Іноді може здатися, що весь світ перейшов у онлайн. Кінофестивалі, лекції та богослужіння тепер відбуваються на вашій кухні, завдяки вашому ноутбуку чи смартфону. Але і поза межами бульбашки соцмереж вирує життя і продовжують працювати люди важливих професій, які не можна робити з дому.
Колеги з Політичної Критики поговорили з кранівницею, залізничником і робітницею шахти про їхню роботу під час карантину.

Щодня ми чуємо нові дані про кількість хворих та загиблих через пандемію коронавірусу. Так само з’являються нові прогнози щодо невідворотньої економічної кризи. Але дещо світ прагне не помічати — додаткову доглядову працю, яка лягає на жінок в часи карантину.

Публікуємо статтю дослідниці Гелен Левіс про нові виклики перед жінками в часи пандемії. Дякуємо за переклад Нелі Ваховській.

К 150-летию со дня рождения Владимира Ленина публикуем перевод статьи американского социолога Кевина Андерсона. Автор показывает, как начало Первой мировой войны спровоцировало интеллектуальный кризис Ленина, который привел его к переоткрытию диалектики. По мнению Андерсона, в текстах Ленина, написанных в это время, «впервые со времен молодого Маркса крупная фигура в марксистской традиции предложила подходить к проблеме «по-гегелевски», не ссылаясь непосредственно на материализм». В дальнейшем это повлияло даже на тех представителей Франкфуртской школы, которые полностью отвергали Ленина.

22 квітня світ відзначав День Землі. Цього разу — в умовах карантину. Радимо прочитати роздуми нашої редакторки Оксани Дутчак про ідею антизростання для порятунку планети від кліматичних змін.

«Пандемія унаочнила, чому ефективних заходів проти кліматичних змін досі немає. Поки спалах був обмежений материковим Китаєм, західні країни особливо й не готувалися зустріти загрозу: хіба подібне могло повторитися у “цивілізованому” світі? З кліматичними змінами те саме. Від наслідків найбільше потерпають люди з глобального Півдня, тому країни глобальної Півночі поки не особливо зацікавлені в координованих та радикальних діях».

Пандемия коронавируса уже нанесла удар по мировой экономике. Но какие масштабы этого удара и что будет после окончания глобального карантина? Сможет ли печатание денег, которое предпринимается сейчас многими западными правительствами, спасти экономику и быстро её восстановить после пандемии? Читайте прогноз британского экономиста Майкла Робертса, который предрекает нам тяжёлые времена.

Роман Губа посмотрел один из фильмов внеконкурсной программы DOCU/АPT. “Чистое искусство” Максима Шведа на самом деле оказывается больше, чем просто фильмом об уличном художнике.

Из-за карантина фестиваль документального кино Docudays UA в этом году проходит в онлайн-режиме. С 24 апреля по 10 мая фильмы фестиваля бесплатно доступны на https://docuspace.org/.

Ориентир на экспорт и отказ от регулирования рынка труда загнали украинских швей в крайнюю бедность. Женщинам приходится перерабатывать и терять здоровье ради мизерных заработных плат. Государство в очередной раз посчитало, что стоит закрыть глаза на ущемление трудовых прав ради “инвестиций”. Иностранные бренды за дешёвой рабочей силой пришли, а вот с трудовыми правами как-то не сложилось.

Наша редакторка Оксана Дутчак рассказала OpenDemocracy истории работниц украинской швейной промышленности.

Завтра мир будет отмечать День международной солидарности трудящихся, но, вместо забастовок и демонстраций нас скорее ждут очередные заявления о том, что этот день перестал быть актуальным, а права рабочих и так защищены. В то же время, в Украине усердно продвигают идею гибкости рынка труда. Якобы это позволит создать большое количество рабочих мест, повысит продуктивность труда и избавит бизнес от гнёта государства.

Но на деле, этот механизм сопровождается рядом негативных последствий даже в богатых странах Западной Европы. Как показывают результаты исследования рынка труда в Великобритании, гибкость не только ухудшает положение наёмных работников, а и не оправдывает себя с точки зрения узких целей международных организаций и национальных правительств.

Благодарим Анну Петрович за статью, подготовленную на основе британского исследования.

Перше травня — Міжнародний день солідарності трудящих. Першотравень не втрачає актуальності, хоч цього року ми святкуємо його під час пандемії. Але нові умови життя не є приводом забути про боротьбу робітничого класу за свої права. Нерівність продовжує зростати, а отже ми закликаємо до солідарності із робітниками в усьому світі.

«1 травня стало всезагальним днем боротьби для робітничого руху та лівих усіх відтінків — від анархістів і революційних марксистів до соціал-демократів і релігійних соціалістів. Цим рухам ми завдячуємо левовою часткою соціального прогресу в минулому столітті — не лише восьмигодинним робочим днем, а й іншими трудовими і соціальними правами, оплачуваними відпустками та лікарняними. Вони ж значною мірою добились загального виборчого права та скорочення гендерного розриву між чоловіками й жінками. Та хто б міг подумати, що в новому тисячолітті ці здобутки й свободи, які виборювались кров’ю, не лише не розширятимуться, а й урізатимуться?»

Наш редактор Денис Пілаш нагадує історію появи Дня міжнародної солідарності трудящих і його актуальність.

Пандемия коронавируса обнажила странное значение слова «европейский». У нас таким часто назначают что угодно. Но западноевропейские страны в борьбе с коронакризисом отличаются поддержкой наёмных работников и увеличением государственных инвестиций. А что из этого мы увидели у нас?

Читайте статью о мерах борьбы с последствиями пандемии в Европе и о том, почему в Украине действуют совсем иначе.

