«Просто почніть приймати тестостерон!» 🤮

Ніколи такого не було, і от знову подібні недоречні дотепи дозволяють собі висловлювати учасники лівого руху під час дискусії на тему: «Як підсилити жіночі голоси у нашому русі?».

На жаль, дискримінація жінок і знецінення їхніх думок та роботи були й залишаються ознакою навіть тих середовищ, які позиціонують себе як ліві, антисистемні й профеміністичні.

«Нерідко до нас доносяться голоси одноосібних — чи, принаймні, ми повинні вірити, що вони одноосібні — жінок, які говорять про гірше ставлення через їхню стать».

Підняти питання того, чому ґендерне насилля відтворюється на рівні прогресивної політичної практики, й знайти шляхи його вирішення спробували членкині польської молодіжної секції профспілки «Робітнича ініціатива» Александра Таран і Габріела Вільчинська.

У нашій сьогоднішній статті ви дізнаєтеся про висновки, яких дійшли активістки під час студентського зібрання, що відбулося в окупованому гуртожитку «Йовіта» Познанського університету.

Нацистський Голокост часто називають моделлю геноциду.

Введений у правову термінологію у 1944 році Рафаелем Лемкіним, цей термін, дійсно, набув класичного значення як злочин, вчинений саме державними суб'єктами проти вразливих меншин на території держави або за її межами.

«Це була систематична, добре скоординована, бюрократично складна кампанія, яка спрямовувала державні структури та ресурси на масове винищення».

Проте в історії існує чимало прикладів застосування геноцидальних стратегій самими пригнобленими групами. Найвідомішими випадками є геноциди в Камбоджі та Руанді. А кілька століть тому геноцидальні стратегії для боротьби за свою свободу та незалежність також застосовували корінні народи Південної і Центральної Америки.

Ніколас Робінс і Адам Джоунс — автори тексту, переклад якого ми публікуємо сьогодні, стверджують, що у літературі з дослідження геноциду не приділяється достатньо уваги насильству з боку пригноблених, яке також може набувати геноцидного характеру.

Тож, чому насильство з боку пригноблених вимагає своєї концептуалізації, — читайте за посиланням нижче.

І хоча ми вважаємо, що не можна урівнювати насильство зі сторони гнобителів та насильство пригноблених проти гнобителів, це не має заважати аналізувати останнє та засуджувати його, коли воно несправедливе.

Як бабусі з Кривого Рогу організували свій «батальйон»? 😮

Кілька місяців тому нам пощастило дізнатися про взірець низової самоорганізації, який неабияк надихнув нашу команду. Мова йде про колишніх робітниць, учительок і шахтарок, які обʼєдналися, аби разом допомагати військовим і тим, хто найбільше постраждали від війни.

Тож ми вирішили, що варто більше дізнатися про цих жінок і обовʼязково розказати про них усім! Для цього команда проєкту «Ось бачиш!» вирушила до Кривого Рогу.

Що вони зафільмували про діяльність, мотивацію та буденність учасниць «батальйону», ви побачите вже цього тижня у повному репортажі. А поки переходьте за посиланням і дивіться тизер випуску.

«Історична наука, як в ХІХ столітті, так і сьогодні, залишається інструментом націєтворення і в Польщі, і в Україні».

Історикиня Ела Квєчінська — одна з небагатьох польських дослідниць, яка у своїх роботах відверто критикує такий підхід національної історіографії, зокрема популярну ідею Речі Посполитої як моделі для майбутніх польсько-українських відносин та порозуміння. За таку позицію дослідницю, зрештою, звільнили з Варшавського університету.

Ми вирішили поговорити з Елою про її дослідження цивілізаційних місій, а також про те, що ж покладають в основу своїх націєтворчих ідей польські історики. Зокрема, з інтерв'ю ви дізнаєтеся:
❓Що таке цивілізаційна місія і які особливості формування цього концепту у Східній Європі?
❓Яку роль у цивілізаційній перспективі займає класова проблематика?
❓І які ідеологічні напрями критики цивілізаційної місії існували у Східній Європі у ХІХ і на початку ХХ століттях?

