- На першій хвилині матчу гольовий момент! Що робить в цей момент коментатор? Правильно, розповідає про травму голкіпера.
- Склад до кінця не дочитав.
- Досі розповідає про тих, кого нема на полі.
- Розповідає, що було в позаминулому турі.
- Знову про ситуацію в зоні вильоту.
- Тепер про капітанів і їхню статистику.
- І тактичний профайл на кожного.
- Вікіпедія про якогось із них. Був в АПЛ – повернувся.
- Кротоне розташоване на березі Іонічного моря…
- А тепер для шанувальників науки про Болонський університет…

Це не мої слова. Це те, що зараз модно називати словом «фідбек». Зворотній зв’язок від відданих глядачів щодо коментаторської роботи. Я навмисне деякі цитати спотворив. Але ця вибірка насправді стосується дуже багатьох колег…

Розповім дві історії з власного досвіду. Насправді, вважаю, що шлях саме до коментування має бути непростим. Про це напишу ще окремо. Але прийти в спортивну журналістику і почати з коментування матчів докорінно неправильно. У мене, звісно, було не так. Я мріяв коментувати футбол (та й спорт, взагалі) з дитинства і як будь-який хлопчик середнього шкільного віку підкоментовував навіть власне ганяння маленького м’ячика по квартирі (так, сусідам знизу іноді було некомфортно, але вони швидко звикли).

Втім, вже коли став спортивним журналістом, зовсім не форсував процес становлення коментатора. Починати підніматися на гору треба з її підніжжя, а не стрибати на верхівку з парашутом без розуміння, як цей парашут відкривати.

Втім, навіть коли цей день настав, ніхто мене не збирався одразу допускати у прямий ефір. Тоді нашу маленьку групу коментаторів на 2+2 готували дуже прискіпливо. Ігор Циганик влаштував нам десятки трактів. Різноманітних: одиночних, парних, експериментальних (про методику трактів і підготовку голосу теж згодом розповім).

На одній з перших репетицій я коментував матч Металіста. Не повністю, здається, тільки перший тайм. І був це один з перших матчів Клейтона Шав’єра за харків’ян. Звичайно, що я знав, як правильно називати його прізвище. А ще підготував силу силенну інформації про нього. До тренування же треба ставитися, як до гри, а до тракту, як до повноцінного ефіру.

Ігор дуже полюбляє розповідати цю історію. Я, мабуть, чув її у його виконанні не менше 10 разів. І час, який я витратив на розповідь про кар’єру Шав’єра, в них варіюється від 10 до 30 хвилин.

Мабуть, все ж таки менше. Але все одно, до біса багато. Атаки проходили, м’ячи літали над поперечками, а в мене Шав’єр щось вигравав у Палмейрасі. Добре, що це був лише тракт, все ж таки дурниці краще робити на тренуванні, а не в грі…

Утім, хоч ця історія і стала невід’ємною частиною «профутболівських» здибанок, термін «Шав’єрівщина» у вжиток редакції не увійшов. Вкорінився інший – ДІЛЕПІВЩИНА!

Гей, тут є шанувальники Англійської Прем’єр-Ліги?! Пам’ятаєте цього героя Сток Сіті? Рорі Ділеп – людина, яка можливо найкраще виконувала аути. А ще йому постійно допомагав у цій справі болбой. У хлопчика завжди був із собою рушничок, щоби витерти м’яч перед вкиданням Ділепа.

Володя Звєров якраз бачив все це на власні очі. На матчі Сток Сіті – Динамо. Англійці і зрівняли рахунок саме завдяки ауту Ділепа. Звичайно, він був під враженням…

І от настав час нашого спільного тракту на суперматчі Арсенал (не лондонський!) – Іллічівець. За маріупольців тоді грав Ігор Тищенко. Який у цьому матчі дивував своїм потужними закиданнями з аутів. З ким ми його почали порівнювати? Кого згадувати? Звичайно, Рорі Ділепа. Володя почав, я підтримав (я ж дивився АПЛ, куди без цього!), ми смачно і довго обговорювали цю прекрасну футбольну паралель. І тут у коментаторську увірвався Циганик…

Криків було багато, ДІЛЕПІВЩИНА народилася! Ви зрозуміли, про що цей термін?! Про якісь факти і паралелі, які абсолютно не стосуються реальності і контексту. Ну, який Рорі Ділеп на грі Арсенал – Іллічівець?! Наскільки його знає аудиторія цього матчу? Для чого це порівняння із зовсім іншого світу?

