Що таке сучасне село? Депресивні пейзажі та бідність? Це передусім люди, які там живуть, розв’язують щоденні проблеми та стикаються з новими викликами. І тут часто не можна обійтися без допомоги інших– насамперед сусідів.

Дослідниця Centre for Applied Anthropology Тіна Полек розповідає, як змінилися практики сусідства з доіндустріальних часів до наших днів.
https://commons.com.ua/uk/antropologiya-susidstva-v-ukrayinskij-kulturi/

Чому в нас низький рівень медицини й освіти? Чому занепадає економіка? Чому нехтують правами людини? Є проста відповідь: в усьому винна корупція.

Але Бенджамін Фогель доводить: все не так просто. «Антикорупція» стає зручним інструментом для маніпуляцій. І це показує досвід багатьох країн. Детальніше читайте в цій статті.

https://commons.com.ua/uk/proti-antikorupciyi/

Пока патриархальная общественность негодует по поводу расписок на секс, мы предлагаем вам прочитать мнение юриста-феминиста Дениса Новикова. Почему изменения в Уголовном кодексе меняют наши представления о насилии и при чем здесь гендерное равенство?
https://commons.com.ua/uk/o-novom-ponimanii-iznasilovaniya/

100 років тому у цей день було вбито одну із найвідоміших революціонерок і теоретикинь минулого сторіччя, Розу Люксембург. З її убивством словами історика Ісаака Дойчера “свій останній тріумф святкувала кайзерівська Німеччина, а перший — нацистська”.
Публікуємо підбірку наших матеріалів, для ознайомлення з її ідеями, політичною діяльністю та бурхливою історичною епохою, в якій вона жила.
- Ханна Арендт про Розу Люксембург: http://bit.ly/2RNnwDd
Стаття Ханни Арендт з її збірки «Люди за темних часів». В ній цікаво й вишукано зображено політичний і теоретичні контексти життя видатної революціонерки.

- Кейт Еванс: «Якщо людям не дати ліву альтернативу, вони підуть у фашизм»: http://bit.ly/2stg55V
Інтерв’ю з вторкою графічного роману Червона Роза», в якому Роза Люксембург постає не тільки революціонеркою, а людиною з насиченим життям.
❗️ Читачі «Спільного» можуть безкоштовно отримати «Червону Розу», звернувшись до Rosa Luxemburg Stiftung в Україні

- Релевантность концепции империализма Розы Люксембург в контексте современного глобального кризиса (Андрей Малюк): http://bit.ly/2FstF1U
Стаття про внесок теорії Рози Люксембург до марксизму та його актуальність для аналізу сучасного глобального капіталізму.

- Роза Люксембург: варварство і колапс капіталізму (Норман Герас): http://bit.ly/2QOz2Kb
Про поширені уявлення щодо теоретичної спадщини Люксембург в лівому русі.

- Демократія і диктатура: http://bit.ly/2FzYNMb
Заключна частина праці Люксeмбург «Російська революція», над якою вона працювала в ув’язнeнні та незадовго до вбивства. Ця книга так і залишилася незавершеною, її пeршe видання було вже посмертним.

- Придушення історичних альтернатив: Німеччина 1918–1920 (Барінгтон Мур): http://bit.ly/2W2kqL8
Про альтернативні варіанти розвитку історії, які залишались після розгрому революції в Німеччині й наслідки зрадницької політики тодішніх соціал-демократів.

🇺🇸 Останні вибори в США стали новим поворотом до авторитаризму. Хто ж небезпечніший – одіозний консерватор Трамп чи безликі експерти, що диктують громадянам свою волю. Якщо хочете в цьому розібратися, Дмитро Хуткий рекомендує прочитати книгу Сальваторе Бабонеса «Новий авторитаризм».

Англійська версія рецензії: http://bit.ly/2TYrKp7

https://commons.com.ua/uk/recenziya-na-novij-avtoritarizm/

Нам часто говорят, что мир либеральной демократии стал возможен лишь благодаря капитализму. Но сейчас он почему-то оказался под угрозой авторитаризма.

