🎧 Історія Криму суперечлива, а щоб уявити справедливе майбутнє півострову, нам треба думати над складними питаннями:
▪️ чи готова українська держава до відповідальності перед народами, які проживають на півострові?
▪️ які існують шляхи реалізації автономії Криму?

Якщо вихідними у вас буде час поміркувати над цим, то послухайте нашу статтю.
Гарного відпочинку! 👋

Приєднуємось до слів скорботи з приводу смерті нашої авторки, Віри Глушкової, кандидатки фізико-математичних наук і співробітниці Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова.

Ми знали Віру як людину із надзвичайною продуктивністю, невтомним ентузіазмом і системним поглядом на суспільні проблеми.

Останні роки життя вона займалась історією обчислювальної техніки, збереженням та популяризацією ідей її батька. Віктор Глушков, математик і кібернетик світового рівня, пропонував ідеї з автоматизації управління економікою та науково-технологічним прогресом, які випереджали його час. Можливості демократизації радянської системи, за яку боролись вчені-кібернетики, були зупинені бюрократичним партапаратом, хоч деякі з тих ідей є й досі актуальними.

Ми глибоко вдячні, що у доробку Віри Глушкової було місце і для нашої спільної роботи. Так, у співпраці із Сергієм Жабіним із Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г. М. Доброва ми опублікувати низку робіт, актуалізуючи розробки київської школи кібернетики. Нагадуємо про основні з них:
▪️«ОГАС В. М. Глушкова: История проекта построения информационного общества»
▪️«О возможности применения системы дисплан»
▪️«Управление научно-техническим прогрессом: концепция В. М. Глушкова»
▪️«Виртуальная страна «Кибертония» — субкультура советских программистов»

Також у нас на сайті ви можете переглянути брошуру, у якій зібрано статті про доробок київської школи кібернетиків:
▪️«Кибернетика и демократическое управление экономикой»

​Сумуємо з приводу ще однієї тяжкої втрати минулого тижня. Під Бахмутом, не доживши до 30-ти ліття, загинув автор «Спільного» та «Куншту», наш вірний друг і товариш, науковець й журналіст Євгеній Осієвський.

Женя був сміливою людиною — популяризатором науки. Майстерністю слова, гумором та смоіронією він розбивав релігійні упередження й торував шляхи для кращого майбутнього.

Ентузіазм та жага до пізнання підштовхували його до вивчення різних пластів людської культури, зокрема — сучасних культів. Женя півроку вивчав крішнаїтську громаду зсередини, на довгі місяці «майже ставав» язичником у київському осередку, або ж ішов на ризиковані розвідки у церкві саєнтологів. Розкриємо невелику таємницю (тепер уже можна) — Євгеній навіть вимушений був змінити прізвище, аби уникнути переслідувань за свої статті.

Будучи активістом, він підтримував акції лівих в Україні, не боячись ані нападу правих, ані поліції. Вже потім, переживши окупацію, він вступив до лав Збройних сил із твердим переконанням, що захищати Україну мають і люди науки. Втім, і тоді він не полишив інтелектуальної праці. Хоча, на жаль, його останні тексти для Спільного так і залишаться недописаними.

Горизонт думок і прагнень Жені вражав нас своїм масштабом. Живучи в Україні, він був людиною світу та мав численні контакти із науковою спільнотою різних країн. Так, уже після 24 лютого він зробив інтерв'ю із провідним американським антропологом про загрози ядерної війни. А його ще довоєнною мрією була експедиція на острови Вануату в Океанії, для чого він вивчав рідкісну місцеву мову.

Ми пам’ятатимемо про внесок Євгенія і будемо продовжувати його справу. А сьогодні чи наступними днями почитайте щось із підбірки його основних статей:

▪️«Нехтування армійським протоколом кілька разів рятувало світ від ядерної війни. Інтерв’ю із Г’ю Густерсоном»
▪️ «Шість кішок, тридцять людей і чотири міни. Два тижні в окупації під Києвом»
▪️ «Коло Свароже: репортаж із київського осередку неоязичників»
▪️«Волхви спальних районів: репортаж зі світу комерційної магії Києва»
▪️«Пісні Калі Юґи: репортаж з київського храму Міжнародного товариства свідомості Крішни»
▪️«Битва за планету Тіджиак: репортаж із Київської церкви саєнтології»
▪️Останнє інтерв'ю з британським генетиком Адамом Радерфордом

Також ви можете підтримати його маму Гребенюк Олександру переказом на карту: 4731219643733987

«Майже два тижні я, ще близько тридцяти людей та шестеро кішок прожили у приміщенні могилянського гуртожитку в містечку Ворзель. Я був одним із тих, хто вважав невеличке, колись курортне селище безпечним. Я помилився. Наприкінці першого тижня ми дізналися, що перебуваємо у ворожому оточенні, потім – в окупації».

