Друзі, чергова спроба реанімувати блог!
Поміняю підхід: починав із великих дописів, на написання яких потрібно достатньо багато часу (якого зазвичай нема).
Спробую зменшити об’єм і додати обсяг. Сподіваюся, що вийде і буде цікаво.

Отже, наближаються чергові матчі збірної. І тема коментатора(-ів) національної команди дійсно достатньо гаряча. Викладу кілька думок, яким він має бути.

1. Коментар своєї збірної – це коментування за своїх проти чужих в абсолюті. Це, перш за все, емоція. Це створення атмосфери співпереживання і спільного вболівання. Про це в жодному разі, не можна забувати. Ти – голос країни, і це велика відзнака.

У коментаторській бульбашці ми раз по раз це обговорюємо. Але дуже хочу попросити і на загал. Друзі, в таких матчах – супернику треба надавати куди менше уваги, ніж нашим. Першою чергою, ТЕМП! Головна увага на СВОЇХ! І в моменти атак українців, зовсім не важливо, як починав кар’єру воротар суперників.

2. Як на мене, парне коментування – тут не завжди доречне. Пара має бути дуже зіграна. І взаємодоповнююча. Вони мабуть разом тримати темп і вміти «грати в пас».
До речі, на матчі Грузія – Україна дует коментаторів за своїм функціоналом якраз має доповнювати один одного. Сподіваюся, це буде органічно.

3. Коментатор збірної має бути близько до команди. Я би навіть сказав, всередині. Коментувати головну команду країни дуже важливо з місця. Це дійсно обов’язкова умова, як на мене. Повірте, якраз досягти органічної емоції, можливо саме зі стадіону. Так, зараз це складно організувати, розумію. Може, після перемоги…

Що ж, чекаємо вирішальних матчів України в Лізі Націй. Далі буде… І в мене буде крутий матч у понеділок, поговоримо про нього окремо, якщо блог таки виживе:)

Трохи не розумію завищених очікувань від нашої збірної. Може час все ж таки ставитися до команди трохи реалістичніше і приймати дійсність. А вона в тому, що Україна і Грузія – зараз команди одного рівня. І в залежності від обставин, чи одна команда, чи інша матиме невеличку перевагу.

Грузія має двох суперзірок у своєму складі. Дійсно, топ-гравців. В України ані Мудрик, ані Довбик (на даний момент), ані Трубін не дотягують до статусу Кварацхелії і Мамардашвілі. По суті, суперзірки і зробили різницю: Мамардашвілі трьома (!!!) класними сейвами, Кварацхелія – своїми постійними загостреннями. Навіть тоді, коли Хвіча відчутно втомився, він знаходив сили вчасно увімкнутися і відіграти момент.

Крім того, дуже вдалі заміни провів Саньйоль. Його план спрацював. І коли на поле вийшли чотири (!) свіжі і дуже різкі гравці в лінію атаки практично одночасно, це явно створило дуже несприятливу ситуацію для наших. У той момент вже навіть важке поле грало не за нас, бо українська лінія захисту на ньому загрузла і просто не встигала.

Але навіть за такої ситуації ми могли і мали перемагати. І потенційно гольової контратаки Україна дочекалася. Назаренко повинен був забивати. На цьому рівні треба бити краще…

Я не бачу нічого поганого в тому, що Україна грала по рахунку. І коли говорять, що проти Грузії так грати не можна, я відповім, що це стереотип. Ще раз, подивіться в очі реальності. Грузія – зараз нам рівня. А сьогодні навіть мала кращі кадрові можливості для підсилення гри, чим і скористалася.

Чи могли зіграти краще другий тайм? Безумовно. Чи треба вбиватися після цієї нічиєї?! Ні.

Не можна було починати турнір з двох поразок. Але тут вже нічого не вдієш. Далі – Албанія. І тут вже не можна не вигравати…

Педрі на матч Іспанія – Швейцарія виділили 48 квитків. Але все одно їх не вистачило, щоб обробити всі замовлення від друзів.