Треба чітко зрозуміти, що коментар існує не для коментатора, а для глядача. І з іншого боку екрану той, для кого ти працюєш. І якщо тебе вразив Ділеп, це зовсім не означає, що про нього знають маріупольські вболівальники.

Не коментуйте для себе, зрозумійте, відчуйте свою аудиторію! Повірте, їй абсолютно не важливо дізнатися під час коментаря матчу всі історії з трансфермаркету і вікіпедії. Їм потрібен сам МАТЧ. І сценарій, який диктує сама ГРА.

Коментатор має допомогти глядачу розібратися в самому матчі. А готуватися таким чином, щоб передбачити сценарії поєдинку. Де складаються визначні протистояння, чому тренер поставив того чи іншого гравця, і на яку позицію, що впливає на гру, і як захисники закривають ліву ногу найкращого гравця суперників…

Розповідайте про Іонічне море тоді, коли його показують з камери на гелікоптері. Розкажіть про Болонський університет, якщо його закінчив суддя, який щойно розібрався у дуже важкому моменті. Згадайте про колишній клуб гравця, якщо він проти нього грає, а не тоді, коли він забив зовсім іншій команді!

Хороший телевізійний журналіст чітко знає: він не використає в сюжеті і 10 відсотків власних зйомок. Він психологічно до цього готовий. Якщо коментатор має такий досвід, він подібним чином і опрацьовуватиме матеріали, що він підготував до матчу. Він не переживатиме, що щось зі своїх конспектів не розповів. Він розумітиме, що будуть в нагоді лише окремі факти, а все інше – стане ДІЛЕПІВЩИНОЮ! Яка абсолютно не потрібна глядачу!

Велика проблема в тому, що багато коментаторів настільки себе перенасичують інформацією і настільки великі конспекти ведуть, що це їм тільки заважає. Вони не дивляться на гру, не відчувають її, а заглядають у свій конспект, намагаючись розповісти все, що собі повиписували. Це докорінно неправильний підхід. На жаль, у нашій галузі дуже розповсюджений. Відкладіть конспекти під час гри, залиште лише нотатки.

Що ж, може цей допис щось змінить? Запрошую вас до обговорення. А в наступних нотатках я ще більше намагатимуся розкрити, що таке сценарій гри. І, зокрема, чому я захопився показом Серії А. Постараюся зробити все, щоби наступний допис був якомога раніше. Мені є, що вам розповісти.

У телеграмі тепер буде багато гарячих новин про український футбол:) А можливо, ще трохи подискутуємо про коментаторство.

Підписуйтеся на https://t.me/ZverovProFootball

Хотів у наступному дописі розповісти вам про хороше. Драматургію трансляцію на прикладі Серії А. Але! Є і більш актуальні питання. На жаль…

У своїй кар’єрі я коментував лише два види спорту. Футбол і баскетбол. Не вважаю, що коментатор може бути мультиспортивним (але про це, можливо, згодом). У кожному виді є свої особливості, до кожного виду спорту треба знайти свій підхід. І футбол, і баскетбол вимагають достатньо динамічного коментаря.

Але я ніколи не буду коментувати хокей. Хоча б тому, що я там просто не встигну за подіями і не завжди відстежу політ шайби. Коментувати, як і транслювати хокей, це окремий вид мистецтва. І я знімаю уявного капелюха перед Вадимом Плачиндою, який все життя у хокеї і коментує його віртуозно.

