Спільне | Commons
1.53K subscribers
323 photos
18 videos
3 files
1.43K links
Ліве українське видання про економіку, політику, історію та культуру
Сайт: http://commons.com.ua/uk/
YouTube: https://www.youtube.com/@commonsjournal

Підтримуйте нас на Patreon: https://patreon.com/commons_journal
Download Telegram
Во многих странах мира введено чрезвычайное положение, его возможность обсуждается также и в Украине. Параллельно вводятся новые ограничения прав и свобод граждан. На первый взгляд, это временная реакция на непредсказуемую пандемию. Но что если это проявление какой-то более глубокой тенденции?

В прошлом году после введения военного положения мы перевели статью социолога Боба Джессопа, известного своим вкладом в теорию государства. Он утверждает, что в течение последних десятилетий либеральные демократии все чаще внедряют ограничения свобод и расширение полномочий спецслужб. Такие меры оправдываются борьбой с терроризмом и другими угрозами. В результате граница между «обычным» состоянием либеральных демократий и чрезвычайным положением постепенно размывается.

По мнению Джессопа, причина этого в том, что современный мир становится все менее пригодным для стабильного сочетание демократии и капитализма. Поэтому перед нами выбор — либо смириться с нарастанием авторитарных тенденций, либо изменить систему на такую, которая способна обеспечить демократические свободы в новых исторических обстоятельствах. https://commons.com.ua/uk/liberalnaya-demokratiya-chrezvychajnye-gosudarstva-i-novaya-norma/
Сьогодні людство відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації. Поширення коронавірусу в Європі супроводжувалось нападами на виходців з Азії, які перші стикнулись із цією хворобою. Це показало наскільки ми далекі від єдності та як легко опуститись до минулого з його ненавистю до “інших”.
Почитайте нашу статтю про історію й сьогодення расових упереджень.
Епідемія коронавірусу вже змусила багатьох у світі по-новому глянути на функції системи охорони здоров'я та принципи, за якими вона має працювати. Стає дедалі очевиднішим, що «ми всі в одному човні», а обмеження доступу до медицини тих, хто не може за неї платити, може мати катастрофічні наслідки для всього людства.

Якщо ви вже встигли перечитати десятки, чи навіть сотні публікацій про епідемію коронавірусу і тепер хочете почитати щось ґрунтовніше про охорону здоров’я загалом, то вам до нас.
«Спільне» колись перекладало статтю Майка Гейнза про зв'язок між здоров'ям, соціальною нерівністю та економічною системою: https://bit.ly/396Ty1M
На жаль, проблеми, про які він писав, стали тільки актуальнішими.

Про що нам важливо пам’ятати:

📌Поглиблення соціальної нерівності призводить не тільки до збільшення розриву у стані здоров’я між багатими та бідними, а й до зниження середнього рівня здоров’я для всіх. Так, рівень смертності для найвищого соціального класу у Великій Британії є вищим, ніж серед представників найнижчого соціального класу у Швеції.

📌Не для кожної хвороби чи причини смерті можна знайти чіткі соціально-економічні закономірності, але для більшості поширених захворювань це можливо. Дослідження показують, що навіть ризик померти від раку легень відрізняється для представників різних соціальних класів — навіть якщо взяти до уваги кількість років та обсяги куріння, а також вміст смол.

📌Чим менше у вас людей, які потребують лікування, тим більше ви можете витратити на тих, хто мав справжні (а не соціально зумовлені) підстави захворіти.

📌Впровадження ринкової логіки в системі охорони здоров’я підриває її здатність до раціонального планування. Вона руйнує навіть джерела інформації, які уможливили б таке планування. Результат — нерівний доступ до базових послуг. А це веде до величезних втрат у реальній ефективності.

📌Чим більше послуги охорони здоров’я визначаються капіталістичною логікою, тим вищими є витрати. Розширення прошарку управлінців збільшує обсяги ресурсів, які витрачаються не на лікування і догляд, а йдуть у приватні руки. Так, фармацевтична індустрія витрачає лише близько 14% доходів на дослідження, а 30% — на маркетинг і адміністрування.