Педрі зіграє свій 30 матч за збірну вдома на стадіоні Тенеріфе. І це буде особливий вечір для нього.

У матчі Іспанія – Швейцарія все зрозуміло. Господарі вже посіли перше місце в групі. Гості – останнє. Але у грі в футбол є дещо важливіше, ніж очки, голи і секунди.

Запрошую всіх на перегляд матчу Іспанія – Швейцарія на MEGOGO. Емоції точно будуть яскраві, а ще, можливо, ми побачимо майбутнє...

Відкоментував матч Іспанія – Швейцарія, кайфанув, особливо у другому таймі. І чесно кажучи, досі під враженням наскільки неймовірну глибину має команда де ла Фуенте. Це якась фантастика.

Тренер спокійно може ставити 4-5-го гравця в ротації, і в більшості матчів нічого не зміниться. Вони розумітимуть конструкцію гри, виграватимуть індивідуальні мікродуелі і робитимуть різницю.
Це збірна вже зараз найкраща в Європі, але до того ж має неймовірну перспективу.

Кубарсі – 17, Ямалю – 17 (він має пошкодження, але все ж таки не можу його не згадати), Касадо – 21, Педрі – 21, Барріосу – 21, Ніко – 22, Хілю – 23, Сарагосі – 23, Піно – 22. Ще раз, всі ці гравці вже роблять різницю, про них не говорять як про вічноперспективних, вони вже сформовані футболісти, які дають результат. І найважливіше, всі ці футболісти грають щотижня на дуже високому рівні в умовах великої інтенсивності.

Про Швейцарію теж маю багато хороших слів. Так, вони провалили цей розіграш Ліги Націй. Але для них це не трагедія. Команда Якіна – у першому кошику посіву на Чемпіонат світу. Там все гаразд. Цей виліт вони можуть собі дозволити.

І у них теж є достатня глибина. Вчора вони перевірили достатньо гравців з національного чемпіонату. І там також є перспектива. Особливо, якщо вони будуть розвиватися і переїдуть до топ-ліг. Особливо зверніть увагу на Жоеля Монтейру. Він забив Іспанії. Божевільний футболіст, і хоч йому вже 25, він ще може всіх здивувати. Якщо не виправить власну дисципліну, може стати умовним Жерсоном Родрігесом. А якщо розвиватиметься, то може вирости в Рафаеля Леау (дуже схожий, як на мене, за своїми характеристиками). Це така махіна зі зростом 1.91, неймовірною швидкістю і класним дриблінгом.

До чого я все це кажу напередодні матчу Албанія – Україна. А до того, що у нас глибини НЕМА! Зараз наш чемпіонат нагадує десь 1995 рік, і всі розмови про великі таланти з УПЛ – лише залишаються розмовами. Щоб реалізувати свій потенціал нашим гравцям треба йти далі. І грати у матчах проти сильних суперників з високою інтенсивністю щонеділі!

Якщо у нас буде більше гравців рівня Браяна Сарагоси в умовній Осасуні – тоді буде прогрес! Якщо головні таланти за завищеною ціною грітимуть лавку в Челсі – не факт. Не треба пропускати сходинки, і так само не треба навічно залишатися на ґанку футбольного світу.

А в Албанії треба вигравати. Зібратися, вигризти газон і виграти. Буде складно, але перемогти реально. Албанія – нам рівня. Відкиньте ілюзії, залиште лише віру.

Ми не їдемо до Сан-Марино. Збірна гратиме плей-оф за ПІДВИЩЕННЯ! Власне, чергове підтвердження, що треба робити висновки лише після двох матчів.

Насправді, останні два міні-цикли збірної – цілком прийнятні. По 4 очки за кожен. Якби перші два матчі були б настільки ж вдалими за результатом, ми були би перші, та ще з достатньо комфортною перевагою.

