Бразилія, як і багато інших держав Латинської Америки, пережила період військової диктатури та довгий час була занурена в бідність. За часів президенства Лули да Сілви (2003—2011) соціальна нерівність у цій країні досягла мінімальних показників за останні півстоліття. Соціальні програми, впроваджені Лулою, змогли побороти голод та злидні, рівень бідності значно впав. Бразилія нарешті пережила економічний бум.

Попри це, весь час правління Лули в країні вибухали скандали — політичні та корупційні. Після того, як він звільнив посаду президента, його звинуватили в корупції, а 2017 року бразильський суд засудив до дев’яти років ув’язнення. Про ситуацію в Бразилії та політику Лули да Сілви поспілкувався із соціологом Маріо Шенком наш редактор Тарас Саламанюк https://commons.com.ua/uk/uryad-luli-zmig-zabezpechiti-pributok/

Спокойно работать в дружном коллективе, продвигаться ступеньками карьерной лестницы и быть уверенным в своем будущем — мечта многих украинцев. Объявления о приеме на работу рисуют радужную картину, а на деле работник офиса сталкивается с удручающей реальностью. Нарушение трудовых прав и вторжение в личное пространство стали неотъемлемым атрибутом жизни офисных сотрудников.
Картину офисной диктатуры в этой статье рисует Николай Пидгора. https://commons.com.ua/uk/ofisnaya-diktatura-i-eyo-zhertvy/

Перемога над Третім райхом і його союзниками – важлива сторінка української історії. Боротьба з фашистськими загарбниками закарбувалась у колективній пам'яті народу. Але сьогодні ця тема стає простором для маніпуляцій фактами, створення нових міфів, а подекуди – відвертим перекручуванням історії. Нам пропонують відмовитись від життєствердного й позитивного змісту тих подій. Проте для більшості сучасників закінчення цієї війни було радісною подією, а не днем скорботи. Це був День Перемоги над несвободою, тиранією, людиноненависницькою ідеологію і смертю.
Сьогодні пропонуємо прочитати статтю Олексія Якубіна про те, як у 2010-ті роки разом із політичною ситуацією змінювалася репрезентація пам'яті про Другу світову війну.
https://commons.com.ua/uk/strasti-za-vijnoyu/

Антифашистский рух досі не втратив актуальності. У всьому світі відроджуються ультраправі організації та поширюються ксенофобські настрої. У людства має бути альтернатива цим руйнівним тенденціям.
Історія антифа дуже складна та суперечлива, й для більшості з нас вона залишається невідомою. У Німеччині цей рух після Другої світової війни опинився в скрутному становищі — й не зміг вистояти в політичній боротьбі з іншими силами.
Про минуле й сучасний стан антифа розповідає в цій статті Лорен Балхорн. https://commons.com.ua/uk/vtrachena-istoriya-antifa/

🆓 🇺🇦 Чи є у нас повноцінна свобода слова?

У вільному суспільстві не може бути виправдань брехні чи напівправді, чим би вони не прикривалися: війною або намаганням бути такими собі «дуже патріотичними» українцями/ками. На жаль, в Україні ситуація зі свободою слова погіршується, що надає особливої актуальності ІІ Громадянському лекторію на тему: «Свобода слова в умовах безпекових викликів: чому не можна її обмежувати», який Студреспубліка разом із газетою «Нова Республіка» проводитимуть 19 травня у Києві. Реєструйтесь для участі!

📢 Наступ на свободи – це, на жаль, реальність в Україні. Про це вже не мовчать, проте є такі, хто виправдовує. Долучайтеся до діалогу на дану тему за участі активістів/ок, експертів/ок, журналіст/ок, медійників/ць, просто небайдужих громадян/ок у форматі Громадянського лекторію. Прохання ділитися інфою – це важливо: https://www.facebook.com/studrespublika/posts/1786740854705044

Вчені та філософи, які серйозно замислюються про витоки соціальної нерівності, часто вимальовують образ первісної «золотої доби». Більшу частину історії, як стверджують такі дослідники, люди жили невеликими егалітарними групами. Поява сільського господарства й нестримне зростання населення зумовили соціальну нерівность. Тож суспільна ієрархія — це неминуча плата за здобутки нашої цивілізації.

Чи ж насправді історія людства була такою? Девід Ґребер та Девід Венґров аналізують уявлення дослідників про походження соціальної нерівності й пропонують свою альтернативу загальноприйнятій думці.

https://commons.com.ua/uk/yak-zminiti-hid-istoriyi-lyudstva-prinajmni-tu-yiyi-chastinu-sho-vzhe-vidbulasya/

В Києві почали вводити в дію рішення Київради про перейменування станції «Петрівки» у «Почайну». Далеко не всі жителі міста погоджуються з черговими проявами декомунізації. Але з думками народу не прийнято рахуватись. Навіть зібравши величезну кількість голосів за петицію проти перейменування частини міста, ви не отримаєте результату.