🎧 Зробили аудіоверсію статті Євгенія Осієвського про досвід перебування в окупації на Київщині. На пʼятнадцятому місяці війни наш автор і друг Женя загинув, захищаючи Україну під Бахмутом. Цінуємо все, зроблене ним у нашій спільній роботі. І відчуваємо біль за все те, що так і не реалізується.

▪️ Лінк для прослуховування на Spotify

«Ми маємо радіти життю, а не пахати на якогось ідіота».

Нещодавно один із лідерів незалежної профспілки гірників і активіст «Соцруху» Юрій Самойлов відвідав багато європейських країн, де зустрівся з місцевими профспілками. Поспішаємо поділитися з вами найцікавішим із того, що він привіз👇

▪️ Актуальне про найгостріші проблеми західних профспілок.
▪️ Вплив російсько-української війни на європейських робітників і робітниць.
▪️ Погляди європейських лівих щодо підтримки українського опору.

А ще Юрій Самойлов розказав багато важливого про становище робітничого класу в українській армії. Тож читайте скоріше нашу розмову за лінком.

#️⃣Люди думають, як арештувати Путіна, якщо він наважиться ступити на територію ПАР. Ми обов’язково кинемо йому виклик#️⃣

Вчора Міністерство закордонних справ Південно-Африканської Республіки опублікувало заяву про надання дипломатичного імунітету учасникам серпневого саміту БРІКС. Це дозволить Путіну відвідати захід й уникнути арешту за вимогою Міжнародного Кримінального Суду.

▪️ Які підстави переконують нас, що такі рішення влади суперечать настроям населення країн африканського континенту?
▪️ Чому ліві активісти Африки виступають за арешт російського президента і підтримку українського опору?
▪️ Як на країни Африки вплинула російсько-українська війна?
▪️ І чому країнам периферії слід шукати спільних підходів проти всіх імперіалізмів і диктатур?

Читайте у репортажі Владислава Стародубцева з конференції Глобальної та Європейської мереж солідарності з Україною (ENSU), присвяченої проблемам Африки.

🧒 Буквально два дні тому стало відомо про ще один випадок депортації, що є черговим доказом — Росія перешкоджає поверненню українських дітей.

В аеропорту Домодєдово ФСБ затримало мешканку Херсона Ольгу Гурулю, яка приїхала до РФ, щоб забрати свого похресника. Жінку кілька днів допитували, погрожували вʼязницею, після чого відправили в Мінськ і вже звідти відпустили. Забрати дитину їй так і не вдалося.

У Міжнародний день захисту дітей ми публікуємо історію депортації з окупованого Маріуполя 17-річного Давида. Після дев'яти місяців перебування у російському притулку для неповнолітніх він таки зміг повернутися в Україну.

▪️ Як Давид потрапив на територію РФ?
▪️ В яких умовах тримають українських дітей, і як до них ставляться у російських школах?
▪️ Яким чином підлітку вдалося повернутися до України?

Читайте у інтервʼю з Давидом та мисткинею Марією Проніною, зробленому активістським колективом ЦВІРІНЬ.

Кожен день бойових дій є руйнівним не лише для населених пунктів і інфраструктури України, а й для її природи. Знищуються ліси і ґрунти, забруднюються водойми. А на додачу ще й лунають безперервні погрози кинути сюди ядерну ракету.

Тому як ніколи на часі, замислитися, чи вдасться нам зберегти і відновити довкілля країни в умовах світової кліматичної кризи.

Чому, це залежить від спільних дій і від того, чи зможуть західні еліти відмовитися від колоніальної політики збагачення за рахунок виснаження периферійних країн, — читайте у нашій добірці до Всесвітнього дня охорони довкілля 👇
▪️ Захід проти Росії: економічна війна та провал кліматичної політики
▪️ Екосистеми України: Ціна глобальної продовольчої безпеки
▪️ План ЄС щодо експорту українського водню — це колонізаторський грінвошинг
▪️ Зірочка: комікс про кліматичні зміни

📢 Читайте інтервʼю зі «Спільним»!

Від початку повномасштабного вторгнення ми намагаємося брати активну участь у глобальних дискусіях про необхідність підтримки українського опору. Завдяки чому привернули увагу багатьох лівих західних медіа.

Нещодавно у нашої редакції навіть взяли інтервʼю. Ділимося його українською версією з вами. Відповідали чесно й відверто про створення журналу, нашу роботу, досягнення і виклики.

Тож читайте і дізнавайтеся про нас більше.

Учора Світовий банк знов понизив прогнозоване зростання ВВП України з 3,3% до 2% на 2023 рік. Сума задокументованих збитків, завданих інфраструктурі України, станом на квітень сягає 147,5 млрд дол. При цьому експертки лише починають аналізувати наслідки знищення греблі Каховського водосховища.