Хай там як, треба бути реалістом і після перемоги теж не залітати за хмари. Нашій команді треба краще використовувати контратаки. Україна поки не може однаково успішно проводити обидва тайми. Сьогодні також у другій половині, особливо після 60-ї хвилині істотно підсіли. Знову було багато технічного браку.

Рухаємося далі. Можливі суперники в плей-оф: Бельгія, Шотландія, Сербія, чи Угорщина. Це буде цікаво. Чергової заруби з сербами не хочу. Дуже цікаво було би знову зіграти з шотландцями.

Друзі, сьогодні постараємося з Олександром Новаком і Костянтином Андріюком детально підбити підсумки до виступу збірної Українив Лізі Націй.

Долучайтеся о 16:30 https://www.youtube.com/watch?v=yefH_tw1M_k

Дуже довго розбирався у всіх особливостях плей-оф на ЧС. Чи є шанси в України туди потрапити? Ні! Чому так сталося, розповім.

Шовковський у матчі з Чорноморцем випробовуватиме схему у 3 центральні захисники.

Неочікувано, але можливо, ці експерименти допоможуть в Лізі Європи?

Почуємося на 2+2 о 15:23. Будемо намагатися разом з режисером передати вам усі найцікавіші сюжетні лінії матчу Динамо - Чорноморець.

Віктор Циганков у старті Жирони. І сьогодні дуже важливо забити воротареві №53 з країни 404, який за збігом обставин буде у воротах Штурма.

Головна сюжетна лінія намалювалася сама по собі. Приєднуйтеся на MEGOGO

Впізнаєте цю бразильську десятку?:)

Так, це Жоао Пеглоу, ексгравець збірної Бразилії U16 і 17, а також Дніпра-1. Тепер він грає у польській Екстраклясі і, кажуть Радомяк з Радома вже готує його трансфер в МЛС.

Взагалі, нам є чому повчитися у поляків. Тут і якість трансляцій, робота над контентом, створення сюжету, в тому числі і через передматчеві інтерв'ю (обов'язково – тренери).

Отже, це не Ліверпуль – Манчестер Сіті. Але інших матчів для вас у мене у цей понеділок нема. Коментую лише один на день:) Якщо цікаво, спробую вас познайомити з чимось новим.

Повірте, буде на що подивитися. Чекаю о 20:00 на Київстар-ТБ на матчі Мотор – Радомяк.

Такі кутові я бачив тільки в Теді Лассо і в Арсенала:))

Ніколя Жовер - геній! Якщо ви ще не знаєте про існування цього митця, неодмінно погугліть.

Матч лідерів чемпіонату України. І велика студія на FootballHub

У студії два тренери (адже тренерське протистояння тут на першому плані). На стадіоні наш експерт – Андрій Богданов. Початок о 16:30.

Я прокоментую гру і намагатимуся звертати уваги на всі нюанси пресингу і тренерської дуелі Ротаня і Шовковського.

https://www.youtube.com/watch?v=Aw6gwYDNz30

Друзі, час повертатися. Міжсезоння навіть в Україні закінчується – починається час нових цікавих історій. І тем для блогу вистачатиме.

Вже встиг трохи покоментувати в цьому році. І зачепив матч лісабонського Спортинга. Не скажу, що почав за них вболівати. Але команда дуже зацікавила. Таку концентрацію талантів знайти важко. Дуже багато молодих, суперперспективних гравців. І Дьокерешу, який згодом неодмінно піде на підвищення, точно знайдеться заміна.
Хто ще не знайомий, ообов’язково познайомтеся. Конрад Хардер.

Можливо, в недалекому майбутньому один з найкращих форвардів Європи. Чимось схожий на Холанда, чимось на того ж Дьокереша. З класним ударом з лівої ноги, вмінням забивати будь-якою частиною тіла, хорошою швидкістю і здатністю асистувати, коли цього потребує ігрова ситуація.