📌Для вирішення проблеми неефективності національних систем охорони здоров’я, вони мають ґрунтуватися на принципах всеохопності, універсальності і справедливості.
Почитайте колонку нашого редактора Романа Губи про те, чому в часи епідемії влада має робить щось більше, аніж забороняти.
«“Залишаюся вдома” — гарний флешмоб, але тільки якщо у вас дійсно є безпечне місце, з якого вас не виженуть наступного місяця через борг по квартирі. Нікому не хочеться бути “одинадцятим пасажиром” небезпечної маршрутки, але іноді на це є причини»
Зовсім скоро виповниться шість років з початку війни на Донбасі. За цей час від бойових дій загинуло понад 13 тисяч людей, щонайменше 3345 із них — цивільні. В багатьох містах України з’явились пам’ятники загиблим, але в більшості випадків вони присвячені військовим та добровольцям, а не мирному населенню. Та приклади вшанування пам’яті цивільних жертв є по обидва боки фронту.

Наш редактор Тарас Білоус порівнює політику пам’яті щодо загиблих мирних мешканців на підконтрольній та непідконтрольній частинах Донбасу.

Стаття доступна також російською мовою
На час карантину влада заборонила масові заходи та міський транспорт, а от оренду плату за житло ніхто не скасовував. Хоча в багатьох орендарів зменшаться доходи через безоплатні відпустки та фінансову кризу. І поки нас закликають не виходити надвір, над багатьма нависає небезпека буквально опинитися на вулиці.

Про можливі дії орендарів та орендодавців у цій ситуації розмірковує Альона Ляшева.
Пандемія коронавірусу у світі загострила проблеми, які багато хто прагнув не помічати. І коли виявилось, що багаторічна «оптимізація» медичних систем призвела до цілком очікуваної кризи — країни почали хапатися за державний суверенітет. Закриття кордонів, ненависть до мігрантів, відсутність солідарності з іншими постраждалими країнами — перші плоди поширення вірусу. Проте, рано чи пізно, пандемія спаде і є привід замислитись — який світ ми будемо «відновлювати», і що не менш важливо — за чий рахунок?

П’єр Дардо і Крістіан Лаваль розмірковують про спільні дії в часи глобальних ризиків і чому порятунок не прийде згори. Переклад Андрія Рєпи.
Перегляд нових відеокурсів під час карантину — розкіш, доступна далеко не кожній. На плечі багатьох жінок лягає цілодобове подвійне навантаження, адже треба поєднувати віддалену роботу з неоплачуваною доглядовою працею.

Ми спитали гендерних експерток Олену Стрельник, Ніну Потарську та Оксану Дутчак про те, як карантин вдарив по українських жінках і що має робити держава для їхньої підтримки.
Емоційна праця — навантаження, якого не поменшало під час карантину. Як у особистих, так і професійних стосунках, безперервне пильнування за потребами інших зазвичай лягає на плечі жінок і часто залишається непоміченим. Цікавитися почуттями близьких і враховувати їхні потреби — добре і важливо, але це не має означати ігнорування власних потреб.

Що таке емоційна праця і чому вона має бути взаємною? Дізнайтеся у нашому перекладі коміксу французької феміністичної художниці Емми.
Шалений принтер Верховної Ради вже готовий видавати непопулярні та небезпечні рішення під прикриттям карантину. Нині влада збирається відкрити ринок землі задля отримання допомоги МВФ. Ми вже неодноразово казали і нам не важко повторити, що у такому вигляді земельна реформа принесе більше шкоди, ніж користі.

Про те, якою має бути земельна реформа, що відповідала б інтересам більшості і спрямовувалася на збереження довкілля — читайте у статті Тараса Білоуса і Олександра Кравчука.

Стаття підготовлена на основі публікації для Rosa Luxemburg Stiftung та фракції лівих GUE/NGL у Європарламенті.
Віддалену роботу часто позиціонують як можливість працювати ледь не з ліжка з будь-якої точки світу. У нашій уяві реклама малює таких собі засмаглих та усміхнених фрілансерів, які відпочивають з ноутбуками на тлі пальм чи гір. Натомість у карантинній реальності на робітника звалюється чимала кількість нових викликів та обов’язків, які ніхто компенсувати не збирається. І мова не лише про чай та печивко, які несподівано почали закінчуватись втричі швидше. Читайте про це в блозі співробітниці Феміністичної майстерні Йош.
Вчера на 98-м году жизни скончался греческий антифашист Манолис Глезос. Его четырежды приговаривали к смертной казни, он 16 лет отсидел в тюрьме, но его не сломили ни нацистская оккупация, ни диктатура «чёрных полковников».

