Многие думают, что женщины и мужчины наконец стали обладать равными возможностями. Но даже в странах «первого мира» женщины все еще меньше представлены в науке, реже занимают высокие должности и меньше зарабатывают, а еще несравнимо чаще страдают от домашнего насилия.

Либеральные феминистки, указывая на эти проблемы, призывают бороться со «стеклянным потолком» и вводить гендерные квоты. Но насколько это релевантно для тех женщин, которые не слышали о феминитивах, но трудятся на работе и дома по 15 часов в сутки?

Ключ к пониманию гендерного неравенства, как утверждает Марина Ларина, лежит в теории социального воспроизводства. Борьба за гендерное равенство должна учитывать место репродуктивного труда в системе капитализма.

Кандидат в народні депутати за 214 виборчим округом, засновник «СД Платформи», Богдан Ференс каже, що відчуває себе лівоцентристом, але не акцентує цього у своїй програмі. Виборцям на окрузі він обіцяє сприяти розбудові соціальної інфраструктури району, покращення якості освіти та медицини та захист навколишнього середовища.

Ми поспілкувалися із кандидатом у народні депутати про основні позиції його програми та питання, які кандидат увагою оминув — війну на Донбасі, захист української мови, оподаткування великого бізнесу та співпрацю з МВФ.

Виталий Дудин из "Соціального руха" живёт в Киеве, но решил избираться в народные депутаты по Кривому Рогу. Ранее он помогал рабочим Кривбасса в отстаивании трудовых прав и теперь рассчитывает на их поддержку. Избирателям он обещает изменения в социально-трудовой политике и борьбу против неолиберальных реформ.

“Спільне” поговорило с левым кандидатом в нардепы о войне на Донбассе, возвращении социальных выплат жителям неподконтрольных территорий и почему он одновременно поддерживает украинизацию, но выступает против декоммунизации.

Якщо ви Ольга Богомолець, не читайте цей текст. За посиланням є чимало ненормативної 🤬 лексики.

Нещодавно внесений до Верховної Ради законопроект «Про протидію лихослів’ю» навряд чи коли-небудь буде прийнятий парламентом. Але інтернет-аудиторія одностайно занесла його у недоторканний запас українських політичних мемів.

Лінгвіст і дослідник обсценної лексики Сергій Оржеховський розповідає чому не варто вводити цензуру і не потрібно стримуватись, коли ви вдарили себе молотком по пальцях.

Шкода, що цей текст не можна розмістити поруч із рекламою київських житлових комплексів. Тоді у них було би більше правди, а не лише обіцянки затишного помешкання в районі Бортницької станції аерації.

Все більшу кількість новобудов у столиці можна сприймати як символ економічного росту, але насправді це скоріше історія про посилення регіональної нерівності і концентрацію ресурсів в одному місті. Натомість держава ігнорує свої функції і «забуває» про соціальне житло. Через це хтось має «у портфелі» тисячі квадратних метрів, а інші віддають половину доходу за оренду.

Наша редакторка Альона Ляшева пояснює, чому українські регіони розвиваються нерівномірно, як це пов’язано із ринком житла і чому впоратись з цим не допоможуть іноземні інвестори чи конкуренція.

👷‍♂️🏗 🏢 Цим відео ми розпочинаємо спецпроект «Кияни. Тимчасово», який робимо разом із нашими друзями з VECTOR:media. Він розповідає про тих, хто приїздить із регіонів, щоб жити і працювати в столиці.

Наша перша героїня, кранівниця Галина Владимаренко, вже не перший рік приїжджає на роботу до Києва з Черкас.
Галина Петрівна працює на висоті 150 метрів, але це не заважає їй прикрикнути на будівельників, які забувають одягнути каски або помилуватися київськими краєвидами. Вона вважає, що всюди має бути порядок і справедливість. За це вона й бореться, створюючи профспілку кранівників.

Дивіться трейлер міні-фільму «Майна! Віра! Галина Петрівна», прем'єра якого буде вже за декілька днів.

Нещодавно видання "Гендер в деталях" опублікувало статтю Марії Маєрчик і Ольги Плахотнік, у якій вони пропонують критичний погляд на розвиток феміністичного руху в Україні. Ми не в усьому погоджуємося з авторками статті, але на нашу думку, це важливий текст, який ставить доречні запитання.

Дослідниці критикують застосування до українського та східноєвропейського досвіду «західних» класифікацій і періодизацій, зокрема метафору «хвиль» фемінізму. Натомість вони пропонують розглядати розвиток феміністичного руху через його взаємодію з націоналізмом, неолібералізмом, державою та постколоніальним контекстом.

На думку дослідниць, Євромайдан став «утраченою можливістю» для фемінізму. Зіткнувшись із нападами ультраправих та байдужістю лібералів, активістки почали «вписувати» себе у загальний націоналістичний порядок денний Майдану та оминати гострі кути, щоб «не провокувати праворадикалів. А з початком війни феміністичні групи все частіше означували себе як націоналістичні. Але такий тип активізму спрямований на досягнення видимості й представленості жінок у владних структурах, а не на боротьбу з соціальною несправедливістю та ієрархіями.