Так, Спортинг програв Боруссії 0:3. Але по грі він такого розгрому не заслуговував. Іноді, у грі такого рівня, талантам не вистачає досвіду. Це класична ситуація. Але попри таку болючу для них поразку, стежити за цією командою варто, повірте.

P.S А ще там грає Трінкау. Особливий гравець. Олдскульні вуса, вишукані передачі, класний некласичний дриблінг і спритність. А ще літера У наприкінці:)

Про літеру У наступний пост. Знаю, його дуже зачекався Сергій Лук’яненко @comentatorska. Постараюся не затягувати….

Я завжди дивувався, яка велика увага у нас до вимови тих чиінших іншомовних прізвищ, чи назв. Насправді, у більшості країн Європи, чи в тому же США не дуже на цьому зациклюються. Говорять так, як їм зручно, і навіть не розбираються, як воно має звучати в оригіналі.

Пулішич, наприклад, став Пулісіком, і навіть сам себе так називав. Але як поїхав у Мілан, повернувся до свого коріння.

Що ж, Україна в цьому плані начебто вигідно вирізняється.
Навколо вимови якогось прізвища, чи групи прізвищ можуть бути безкомпромісні дискусії. Цьому навіть іноді присвячують статті… Втім, не завжди висновки в цих статтях межують зі здоровим глуздом.

Сьогодні поговоримо про літеру «У». А точніше португальський (а також бразильський, бо у них часто є свої регіональні мовні особливості) ão.

Який чомусь у нам стало модно передавати через приголосну «н». У статті одноговисокоповажного видання взагалі дійшли до того, що писати треба через «о», а говорити «н». Ви уявляєте ці рівні? Пишемо голосну, а читаємо як приголосну. Вибачте,але більшої маячні я навіть не міг би собі уявити.

Насправді, я б взагалі не приділяв би цьому моменту багато
уваги. Але цей казус став прям найбільш обговорюваним в середовищі коментаторів, і одним з найгострішим питанням коментарів у соцмережах. То ж, давайте тут спробуємо розібратися у питанні всебічно, якщо це вже настільки важливо.

Перша моя теза: питання передачі іншомовних слів і власних
назв дійсно важлива. Але перед тим як ламати списи, я би все ж радив багатьом колегам звернути увагу на українську мову. Кожен, хто хоче стати "прометеєм" у питанні лузовонних назв, для початку, наприклад, нехай зверне увагу нашкільну програму щодо ступенів порівняння. Це основа, база, ґрунт.

Чи є якийсь уніфікований ґрунт в питанні нашого
португальського звуку? На жаль, нема. Є тільки табличка на вікіпедії сумнівного походження, яка не є документом. А також інструкція Державної служби геодезії, картографії і кадастру за 2007 рік.

Так-так, бачив її. Потішно, що наказ про цю інструкцію в картографії так і не став виконуватися де-факто. Та й взагалі, ми дуже
поважаємо геодезистів. Є серед них і футболісти… Але до регулювання мови вони не мають ніякого стосунку.

Уніфікацією і створенням правил для транслітерації має
займатися Інститут української мови НАН України. Має, але не поспішає.

Відсутність цієї офіційної уніфікації створює такий феномен, як «мовна традиція». По суті, те що зараз відбувається, достатньо небезпечно, бо агресивне місіонерство здатне створити глибоко неправильну і нелогічну мовну традицію. І потім її дуже важко подолати. Як приклад: оте з просторів СНД (насправді, дуже великий вплив маємо на мову з радянських часів і тут окупантисвого часу постаралися…) «ХАВІканьє» на каталонську, чи баскську «Х» («ІКС)».

Є мовні традиції, що мають певне підґрунтя. Та ж Баварія, чи Ліон (а не Олімпік Ліонне), Марсель (а не Олімпік Марсей), але Рома (а не Рим).

