128 років тому народився Антоніо Грамші, теоретик історичного матеріалізму та один із засновників Італійської 🇮🇹 комуністичної партії.
1926 року його запроторили до фашистської в'язниці на 11 років. Вже у тюрмі він пише свої знамениті тридцять «в’язничих зошитів».
З нагоди дня народження Антоніо Грамші почитайте нашу статтю про теоретичний спадок італійського марксиста. https://goo.gl/sQKDBy

Чи задумувалися ви, як західні музеї здобували свої багаті колекції африканського мистецтва? Пограбування, крадіжки, шахрайство – колоністів рідко турбували питання етики й законності. Але чи відновить справедливість просте повернення артефактів? Про це розмірковує археолог Марк Гортон.

https://commons.com.ua/uk/nagrabovani-artefakti-povernuti-vkradene/

Вчора після місяців боротьби з лейкемією помер видатний марксистський соціолог Ерік Олін Райт, що зробив вагомий внесок у розвиток класового аналізу капіталістичного суспільства. Він належав до покоління, що прийшло в академію та політизувалося в бурхливі 1960-ті, і все життя працював над розвитком соціологічної теорії. Він наголошував на необхідності чіткого, невибагливого письма, доступного та актуального для широкої аудиторії. Він закликав розвивати емансипативну соціальну науку, що «братиме участь у перетворенні цього світу, а не простого його описання», сприятиме розбудові більш егалітарного суспільства. Навіть в останні свої тижні в лікарні він продовжував працювати над книжкою.

Перша його вагома праця була присвячена в'язницям США й видана 1973 року. Окремі уривки з неї були перекладені українською та опубліковані в першому випуску нашого журналу: https://bit.ly/2RKYDsW
Читайте також ексклюзивне інтерв'ю Райта для нашого журналу про критичну соціологію та криміналізацію соціальних проблем: https://bit.ly/2Rbilss

Але найбільше Ерік Олін Райт відомий завдяки введенню в науковий обіг двох важливих понять — суперечливі класові позиції та реалістичні утопії.

Суперечливі класові позиції — це витончене вирішення проблеми так званого середнього класу в межах марксистської теорії. Райт наполягав, що клас не зводиться до суб'єктивної ідентичності, рівня доходів, міксу різноманітних градаційний характеристик чи ресурсів, що визначають життєві шанси за веберіанськими концепціям (зокрема, у Бурдьє). Клас — це, перш за все, соціальні відносини, що виникають у зв'язку з власністю та виробництвом. Класові відносини та їхні перетини створюють індивідуальну класову позицію. У багатьох людей вона однозначна — робітник, капіталіст, дрібний буржуа. Але в інших індивідуальна позиція визначається перетином різнорідних класових відносин. Менеджер не володіє власністю як капіталіст, але керує робітниками у виробничому процесі. Напівавтономний працівник не володіє достатньою власністю як дрібний буржуа, але працює за власним графіком, на відміну від типового робітника. Їхні класові позиції — суперечливі, а звідси своєрідність політичних поглядів, смаків, ідентичностей.

Ми переклали українською перший розділ посібника Райта «Клас має значення»: https://bit.ly/2DxgZ7T

Інший великий проект Райта — реалістичні утопії, над яким він працював протягом останніх десятиліть. В умовах тріумфу неолібералізму, коли «кінець світу уявити легше, ніж кінець капіталізму», Райт шукав спосіб переформулювання прогресивного проекту. Реалістичні утопії — це проміжні станції на довгому шляху до радикального перетворення суспільства. На відміну від класичних утопій, вони передбачають життєздатні альтернативні інституції та науковий аналіз їхнього функціонування і протиріч. Вони не зводяться до вирівнювання доходів у дусі прагматичного технократичного реформізму, але містять і елементи радикально нових суспільних відносин. Ключовими прикладами, які Райт розглядав у своєму проекті, були Вікіпедія, безумовний базовий дохід, бюджети участі та федерації робітничих кооперативів в Іспанії (Мондрагонська корпорація).