Запрошуємо до прочитання тексту й дискусії.

Протягом останніх десятиліть економіка Європи суттєво змінилась внаслідок розпаду Східного блоку, створення ЄС та неоліберального повороту. Як вплинули ці процеси на регіональну нерівність? Збільшила політика ЄС розрив між багатими й бідними країнами та містами, чи зменшила?
Ці питання у своїй статті розглядають дослідники Влад Михненко та Мануель Вольф. Автори критикують підхід так званої «критичної політичної економії», виступаючи на захист державного регулювання для подолання капіталістичних нерівностей у просторі.
http://bit.ly/2GCLNVS

Літо для українських студентів — вже давно не історія про щасливі канікули. Замість відпочинку вони часто витрачають його, аби заробити на життя та навчання. Не маючи пристойних варіантів в Україні, студенти-агрономи їдуть збирати ягоди за кордон, а філологи вдосконалюють мову, працюючи в готелях.

Читайте статтю Марини Ларіної про те, з якими порушеннями стикаються українські студенти на «виробничій практиці» у Німеччині.

У Колі немає акаунта на Facebook. Він не постить сторіз в Instagram, хоча зустрів не один світанок на висоті двадцять п'ятого поверху. Коля - будівельник. І четвертий рік працює в Києві з весни по осінь. Його сім'я залишились у Рівному, але там не знайти гідної роботи. А колись він займався плаванням і був призером всеукраїнських змагань. Тепер плавання - це лише хобі. Свою історію він розповів Діні Артеменко та Мілі Григоренко.

Разом з «VECTOR:media» і за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung ми починаємо спецпроект «Кияни. Тимчасово», присвячений людям, які приїжджають до Києва на сезонні роботи.

«Працюйте самі на себе за гнучким графіком, отримуйте гідний заробіток і знайомтеся з найцікавішими місцями вашого міста у процесі роботи», — так закликає «стати партнером» стартап із доставки їжі Glovo. У перекладі з мови капіталізму це означає, що у кур’єра не буде ані гарантованого доходу, ані повноцінних вихідних, ані хоч якихось соціальних гарантій.

Київські кур’єри Glovo вже кілька разів за це літо протестували проти змінення системи оплати праці.
Юрист Віталій Дудін роз’яснює, чому «жовті рюкзаки» 
мають і далі тиснути на працедавця і як їм може допомогти західний досвід.

Якими були суспільства давніх мисливців-збирачів? Влада належала вождю, чи всі були рівними? Жінки корилися чоловікам, чи була гендерна рівність? Що нам можуть сказати про це мисливські племена, що збереглися до модерних часів?

Нещодавно антрополог-анархіст Девід Ґребер із колегою Девідом Венґровим спробували заперечити поширену думку про егалітарність мисливців-збирачів.

Сьогодні ми публікуємо переклад статті антропологині Камілли Пауер, яка критикує їх за ігнорування гендерних відносин і намагається пов’язати це питання з еволюцією людського виду.

Ріст популярності лівих у США - ще одна реакція на правління націоналістичного магната Трампа. Термін «соціалізм» більше не є тавром для покоління, що виросло після холодної війни.

Після кризи 2008 року на Заході поширилися різні види неформальної економіки. Деякі прогресивні рухи  розглядають їх як базу для нової, справедливішої моделі економіки. Але те, що виглядає новим і модним на Заході, є необхідною для виживання сірою буденністю в постсоціалістичних країнах.

Яку роль відіграють неформальні практики взаємодопомоги в капіталістичному суспільстві? І наскільки вони релевантні для постсоціалістичного простору? http://bit.ly/2KLPkUh

В свое время распад Советского Союза похоронил и марксизм-ленинизм как обязательную парадигму для советских ученых. Тогдашние политические изменения коснулись не только советской ортодоксии, но и западного марксизма. Но имеют ли смысл стереотипные предубеждения о «неактуальности» этой научной парадигмы сегодня?

Уже после кризиса 2008 года интернет заполонили мемы «Marx was right». Эта волна задела не только соцсети и публицистику, но и дошла до академической среды и в течение последнего десятилетия произошло оживление интереса к марксистской теории в научных кругах. Мы предлагаем не останавливаться на этом :-)

В своей статье Дуглас Порпора, специалист в области теории социальной структуры, сравнивает марксизм с другими социологическими теориями и доказывает, что для исследования многих общественных явлений он не имеет равных в своих способностях объяснять реальность.

«Вісім чоловіків володіють таким самим багатством, як 50 % найбідніших! — Це несправедливо! Серед них має бути чотири жінки!»

Цим анекдотом наша редакторка Оксана Дутчак наочно пояснює до чого призводять спроби трансформації патріархату без зміни способу виробництва.

