔸Це наштовхує нас на висновки, що за умов пасивності трудящих класів конфлікт між зовнішнім тиском та інтересами української олігархії в 2021 році відіграватиме центральну роль в українській політиці. https://commons.com.ua/ru/k-voprosu-o-specifike-ukrainskoj-nacionalnoj-burzhuazii/

Влітку 2021 року скасовують мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, який протримався три десятки років, пережив не одну владу, а його продовження підтримує переважна більшість населення України.
Запровадження ринку землі під тиском міжнародних фінансових інституцій може мати не лише негативні соціально-економічні наслідки, а й призвести до серйозних екологічних проблем.
❇️ Оксана Дутчак пропонує до підбірки Спільного за 2020 рік статтю, в якій піднімались такі питання:
◾️ Чим українські землі відрізняються від земель сусідніх країн?
◾️ Якою має бути справедлива і дружня до довкілля земельна політика?
◾️ Якими можуть бути наслідки непродуманого зняття мораторію у новому році?

У кризові часи влада любить утискати права й свободи. Не став винятком і коронавірусний 2020 рік. Законопроєкт «Про медіа» став ще однією спробою посилити контроль за медіа в Україні.
Про загрози свободі слова читайте у статті Віталія Дудіна, яку обрав Олександр Кравчук до підбірки найважливіших статей Спільного за 2020 рік:
📰«Мені хочеться жити в країні, у якій за «неправильні погляди» не цькуватимуть людей, журналісти не цензуруватимуть себе, а опозиційні медіа не житимуть в очікуванні ще одного штурму силовиками. Але цей законопроєкт «Про медіа», про який ми писали влітку, і досі на розгляді у Верховній Раді. Якщо його приймуть, то Нацрада зможе:
▪️ без рішення суду штрафувати медіа на суми до 450 тисяч гривень,
▪️ визначати осіб, які загрожуватимуть нацбезпеці у сфері медіа (без рішення суду),
▪️ блокувати сайти (теж без рішення суду).
Хочеться вірити, що таким ініціативам не знайдеться місця у новому році і у нас залишиться простір для вільної та продуктивної дискусії».

У період новорічних свят як ніколи занурюєшся у теплу атмосферу спілкування з близькими та рідними. Однак, мало хто задумується скільки сил та часу займає емоційна праця, яка (особливо в нашому традиційному суспільстві) майже повністю лежить на плечах жінок.
📍Вікторія Мулявка пропонує до новорічної підбірки Спільного комікс французької феміністичної художниці Емми, який вчить кожного цінувати важку працю наших мам, сестер, партнерок і подруг ❤️🧡💛💚💙💜 https://commons.com.ua/uk/vlada-kohannya/

З нагоди вчорашніх подій у США нагадуємо про наш переклад вступу до книжки американського історичного соціолога Річарда Лахмана про занепад США.
Якщо вас цікавить питання, як Штати могли докотитися до такого, то цей текст може допомогти у пошуку відповіді. Трамп і трампісти — це симптом, а не причина проблем.
https://commons.com.ua/uk/pasazhiri-pershogo-klasu-na-korabli-sho-tone-politika-elit-i-zanepad-velikih-derzhav/

Глобальна пандемія продовжується і у новому році, але чимало жителів заможних країн сподіваються, що 2021 рік покладе їй край. Справді, початок вакцинації і державні допомоги дають їм підстави для таких надій.
✊🏾 Але в нашому, Третьому світі, все інакше. Урізаний доступ до вакцин і масове безробіття — ось що чекає на бідні країни. Медична інфраструктура та економічне благополуччя, що і так ледве жевріли, опинилися перед загрозою повного колапсу в часи, коли міжнародні кредитори і далі вимагають виплачувати кредити, буцім-то нічого не трапилося.
💡 Що ж робити? Ця стаття пропонує нам вийти за межі національних обріїв. Всі ми в одному човні. Будь це Україна, Кенія чи Аргентина — країнам Третього Світу слід гуртуватися і вимагати справедливого розподілу ресурсів для боротьби з пандемією та її економічними наслідками.
Почитайте вибір Тараса Саламанюка до підбірки найважливіших статей Спільного 2020 року.