Публікуємо продовження спецпроекту «Україна: історія нерівності». У другому епізоді розбираємося з тим, що таке феодалізм і до чого тут шведи, чим оброк відрізнявся від панщини, і як повстання Богдана Хмельницького пов'язане із відкриттям Америки.

«Між лівими та правими радикалами немає особливої різниці» — цю заяложену фразу доводилося чути багатьом із нас. Минулого року у видавництві «Критика» вийшла книжка «Праві двері зліва», автор якої прагне довести цю тезу. Колишній лівий інтелектуал Кирило Ткаченко намагається показати безперспективність лівого руху через його неспроможність звільнитися від тоталітарного спадку і спотворене розуміння реальності.

Наш редактор В'ячеслав Циба розмірковує над філософським підґрунтям книжки. Також очікуйте невдовзі на політологічний огляд цієї праці.

🇬🇪👀🇺🇦 Украинские сторонники открытого рынка нередко приводят в пример Грузию - страны, у "которой получилось", перефразируя название популярной книги об грузинском экономическом чуде. Жаль, что за разговорами об успешных неолиберальных реформах теряется положение тех, на чьи плечи рухнули результаты этих реформ и цена достижения высокого рейтинга 📈 Doing Business.

Предлагаем прочесть материал наших коллег из OpenDemocracy о том, как американская транснациональная корпорация Frontera Resources оставила ни с чем рабочих Дедоплисцкаро.

«Автор відмовляється аналізувати відмінності в позиціях різних лівих груп, відмахується від випадків, які погано лягають на запропоновану ним інтерпретативну рамку, і замість роз’яснення суперечностей сміливо об’єднує все під означником “радикальних лівих”».

Як і обіцяли, публікуємо політологічний огляд книжки Кирила Ткаченка. Наша редакторка Катерина Данілова аналізує аргументи автора про подібність німецької лівиці та правиці, а також робить фактчекінг тексту. І не дарма.

🎧 А ви засинали під АСМР? Сьогодні це — величезна індустрія відео, які допомагають розслабитись під шепіт людини, яка всміхається «саме для тебе».
Таша Ломоносова на @politkrytyka розказує, як на заміну відчуженій праці на виробництві приходить емоційна робота, котрій треба віддаватись і «тілом і душею».

Поки влада поспішає відкрити ринок землі, парламентська опозиція від Порошенка до Медведчука через підконтрольні медіа волає про здачу національних інтересів. Над боротьбою політсил довкола скасування мораторію можна було б посміятися, якби орні землі не займали 54% території України, а їх неконтрольований обробіток не призводив до деградації ґрунтів, опустелення та дефіциту питної води.

Читайте інтерв’ю Оксани Дутчак із екологом Олексієм Бурковським зі Всеукраїнської екологічної ліги, який пропонує передати еродовані землі у державну власність, щоб запобігти екологічній катастрофі.

«Крупный капитал могут использовать, чтобы подкупать политиков, господствовать в медиа, покупать выборы. Для социалистической демократии нам необходимо разрушить это средоточие власти. Поэтому чрезвычайно важно, чтобы мы уничтожили гигантов вроде Facebook или Google».

Дэвид Харви — профессор антропологии и географии Городского университета Нью-Йорка. В своем интервью он рассказывает, как стал марксистом «случайно», о праве на жилье и важности городских социальных движений. Перевёл Александр Земленит.

Розпочався другий сезон боротьби за кінотеатр «Київ»! Сьогодні активісти пікетували КМДА, вимагаючи розірвати договір із ТОВ «Сінема-Центр», яке не виконує своїх зобов’язань щодо приміщення кінотеатру «Київ».

Нагадаємо, що 7 червня 2019 року кінотеатр припинив роботу через захоплення його представниками комунального підприємства «Муніципальна охорона». Департамент комунальної власності міста Київ не продовжив договір оренди із ТОВ «Культурний центр кінотеатр Київ». Перемогла в новому конкурсі компанія «Сінема-центр», яка зобов’язалась платити 2,1 млн гривень на місяць. З часом новий орендар почав вимагати зниження орендної плати в чотири рази через нібито «аварійний стан будівлі». Сам кінотеатр досі не працює.