Чому я все це написав? Бо мова піде про ТЕМПОРИТМ. Про те, що є базою коментаря. Уявіть собі, що піаніст замість алегро гратиме адажіо, замість форте зіграє піано і не потрапить у ноти. Коментатор – це по суті піаніст, тільки замість нот у нього футбольний матч. Зі своїм сценарієм, темпом (змінами темпу), емоціями. Зауважу, не композитор, а саме піаніст. Він не вигадує щось своє, а коментує те, що відбувається на футбольному полі. Грає по нотах (і не по вчорашніх нотах, що залишилися в конспектах).

За футболом треба встигати. Моменти треба вміти впіймати. Над власним темпоритмом коментатору треба постійно працювати. Щоби робота була гармонійною і відповідала тому, що відбувається у грі.

Звичайно, важко говорити про темпоритм, якщо коментатор постійно заглядає у конспекти і намагається згадати історію, яку ще не розповів. Але про це я вже говорив у минулих дописах.

Важливий аспект – підготовка свого голосу і робота над собою. Так само, як піаніст має постійно проводити репетиції, так і коментатор повинен бути у тонусі і вміти правильно використовувати свій інструмент.

Минулого разу я згадував про власні тракти. Одна із вправ: це спробувати відкоментувати (хвилин 20 хоча б) на межі своїх можливостей: максимально гучно, навіть через крик, і при тому –максимально динамічно. Не лякайтеся, це просто тренування. Звучить не дуже, але це дійсно діє. Таким чином ти можеш побачити власні обмеження, відчути можливості голосу і темпу. Важливо – не симулювати і дійсно попрацювати на максимумі. Так, краще, щоб поруч в цей момент нікого не було, але, повірте, це ефективно.

Звичайно, є ще багато практик і розминок для того, щоб поставити сценічне мовлення. Перед кожним матчем не завадило б розговоритися, попрацювати зі скоромовками, підготувати свій мовний апарат.

А ще, для вміння піймати момент, критично важливе правильне дихання і спроможність провести атаку на одному подиху. Якщо хочете себе випробувати, зверніться до української класики. Прекрасна Леся Українка все зробила для вас. Знайдіть її легенду «Ра-Менеїс», наберіть побільше повітря і спробуйте вголос почитати на одному диханні! Я останній раз практикувався на повний шлунок (тільки поїв) і зумів прочитати лише 9 рядків. Це мало. Але ж і матч я не коментую після обіду. Свій інструмент треба готувати. І от у стані тонусу треба давати хоча б 12 рядків. Спробуйте.

Багато що можна натренувати, якщо працювати над цим. Ніщо не дається просто так. Не можна просто сісти у крісло коментатора і ним стати. Так не буває. Навіть, якщо у тебе був досвід роботи з мікрофоном. Потрібно розчинитися у матчі і підібрати правильний темпоритм. Для цього треба бути вільним: знати всі деталі, читати гру і бути впевненим у власних голосових і темпових здібностях.

Коли у грі вирішальний момент, ви маєте бути до цього готові. Ви мусите дати відповідну емоцію. Ви маєте влучити в ноти. Інакше, що ви робите на цьому концерті на стільці соліста?

Якщо на полі драма, команда виходить у фінал єврокубка вперше за 100500 років і робить це на 128 хвилині божевільного матчу, футболісти кидають футболки, а фанати шаленіють, коментатор теж має бути з ними на одній хвилі. Це історичний момент, кульмінація, якщо хочете – оргазм! Його не можна відіграти на піано. Тут потрібне ФОРТЕ. Тут потрібне АЛЕГРО. Тут не можна не влучити в ноти.

А про Серію А я все ж згадаю. Наступний допис – точно про неї. А поки приклад кульмінації…
Я не можу похвалитися тим, що завжди здатен впіймати важливий момент. Але тут, наче було непогано. Це гра Сампдорія - Верона на Мегого. І дуже крута розв'язка...

Завжди цікаво передбачити, хто буде майбутньою зіркою футболу.

За бразильцями надзвичайно цікаво поспостерігати. І не тільки за Андрієм:) Сантосом. Дуже подобається Савіо (чи поки що Савіньйо), арсеналівець Маркіньйос в порядку.