Ми публікували уривок із книжки Райта «Уявляючи реалістичні утопії»: https://bit.ly/2FWimys

Втім, важливо розуміти, що в сучасному світі змінюються обставини, за яких Райт розробляв свій проект. Криза світ-системи, що відбувається на наших очах протягом останніх років, повертає на порядок денний питання про радикальну системну альтернативу. Нове молоде покоління в США, Великій Британії та Франції, що голосує за Сандерса, Корбіна й Меланшона, більше не боїться слова соціалізм. «Реалістичні утопії» Райта можуть виявитися недостатніми за нових умов, і перед новим поколінням науковців стоятиме вимога значно масштабніших проектів. Пропонуємо прочитати також критику проекту Еріка Оліна Райта соціологом Діланом Райлі: https://bit.ly/2FXiCx6

На полицях магазинів повнісінько різних солодощів. Купуєш шоколадку— хочеться скоріше скуштувати, а не думати про руки, які її зробили. А що ж приховують ці ласощі в яскравих обгортках? Монотонну роботу, нічні зміни, постійну втому. Про одну з українських шоколадних фабрик написала Орися Грудка зі Школи журналістики УКУ.

https://commons.com.ua/uk/estetika-produktu-distopiya-virobnictva/

27 січня світ вшановує пам'ять жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 року Радянська армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау.

З цієї нагоди пропонуємо прочитати дві статті:

Спогади про ув'язнення в Аушвіці Романа Роздольського, видатного українського історика-марксиста: https://bit.ly/2To5eq1

Та статтю Алана Мілкмана про Голокост як подію, яку важко пояснити з позицій класичного марксизму: https://bit.ly/2To5dSZ

Jacobin Magazine, найпопулярніший лівий журнал планети, опублікував інтерв’ю з Володимиром Іщенком про політичну ситуацію в Україні.
Олігархічний режим контролює “велику політику”, віддавши вулиці ультраправим, котрих не помічають ліберали - так характеризує український політичний ландшафт Володимир.
Соціолог говорить про кризу української економіки, про те, як сталось, що українська молодь не слідує європейському тренду на “полівіння” й у чому причини слабкості лівого руху.
http://bit.ly/2MFwc9I

На оренду квартири йде більша частина зарплати, а купити власне житло нереально? Доводиться тіснитися з купою родичів чи терпіти докучливих сусідів? Зі схожими проблемами стикаються люди з різних країн. І навіть розвинені держави не виняток. Девід Мадден і Пітер Маркузе впевнені: за капіталізму житлова криза — це норма, а не аномалія. Чи зможемо ми змінити ситуацію?

https://commons.com.ua/uk/zhitlove-ce-politichne/

Недостатнє охоплення щепленнями призвело до масових спалахів захворювання на кір. В Україні стається більшість випадків хвороби в Європі, звідси вона поширюється по світу. Цифри й справді приголомшливі: в 2017 році на кір захворіли 4,8 тисячі людей, в 2018 — вже понад 54, а тільки за січень 2019 року — близько 12 тисяч українців.
Форуми переповнені стурбованими батьками, а екстренні заходи з імунізації 🏥 досі наштовхуються на спротив.

Як при цьому зберігати спокій і не впадати у паніку? Минулої зими ми публікували колонку з порадами від психолога. Радимо перечитувати її як методичку для інших випадків паніки.
http://bit.ly/2sVvrR5
Будьте здоровими і не піддавайтесь на маніпуляції!

⚡️ Дискуссия! Блог Дениса Новикова про изнасилование и гендерное равенство попал в наш топ обсуждаемых публикаций января.

Денис утверждал, что поправки в Уголовном кодексе феминистичны, потому что дают женщине субъектность. Но с этим не все согласны. Почему нельзя судить о равенстве по закону и какая эмансипация нужна женщинам? Отвечает Светлана Валькович.

http://bit.ly/2sWytEA

Очільниця МОЗ Уляна Супрун підтримала легалізацію медичного канабісу в Україні 🌿. Така заява отримала схвальні відгуки навіть у її затятих скептиків, які не підтримують медичну реформу.
Ми не будемо агітувати за петиції про легалайз, а лиш нагадуємо про наш лонгрід стосовно pro і contra у питанні декриміналізації марихуани. http://bit.ly/2TsOAp4

Сьогодні Порошенко підписав закон про продовження мораторію на продаж землі до 2020 року. Мораторій мав запобігти концентрації с/г земель, але не виконав свого завдання. Україна досягла небаченого в Європі рівня монополізації. Тут діють 93 агрохолдинги, кожен із яких має понад 10 тисяч гектарів угідь.

Як це відбулося та чому слід впроваджувати міжнародні принципи регулювання земель, розроблені Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO), розповідає Михайло Амосов з "Екодії".

https://commons.com.ua/uk/moratirij-i-koncentracija/

🇫🇷 Сьогодні Францію охопив загальнонаціональний страйк, ініційований лівою профспілкою CGT (Confédération Générale du Travail - Загальна конфедерація праці). По всій країні проходять мітинги, зупиняються підприємства транспорту, освіти, пошти та інших служб.
Це - новий виток руху "жовтих жилетів", які тепер об'єднались із профспілками.
Протестувальники відмовляються йти на перемовини із президентом Макроном і вимагають докорінно переглянути систему оподаткування, збільшити зарплати та соціальні виплати. Також вони виступають за право на демонстрації, яке французький парламент збирається обмежити спеціальним законом.

