Перше травня — Міжнародний день солідарності трудящих. Першотравень не втрачає актуальності, хоч цього року ми святкуємо його під час пандемії. Але нові умови життя не є приводом забути про боротьбу робітничого класу за свої права. Нерівність продовжує зростати, а отже ми закликаємо до солідарності із робітниками в усьому світі.

«1 травня стало всезагальним днем боротьби для робітничого руху та лівих усіх відтінків — від анархістів і революційних марксистів до соціал-демократів і релігійних соціалістів. Цим рухам ми завдячуємо левовою часткою соціального прогресу в минулому столітті — не лише восьмигодинним робочим днем, а й іншими трудовими і соціальними правами, оплачуваними відпустками та лікарняними. Вони ж значною мірою добились загального виборчого права та скорочення гендерного розриву між чоловіками й жінками. Та хто б міг подумати, що в новому тисячолітті ці здобутки й свободи, які виборювались кров’ю, не лише не розширятимуться, а й урізатимуться?»

Наш редактор Денис Пілаш нагадує історію появи Дня міжнародної солідарності трудящих і його актуальність.

Пандемия коронавируса обнажила странное значение слова «европейский». У нас таким часто назначают что угодно. Но западноевропейские страны в борьбе с коронакризисом отличаются поддержкой наёмных работников и увеличением государственных инвестиций. А что из этого мы увидели у нас?

Читайте статью о мерах борьбы с последствиями пандемии в Европе и о том, почему в Украине действуют совсем иначе.

Чуть ли не каждый украинский политик на выборах обещает победить власть олигархов. Этот лозунг использовал и Владимир Зеленский. Он стал президентом — и ничего не изменилось, олигархат всё также продолжает влиять на политическую и экономическую жизнь страны.

Илья Ильин предлагает сделать шаг назад и посмотреть как зародился феномен украинской олигархии. Им бы хотелось чтобы их считали меценатами и филантопами, но их фамилии чаще всего ассоциируются с бывшей советской номенклатурой, приватизацией госимущества и угнетением рабочего класса.

Замість Дня Перемоги нині маємо 8 травня — День пам’яті та примирення, а наступного дня святкуємо День перемоги над нацизмом. Чи немає тут взаємовиключення та з ким нам пропонують миритися?

Наш редактор Денис Горбач розмірковує про парадокси української національної пам’яті, суперечливий слоган «ніколи знову» і що не так зі скорботно-примирювальним тоном, який начебто урівнює всіх жертв Другої світової війни.

У День перемоги над нацизмом розповідаємо про долю України у Другій світовій війні. Численні військові та цивільні втрати, масові вбивства євреїв, кримчаків та ромів, депортація «ненадійних меншин», втрата промисловості та післявоєнний голод. Але республіка пережила це й змогла титанічними зусиллями відбудувати мирне життя.

Наш редактор Алексей Якубин поговорил с философом Михаилом Минаковым. Не странно, что на этот раз в центре внимания - пандемия коронавируса и жизнь после неё. А также итоги первого года президентства Зеленского и шансы новых региональных элит обрести голос.

Несколько цитат из интервью:

“Германия и Швеция пошли разными путями в борьбе с эпидемией, хотя у обеих элиты социально ответственны. Правительства этих государств пытаются действовать рационально и опираться на эпидемиологические модели. Но они ведут к разным последствиям. На мой взгляд, меры правительства Швеции создали ненужные опасности для своего населения.”

“Леонид Кучма в конце 1998 года говорит, что в свой первый президентский срок «только учился быть президентом». А во втором уже точно будет «эффективным и настоящим». Нынешний президент учится у Петра Порошенко как быть президентом. И учится прилежно.”

“Экономические проблемы ведут к тому, что пространство выбора будет сужено: и личного выбора, и малых групп, и социальных классов. А в условиях бедности социал-демократическая программа получит новый запрос от человечества. И я надеюсь, что в этот раз левые будут умнее, мудрее и солидарнее — если не с нуждающимися, то хотя бы между собой. “

Полный текст читайте по ссылке.

Цієї весни на українському телебаченні показали серіал «Спіймати Кайдаша» — осучаснену екранізацію повісті Івана Нечуя-Левицького. Тепер дія твору відбувається в сучасній Україні, а родина Кайдашів свариться не лише через грушу, а й через вибори президента, Майдан та війну.

Ми попросили Олександра Земленіта подивитися нашумілий телесеріал.

Сьогодні людство відзначає Міжнародний день захисту клімату.
Ми нагадуємо, що ринкові механізми, такі як торгівля квотами на викиди парникових газів, перекладання відповідальності з промисловості на окремих споживачів, не можна назвати боротьбою з кліматичними змінами.
Натомість нам потрібен справедливий перехід на сталий економічний розвиток і екологічну політику, яка працюватиме для всіх.

У відповідь на початок пандемії в багатьох країнах ЄС ввели надзвичайний стан. Серед них була й Угорщина. Але тут цей крок змінив значно менше, адже місцевий прем’єр-міністр Віктор Орбан і до пандемії міг дозволити собі порушення багатьох законів. У травні минає рівно десять років, відколи він прийшов до влади і почав «закручувати гайки».