Наші колеги запускають школу соціального репортажу. Встигніть подати заявку до 1-го березня!

«Політична критика» запрошує молодих журналістів і журналісток, студентів та студенток, а також тих, хто хотіли б опанувати репортажний жанр і навчитися висвітлювати соціальні проблеми суспільства, на «Школу соціального репортажу».
https://politkrytyka.org/2020/02/13/open-call-shkola-sotsialnogo-reportazhu/

Валентинів день це одне з комерціалізованих свят, яке тішить бізнес не менше, ніж закоханих. Користуючись з нагоди, у цей день ми хотіли б поговорити про інакший вид любові. У своєму інтерв’ю марксистська феміністка Сильвія Федерічі пояснює як за маскою романтичного кохання продовжує ховатися експлуатація жінки і що їй на зміну має прийти любов, яка базується на рівності, солідарності, дружбі та визнанні ❤️🧡💛💚💙💜

Карл Поланьї — один із найвидатніших соціалістичних мислителів минулого століття і критиків вільного ринку, який не належав до марксистської традиції. Доля занесла його у Відень саме тоді, коли економісти Австрійської школи розпочинали свій інтелектуальний контрнаступ проти соціалізму й він став одним із найпомітніших опонентів у цій дискусії. Поланьї вважав вільний ринок утопією, а виникнення капіталізму — не закономірністю, а випадковістю. Метою ж соціалізму для нього було встановлення демократичної, колективної свободи, неможливої за капіталізму.

Про актуальність ідей Поланьї читайте в рецензії на його ранні твори у перекладі Анни Петрович.
#commons_theory

Радимо подивитися документальний фільм про українських лівих. Серед героїв стрічки є i наші редактори — Артем Тідва та Денис Пілаш.

Запрошуємо 22 лютого о 13:00 у Києві на показ документального фільму «Ми маємо допомогти революції» про діяльність Міжнародного батальйону свободи (International Freedom Batallion) у Рожаві. Створений 2015 року соціалістами й анархістами, батальйон продовжує воювати проти ІДІЛ, підтримуючи сирійських курдів.
Після показу буде дискусія з режисерками фільму.

📌Реєстрація на подію тут: https://forms.compuzine.net/6/

Протести 1968 року мали свій вплив на розвиток соціальної теорії. У 70-х західні університети починають наповнюватися дослідниками, що або самі активно брали участь у протестах, або відкрито їм симпатизували. Це підштовхнуло до консолідації досліджень суспільних рухів у окремий науковий напрям і до зміни дослідницької парадигми. З критикою теорій колективної поведінки, що розглядали протести як аномальну сукупність фанатиків, розвинулися нові теорії суспільних рухів.

Але чи були вільними ці нові теорії від упереджень? Агнеш Гадьї стверджує, що вони ігнорують довготривалі структурні та матеріальні чинники, оскільки ці теорії виникли в заможних країнах Заходу в період низької соціальної нерівності. Тому спроба застосувати їх у Центрально-Східній Європі показує їхні обмеження — ці теорії нічого не можуть нам сказати, наприклад, про вплив глобальної економіки чи місцевих олігархів на суспільні рухи, що важливо у дослідженнях країн периферії.

Почитайте огляд статті Агнеш Гадьї, підготовлений Вікторією Мулявкою.
#commons_theory

Порой нам кажется, что в 2020 году не может существовать неграмотности, а каждый ребёнок ходит в школу. Но в мире еще достаточно мест, где даже начальное образование остается привилегией. И несмотря на усилия ООН и ЮНЕСКО, изменения к лучшему происходят очень медленно.

Влад Бурный анализирует состояние школьного образования в странах, расположенных к югу от Сахары и хороших новостей у него нет.