Читайте нашу сьогоднішню публікацію, щоб дізнатися відповіді на ці питання. А підтримати Елу Квєчінську і поставити підпис проти її звільнення ви можете за посиланням.

🥱 «Ваші тексти нудно читати!»

Можливо, ви здивуєтеся (а може й ні), але така критика лунає не лише на адресу «Спільного». Британський теоретик культури Марк Фішер говорить, що неспроможність прочитати більше кількох речень є розповсюдженим явищем серед сучасного студентства.

Аналізуючи, чому так відбувається, Фішер вбачає витоки цих процесів у рефлексивному безсиллі ситуації сучасної молоді, яке формує освітнє середовище суспільств пізнього капіталізму й явище кліпової культури.

«Знудитися насправді означає вийти із комунікативної, стимулюючої відчуття матриці переписок, відео на YouTube та фаст-фуду; бути на мить позбавленими постійного потоку солодкого вдоволення, що зазвичай доступно у будь-який момент».

❓За таких умов постає питання, чи може взагалі освіта вписатися у логіку постійного споживання послуг і гонитви за насолодою?
❓Та які форми спротиву можливі в суспільстві, де навіть молодь втратила віру в політичну боротьбу?

Читайте про це у перекладі четвертого розділу книжки «Капіталістичний реалізм» Марка Фішера. Обіцяємо, цей текст не нудний і не довгий!

💞 «Дякуємо бабусям за смачний обід!»

«Батальйон бабуся» — давно відома серед українських військових криворізька організація літніх жінок, які щодня готують та передають на фронт домашні обіди й випічку.

Розпочавши свою діяльність з допомоги військовим, колишні робітниці підприємств, шахтарки, учительки не оминули увагою і ВПО. Так, вони звернулися до місцевої адміністрації і домоглися виділення окремого приміщення у колишній школі, де організували штаб підтримки переміщених осіб.

Ми були щиро вражені цією натхненною ініціативою і захотіли, щоб про неї дізналося якомога більше людей. Тож команда проєкту «Ось бачиш!» вирушила до Кривого Рогу і зняла репортаж про «Батальйон бабуся», переглянути який запрошуємо всіх просто зараз за посиланням на наш YouTube-канал.
________________
Підтримати «Батальйон бабуся» можна за реквізитами 👇🏽
💳 UA103052990000026003040406727
Призначення платежу: Благодійність.
ЄРДПОУ 45019362

🎥 Приходьте на премʼєру фільму про книжковий ринок на Почайній 📚

Багато хто з вас вже чекає і готується до перегляду цьогорічних фільмів «Молодості». З цієї нагоди хочемо звернути вашу увагу на одну зі стрічок у рамках фестивалю, представлену в секції «Українські премʼєри».

Це документалка Тетяни Ганжі «Книголови» про букіністок і букіністів з Почайної.

Ідея закарбувати в кіно легендарний для киян книжковий простір зʼявилася у режисерки в 2020 році. Саме тоді всіх приголомшила новина про його закриття й побудову на Почайній ще одного ТРЦ забудовника Вагіфа Алієва.

Вражена подіями, Тетяна написала разом з Марією Петренко статтю про те, чому спільнота букіністів з Петрівки є унікальною локацією на теренах Східної Європи. Прочитати її можна за посиланням.

А з фільму Тетяни ви дізнаєтеся більше про історії книголовів, які дістають для нас рідкісні видання і бережуть старі книжки від забуття. Хтось із них втратив роботу викладача у складні 90-ті, а хтось прийшла сюди працювати на пенсії. Після ж повномасштабного вторгнення букіністи залишаються наодинці з питаннями щодо російської спадщини, імперських міфів та власного минулого.

