Спільне | Commons

Рівно п'ять років тому на вулиці багатьох міст України вийшли тисячі людей, обурених рішенням Януковича й натхненних мріями про євроінтеграцію. Що змінилося з того часу? Чи достатньо пройшло часу для підбиття підсумків?

Головне гасло тих днів, «Україна — це Європа», тепер рідко почуєш в публічному просторі. А коли воно й звучить, то частіше в іронічному ключі. На зміну масовій підтримці нової патрульної поліції прийшли все голосніші заяви, що реформа МВС провалилася. Радість від отримання безвізового режиму змінилася тривогою щодо відтоку робочої сили. Адже більшість українців використовують безвіз зовсім не для того, щоб випити чашку віденської кави. Економіка й досі не відновилась, а перспективи росту видно тільки у сільського господарства та інших сировинних галузей.

Президент, що 2014 року тріумфально переміг у першому турі, тепер має рекордний рівень недовіри. Ключові акценти в його риториці змінилися з «європейських» на «Ми йдемо своїм шляхом» — «Армія! Мова! Віра!». Одних колишніх учасників Майдану вбивають інші його колишні учасники. А на громадських протестах, що вимагають від влади розслідувати ці випадки, не згадують, що нападники часто мають ультраправі погляди. Чимало з тих, хто виступали п'ять років тому за свободу слова, тепер підтримують її обмеження. Над усім цим тяжіє реальність війни на Донбасі, яка невідомо коли закінчиться.

У чому причини такого розвитку подій? Чи могло бути інакше? Ми намагалися проаналізувати події п’ятирічної давнини у дев’ятому випуску нашого журналу «Майдан: погляд зліва». Запрошуємо оцінити, які з думок наших авторів були наївними, а які пророчими.

Читати статті й завантажити весь випуск можна тут:
https://goo.gl/EEQPFL

Commons

Журнал «Спільне», №9: Майдан: погляд зліва

Протестні феномени (Євро)Майдану і Антимайдану так чи інакше зачепили вельми багатьох людей в Україні та світі. Водночас про них є вкрай мало об’єктивної та, тим паче, наукової інформації. Сподіваємося, що наші читачі, незалежно від того, по яку зі сторін…

428 views13:51