Але для мене тут найцікавіше, що можливо в Бразилії нарешті народжується справжня дев'ятка. Маркос Леонардо. Потужний центрфорвард, що багато забиває. Багатьом поколінням бразильців гравця такого штибу не вистачало.

Дивіться о 21:00:)

🙏🏻 «Мій будинок, квартири вже немає»

Друзі, родина одного з наших ведучих потребує термінової допомоги. Сьогодні вночі за адресою вул. Малишка, 33 у Києві стався вибух газу, від якого рознесло квартиру Роберто Моралеса - в двох кімнатах повністю провалилася підлога.

😢Сімʼя Роберто (який зараз служить в ЗСУ) жива, але двоє з трьох її членів зазнали поранень - на щастя, не дуже важких. Також поранений любимець наших підписників - кіт Лео.

Карта для підтримки — 5375411422236385 (Роберто Моралес)

‼️ ЗА ВАШИМИ ПРОХАННЯМИ СТВОРИЛИ БАНКУ‼️

Посилання 👇🏻
https://send.monobank.ua/jar/9AkErUvu8C

Номер банки 👇🏻
5375411206812690

Друзі! Перепрошую у всіх, постараюся вивести блог зі стану перманентної відпустки.

Отже, сезон стартував, і є що обговорювати і в коментаторській роботі. Також, я не встиг ще підбити підсумки минулого сезону і не розповів багато запланованого. Намагатимуся виправитися.

А просто зараз хочу вас запитати. Як вам вчорашній матч Панатінаїкос – Дніпро-1? Слухали коментар?)

Не просто так питаю, постарався відпрацювати у відповідному стилі, який має право на життя саме на матчах українських команд єврокубках, або на поєдинках збірної України. Коли треба переживати за своїх, в першу чергу давати емоцію, і так, вболівати за команду, що представляє твою країну. Звичайно, в межах розумного, об'єктивно трактуючи епізоди (до речі, як вам вилучення Танчика?).

А ще, як на мене, такі матчі надзвичайно специфічні для впровадження парного коментаря. У більшості випадків, цей прийом тут не потрібен. Навпаки, парна робота відволікає від головного, розмиває емоції і темп.

Взагалі, про принципи парного коментаря ще обов'язково поговоримо. І про Серію А, як обіцяв. І про найголовніше моє коментаторське враження минулого сезону. І про те, чому коментар УПЛ – це зовсім не те, що коментар Ла Ліги. Постараюся тепер не змушувати вас довго чекати...

https://www.youtube.com/watch?v=nv9QYGNFaAc

Велика гордість і радість, коли дивишся інтерв'ю з такими людьми. Багато крутих речей Ольга Харлан розповіла Жені Перестенку. Зокрема, про погрози на її особистий номер після того, як вона заколола шаблею русняву курку


https://www.youtube.com/watch?v=QbGqG_u9pS0

Я довго шукав правильний момент, щоб реанімувати свій блог. І от цей вечір настав! Вечір, який зробила для мене команда із третьої Бундесліги.

Іноді коментатори бідкаються і розводять руками: «Та що це за матч. Навіщо взагалі його коментувати». І я можу зрозуміти колег, коли працюю на грі Андорра – Косово. Але це зовсім не про матч Кубку Німеччини Зандгаузен – Баєр!

Здається, що може статися у такому поєдинку?! 7 команда третього дивізіону проти лідера Бундесліги і, можливо, однієї з найкращих команд Європи на цьому відтинку сезону. Топи приїхали в село, і що?

По-перше, не в село, а в ліс. Так, так. Під місцевий стадіон виділили свого часу шматочок лісу. Але я не про те... Не розчаровуйтеся, побачивши афішу. Всередині може бути диво!

Бо Зандгаузен – Баєр – це про те, коли аутсайдер не будує автобуси і не стоїть всією командою біля власних воріт, а грає в футбол! Футбол, який ледь не приносить результат і не створює божевільну сенсацію.

Це про дуже дивний для Німеччини олдскул, коли дещо важкенький суддя призначає суперечливий пенальті у ворота слабшого і не дає явний за рахунку 2:2 у ворота сильнішого.