❓ Що ж потрібно для відновлення України після руйнувань такого масштабу ❓

Відповідь на це питання на міжнародному рівні почали шукати ще рік тому 👉 4 — 5 липня 2022 року на конференції в Лугано було представлено план відбудови нашої держави.

У новій статті для «Спільного» Юлія Юрченко проаналізувала, чи діятиме ця програма в інтересах української економіки. І дала кілька альтернатив ефективної реалізації міжнародної грошової допомоги в інтересах населення.

Читайте за посиланням.

Активне обговорення теми відбудови України після війни ми розпочали ще минулої осені під час міжнародної конференції. І от західні колеги організовують ще один важливий захід, який може суттєво доповнити наші тези. Він буде присвячений:
🔺 умовам членства України в ЄС;
🔺 поствоєнній економічній політиці, орієнтованій на інтереси українського народу, і відповідальності ЄС щодо цього.

Запрошуємо всіх долучитися до події 20 червня о 20:00 за київським часом. На заході в Лондоні офлайн виступлять наші авторки Наталя Ломоносова і Юлія Юрченко.

Реєстрація на участь дистанційно.

Більше про подію тут.

💸 З 1 червня ціни на електроенергію різко зросли вперше з 2021 року.

«За шо? Навіщо так робити під час війни? І хто винен?»
Якщо ви, також так відреагували на цю неприємну звістку, і вас не влаштовує відповідь: «Бо таке життя», — читайте нашу нову брошуру про енергетику і кліматичну політику.

У ній ми спробували👇
✅ доступно пояснити, як формуються тарифи на світло й газ, і чого нам очікувати від переходу на ринкові ціни;
✅ подумати про клімат, і розібрати перспективи розвитку сектору відновлюваної енергетики в Україні в контексті підтримки належної соціальної політики;
✅ проаналізувати альтернативи викопному паливу, зокрема водень, тенденції їх розвитку і наслідки масштабного експорту до ЄС;
✅ підглянути, що можна списати з міжнародного досвіду енергетичної політики для України;
✅ розписати свої пропозиції, як зробити енергетичну політику дружньою і до природи, і до людей.

Брошуру ми почали робити ще до початку повномасштабного вторгнення. Публікацію довелося відкласти, проте основні ідеї та меседжі зберігають свою актуальність.

Тож сподіваємося, що ґрунтовний зміст і класний дизайн нашого лікбезу допоможуть вам розібратися у хитромудрості енергоринку. А наша критика не змусить впасти у відчай, а навпаки — покаже, що енергетична відбудова України може відбуватися з користю для людей і з піклуванням про довкілля 💚

Повний текст брошури

Adapted version for English-speaking friends

Свої заклики до дипломатичного рішення у війні Росії проти України нещодавно вкотре озвучив президент Бразилії Лула да Сілва під час зустрічі з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн.

▪️ Як коментують таку «неоднозначну позицію» і регресивні погляди лівого президента бразильські соціалісти?
▪️ І чому попри тривалу боротьбу з американським імперіалізмом вони однозначно підтримують озброєння українського опору?

Читайте в інтервʼю з бразильським учасником радикальної лівої партії соціалізму і свободи (PSOL) Ізраелем Дутрою.

​Освіта лише для заможних: як співвласник Нової Пошти пропонує сегрегувати суспільство

📈 Цьогоріч прогнозується збільшення кількості абітурієнтів до 230 тис., з яких 30-40% зможуть отримати бюджетні місця.
Пересічні громадяни не мають жодних сумнівів у тому, яку величезну вагу становить бюджетна форма навчання, позаяк у сучасних економічних реаліях, бюджет для більшості молоді — це єдина можливість здобути вищу освіту.

🤬 Попри це, прошарок середнього та великого бізнесу дотримується іншої думки щодо безплатної освіти в Україні. Показовою є позиція Володимира Поперешнюка, співвласника «Нової пошти»: він (і ми не жартуємо) заперечив необхідність безкоштовної освіти як такої. Поперешнюк переконаний, що «[чим] більшими стають витрати на освіту, то більше податків потрібно стягувати з підприємців» , а це, як він вважає, «гальмує розвиток, інвестиції та добробут людей».

☝️ Насамперед така позиція пов’язана з тим, що власники просто не хочуть втрачати частину своїх доходів, відраховуючи податки на користь державної освіти.

❓ Постає питання: як Поперешнюк пропонує забезпечувати «добробут людей» та «розвивати інвестиції», якщо середня заробітна плата в Україні, станом на січень 2022 склала менш як 15 тис. грн? Як у таких умовах перспективна молодь зі звичайних сімей зможе здобути належну освіту, і цим зробити внесок у розвиток економіки України?