Радимо прочитати її статтю про феміністичну утопію - http://bit.ly/32cXF9E

Переклад нашої статті від журналу "Скепсис"

Тарас Белоус - Почему Гитлер не был левым: политический спектр и научный подход

Если не вмешательство государства в экономику является основным критерием для разделения на левых и правых, то что тогда? Или единого критерия не существует? И актуально ли такое деление вообще? Ответ на последний вопрос даёт сама жизнь. С XIX века дихотомия левых и правых продолжает быть основным критерием политического размежевания, по крайней мере, в большинстве либерально-демократических стран. Хотя в 1970-х годах некоторые авторы, как Инглхарт, предрекали кардинальное изменение линии общественных расколов, но последующие десятилетия показали, что они ошибались. Постматериалистические ценности не вытеснили социально-экономические вопросы, а лишь дополнили их и были поглощены лево-правой дихотомией. Даже такая проблема, как климатические изменения, имеет принципиально разные ответы «слева» и «справа».

http://scepsis.net/library/id_3910.html

Незалежно від того, якого кольору у вас рюкзак за плечима — проблеми кур'єрів із доставки їжі схожі. Французькі працівники сервісу Deliveroo, принцип роботи якого подібний до Glovo чи UberEats, об’єдналися проти зменшення мінімальних ставок оплати праці та непрозорого алгоритму роботи платформи. Вони блокують ресторани й кафе і вимагають покращення умов праці.

Якщо ви ще не придумали чим зайнятися в останні вихідні літа, відвідайте відкриття виставки «Музей і війна» в Kmytiv Museum of Soviet Art. Вона присвячена способам радянського та сучасного мистецтва дивитись на війну. 31 серпня 2019 о 15:00. Деталі - у фб-події http://bit.ly/2zvGd3R

Вчора помер Іммануїл Валлерстайн — видатний історичний соціолог, засновник школи світ-системного аналізу. Він починав у 1950-х роках як дослідник постколоніальної Африки, а став всесвітньо відомий як теоретик структурної нерівності світової капіталістичної системи.

Нагадуємо про переклади його текстів, опубліковані в нас:

📌 «Світ 2050 року буде таким, яким ми його створимо» — bit.ly/2NIOyt6
Уривок зі збірки «Утопістика: історичні вибори ХХІ ст» про природу та роль націоналізму, расизму й сучасних фундаменталізмів у світовому розвитку останніх кількох століть та найближчих десятиліть.

📌 Дві статті з оглядом розвитку антисистемних «старих лівих» (соціал-демократичних, комуністичних і національно-визвольних) та «нових лівих» (зелених, правозахисних і антиглобалістських) рухів. У них йдеться про кризу «старих лівих» у 1960-х роках після їхнього приходу до влади в більшості країн світу та підйом і поразку «нових лівих». А також про сучасний перехідний період і можливу стратегію нових антисистемних рухів.

✏️ «Нові бунти проти системи» — bit.ly/32g4PcU
✏️ «Структурні кризи» — bit.ly/2LjodPp

В обох статтях він також наголошує, що «Історія – ні на чиєму боці». «Кожен із нас може впливати на майбутнє, але ми не знаємо і не можемо знати, як діятимуть інші, щоб також на нього вплинути». «Період системної кризи можна розглядати як арену, на якій точиться запекла боротьба за те, якою буде наступна світ-система». «У найкращому випадку наші шанси на створення світ-системи, досконалішої за нині існуючу, – 50 на 50»

📌 Колонка, написана як відповідь на початок фінансової кризи 2008 року: «Депрессия: долгосрочный взгляд» — bit.ly/2MPon4d

«Мы движемся в мир протекционизма – забудьте о так называемой глобализации… Мы идем к правительствам популистского перераспределения, что может принять форму или левоцентристской социал-демократии или крайне правого авторитаризма. И мы идем к острому социальному конфликту внутри стран, где каждый борется за свой кусок пирога. В ближайшей перспективе это, в целом, неприятная картина».

А також кілька критичних публікацій про нього:

📌 Рецензія Сергія Соловйова на російський переклад книжки Валлерстайна «Історичний капіталізм», з оглядом його теорії та критичними зауваженнями до неї: «Мифы исторического капитализма» — bit.ly/2ZvrtkC
«Капиталистическая “миросистема”, подобно любой другой, представляет собой иерархически организованное пространство “центр–периферия”... Капитализм в странах периферии не просто другой — он органически связан со странами центра и именно благодаря неравному обмену консервирует и воспроизводит отсталость».

📌 Стаття Ігоря Усатенка про його теорію історичного розвитку лібералізму та значення глобальної хвилі протестів 1968 року, яку він вважав світовою антиліберальною революцією: bit.ly/34qIWtA

📌 І його ж критичний огляд коментарів Валлерстайна про Майдан, анексію Криму та війну на Донбасі:
«Про Росію як загрозу капіталістичній світосистемі або Чому Путін може повторити долю Хусейна?» — bit.ly/2MOqHsh