Це про тренера, що не пасує перед новим тренерським генієм. А за рахунку 2:2, випускає трьох основних гравців атаки. Так, щоб спробувати цих приїжджих топів обіграти!

Дуже банально назвати цей матч грою Давіда проти Голіафа. По-перше, тому що Давід героїчно програв. По-друге, тому, що як Давід, так і Голіаф мали свої імена.

Давіда звали Крістофом. Крістоф Еліх. Може ви більше ніколи про нього не почуєте. Але цього вечора він зіграв головну роль. Веселий коротун, який вийшов навіть не на свій фланг (всі праві захисники травмовані, а він - лівий). Виграв купу єдиноборством, попри явну перевагу у фізичній силі конкурентів. Забив, зробив 1:1! Забив дуже красиво. Під стійку в дальній кут. Бачите, як він радіє на фотографії?

Голіафа звали Адамом. Адам Гложек. Він забив переможний. На добиванні зіграв. Зробив 3:2 на користь Баєра. А Голіаф він тому, що все мало бути навпаки. Бо саме він фолив кількома хвилинами раніше у своєму штрафному. І було дуже близько до 3:2 на користь Зандгаузена. Якби був ВАР, або хоча б судді вчасно перевірили зір.

Завтра середньостатичний німець відкриє Кіккер, побачить рахунок 5:2 на користь топів з Бундесліги. І ні крапельки не здивується. «Баєр в своєму репертуарі, знову купа голів, покуражилися хлопці…»

А насправді куражився тут заштатний Заундгаузен зі стадіону в лісі. Бо за рахунком ще криється прекрасна історія. Несправедлива, драматична, але така життева...

Дивіться і відчувайте гру. А далі в блозі – про Динамо – Шахтар. Цієї п’ятниці. Коментуватиму для вас на Хабі. Буде дуже важливий збір. Не проґавте. Не Зандгаузен звісно, але теж непогано.

Друзі! Сьогодні дуже важливий день...
День інженерних військ ЗСУ!
І саме сьогодні у вас є чудовий шанс нашим інженерним військам допомогти.
Бригаді, що зараз виконує дуже важливі бойові завдання, дуже потрібні засоби аеророзвідки в нічний час.
І тому під час Українського КЛАСИЧНОГО ми організовуємо збір.
https://www.youtube.com/watch?v=d0rHaavt2BA

Я буду коментувати, ви будете вболівати. І дуже вас прошу зробити мені приємно і хоча б трохи задонатити. Вас буде багато, і навіть маленький донат наблизить нас до мети. Дякую!
https://send.monobank.ua/jar/842gj6mikc

Вітя - мій колега з футболхаба. А ще Вітя з Василькова - а там знають, як треба поводитися із руснявими чортами.

Зараз він у складі мінометної батареї потребує генератора. До бажаної суми залишилося небагато. Давайте доб'ємо разом!

https://send.monobank.ua/jar/3WJMY4C6Ad?fbclid=PAAaZDezyzn-5BeuJEP-EpjStq_SfRPILncC-_aEKnF-31wBXiwYiKmQQJato_aem_AUnlgriRB1dil_VJ0L2vnwXHPYMKWCC17g5_66YZRrqsN9nDp8gUi8f5SykxSBhA_QM

Друзі, почали відкривати для вас дуже цікаву тему: про наших талантів, які зараз розбіглися по топових футбольних академіях Європи.

Перший сюжет Олексія Корицького – про нашого маленького "Ройса". Підтримайте відео, стежте за нашими.

https://www.youtube.com/watch?v=8fakoBMpXvE

Друзі, чергова спроба реанімувати блог!
Поміняю підхід: починав із великих дописів, на написання яких потрібно достатньо багато часу (якого зазвичай нема).
Спробую зменшити об’єм і додати обсяг. Сподіваюся, що вийде і буде цікаво.

Отже, наближаються чергові матчі збірної. І тема коментатора(-ів) національної команди дійсно достатньо гаряча. Викладу кілька думок, яким він має бути.