Вже кілька днів в Україні тривають протести проти розміщення в місцевих санаторіях евакуйованих із Китаю.

І хоча з початку спалаху коронавірусу такими протестами відзначилися лише українці, не варто перебільшувати їхню оригінальність. На жаль, протести громад проти розміщення соціально важливих об’єктів або поселення людей, що можуть мати негативні наслідки для місцевих мешканців, є досить поширеними навіть у заможних країнах. В англомовному світі цей тип протестів називають NIMBY (англ. Not In My Backyard — «Не на моєму подвір’ї»).

Кілька років тому ми вже писали про інший випадок таких виступів — у Яготині:
«NIMBY-протести створюють дві основні проблеми. По-перше, вони суперечать зусиллям, спрямованим на централізований розвиток чи вирішення певних соціальних проблем. По-друге, вони перекладають негативні наслідки певних проектів на менш організовані громади, що не здатні так само ефективно протестувати»

Цього разу протести отримали неабиякий резонанс. Але замість звинувачувати протестувальників варто підняти питання, що призвело до такої ситуації. Наприклад, виникненню подібних ситуацій сприяють ЗМІ, орієнтовані на сенсації. І, звісно, відповідальність за ситуацію несе влада, яка не провела необхідну роз'яснювальну роботу. Тож не варто поширювати різні конспірологічні теорії про те, що це спецоперація тих чи інших політичних сил, коли дії наших співгромадян нам не подобаються.

Зрештою, це привід ще раз задуматися над ідеалізуванням самоорганізації та спонтанного бунту, що яскраво проявляється у розповідях про Майдан. Адже на кожну Врадіївку може знайтись не одна Лощинівка, Яготин чи Нові Санжари.

Пам’ятаєте часи, коли було модно говорити про «креативний клас»? У 2020-му це вже звучить настільки архаїчно, що навіть автор терміну, урбаніст Річард Флорида, почав сумніватися у «креативних» людях та їхньому позитивному впливу на міський добробут. Тепер він говорить про «урбанізм для всіх» та подолання соціальної нерівності, яка часто супроводжує міський розвиток.

Про «креативність» говорять і ті, хто хто зі словами «місто має розвиватись» знищують залишки міської соціальної інфраструктури в Україні. Флориді, наприклад, для внутрішньої трансформації знадобилось 15 років. Сподіваємось, нам доведеться чекати менше. А поки є час — почитайте рецензію Орисі Грудкої на останню книжку канадсько-американського дослідника міст.

Сьогодні день народження у Лесі Українки — поетеси-революціонерки, яка переклала на українську мову «Маніфест Комуністичної партії» і видавала популяризаторські марксистські брошури для робітників. Почитайте з цієї нагоди її текст до українського перекладу брошури польського соціал-демократа Шимона Дікштейна «Хто з чого жиє».

В Україні термін “сексуальна освіта” ще досі асоціюється із популярним серіалом на Netflix, аніж зі шкільним предметом. Тому основним джерелом знать про секс для підлітків стає інтернет. Краще, ніж нічого, але цього недостатньо.

Надія Миколаєнко ознайомилась із профільними соціологічними дослідженнями і тепер знає, що та як українським школярам і школяркам розповідають про секс, контрацепцію та ВІЛ.

❗️ Профспілка медіаторів PinchukArtCentre просить вашої підтримки.
У відкритому листі вони вимагають:
☑️ Публічного вибачення і відновлення посад медіаторів та гідів.
☑️ Підписання колективних договорів з працівниками.
☑️ Проведення публічної зустрічі за участі адміністрації, профспілки та ЗМІ.
Профспілка закликає бойкотувати PinchukArtCentre доки ці вимоги не будуть виконані.
Нагадаємо, що після створення профспілки 30 медіаторам та гідам не продовжили трудові контракти.
Ми висловлюємо солідарність й закликаємо підтримати профспілку.