Зараз Орбан використовує надзвичайний стан для скорочення соціальної підтримки і збереження низьких податків для бізнесу. А щоб «непатріотична» опозиція й суспільство не виступали проти стратегії захисту олігархів, в країні вводять кримінальне покарання за поширення дезінформації.

Почитайте статтю Кріштофа Сомбаті про політичні перипетії в Угорщині у перекладі Володимира Артюха

Політика пам'яті — чи не найбільший камінь спотикання у відносинах України та Польщі. Попередня українська влада не лише загострила їх, але й своїми необачними кроками допомогла польським правоконсерваторам прийти до влади й дискредитувати своїх противників із ліберального табору. Парадоксально, але польська політика пам'яті при цьому досить схожа на українську. Героїзація УПА має свого аналога — культ «проклятих солдатів», що здійснювали насильство проти українського цивільного населення.

Про воєнні злочини польських партизанів та сучасну політику пам'яті читайте у статті польського історика Якуба Воронцова

Якщо вас хвилює свавілля ультраправих, але ви не знаєте де прочитати більше про цю проблему — підписуйтесь на @v_marker. Це новий сайт, створений Групою моніторингу ультраправого насильства.

Ми раді бути партнерами проекту і сподіваємось, що це допоможе привернути увагу до проблеми та вирішити її

«Це схоже на російську пропаганду» — залізобетонний аргумент, яким в Україні часто користуються, щоб відмахнутися від незручних тем. І чи не найчастіше його використовують у дискусіях про діяльність ультраправих організацій.

Війна пропаганд, що розвернулася навколо цієї проблеми, сплутала карти навіть тим, хто, здавалося б, має стояти на сторожі громадянських прав і свобод. Тож можемо спостерігати парадоксальну ситуацію, коли одні й ті ж люди відстоюють права національних меншин чи ЛГБТ+ спільноти — та активно співпрацюють із тими, хто їх порушує.

Про складні взаємини «третього сектору» з ультраправими та інтеграцію останніх у лави громадських активістів для Marker написав Сергій Мовчан.

У 35-мільйонному індійському штаті Керала смертність від коронавірусу надзвичайно низька: загинуло лише чотири людини. І це в той час, як в Індії загалом вже понад 100 тисяч хворих і понад 3 тисячі загиблих. Як міністерка охорони здоров’я і колишня вчителька К. К. Шайлая стала справжньою суперзіркою у боротьбі з COVID-19 читайте у перекладі статті The Guardian від Івана Шпинди.

Легализовать проституцию или криминализировать заказчика? Дискуссия о том, какая из существующих моделей регулирования продажи секса лучше не утихает уже много лет, а только подкрепляется аргументами с разных сторон.
Александра Алексеева проанализировала плюсы и минусы моделей на примере Швеции и Голландии.

«Україно наша Радянська» — так називалася книжка першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. Її автора іноді наводять як приклад компартійного діяча, що поєднував у собі український та радянський патріотизми. Водночас він був «яструбом» Холодної війни, що виступав за інтервенцію до Чехословаччини у 1968 році, коли Брежнєв ще зволікав. І це не було випадковим — позиція Шелеста щодо Празької весни була прямо пов'язана з патріотизмом і національною політикою в «його» республіці».

Про складні перипетії українського радянського патріотизму в роки «відлиги» та «застою» і як він був пов'язаний із західними сусідами України читайте у рецензії Ярослава Ковальчука на книжку Збіґнєва Войновського.

На карантине вы могли видеть многочисленные подборки фильмов про катастрофу нашей цивилизации. Вопрос о будущем человечества после пандемии или ядерной войны снова актуален.

Мы тоже решили словить немного хайпа и подготовили лонгрид с обзором жанра постапокалиптики.

Нещодавно голова МОЗ Максим Степанов заявив про зміни у медреформі, щоб недопустити закриття лікарень та звільнення працівників. Проте, фактично скорочення фінансування лікарень продовжується. Першими постраждали заклади спеціалізованої психіатричної та фтизіатричної допомоги.

Альона Ткаліч досліджувала наслідки оптимізації у Львівській області.

В США продолжаются массовые уличные протесты из-за убийства полицейскими афроамериканца Джорджа Флойда. Во многих штатах действует комендантский час, на улицы выведена Национальная гвардия. Президент Трамп прячется в бункере Белого дома.

Александра Алексеева рассказывает о причинах вторых по масштабу американских протестов после 1968 года.

Рік тому представники “Муніципальної варти” захопили приміщення кінотеатру “Київ”. Силова зміна орендаря призвела до втрати ще одного культурного простору у Києві. Попри численні обіцянки міської влади, кінотеатр так і не відновив роботу. Цієї неділі біля кінотеатру відбудеться акція “Київ належить нам”.

https://www.facebook.com/events/301874210836889/

На початку весни в Україні змінився уряд. Через це законопроєкт «Про працю», який натхненно просував екс-міністр економіки Тимофій Мілованов, відправився у смітник. Але тепер депутати хочуть протягнути зміни до закону «Про профспілки», які відберуть у профкомів важелі впливу на роботодавців.

Віталій Дудін розбирає законопроєкт №2681 та його небезпеки для найманих робітників.