Криза, викликана війною, показала необхідність націоналізації стратегічних підприємств. Що і зробила влада з газовими компаніями Фірташа, Медведчука та авіабудівною компанією «Мотор Січ».

Попри це впливові міжнародні й українські економісти продовжують наголошувати на необхідності приватизації для відновлення України 🤷🏻‍♀️

▪️ Чиї ж інтереси вони захищають?
▪️ Чому критерієм ефективності держпідприємств має бути суспільна користь, а не прибуток?
▪️ Та чому нам можуть позаздрити англійці?

Читайте в статті Томаса Барретта.

Вітаємо вас із відбоєм тривоги актуальним матеріалом про курс відновлення енергетичної системи України в інтересах суспільства.

Зі статті Саймона Пірані ви дізнаєтеся 👇
▪️ який потенціал відновлювальних джерел має Україна;
▪️ на які технології варто робити ставку задля збереження клімату;
▪️ як зробити так, щоб тепло, світло й опалення стало правом, а не товаром.

Читайте, поширюйте та ветуйте невигідні громадськості політики.

😑 Українські законодавці не вперше вигадують, а Верховна Рада ухвалює ініціативи, які суперечать Конституції України, принципам демократії та здоровому глузду.

Ідеться про ❗️ ухвалений у першому читанні ❗️законопроєкт №7633 про заборону використовувати джерела російських науковців або російською мовою в освітній і науковій діяльності. Така заборона фактично означає неможливість посилатися на мільйони матеріалів, запровадження контролю за змістом публікацій державними органами, дискримінацію за мовною ознакою, перешкоджає свободі поширення інформації.

Іншими словами, цей законопроєкт є безпрецедентним ударом по українській науці та демократії.

Закликаємо й вас висловити свою позицію проти безглуздого законопроєкту та підписати петицію, а законодавців — відповідально виконувати свою роботу.

💥 Читайте в інтерв’ю з DOXA про все, що ви давно хотіли запитати у російських антивоєнних активісток і активістів 💥

Практично від початку війни ми втратили надію на масові протести в Росії проти путінської «спецоперації». І поки багато західних лівих і лібералів все ще сподіваються на дієвий спротив, вирішили розпитати про його справжній перебіг, перспективи і причини слабкості у тих, хто знає російське громадянське суспільство зсередини.

🔺 Чому російське суспільство недостатньо протидіє війні?
🔺 Чому пропаганда виявилася потужнішою за зв’язки з рідними?
🔺 Хто ці люди, які підпалюють військкомати і пускають поїзди з рейок?
🔺 Як зараз працюють заблоковані російські антивоєнні медіа?

Про все це ми поговорили з редакторками й редакторами видання DOXA, відомого своєю антивоєнною та проукраїнською позицією.

Інтерв’ю доступне також українською і англійською мовами.

🚂 Хотіли побувати в кабіні машиніста? Під Новий рік бажання здійснюються 🙌

Долучитися до мандрівки в компанії голови Вільної профспілки залізничників України Олександра Скиби можна за допомогою відео-інтерв'ю, знятого в потязі цього літа. Під час перегляду ви дізнаєтеся про👇
🔺 те, якою ціною вдалося евакуювати тисячі людей на початку війни;
🔺 «прильоти» ракет по інфраструктурі залізниці та поїздах;
🔺 залізничників у лавах армії та їх підтримку профспілкою;
🔺 умови праці залізничників і нові закони, які роблять їх ще гіршими.

Подякувати за подорож і підтримати працівників Вільної профспілки залізничників можна переказом за реквізитами.

❗️Призначення платежу: «на залізничників»❗️

Цього року світом проїхалися колеса історії, запущені сусідньою імперіалістичною країною. Він втратив знайомі обриси і безпеку. Особисто мене він змусив приміряти нові ролі: біженки, самотньої матері в чужій країні.

Але разом із тим 2022 став роком солідарності і стійкості. Я відкрила для себе, що сяк-так справляюся з новими ролями. Бачила, як біженки виплітають павутину підтримки. Наша редакція долучалася до мереж солідарності та прогресивних активістів. Нас усіх надихає стійкість людей, які вчать дітей у новій реальності, лікують у нелюдських умовах, евакуюють з-під обстрілів, відвойовують міста і повертають світло та тепло. І мені дуже хочеться, щоб праця цих людей була захищеною і гідно винагороджувалася завжди.