Чуть ли не каждый украинский политик на выборах обещает победить власть олигархов. Этот лозунг использовал и Владимир Зеленский. Он стал президентом — и ничего не изменилось, олигархат всё также продолжает влиять на политическую и экономическую жизнь страны.

Илья Ильин предлагает сделать шаг назад и посмотреть как зародился феномен украинской олигархии. Им бы хотелось чтобы их считали меценатами и филантопами, но их фамилии чаще всего ассоциируются с бывшей советской номенклатурой, приватизацией госимущества и угнетением рабочего класса.

Замість Дня Перемоги нині маємо 8 травня — День пам’яті та примирення, а наступного дня святкуємо День перемоги над нацизмом. Чи немає тут взаємовиключення та з ким нам пропонують миритися?

Наш редактор Денис Горбач розмірковує про парадокси української національної пам’яті, суперечливий слоган «ніколи знову» і що не так зі скорботно-примирювальним тоном, який начебто урівнює всіх жертв Другої світової війни.

У День перемоги над нацизмом розповідаємо про долю України у Другій світовій війні. Численні військові та цивільні втрати, масові вбивства євреїв, кримчаків та ромів, депортація «ненадійних меншин», втрата промисловості та післявоєнний голод. Але республіка пережила це й змогла титанічними зусиллями відбудувати мирне життя.

Наш редактор Алексей Якубин поговорил с философом Михаилом Минаковым. Не странно, что на этот раз в центре внимания - пандемия коронавируса и жизнь после неё. А также итоги первого года президентства Зеленского и шансы новых региональных элит обрести голос.

Несколько цитат из интервью:

“Германия и Швеция пошли разными путями в борьбе с эпидемией, хотя у обеих элиты социально ответственны. Правительства этих государств пытаются действовать рационально и опираться на эпидемиологические модели. Но они ведут к разным последствиям. На мой взгляд, меры правительства Швеции создали ненужные опасности для своего населения.”

“Леонид Кучма в конце 1998 года говорит, что в свой первый президентский срок «только учился быть президентом». А во втором уже точно будет «эффективным и настоящим». Нынешний президент учится у Петра Порошенко как быть президентом. И учится прилежно.”

“Экономические проблемы ведут к тому, что пространство выбора будет сужено: и личного выбора, и малых групп, и социальных классов. А в условиях бедности социал-демократическая программа получит новый запрос от человечества. И я надеюсь, что в этот раз левые будут умнее, мудрее и солидарнее — если не с нуждающимися, то хотя бы между собой. “

Полный текст читайте по ссылке.

Цієї весни на українському телебаченні показали серіал «Спіймати Кайдаша» — осучаснену екранізацію повісті Івана Нечуя-Левицького. Тепер дія твору відбувається в сучасній Україні, а родина Кайдашів свариться не лише через грушу, а й через вибори президента, Майдан та війну.

Ми попросили Олександра Земленіта подивитися нашумілий телесеріал.

Сьогодні людство відзначає Міжнародний день захисту клімату.
Ми нагадуємо, що ринкові механізми, такі як торгівля квотами на викиди парникових газів, перекладання відповідальності з промисловості на окремих споживачів, не можна назвати боротьбою з кліматичними змінами.
Натомість нам потрібен справедливий перехід на сталий економічний розвиток і екологічну політику, яка працюватиме для всіх.

У відповідь на початок пандемії в багатьох країнах ЄС ввели надзвичайний стан. Серед них була й Угорщина. Але тут цей крок змінив значно менше, адже місцевий прем’єр-міністр Віктор Орбан і до пандемії міг дозволити собі порушення багатьох законів. У травні минає рівно десять років, відколи він прийшов до влади і почав «закручувати гайки».

Зараз Орбан використовує надзвичайний стан для скорочення соціальної підтримки і збереження низьких податків для бізнесу. А щоб «непатріотична» опозиція й суспільство не виступали проти стратегії захисту олігархів, в країні вводять кримінальне покарання за поширення дезінформації.

Почитайте статтю Кріштофа Сомбаті про політичні перипетії в Угорщині у перекладі Володимира Артюха

Політика пам'яті — чи не найбільший камінь спотикання у відносинах України та Польщі. Попередня українська влада не лише загострила їх, але й своїми необачними кроками допомогла польським правоконсерваторам прийти до влади й дискредитувати своїх противників із ліберального табору. Парадоксально, але польська політика пам'яті при цьому досить схожа на українську. Героїзація УПА має свого аналога — культ «проклятих солдатів», що здійснювали насильство проти українського цивільного населення.

Про воєнні злочини польських партизанів та сучасну політику пам'яті читайте у статті польського історика Якуба Воронцова

Якщо вас хвилює свавілля ультраправих, але ви не знаєте де прочитати більше про цю проблему — підписуйтесь на @v_marker. Це новий сайт, створений Групою моніторингу ультраправого насильства.

Ми раді бути партнерами проекту і сподіваємось, що це допоможе привернути увагу до проблеми та вирішити її

«Це схоже на російську пропаганду» — залізобетонний аргумент, яким в Україні часто користуються, щоб відмахнутися від незручних тем. І чи не найчастіше його використовують у дискусіях про діяльність ультраправих організацій.

Війна пропаганд, що розвернулася навколо цієї проблеми, сплутала карти навіть тим, хто, здавалося б, має стояти на сторожі громадянських прав і свобод. Тож можемо спостерігати парадоксальну ситуацію, коли одні й ті ж люди відстоюють права національних меншин чи ЛГБТ+ спільноти — та активно співпрацюють із тими, хто їх порушує.

Про складні взаємини «третього сектору» з ультраправими та інтеграцію останніх у лави громадських активістів для Marker написав Сергій Мовчан.