Кінопоказ відбудеться:
🎫 цієї суботи о 20:15: Квитки можна придбати тут.
🎫 та у неділю о 16:00. Квитки.

Сподіваємося всіх побачити в «Жовтні». До зустрічі!

Вітаємо з Днем української писемності та мови!

Бажаємо, аби мова таки була фактором обʼєднання. І в честь празника публікуємо переклад робітничого маніфесту суржиком, аби напомнить, шо мова є не просто засобом комунікації, но і формою символічної власті.

«Суржик несе в собі потенціал, способний підважить домінуючу культурну норму і пролить свєт на нерівності, шо прячуться за ореолом риторики мовної “чистоти”. Переклад Маніфесту суржиком підкреслює класовий характєр мовної політики і ставить ребром вопрос про політичну та економічну маргіналізацію угнєтьонних».

🫨 Чому «свобода вибору» не наближає нас до щастя? Як повʼязана можливість успіху з тривогою? Чому успішний сексуальний досвід може переживатися як жах? Та чому тривога — це наш вічний та необхідний супутник?

Аналізуючи в своїй книжці «Про тривогу» феномен тривоги, психоаналітикиня Рената Салецл пропонує звернути увагу на зсув, який відбувся в ідеології у 1990-х роках. Наприклад, раніше рекламні слогани були сповнені яскравих апеляцій до ствердження своєї індивідуальності: «Будь собою!», «Просто зроби це!». Сьогоднішній же девіз ЗМІ виглядає так: «Хоч що роби, це буде неправильно; набагато краще дослухатися нашої поради і спробувати знову».

Як на стику зміни цієї ідеології формуються парадокси, винесені на початок допису, та чому тривога є важливим джерелом живлення культури капіталізму — читайте в перекладі одного з розділів книжки психоаналітикині.

Його називали незручною людиною, «але його справжнє досягнення полягало в тому, що він ставив у незручне становище інших».

1 листопада виповнюється 89 років з дня народження одного з найвідоміших інтелектуалів світу — Едвард В. Саїда. Більшість наших читачок і читачів, ймовірно, знайомі з його культовими в академічному середовищі працями «Орієнталізм» та «Культура й імперіялізм».

Проте значення цієї контроверсійної фігури виходить далеко за межі наукової спільноти. Едвард Саїд був також активним учасником і коментатором кризи на Близькому Сході та захисником палестинців. Саме йому належить визначна роль у приверненні уваги до палестинської трагедії.

До дня народження Едварда Саїда ми публікуємо передмову до посмертної збірки його текстів «Від Осло до Іраку і дорожня мапа», написану його другом, істориком Тоні Джадтом. У ній ви знайдете не лише особисті спогади й вшанування діяльності Саїда як професора і дослідника, а й данину його ролі у пропалестинському активізмі.

«Захист людей можливий, коли ЄС вважає цих людей “вартими порятунку”».

🚪 На початку повномасштабного вторгнення західні держави швидко зреагували та виявили відкритість у допомозі з влаштуваннямі прихистків для українок і українців, які тікали від війни.

🚫 Водночас ми роками спостерігаємо посилення обмежувальних заходів на кордонах, жахливі умови в таборах біженців і біженок та неспроможність європейських інституцій захистити людей з інших країн.

Така різниця у ставленні до різних груп біженок і біженців часто викликає осуд з боку активістів і активісток глобального антирасистського руху. Багато хто інтерпретує підтримку України як наслідок сприйняття українців як білих і європейських. Ба більше, деякі активісти закликають навіть до припинення підтримки України.

У відповідь на це українська дослідниця Дарця Цимбалюк написала для журналу The Funambulist статтю «50 відтінків білості», в якій:
▪️ висвітлює важливі нюанси сприйняття українок і українців як виключно білих;
▪️ осмислює перехресні прояви расового капіталізму та російського колоніального вторгнення в Україні;
▪️ ставить питання одночасної боротьби проти кількох насильницьких режимів в українському суспільстві.