О долгой борьбе легендарного левого политика рассказывает наш редактор Денис Пилаш.
Сегодня в Украине стартует второй этап медреформы. Если первый этап коснулся педиатров и терапевтов, то теперь “реформироваться” придётся больницам в целом. Начало изменений не стали откладывать из-за пандемии коронавируса, похоже, что “деньги ходят за пациентом”, даже если сам пациент никуда выходить не может.

Не повлияла на власть и непопулярность самой реформы у врачей и пациентов. Аргументом на критику звучали обвинения в “советском мышлении” и “нежелании принимать изменения”.

Что врачи думают по поводу изменений, почему их зарплаты не увеличатся и о других аспектах медреформы — читайте в статье Дарьи Черниной.
Карантин — не привід відмовлятися від боротьби. Навіть навпаки — це час для здобуття нових трудових прав, яких вимагає ситуація. Робітник повинен мати можливість працювати з дому під час пандемії коронавірусу, але чимало працедавців порушують це право.

Андрій Мовчан, який працює в барселонському кол-центрі Airbnb, розповідає, як його колеги самоорганізувались заради переведення на дистанційну роботу.
Неможливо самоізолюватися, коли не маєш дому. Через карантин закрилося чимало місць, де бездомні могли підзаробити чи отримати їжу. Тепер їм загрожує не лише голод та холод, а і штраф за перебування в громадських місцях без засобів індивідуального захисту.

Роман Губа поговорив з волонтерами, які намагаються допомогти бездомним у цей важкий час. 📌Також публікуємо реквізити для охочих допомогти:

«Допоможи бездомному» 5168757330737414 (Христина Дудіна)

«Молодь за мир»
Допомога бездомним: 5363 5423 0897 1283 (Ліфансе Ю.)
Сьогодні Київ закуповує відеокамери для виявлення людей з підвищеною температурою тіла і тих, хто не дотримується самоізоляції. Але карантин мине, а камери залишаться. І навіть муніципальна варта не знає, у який спосіб будуть використовуватись ці камери з розпізнаванням облич в майбутньому.

Все ширше використання штучного інтелекту й камер спостереження стосуються також і етичних питань.
Почитайте статтю про можливі перекоси й дискримінації у застосуванні цих технологій.
Оценки методов борьбы с коронавирусом в Китае варьируются от одобрения эффективного вмешательства китайского правительства до критики режима, как тоталитарного. Но довольно часто игнорируется, что одной из основных причин распространения эпидемии в Китае, послужили рыночные реформы и массовая бедность. Приватизация системы здравоохранения в стране, абсолютное большинство населения которой до сих пор остается чрезвычайно бедным, привела к ограничению доступа к базовым медицинским услугам и стала одной из предпосылок начала эпидемии.

Александр Надтока перевёл для нас редакционную статью журнала «Chuǎng», посвященную кризису китайской системы здравоохранения и методам борьбы с коронавирусом.
В мережі поширюють адреси київських будинків, де нібито зафіксовано коронавірус. А ось в Китаї такі дані влада публікує офіційно і відкрито. Але, на відміну від України, там навряд чи з’явиться viber-чат співмешканців для «полювання на відьом».

Ми продовжуємо розповідати про карантин в Китаї, і сьогодні пропонуємо погляд очевидця. Почитайте інтерв’ю нашого редактора В'ячеслава Циби із Дмитром Михайловим, науковим співробітником Нанкінського педагогічного університету.

Можете йому позаздрити - він має право гуляти кампусом, де є стадіон і навіть маленьке озеро.
Якщо ви бачили жарти про любов австралійських вболівальників до футбольного клубу «Slutsk», то теж знаєте що боротьба Білорусі з коронавірусом відрізняється від решти світу. І поки ми сміємось з порад лікуватись сауною та горілкою, білоруси самоорганізовуються, ізолюються і також скасовують масові заходи. Але попри це країна вже має статус корона-дисидента, шо матиме відповідні наслідки.

Радимо прочитати блог культурного антрополога Андрія Возьянова про особливості білоруського (не)карантину і провальний брендинг в часи пандемії.
Шесть лет назад началась война на Донбассе, которая унесла уже свыше 13 тысяч жизней. В 2016 году вышел печатный выпуск журнала «Спільне», посвящённый национализму и войне. К сожалению, его всё ещё рано уносить в архив.
Война продолжается.

К годовщине начала вооруженного конфликта публикуем русскоязычную версию этого выпуска. Благодарим за перевод Игоря Готлиба.