Бажаю всім нам відвоювати можливість зустрічатися вечорами з близькими у теплих домівках і більше ніколи не прокидатися від вибухів. Озирніться довкола і підтримайте інших. Давайте вчитися одне в одного стійкості і солідарності. Вони знадобляться нам як під час війни, так і після неї.

Коли ми зустрічали 2022, ми не уявляли наскільки паскудним він буде. Але в цьому році ми зробили дуже багато потужних речей, які дають надію на краще у 2023 та після нього!

Ми навчилися захищатися, долали страхи, боронили свій вибір, права і правду, ділилися і допомагали, вивчили карту міських укриттів і кафе з генераторами, працювали в метро і варили борщ без світла. А головне — ми здобули великий досвід спільної дії, який має стати основою побудови справедливого майбутнього для кожної і кожного.

Тож давайте зустрічати новий рік святом солідарності! Обійміть тих, хто поряд, шліть побажання та підтримку тим, хто далеко. І нехай жодні відключення не завадять вам зустріти новий рік у світлі та радості 🍾🫶🏽

​Що читали на «Спільному» протягом 2022?

Щоб ви не сильно сумували за нами впродовж свят і мали що почитати, — зробили для вас добірку найпопулярніших і найважливіших матеріалів минулого року.

🤬 Отже, за кількістю переглядів топ очолила полеміка довкола позицій лівих щодо підтримки українського опору.
• US-plaining — це замало. До західних лівих: про ваші та наші помилки
• A letter to the Western Left from Kyiv
• 10 жахливих лівацьких аргументів проти українського опору

🤕 На другому місці за зацікавленням — соціальні проблеми.
• Шість кішок, тридцять людей і чотири міни. Два тижні в окупації під Києвом
• Війна трудящим? Що не так із регулюванням праці під час воєнного стану
• Записки зі Львова під час війни
• За межею бідності: як виживати українським пенсіонерам

✊🏽 Чималу аудиторію отримала й тема солідарності з Україною.
• Інтернаціональна солідарність.
• Як іноземні ліві допомагають Україні у війні
• Право на спротив: феміністський маніфест

⭐️ Четверте місце за переглядами мають статті відомих інтелектуалів для нашого видання.
• Ukraine’s Socialist Heritage
• На війні: націоналізм, імперіалізм, космополітика

🗣 І, наостанок, стаття про мовне питання Friendly fire. На захист російськомовних в Україні

Звичайно, всі ці публікації присвячені темі війни, тому, на жаль, зберігають свою актуальність. Тож читайте і готуйтеся до важливих обговорень відбудови України в новому році.

​Планувати щось на рік — це вже щастя, про яке годі було й мріяти наприкінці лютого.

🩼 Війна застала мене на 13-му поверсі з вікнами в бік київського фронту, я був на милицях після спортивної травми. Тоді ми планувались «із сьогодні на сьогодні», а перший вихідний стався у квітні… Окрім канонади, шалений темп задавала потужна хвиля уваги до України та можливість донести нашу позицію до всього світу. Тільки за місяць ми вийшли на тижневе планування, а влітку — на місячне.

Нарешті у нас є сміливість позагадувати на весь 2023. Тож поїхали 🏃‍♀️
• Найперше — плануємо вижити і зберегти редакторський та авторський колективи. Мріємо навіть про розширення. Для цього робитимемо школу соціальної журналістики, й будемо зʼясовувати, як писати про соціальні питання гостро, компетентно й цікаво.
• Також хочеться втілити давню мрію, щоб «Спільне» «зазвучало». Плануємо запустити подкасти, а якщо пощастить, — то й опцію прослуховування наших статей на сайті.
• Відеоформати «Спільного» розвиватимемо на нашому Youtube-каналі. Підписуйтесь і чекайте класних анімацій та інших відео.
• Звісно, будемо й надалі розробляти тему відбудови України в наших публікаціях. Ми хочемо бачити справедливіше й стійкіше суспільство після перемоги. Суспільство, яке позбавиться трепету перед ринковими рятівниками і заговорить всерйоз про перерозподіл та регуляцію на користь більшості з нас. Для цього, спільно з вами, дамо голос людям, які щодень роблять свій вклад у майбутнє і мають бути почутими.