Британский социолог Боб Джессоп считает, что в современном мире стирается грань между обычным государством и чрезвычайным. В этой статье читайте, почему так происходит.

https://commons.com.ua/uk/liberalnaya-demokratiya-chrezvychajnye-gosudarstva-i-novaya-norma/

128 років тому народився Антоніо Грамші, теоретик історичного матеріалізму та один із засновників Італійської 🇮🇹 комуністичної партії.
1926 року його запроторили до фашистської в'язниці на 11 років. Вже у тюрмі він пише свої знамениті тридцять «в’язничих зошитів».
З нагоди дня народження Антоніо Грамші почитайте нашу статтю про теоретичний спадок італійського марксиста. https://goo.gl/sQKDBy

Чи задумувалися ви, як західні музеї здобували свої багаті колекції африканського мистецтва? Пограбування, крадіжки, шахрайство – колоністів рідко турбували питання етики й законності. Але чи відновить справедливість просте повернення артефактів? Про це розмірковує археолог Марк Гортон.

https://commons.com.ua/uk/nagrabovani-artefakti-povernuti-vkradene/

Вчора після місяців боротьби з лейкемією помер видатний марксистський соціолог Ерік Олін Райт, що зробив вагомий внесок у розвиток класового аналізу капіталістичного суспільства. Він належав до покоління, що прийшло в академію та політизувалося в бурхливі 1960-ті, і все життя працював над розвитком соціологічної теорії. Він наголошував на необхідності чіткого, невибагливого письма, доступного та актуального для широкої аудиторії. Він закликав розвивати емансипативну соціальну науку, що «братиме участь у перетворенні цього світу, а не простого його описання», сприятиме розбудові більш егалітарного суспільства. Навіть в останні свої тижні в лікарні він продовжував працювати над книжкою.

Перша його вагома праця була присвячена в'язницям США й видана 1973 року. Окремі уривки з неї були перекладені українською та опубліковані в першому випуску нашого журналу: https://bit.ly/2RKYDsW
Читайте також ексклюзивне інтерв'ю Райта для нашого журналу про критичну соціологію та криміналізацію соціальних проблем: https://bit.ly/2Rbilss

Але найбільше Ерік Олін Райт відомий завдяки введенню в науковий обіг двох важливих понять — суперечливі класові позиції та реалістичні утопії.

Суперечливі класові позиції — це витончене вирішення проблеми так званого середнього класу в межах марксистської теорії. Райт наполягав, що клас не зводиться до суб'єктивної ідентичності, рівня доходів, міксу різноманітних градаційний характеристик чи ресурсів, що визначають життєві шанси за веберіанськими концепціям (зокрема, у Бурдьє). Клас — це, перш за все, соціальні відносини, що виникають у зв'язку з власністю та виробництвом. Класові відносини та їхні перетини створюють індивідуальну класову позицію. У багатьох людей вона однозначна — робітник, капіталіст, дрібний буржуа. Але в інших індивідуальна позиція визначається перетином різнорідних класових відносин. Менеджер не володіє власністю як капіталіст, але керує робітниками у виробничому процесі. Напівавтономний працівник не володіє достатньою власністю як дрібний буржуа, але працює за власним графіком, на відміну від типового робітника. Їхні класові позиції — суперечливі, а звідси своєрідність політичних поглядів, смаків, ідентичностей.

Ми переклали українською перший розділ посібника Райта «Клас має значення»: https://bit.ly/2DxgZ7T

Інший великий проект Райта — реалістичні утопії, над яким він працював протягом останніх десятиліть. В умовах тріумфу неолібералізму, коли «кінець світу уявити легше, ніж кінець капіталізму», Райт шукав спосіб переформулювання прогресивного проекту. Реалістичні утопії — це проміжні станції на довгому шляху до радикального перетворення суспільства. На відміну від класичних утопій, вони передбачають життєздатні альтернативні інституції та науковий аналіз їхнього функціонування і протиріч. Вони не зводяться до вирівнювання доходів у дусі прагматичного технократичного реформізму, але містять і елементи радикально нових суспільних відносин. Ключовими прикладами, які Райт розглядав у своєму проекті, були Вікіпедія, безумовний базовий дохід, бюджети участі та федерації робітничих кооперативів в Іспанії (Мондрагонська корпорація).

Ми публікували уривок із книжки Райта «Уявляючи реалістичні утопії»: https://bit.ly/2FWimys

Втім, важливо розуміти, що в сучасному світі змінюються обставини, за яких Райт розробляв свій проект. Криза світ-системи, що відбувається на наших очах протягом останніх років, повертає на порядок денний питання про радикальну системну альтернативу. Нове молоде покоління в США, Великій Британії та Франції, що голосує за Сандерса, Корбіна й Меланшона, більше не боїться слова соціалізм. «Реалістичні утопії» Райта можуть виявитися недостатніми за нових умов, і перед новим поколінням науковців стоятиме вимога значно масштабніших проектів. Пропонуємо прочитати також критику проекту Еріка Оліна Райта соціологом Діланом Райлі: https://bit.ly/2FXiCx6

На полицях магазинів повнісінько різних солодощів. Купуєш шоколадку— хочеться скоріше скуштувати, а не думати про руки, які її зробили. А що ж приховують ці ласощі в яскравих обгортках? Монотонну роботу, нічні зміни, постійну втому. Про одну з українських шоколадних фабрик написала Орися Грудка зі Школи журналістики УКУ.

https://commons.com.ua/uk/estetika-produktu-distopiya-virobnictva/

27 січня світ вшановує пам'ять жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 року Радянська армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау.