😱 На жаль, сегмент людей, які мають змогу навчатися у престижних іноземних університетах не зможе сповна забезпечити потребу країни у кваліфікованих спеціалістах. Втім, нема сумніву, що згаданий поштовий монополіст залишиться лише у виграші, адже попит на робочі місця без вищої освіти виросте у геометричній прогресії.

✌️ По-друге, якщо говорити про перспективу розвитку ідей Поперешнюка, то такі підходи також не сприятимуть розвиткові бізнесу. У кращому разі це призведе до зниження споживчої спроможності, у гіршому — підвищить рівень злочинності.

🥴 Проте, у лібертаріанському світогляді Поперешнюка, атавізмом є не тільки відрахування податку на освіту: він вважає, що будь-які податки та обмеження ринку — це злочин проти бізнесу.

💩 «Освіта з наукою мають працювати в умовах конкуренції та свободи» — переконаний підприємець. Поперешнюк прирівнює знання до продуктів у супермаркеті, які кожен може вибирати, виходячи зі своїх можливостей. Саме це, мабуть, «сприятиме економічному розвитку, покращуватиме життя та добробут людей».

🔴 Проблема полягає в тому, що для того, аби мати право вибирати, освітні споживачі повинні мати достатньо коштів не тільки для забезпечення найважливіших потреб. Про який добробут може йти мова, якщо 99% населення будуть залишатися на базовому щаблі піраміди Маслоу?

🤓 Припустімо, що у світогляді бізнесмена конкуренція буде мотивувати до наукових звершень, проте, чи можемо ми взагалі говорити про «умови свободи», коли безперечно між дітьми народженими у заможній та середньостатистичній родині — прірва, яку скасування безкоштовної освіти зробить ще більшою. Пропозиції Поперешнюка це пряме відтворення кастової системи, де бідні завжди будуть залишатися бідними, а заможні — заможними.

✊ «Пряма Дія» виступає рішуче проти руйнівних капіталістичних ідей Поперешнюка, які неодмінно призведуть до знищення доступності освіти для простих громадян. Освіта – право, а не привілей!

«Аби війни закінчилися і у всьому Всесвіті нікого ніколи не вбивали за національною чи будь-якою іншою ознакою».

22 травня від вибуху міни, яка залетіла в окоп, загинув наш хороший товариш і постійний автор Євгеній Осієвський. Цитата вище — це його слова під час останнього дзвінка з фронту мамі.

Вони є відзеркаленням світогляду Жені, який був гуманістом та людиною лівих переконань. Ці погляди знаходять відображення у Женіних текстах, розмаїття тем яких навіть складно перелічити: карго-культи тихоокеанських островів і старі кінотеатри Києва, закриті релігійні спільноти і кіновсесвіт Марвелу, салати з мідіями і птахи, які підпалюють поля. Він щиро цікавився світом і завжди додивлявся фільми до кінця титрів.

Нам дуже шкода, що багато хто вже не зможе познайомитись із ним. Тому ми попросили Женіного близького друга Ярослава Ковальчука написати статтю, яка дасть вам можливість зазирнути у цікавий світ цієї унікальної людини.

22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни. Цього дня 82 роки тому нацисти почали бомбити Київ. А ще сьогодні 484 день повномасштабної війни Росії проти України. Є серед нас ті, кому довелося пережити одибва ці злочини.

Марія Тимошук народилася 14 січня 1940 року. У трирічному віці вона, разом зі своєю родиною, опинилася серед двох мільйонів людей «OST», вивезених з окупованої України на примусові роботи до Німеччини.

Від свого рідного села Хоцунь вони пройшли до німецького Шльойзінгену і назад додому на Волинь.

На жаль, сьогодні у селі Кульчин поблизу Ковеля у 82-річному віці Марія змушена проживати свою другу війну. Тут її знайшли Анна і Андрій з ГО «Після тиші». Вони зустрілися з жінкою і розпитали про її досвід депортації та подальший життєвий шлях. Після повернення з Німеччини Марія закінчила 7 класів школи. Паралельно зі шкільним навчанням з 10-річного віку вона пішла на роботу до колгоспу. Потім працювала у лісгоспі, була і продавчинею, і завклубом, і завскладом, багато вишивала.

Шлях Марії Тимошук від війни до війни — це ще один вражаючий досвід, який важливо висвітлити і почути. Тож разом з ГО «Після тиші» ми адаптували спогади Марії в комікс, і публікуємо його сьогодні для вас.

Дякуємо всім, хто долучилися до створення цієї важливої роботи і тим, хто прочитає історію Марії Тимошук та поширюватиме далі.

Discover the haunting story of Maria, an 'ostarbeiter' during the war. Our gripping comic shed light on the tragic crimes of war. Join us in spreading her story far and wide.

The comic is available:
In English
In German
In French