Ми вирішили, що вам також буде цікаво ознайомитися з аргументами авторки. Тож публікуємо сьогодні переклад її матеріалу.

🙌🏽 Ми знову збираємо всіх на плідні обговорення в межах конференції «Спільного»!

Цього разу наш щорічний захід проходитиме під назвою «Перехрестя периферій». Він стане продовженням основного фокусу нашого видання останніх трьох років — пошуку шляхів солідарності між пригнобленими у протистоянні імперіалізму й розбудові альтернативного бачення майбутнього.

🗓 Конференція проходитиме 2 дні — 16-17 листопада. Програма події складатиметься з 4 тематичних секцій, присвячених питанням:
🌍 Впливу війн, мілітаризації та експансії Західного капіталу на довкілля та клімат.
🧑‍⚖️ Правосуддя та запиту на справедливість в умовах війни та надзвичайного стану.
📚Комодифікації академічної праці та вищої освіти в умовах неолібералізації університету.
👩‍💻 Продукування знання в умовах структурних і політичних нерівностей.

🎤 До обговорення долучаться спікерки й спікери з Сакартвело, Казахстану, Киргизстану, України, Чехії, Палестини, Ічкерії, Сербії, Ізраїлю та інших країн.

🎧 Для всіх зареєстрованих буде доступна опція синхронного перекладу українською і англійською мовами.

Детальніший опис панелей, час проведення та посилання на реєстрації будуть опубліковані згодом. Тож слідкуйте за стрічкою.

📄 Також нагадуємо, що всі матеріали проєкту «Діалоги периферій» ви можете знайти на нашому сайті за посиланням.
🎦 Відеозаписи минулорічної конференції «Діалоги периферій» збережено тут.

Чекаємо всіх і сподіваємося на продуктивний діалог 🫶🏽

📓 Читайте рецензію на другий випуск «Ноги»!

Із першим випуском самвидаву «Нога» ми вперше познайомилися у 2020 році. Представлений у жанрі художньої документалістики, журнал обʼєднував 12 текстів, розмаїтих за своєю формою, стилістикою і мовами оповіді. Та всі вони були повʼязані виявленням людських досвідів, де літературні засоби поєднували факти та вигадки, дійсність і марення.

Тоді «Нога» стала для багатьох відкриттям та поштовхом для актуалізації жанру художньої документалістики. Саме тому ми так довго чекали нового випуску самвидаву.

Зрозуміло, що його публікацію було відтерміновано через повномасштабне вторгнення. Окрім того, автори й авторки самвидаву мали сумніви щодо своєчасності збірки, оскільки зібрані тексти були написані у 2021-2022 роках.

Проте другий випуск таки вийшов у цьому червні, і, як зазначає авторка сьогоднішньої рецензії, можливо, саме ця віддаленість від часу великої війни викликає особливий інтерес через можливість доторкнутися до досвідів світу, який нині здається вигаданим.

«Роздивитися безлюдні острови таких раптових героїв текстів “Ноги” мені тепер стало геть інтересно. Текстів, що були написані до 24 лютого, у світі, що й сам встиг пропасти…».

Друга «Нога» зосереджується на розповідях про життя непомічених людей. Чим же цікаві їхні острови, розміщені на периферії суспільства, — читайте в рецензії Юлії Куліш.

Сьогодні нашому редактору, товаришу і другу Олександру Кравчуку мало б виповнитися 39 років.

Проте вже другий рік поспіль у цей день нам залишається лише згадувати, ділитися спогадами і надихатися його, здавалося б, невичерпною енергією та теплотою, знаннями про сучасне і вірою в краще майбутнє.

Ми більше не можемо привітати Сашу. Але хочемо привітати всіх, хто знали його, працювали з ним та тих, у чиєму житті він встиг залишити слід.