Пропонуємо дізнатись про життя того самого Петровського, на честь якого була названа станція київського метрополітену зі статті істориків Максима Казакова та Вадима Назаренка.
https://commons.com.ua/uk/kati-ukrayini-batki-golodomoru/

#декомунізація #петрівка #почайна #історія_києва

Зараз у мусульман починається священний місяць Рамадан. Останні десятиліття політичні прояви цієї релігії переважно асоціюються з реакційним фундаменталізмом у країнах Третього світу й ісламським тероризмом. Пропонуємо до вашої уваги статтю про «нетиповий» суспільний рух, що також мав за свій бойовий стяг іслам, — Націю Ісламу. Цей рух з’явився в часи Великої депресії в чорних гетто, які сильно потерпали від економічної кризи та безробіття. Це також політичний рух, що проповідує «чорний інтернаціоналізм» та засуджує інтеграцію в біле суспільство. До того ж це вчення дуже вплинуло на чорного революціонера — Малкольма Ікса. Дослідник Збігнєв Марцін Ковалевські розказує про історію Нації Ісламу, лідерів руху та його внутрішні суперечності.

https://commons.com.ua/uk/nacionalizm-naciyi-islamu/

Ромы регулярно становятся жертвами ультраправого насилия. Их стихийные поселения сжигают, самих ромов запугивают, тем самым усугубляя бедственное положение и маргинализацию этого народа.

Участники объединения «Худрада» решили обратить внимание людей на эту несправедливость. В прошлую пятницу на Михайловской площади активисты провели акцию «Ромская халабуда». Об этом событии и реакции правых написала Рита Бондарь

https://commons.com.ua/uk/sindrom-vyzhivshego/

Цього року відзначаємо п’ятдесятиріччя протестів «Червоного травня» 1968 року. Тогочасні події у Франції вважають кульмінаційним моментом для руху «нових лівих», який охопив різні регіони світу — від Мексики до Японії. Усе почалося з лівих студентських виступів, що переросли у масові демонстрації та загальний робітничий страйк, в якому взяли участь близько 10 мільйонів осіб.

Дискусії про ті події в лівому середовищі точаться і досі. «Червоний травень» надихав одних активістів та теоретиків, інших ж розчарувала відсутність радикальних змін у суспільстві.

Редакція нашого журналу підготувала підбірку статей про травень 1968-го і його ширший контекст, вплив цих подій на загальний політичний курс, революційну теорію та практику.

Лист «новим лівим» (Чарльз Райт Міллз): goo.gl/TvUMa

Травня 68-го не відбулось (Жиль Дельоз, Фелікс Ґваттарі): https://goo.gl/MHZjhM

Антиліберальна революция 1968 року. Погляд Валлерстайна (Ігор Усатенко) https://goo.gl/7GRy46

Ліві корені неолібералізму (Володимир Іщенко): goo.gl/Y75HT3

Між полюсами політики та теорії: розвиток академічного марксизму з 1960-х років до сьогодення (Ян Гофф): https://goo.gl/RhC4xB

Про робітничі протести нарешті заговорили головні інтернет-медіа країни, але досі мовчать телеканали. Увагу громадськості привернули вимоги профспілок підняти заробітну платню до 1000 євро і покращити умови праці на АрселорМіттал Кривий Ріг. Сьогодні це одне із найбільших промислових підприємств, де працює понад 20 тисяч найманих працівників. Про масштаб подій свідчить те, що залагоджувати конфлікт вирішив приїхати навіть власник світової металургійної імперії, Лакшмі Міттал. Про останні новини, політичне значення цієї боротьби та історичну перспективу, читайте у статті Максима Казакова.

https://commons.com.ua/uk/kryvbas-protest-arcelor-mittal/

Цими днями в Києві відбувається фінал Ліги чемпіонів. В столицю приїхали вболівальники зі всього світу, але без скандалів не обійшлося. Вчора увечері в одному з київських ресторанів група з 20 хуліганів побила англійських фанатів. І ми можемо тільки припускати, чи буде це останнім інцидентом.

Здавалося б, просто спортивна гра може так впливати на політичне життя, сварити та об’єднувати людей. Сьогодні пропонуємо прочитати статтю Саміри Аббасової про футбол та політику.

https://commons.com.ua/uk/nepolitichnij-futbol/

Революційні події, що відбулися сто років тому, й досі нас непокоять. Але в дискусіях про історію України не вистачає міжнародної перспективи. В Грузії, іншій периферії «тюрми народів», в той самий час склалася ситуація, схожа на українську. Уряд поміркованих соціалістів конфліктує з більшовиками, просить іноземної допомоги та погоджується на окупацію своєї країни. Ускладнює становище й протистояння з іншими народами Закавказзя, що мають свої національні прагнення.