1. Коментар своєї збірної – це коментування за своїх проти чужих в абсолюті. Це, перш за все, емоція. Це створення атмосфери співпереживання і спільного вболівання. Про це в жодному разі, не можна забувати. Ти – голос країни, і це велика відзнака.

У коментаторській бульбашці ми раз по раз це обговорюємо. Але дуже хочу попросити і на загал. Друзі, в таких матчах – супернику треба надавати куди менше уваги, ніж нашим. Першою чергою, ТЕМП! Головна увага на СВОЇХ! І в моменти атак українців, зовсім не важливо, як починав кар’єру воротар суперників.

2. Як на мене, парне коментування – тут не завжди доречне. Пара має бути дуже зіграна. І взаємодоповнююча. Вони мабуть разом тримати темп і вміти «грати в пас».
До речі, на матчі Грузія – Україна дует коментаторів за своїм функціоналом якраз має доповнювати один одного. Сподіваюся, це буде органічно.

3. Коментатор збірної має бути близько до команди. Я би навіть сказав, всередині. Коментувати головну команду країни дуже важливо з місця. Це дійсно обов’язкова умова, як на мене. Повірте, якраз досягти органічної емоції, можливо саме зі стадіону. Так, зараз це складно організувати, розумію. Може, після перемоги…

Що ж, чекаємо вирішальних матчів України в Лізі Націй. Далі буде… І в мене буде крутий матч у понеділок, поговоримо про нього окремо, якщо блог таки виживе:)

Трохи не розумію завищених очікувань від нашої збірної. Може час все ж таки ставитися до команди трохи реалістичніше і приймати дійсність. А вона в тому, що Україна і Грузія – зараз команди одного рівня. І в залежності від обставин, чи одна команда, чи інша матиме невеличку перевагу.

Грузія має двох суперзірок у своєму складі. Дійсно, топ-гравців. В України ані Мудрик, ані Довбик (на даний момент), ані Трубін не дотягують до статусу Кварацхелії і Мамардашвілі. По суті, суперзірки і зробили різницю: Мамардашвілі трьома (!!!) класними сейвами, Кварацхелія – своїми постійними загостреннями. Навіть тоді, коли Хвіча відчутно втомився, він знаходив сили вчасно увімкнутися і відіграти момент.

Крім того, дуже вдалі заміни провів Саньйоль. Його план спрацював. І коли на поле вийшли чотири (!) свіжі і дуже різкі гравці в лінію атаки практично одночасно, це явно створило дуже несприятливу ситуацію для наших. У той момент вже навіть важке поле грало не за нас, бо українська лінія захисту на ньому загрузла і просто не встигала.

Але навіть за такої ситуації ми могли і мали перемагати. І потенційно гольової контратаки Україна дочекалася. Назаренко повинен був забивати. На цьому рівні треба бити краще…

Я не бачу нічого поганого в тому, що Україна грала по рахунку. І коли говорять, що проти Грузії так грати не можна, я відповім, що це стереотип. Ще раз, подивіться в очі реальності. Грузія – зараз нам рівня. А сьогодні навіть мала кращі кадрові можливості для підсилення гри, чим і скористалася.

Чи могли зіграти краще другий тайм? Безумовно. Чи треба вбиватися після цієї нічиєї?! Ні.

Не можна було починати турнір з двох поразок. Але тут вже нічого не вдієш. Далі – Албанія. І тут вже не можна не вигравати…

Педрі на матч Іспанія – Швейцарія виділили 48 квитків. Але все одно їх не вистачило, щоб обробити всі замовлення від друзів.

Педрі зіграє свій 30 матч за збірну вдома на стадіоні Тенеріфе. І це буде особливий вечір для нього.

У матчі Іспанія – Швейцарія все зрозуміло. Господарі вже посіли перше місце в групі. Гості – останнє. Але у грі в футбол є дещо важливіше, ніж очки, голи і секунди.

Запрошую всіх на перегляд матчу Іспанія – Швейцарія на MEGOGO. Емоції точно будуть яскраві, а ще, можливо, ми побачимо майбутнє...