Давайте ділитися спогадами про Сашу в коментарях 🫂

Якщо ж вам не пощастило знати Сашу, ви можете долучитися до нас, читаючи:

📑 його матеріали з унікальним аналізом української економіки.

❤️ і написану нашою редакцією статтю про Сашу.

🧑‍⚖️ «Правосуддя в умовах війни та надзвичайного стану» — реєструйтеся на першу панель нашої конференції!

Ерозія наявних політичних інститутів у різних частинах світу — від країн Глобального Півдня до розвинених держав центру — порушує нові питання про справедливість і правосуддя як на рівні міжнародних інституцій, так і на рівні простих людей.

Руйнівні кризи — війни, репресії, геноциди, урагани тощо — майже завжди вимагають від національних держав оголошення надзвичайного стану: право призупиняється, перезасновується, так що важко сказати, чи воно ще існує чи вже ні. Водночас це все відбувається в умовах хиткості міжнародних правових механізмів, коли встановлення справедливості потрапляє у залежність від політичних і економічних інтересів панівних держав.

Цим проблемам й можливостям транснаціонального діалогу присвячено першу панель нашої конференції «Перехрестя периферій». Зокрема, ми торкнемося питань:

▪️ Яким є запит на справедливість в спільнотах, на які вплинула війна або інші збройні конфлікти?
▪️ Розрив між справедливістю та правосуддям і як він трансформується в умовах війни та надзвичайного стану?
▪️ Як наявна система правосуддя взаємодіє з новим запитом на справедливість?
▪️ І як на це впливає система соціальних відносин, в які вписано міжнародне правосуддя?

🗓 Дискусія відбудеться 16 листопада о 15:00. Підписуйтеся на подію у Facebook, аби не пропустити.

🎧 Усі, хто попередньо зареєструється на подію, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійськими мовами.

🔗 Лінк на реєстрацію.

Чекаємо всіх і сподіваємося на поширення івенту серед ваших подруг і друзів! 🙌🏽

🎓 Також вважаєте, що освіта — це всезагальне право, а не привілей? Тоді чекаємо вас на другій панельній дискусії «Поцуплений університет» на нашій конференції!

Витоки, структури та функціонування університетів на пострадянських теренах, у Латинській Америці та в решті країн Глобального Півдня суттєво різняться.

Проте між ними прослідковується і глобальна тенденція — прекаризація академічної праці, комерціалізація знань і звуження доступу до отримання вищої освіти.

▪️ Звідки беруться такі трансформації?
▪️ Які наслідки вони можуть мати?
▪️ І головне — чи є можливою зараз глобальна боротьба за посткапіаталістичний університет?

🗓 Долучайтеся до онлайн-обговорення цих вкрай актуальних питань 16 листопада о 18:00 у події в Facebook в рамках другої панелі конференції «Перехрестя периферій».

❗️ Зверніть увагу, що всі, хто попередньо зареєструється, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійською мовами.
🔗 Лінк на реєстрацію.

Приєднуйтеся до дискусії і до боротьби за доступну освіту!

Екологічна криза, знищення ресурсів та вимирання видів є безпрецедентними викликами, відповідь на які мала б стати першочерговим факторам обʼєднання людства. Натомість світ усе більше занурюється у прірву межімперіалістичного протистояння та загострення збройних конфліктів у різних куточках планети.

Осмислити ці процеси й поговорити про те, як взаємоповʼязані війна, колоніалізм та зміна клімату ми запрошуємо вас протягом третьої панельної дискусії «Перехрестя периферій».

Зокрема, ми торкнемося питань того:
▪️ якими є наслідки для довкілля у місцях, в яких спадок Радянського колонізаторського проєкту перетинається із експансією Західного капіталу?
▪️ як повʼязані мілітаризація, викопні палива та зміна клімату?
▪️ та як нинішня політична економіка ускладнює вирішення екологічних проблем.

🗓 Трансляція події відбудеться 17 листопада о 15:00 на нашій сторінці у Facebook. Підписуйтеся, аби не пропустити.