Торік Ерік Лі видав книгу «Експеримент: Забута революція в Грузії, 1918—1921» про події тих років. Пропонуємо вашій увазі критичну рецензію Дена ла Боца, з якої можна дізнатися про становлення та поразку меншовицького уряду.

https://commons.com.ua/uk/zabuta-gruzinska-revolyuciya/

Світ змінюється. Принтери друкують людські органи, алгоритми вирішують, з ким нам дружити та кохатися, а заводи наповнюються роями роботів. Хтось говорить про четверту індустріальну революцію, хтось — про цифровий капіталізм.

Все це означає й зміни для України. Яким буде її місце в новому всесвітньому розподілі праці? Чи розвиватиметься наша наука та промисловість? Яке майбутнє у вітчизняної зайнятості?
Ми переконані, що, шукаючи відповіді на такі питання, робимо перший крок. Крок від пасивного споглядання майбутнього до його створення. Для цього ми й започаткували на «Спільному» новий напрямок «Наука, техніка, суспільство».

Запрошуємо туди всіх, хто зацікавлений крокувати разом із нами. Для цього потрібно заповнити цю анкету goo.gl/1qkMuU, вказати свої тематичні інтереси, компетенції та контактні дані. Незабаром після цього ми зв'яжемося з вами.

Ми продовжуємо тему протестів «Червоного травня», що сколихнули п’ятдесят років тому Францію та прокотилися хвилею цілим світом.
Яким є вплив тих подій на сучасну політику? Над цим питанням розмірковує французький філософ Ален Бадью, який сам був свідком та учасником травневих протестів. Мислитель стверджує: незважаючи на те, що світ за ці роки змінився, перед нами стоїть все те ж питання політики емансипації пригноблених. У цій статті дізнайтеся, чому нас усіх можна вважати сучасниками «Червоного травня».

https://commons.com.ua/uk/mi-dosi-suchasniki-travnya-68/

Ультраправое насилие стало в Украине чем-то обыденным. Часто его жертвами оказываются представители национальных меньшинств.

Погром ромского лагеря на Лысой горе в Киеве, поджоги ромских домов на Русановских садах, агрессия по отношению активистам, которые пытаются обратить внимание общества на эту проблему, — таковы события этой весны. Об истоках дискриминации ромов, предрассудках общества и преступлениях правых рассказывает в новой статье Рита Бондарь.

https://commons.com.ua/uk/tabor-uhodit-v-peklo/

Українські робітничі протести — цікава тема й для зарубіжних видань. Нещодавно на openDemocracy з’явився переклад англійською мовою статті нашого редактора Максима Казакова про боротьбу криворізьких робітників. Тепер матеріал англійською мовою доступний і на нашому сайті.

https://commons.com.ua/en/kryvbas-protest-arcelor-mittal/

Нетерпимость, этнонационализм и антилиберализм сегодня во многом определяют политическую культуру Венгрии. Речь не только о местных фашистах из «Йоббик», но и о правящей партии «Фидес», ее лидере Викторе Орбане, который слыл чуть ли не самым авторитарным правителем Европы.
Является ли Венгрия, которая так и не смогла прийти к либеральной демократии, опасной аномалией? Социолог Питер Уилкин доказывает, что такой подход в корне ошибочен. Читайте в новой статье об «орбанизации» Венгрии с точки зрения мир-системного анализа.

https://commons.com.ua/uk/orbanizaciya-politicheskoj-kultury-vengrii/

Волна насилия по отношению к ромам и дальше накрывает Украину. Вчера вечером «Национальные дружины» разнесли ромский лагерь в Голосеевском парке. Представители организации, однако, не называют свои действия погромом. Для них это не преступление, а «очистка» территории и борьба с криминалом.

Как же все происходило на самом деле? В заметке Риты Бондарь читайте об очередном акте насилия со стороны ультраправых.

https://commons.com.ua/uk/pogrom-romskogo-lagerya/

Сегодняшний мир зачастую враждебно настроен к людям старшего поколения. Жалобы о том, что именно они являются причиной отсталости страны, слышали многие. Люди пенсионного возраста живут в бедности и культурной изоляции, не могут принять многих современных ценностей, сталкиваются с дискриминацией и пренебрежительным отношением.
О положении пожилых людей в Украине размышляет в этой статье Никита Пидгора.
https://commons.com.ua/uk/starikam-tut-ne-mesto/