Але зараз не про це. Повернемося до наших португальців. Яка причина взагалі умовного Рафаеля Леау називати Леаном?

Справа в тому, що вважається, що тут «у» переходить в носове «н». Якщо ви вчите португальську, мабуть треба довго тренуватися, щоби це правильно повторити, як носій мови. Давайте просто послухаєм,
як говорить сам футболіст.
https://youtu.be/-thZDO1VU5E?feature=shared&t=160

Що ви тут чуєте? Як він говорить? Здається, «у» тут чують всі. Щоби розчути носове «н», мабуть, треба зробити певні вправи.
Наприклад, якщо у вас нежить, і ви в горах. Вийшли такі, на
рівну поверхню і як закричали: «На Ештаді-у-у-у Беса-а-а Секул-у-у-у виходить Рафаель Леа-у-у-у». І звук від скелі відбивається: «Леа-у-у-у-у-у-ннн»… Але чи варто страждати цим мовним ЛУНАтизмом?

Завжди треба розуміти сенс. Свою мету. Як ми маємо трансформувати іншомовні назви в нашій рідній мові? Ми передаємо звук максимально близько до оригіналу, але згідно із законами української мови і її властивостями. Ми говоримо українською, а не португальською. І перед коментуванням матчу Мілана нам не треба хворіти і забивати собі ніс шмарклями.

Який звук тут головний? Чи є у когось тут

сумніви?! Це, безперечно, «У». Все, розслабте ніс. Не шморгайте з екрану. Навіть, коли нема уніфікації, мова як живий організм, має бути максимально логічною. Повна нісенітниця – нівелювати головну голосну і передати носовий звук, який ми навіть не можем скопіювати і зазвичай не чуємо.

Ще один момент, як бути зі справжньою не носовою буквою "н"? От є у нас Вілліан. А ми умовного Вілліау теж назвемо Вілліаном... Чому вони мають в українській мові передаватися однаково? Це ж різні люди із різними літерами в прізвиську... Абсолютно різними...

Хай там як, а, головне друзі, плекаймо нашу українську мову. Не забуваймо про це. Не треба копіювати іншомовні акценти.

Я сподіваюся, пояснення достатньо детальне, Сергію @comentatorska ?:)

Якщо буде цікаво, можу цей філологічний батл продовжити. Тем, насправді, дуже багато…

Геніальний хід від тренера – той, про який ніхто не здогадується, але коли він вже стався, то здається найлогічнішим і найпростішим рішенням.

Кого тільки не відправляли в центр нападу Арсенала останнім часом: навіть Зінченка, Калафйорі і Саліба. Але реальність була інша.

Коли Меріно вийшов замість Стерлінга, я спочатку не зрозумів, яка зараз буде тактична зміна. Коли він став грати нападника я подумав: "Так він же класно грає головою!"

Хвилиною пізніше він забив головою після пасу Нванері і нагадав матч Іспанія – Німеччина не тільки голом, а й святкуванням.

Ще кілька хвилин... Іспанець робить дубль, вболівальники Лестера йдуть зі стадіону, а фани гостей повторно затягують "О-о-о-о Мікель Меріно-о-о"!

Історичний момент. У боротьбі за чемпіонство залишилося тільки двоє...

Данк, де він забиває два м'ячі, перестрибуючи чувака на моноколесі, це щось фантастичне;)

До речі, в мене тут є шанувальники баскетбола?)

Намагалися розповісти щось цікаве. Те, що не на поверхні.

Хто такий Кауан Еліас, чому Шахтар купив його саме в це вікно.

Що готує Динамо на Карпати і яким буде центр півзахисту.

Особисті враження від спілкування з Імадом Ашуром. Який славетний тренер в минулому має схожу траєкторію у футболі.

Чи зможуть Карпати імплементувати в склад новачків.

Дуже багато тем напередодні поновлення УПЛ. Приєднуйтеся...

https://www.youtube.com/watch?v=0KrjJY0ghDI