❗️Усі, хто попередньо зареєструється на дискусію, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійською мовами.

Чекаємо всіх і сподіваємося на поширення івенту серед ваших друзів і подруг!

Невідповідне сучасності законодавство чи вільний ринок — що насправді заважає людям працювати та мати гідні умови життя? 🤷‍♀️

Нарікання на застарілі радянські норми трудового законодавства та спроби створити якомога зручніші умови для свавілля роботодавців фігурують в риториці українських законотворців практично від самого початку незалежності України.

Водночас, всупереч обіцянкам про євроінтеграцію та зобов’язанням, узятим в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, українські уряди раз-у-раз втілюють заходи, які віддаляють трудове законодавство України від європейських норм та стандартів.

❓ Чому дерегуляція трудових відносин істотно пришвидшилася з 2022 року?
❓ Чи можна виправдати умовами війни дерегуляційні реформи, прийняті на самому початку повномасштабного вторгнення?
❓ Чому трудове законодавство, яке працює на користь бізнесу, суперечить умовам євроінтеграції?
❓ Чи існують ще в Україні профспілки і який потенціал має голос працівників і працівниць у соціальному діалозі з державою?

Про це ми запитали правника Віталія Дудіна, члена ГО «Соціальний рух» і автора каналу «Трудовик UA», який за останній час допоміг виграти кілька судових справ у протистоянні незаконним звільненням українських працівників і працівниць.

Читайте інтерв'ю і дізнавайтеся, як відстоювати свої трудові інтереси!

✍🏼 Знання про досвіди війни передаються через особисті розповіді та спогади, журналістські репортажі, архіви, історичні книжки, документальні йта художні (кіно)оповіді.

Та чи створюються ці знання у вакуумі?

Четверта панель конференції «Перехрестя периферій» присвячена дослідженню умов структурних та політичних нерівностей, які визначають формування наративів про досвід війни: між низовим активізмом і політичним естеблішментом, між панівною західною академією і локальною наукою, між медіа капіталістичних центрів й історіями з «периферій».

Зокрема, ми обговоримо:
▪️ процеси продукування знань про суспільства, які переживають війни, у контексті імперіалізму, колоніалізму йі націоналізму;
▪️ як досвід проживання війни відображається в знанні і розумінні війни;
▪️ яку роль дистанція, загрози, матеріальні умови та втома відіграють у доступі до (творення) знання?

🗓 Подія відбудеться онлайн 17 листопада о 18:00 за київським часом і транслюватиметься на нашій Facebook-сторінці.

❗️ Усі, хто попередньо зареєструється, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійською мовами.

🔗 Посилання на реєстрацію.

Долучайтеся до обговорення вже цієї неділі!

🏆 Терміни «імперіалізм» та «колоніалізм» впевнено претендують на статус «слова року» вже кілька років поспіль.

Адже за останній час ці поняття не просто набули нової актуальності в академічному середовищі, але й увійшли до широкого слововжитку. Втім, дедалі більше здається, що для різних людей вони означають доволі різні речі.

Саме тому, зустрівши на одній з конференцій дослідника імперіалізму і колоніалізму Вівека Чіббера, редактор журналу «Якобінець» Александр Брентлер скористався нагодою запитати у нього: «Що таке імперіалізм, простими словами?»

Із цієї розмови вийшло цікаве інтервʼю, з якого ви, зокрема, дізнаєтеся про:
▪️ заподіяну ленінською спадщиною шкоду для аналізу імперіалізму;
▪️ вплив концептуальних помилок класиків марксистської теорії на розуміння антиімперіалістичної боротьби;
▪️ необхідність матеріалістичного аналізу функціонування великих імперіалістичних альянсів;
▪️ те, як сьогодні може виглядати ефективна форма антиімперіалістичної боротьби?

Тож, що таке імперіалізм, — читайте за посиланням.