А від вас, як завжди, чекаємо коментарів, критики, підтримки репостами матеріалів та ідей. А ще побажайте нам довгої відпустки улітку)

Що говорять про війну в Україні японські ліві? 🤔

Японія є однією з країн, які долучилися до санкцій проти Росії, надають грошову допомогу й підтримують українську армію військовим обладнанням. А за результатами опитувань майже 50% респондентів і респонденток країни оцінюють війну в Україні як один з «трьох найважливіших викликів, що стоять перед світом сьогодні».

Чим же так схвилювала російсько-українська війна людей на іншому кінці світу?

Зважаючи на досвід участі Японії у гітлерівській коаліції та жертви ядерних бомбардувань, не дивно, що основні дебати японських політичних рухів точаться навколо антивоєнної чутливості і побоювань ядерної ескалації. Так само очевидно, що точкою об’єднання їх усіх є мир. А от на кого прогресивні японські діячі і діячки перекладають відповідальність за його досягнення, — ви дізнаєтеся з нашої нової статті.

🔺 Близько двох третин українських біженок і біженців планують повернутися в Україну після завершення війни за даними вересневих соціологічних опитувань. І це паралельно зі зростанням впевненості суспільства у тривалому перебігу війни 🔺

Такий високий відсоток людей, які не планують залишатися в країнах ЄС, є однією з найцікавіших тенденцій українського біженства. Саме тому ми вирішили приділити більше уваги цьому питанню й розібратися👇

▪️ хто ці люди, які поспішали повернутися додому вже в травні 2022 року?
▪️ як змінюються траєкторії українських біженок протягом року?
▪️ чому багатьом легше адаптуватися до реалій війни, ніж до життя за кордоном?
▪️ чи справді повернуться всі, хто заявляв про такі плани навесні, якщо війна триватиме ще довго?

Досліджувала та шукала відповіді на всі ці питання наша редакторка Анастасія Рябчук. Читайте її нову статтю за посиланням.

—————————

Матеріал опубліковано в рамках спецпроєкту, організованого Eastern European Left Media Outlet та присвяченого темі транснаціональної міграції в країнах Центрально-Східної Європи. У рамках проєкту планується публікація ще чотирьох тематичних статей і підсумкова онлайн-дискусія. Тож слідкуйте за оновленнями в стрічці.

👩‍👩‍👦 Жінки, які рятують дітей від війни, становлять більшість українських біженок у Європі.
Спираючись на інтерв’ю з українськими біженками, включене спостереження і власний досвід вимушеного самотнього материнства наша редакторка Оксана Дутчак розповідає про те:
▪️ які труднощі доводиться долати українським біженкам, облаштовуючи побут своїх дітей;
▪️ як вони зберігають старі і створюють нові мережі підтримки та взаємодопомоги;
▪️ і чи можуть біженки мобілізуватися для вирішення проблем доглядової інфраструктури на політичному рівні.

✊🏽 Долучайтеся до відкритої онлайн-зустрічі феміністок з України, Ірану, Росії й Польщі!

В умовах посилення авторитарних режимів і воєн об’єднання жінок та спільні пошуки форм спротиву патріархальній реакції є особливо важливими. Саме для налагодження такої самоорганізації 26 січня зустрінуться феміністки з різних країн світу. Долучайтеся до події і ви.

Деталі — за посиланням.

🛡 Периферійні країни Європи часто мають статус «захисників» її кордонів і цінностей. От Віктор Орбан, наприклад, будує всю свою політику на захисті «європейської цивілізації» від мігранток і мігрантів.

У третій статті з циклу про транснаціональну міграцію Селін Канта досліджує 👇
▪️ чому ж триметрові стіни на кордоні з Сирією і Хорватією та заблоковані за ініціативи угорського уряду потяги можуть бути наслідком вступу до ЄС?
▪️ як на європейській периферії проявляються протиріччя «європейських цінностей», які, з одного боку, захищають права людини, а з іншого — утверджують поділ на «потрібних» і «непродуктивних»?

Матеріал також доступний англійською.

😳 Бідність може торкнутися 55% українок і українців до кінця 2023 року за оцінками Світового банку.