Почитати про характер самого руху можна у нас: http://bit.ly/2UFJ82n (лонгрід)

Учора від нас пішов Колін Баркер - британський соціолог, історик-марксист, автор багатьох наукових праць та публіцистичних статей.
Поки що єдиний переклад Баркера українською опубліковано у нас. В ньому Колін пояснює, чому теорія капіталізму Маркса є незавершеною. Для ціліснішого розуміння суспільства слід звернути увагу на умови відтворення робочої сили, яке відбувається у сім'ях щодня - домашню й доглядову працю. http://bit.ly/2RDKn00

А ви пам’ятаєте, де ваш універмаг? Знаєте, що в ньому зараз?
Коли радянська влада витіснила приватників із торгівлі, універмаги мали стати кращою альтернативою. Але кому зараз потрібні радянські храми споживання, більше схожі на хаотичну купу бутіків?
Ірина Скубій досліджує історію торгівлі. Для нас вона написала про історію та сучасний стан універмагів.

https://commons.com.ua/uk/univermag-yak-proekt-radyanizaciyi-miskogo-prostoru/

Українське суспільство розкололось на два табори: одні підтримують очільницю МОЗ, Уляну Супрун, інші — вимагають її скорішого звільнення.
Ми ж пропонуємо відійти від особистісної критики й поглянути, що ж насправді не так з медичною реформою та чому не можна так запросто руйнувати залишки старої медичної системи.

Почитайте статтю Darri Dahlgren, яка готувалась на старті медреформи і яка досі є актуальною.
http://bit.ly/2SbABqY

Сьогодні завершується ⏰ пільгова реєстрація на 11-ту зимову Студреспубліку, яка пройде з 1 по 4 березня в Карпатах. Охочі, долучайтесь!

✊🌐 Як нам знову бути разом? [реєстрація на ЗиСР-ХІ]

Деструктивність розповзається світом. У часи важкої, без кінця-краю кризи, збільшення ненависті та нерівності, у розпал буйства демагогії та популізму надзвичайно важливо не впасти у відчай або у психоз, а спокійно зупинитися і поставити самим собі й оточенню жорстке запитання: чому все саме так, а не інакше, і як нам спільно виправити ситуацію. Республіканці не просто це роблять постійно, але й організовують інших. Запрошуємо 1-4 березня у Карпатах під час ЗиСР-ХІ попрацювати над темою «Нові прогресивні форми солідарності в Україні, Європі та світі».
🧩 Реєструйтеся: http://online.studrespublika.com/

🇺🇦 Щороку небайдужі громадяни — активіст(к)и, експерт(к)и, просто прогресивні люди різного віку та місця проживання — збираються на «Зимову Студреспубліку». Це — унікальне коло однодумців/иць, які покладають свої знання і сили, аби самовіддано шукати відповіді на дуже непрості питання, котрі стосуються кожного. Виклики особливі – турбулентність охоплює не лише нашу країну, а все більше шириться світом. Тож, нова солідарність прогресивних людей крізь будь-які кордони – неодмінна умова, щоб припинити демодернізацію. Як потрапити на єдине в своєму роді інтелектуальне свято: https://www.facebook.com/studrespublika/posts/2161091413936651

Уявіть собі проблеми типового українського села, помножені на біди, що приносить із собою війна. Таку реальність побачив на Луганщині американський дослідник Брайан Мілаковськи. Люди стрімко бідніють, виїжджають на заробітки й не вірять у майбутнє. Чи залишився шанс у сіл Донбасу?

https://commons.com.ua/uk/ne-zabuvajmo-pro-silskij-donbas/

❗️Сьогодні комісія КНУ ім. Тараса Шевченка мала розглянути питання звільнення Петра Романенка з посади викладача за звинувачення у систематичному домаганні студенток. Але комісія досі відмовчується, а він продовжує працювати в університеті 🤦‍♀️. Студентка Клементина Квіндт, котра підняла це питання, зіткнулася з опором адміністрації та студпарламенту.

Це лише один із випадків, який передає атмосферу в українських навчальних закладах. Освітня система застосовує цілий арсенал засобів для затикання рота критичним до неї людям. Виші перестають бути безпечним місцем для навчання й просто перебування.

Художниця Альона Мамай, чию виставку «Виховні акти» минулоріч закривали в Національний Педагогічний Університет імені Михайла Драгоманова, зібрала останні випадки цензури в єдину і не дуже привабливу картину. http://bit.ly/2DoWdWA