З цієї нагоди пропонуємо прочитати дві статті:

Спогади про ув'язнення в Аушвіці Романа Роздольського, видатного українського історика-марксиста: https://bit.ly/2To5eq1

Та статтю Алана Мілкмана про Голокост як подію, яку важко пояснити з позицій класичного марксизму: https://bit.ly/2To5dSZ

Jacobin Magazine, найпопулярніший лівий журнал планети, опублікував інтерв’ю з Володимиром Іщенком про політичну ситуацію в Україні.
Олігархічний режим контролює “велику політику”, віддавши вулиці ультраправим, котрих не помічають ліберали - так характеризує український політичний ландшафт Володимир.
Соціолог говорить про кризу української економіки, про те, як сталось, що українська молодь не слідує європейському тренду на “полівіння” й у чому причини слабкості лівого руху.
http://bit.ly/2MFwc9I

На оренду квартири йде більша частина зарплати, а купити власне житло нереально? Доводиться тіснитися з купою родичів чи терпіти докучливих сусідів? Зі схожими проблемами стикаються люди з різних країн. І навіть розвинені держави не виняток. Девід Мадден і Пітер Маркузе впевнені: за капіталізму житлова криза — це норма, а не аномалія. Чи зможемо ми змінити ситуацію?

https://commons.com.ua/uk/zhitlove-ce-politichne/

Недостатнє охоплення щепленнями призвело до масових спалахів захворювання на кір. В Україні стається більшість випадків хвороби в Європі, звідси вона поширюється по світу. Цифри й справді приголомшливі: в 2017 році на кір захворіли 4,8 тисячі людей, в 2018 — вже понад 54, а тільки за січень 2019 року — близько 12 тисяч українців.
Форуми переповнені стурбованими батьками, а екстренні заходи з імунізації 🏥 досі наштовхуються на спротив.

Як при цьому зберігати спокій і не впадати у паніку? Минулої зими ми публікували колонку з порадами від психолога. Радимо перечитувати її як методичку для інших випадків паніки.
http://bit.ly/2sVvrR5
Будьте здоровими і не піддавайтесь на маніпуляції!

⚡️ Дискуссия! Блог Дениса Новикова про изнасилование и гендерное равенство попал в наш топ обсуждаемых публикаций января.

Денис утверждал, что поправки в Уголовном кодексе феминистичны, потому что дают женщине субъектность. Но с этим не все согласны. Почему нельзя судить о равенстве по закону и какая эмансипация нужна женщинам? Отвечает Светлана Валькович.

http://bit.ly/2sWytEA

Очільниця МОЗ Уляна Супрун підтримала легалізацію медичного канабісу в Україні 🌿. Така заява отримала схвальні відгуки навіть у її затятих скептиків, які не підтримують медичну реформу.
Ми не будемо агітувати за петиції про легалайз, а лиш нагадуємо про наш лонгрід стосовно pro і contra у питанні декриміналізації марихуани. http://bit.ly/2TsOAp4

Сьогодні Порошенко підписав закон про продовження мораторію на продаж землі до 2020 року. Мораторій мав запобігти концентрації с/г земель, але не виконав свого завдання. Україна досягла небаченого в Європі рівня монополізації. Тут діють 93 агрохолдинги, кожен із яких має понад 10 тисяч гектарів угідь.

Як це відбулося та чому слід впроваджувати міжнародні принципи регулювання земель, розроблені Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO), розповідає Михайло Амосов з "Екодії".

https://commons.com.ua/uk/moratirij-i-koncentracija/

🇫🇷 Сьогодні Францію охопив загальнонаціональний страйк, ініційований лівою профспілкою CGT (Confédération Générale du Travail - Загальна конфедерація праці). По всій країні проходять мітинги, зупиняються підприємства транспорту, освіти, пошти та інших служб.
Це - новий виток руху "жовтих жилетів", які тепер об'єднались із профспілками.
Протестувальники відмовляються йти на перемовини із президентом Макроном і вимагають докорінно переглянути систему оподаткування, збільшити зарплати та соціальні виплати. Також вони виступають за право на демонстрації, яке французький парламент збирається обмежити спеціальним законом.

Почитати про характер самого руху можна у нас: http://bit.ly/2UFJ82n (лонгрід)