За тими ж підрахунками, через війну та економічні труднощі, багато громадян вже не в змозі задовольнити навіть мінімальні потреби у продовольстві, медикаментах і теплому одязі. При цьому, через військові нужди, частка соціальних витрат у бюджеті 2023 року є недостатньою.

Олександр Кітраль поцікавився, як люди долають ці труднощі та запитав у експерток і експертів соціальної і економічної галузей, як можливо поліпшити ситуацію. Про те, що він дізнався, — читайте у новому матеріалі.

🧑‍🔧 «Типовий трудовий мігрант схильний без роздумів погоджуватися на роботу за обіцянку високої зарплати. Він не цікавиться умовами праці, місцевими трудовими стандартами й механізмами соціального забезпечення».

Можливо, ви здивуєтеся, але зараз йдеться не про Україну. Подібні випадки є характерними й для інших країн на периферії Європи. Зокрема Сербії, яка з 2012 року має статус кандидата в ЄС.

Швидкі ринкові реформи в країні потягли за собою часто незаконну приватизацію, безробіття, посилення нерівності і, як наслідок, відтік мігрантів і мігранток, які погоджуються працювати за низьку зарплату. У Сербії навіть сформувалася своя інфраструктура рекрутингу за кордон, яка практично не контролюється державою. Через це трудові мігранти часто стають жертвами організацій, які наживаються на людях.

Читайте про досвід сербських мігрантів, шукайте паралелі з українською трудовою міграцією та дізнавайтеся, як захистити права заробітчан, — з нової статті спецпроєкту Eastern European Left Media Outlet.

Не пропускайте завершальної події спецпроєкту Eastern European Left Media Outlet про транснаціональну міграцію!

Панельна дискусія буде присвячена спільним проблемам трудових мігранток і мігрантів із країн Центральної і Східної Європи та пропозиціям щодо їх вирішення.

Деталі за посиланням. Підписуйтеся на івент!

💔Між любов’ю і ненавистю.

Олексія Арестовича можна назвати однією з найбільш неоднозначних фігур української політики. Незважаючи на зверхність, маніпуляції і відверту брехню, йому вдалося завоювати довіру великої частини української аудиторії. І попри це різко потрапити в списки жорсткого кенселінгу. 

🤯 У чому ж секрет такої суперечливої репутації?
❌ Чому люди так довго слухали заспокійливі мантри про «два-три тижні»?
🤔 І чому так склалося, що політичний запит на «diversity» в Україні може артикулювати тільки одіозний блогер?

Ми вирішили розібратися і навіть змогли розкопати зернину здорового глузду серед моря словоблуддя політика. 

Тож, хто такий Олексій Арестович, — читайте в новій статті.

Вперше про нестачу працівниць і працівників у сфері сільського господарства в Європі широко заговорили у зв’язку із локдауном через COVID-19. Натомість дослідниці міграційних рухів вказують, що брак робочої сили на європейських фермах став відчутним ще задовго до пандемії, і пов’язують його з іншими факторами.

🔸 Як відбувалася і як регулювалася сезонна трудова міграція в ЄС?
🔸 Що сформувало тенденцію до «великого звільнення» заробітчан і заробітчанок?
🔸 І чи може відтік мігрантів призвести до поліпшення умов їхньої праці?

Читайте в останній статті спецпроєкту про транснаціональну міграцію Eastern European Left Media Outlet. І не пропускайте завтрашню підсумкову дискусію.

✌️ Які альтернативні механізми досягнення світової безпеки можуть запропонувати ліві?

Багато з нас були впевнені, що закінчення холодної війни і подолання кемпістської логіки військово-політичних блоків є точкою неповернення, яка мінімізує майбутні загрози світовій безпеці.

Та не так сталося, як гадалося 🤷🏻‍♀️

Повномасштабне вторгненні РФ на територію України показало повну неспроможність забезпечити гарантії миру міжнародними організаціями, створеними в ХХ ст. Уже майже рік ми існуємо в світі ризику нової світової війни, ядерного зіткнення, екологічної та гуманітарної катастроф.

▪️ Які структурні геополітичні зміни стали передумовою цих подій?
▫️ І які альтернативні механізми гарантій світової безпеки в нових економічних, політичних і соціальних умовах можуть запропонувати ліві?

Читайте в статті за матеріалами дискусії в рамках нашої конференції «Фоєрбах 11».