Кажу на подкасті... Рішення ще не прийнято. Заявка буде, скоріше за все, за тиждень. Але найімовірніше, третім форвардом в збірній стане Краснопір, а Пономаренко буде в молодіжці.

Що пишуть деякі дивні пабліки і сайти? FootballHub повідомляє, що Краснопір буде в заявці збірної. Дуже "приємно" бути з вами в професії:)

А подкаст наш подивіться. Багато про збірну, проблему правого флангу, і про топ-матч Полісся-Динамо. До речі, як ви думаєте, переможець візьме медалі якої проби?)

https://www.youtube.com/watch?v=SOons7MdpiM

https://paralympic.org.ua/ua/news/zayava-nacionalnogo-paralimpijskogo-komitetu-ukrayini-i-nacionalnoyi-paralimpijskoyi-komandi-ukrayini

Яка ганьба! МПК (під протекторатом МОК?) замість символіки агресора забороняє українські прапори?! Дуже шкода спортсменів і їхню багаторічну працю (паралімпійців особливо! Адже для них ці змагання – це можливість відчути повноцінне життя і подолати свої особливості), але я не розумію як можна співіснувати з цими виродками...

Після гри збірної України відчувалося таке спустошення і розчарування, що не хотілося нічого писати нашвидкоруч.

Але, насправді, є, що сказати. Я постараюся сильно не повторювати тези колег, хоча після такого виступу важко не звучати в унісон і мати якусь іншу характеристику цього дійства, ніж ганьба (або позорище у авторстві Миколенка).

Так, Поттер розбив Реброва і повністю його переграв. Наш тренерський штаб не розумів, що підготує Швеція. Їхні 3 центральні захисники і взаємодія трьох атакувальних гравців стала повною несподіванкою і по суті створила перший гол.

Наша команда не змогла на це відреагувати і перебудуватися, не мала в своєму атакувальному арсеналі нічого, крім банальних навісів у штрафний, де царювали три гренадери із зростом понад 1.90.

Як на мене, це була повна тактична імпотенція. Цього ми раніше від команди Реброва не бачили, але прийшов час відчути і таке.

Але і тактика, як на мене, тут не головне. Це був абсолютний крах всієї системи, яку будував Ребров. Всі його перемоги на чолі збірної були не завдяки головному задуму, а через те, що доводилося задіювати план Б. Те, що хотіли побудувати, ніколи не працювало!

Багато хто порівняв це фіаско із поразкою від Румунії на ЄВРО. Схоже, але я би ще згадав абсолютно безідейну поразку молодіжки також на чемпіонаті Європи від Нідерландів. 0:2 без шансів. Із гівновозюканням із коротких і середніх передач в центрі поля. Мельгоса тоді казав, що задоволений шаленим показником переведень із флангу на фланг. Хлопці виконали модельні характеристики, а те, що їх втоптали в газон і у вирішальному матчі розірвали на шмаття – це не страшно. Головне, циферки такі, як треба.

Вчора було так само. І Ребров замість того, щоби як Миколенко чесно сказати про ганьбу і неспроможність підготувати команду до цього матчу, почав розповідати, що задоволений, як хлопці відпрацювали.

І ця вся маячня так набридла! А може ви грати почнете, а не відпрацьовувати? Може підготувати лідерів – це теж задача тренера? Може вся ця концепція розбудови системи від третьосортних іспанських тренерів – це повний провал?!

Знаєте, програти 0:3 (чи 1:3 – не важливо!) можна по-різному. Я не великий фанат збірної Блохіна. Але я пам'ятаю, як 20 років тому, на нашому останньому чемпіонаті світу ми в чвертьфіналі програли Італії. І це, як на мене, була найкраща гра нашої збірної на турнірі. Так, не пощастило. Дико не пощастило. Не забили свої, десь помилився воротар, вихолощений психологічно серією пенальті проти Швейцарії. Але ми пишалися командою після того матчу! А тут...

Сергій Ребров навіть на логічне питання про капітана зі Швецією відповідав знервовано. Він постійно на щось ображався. І думав про хейтерів...

А треба було думати про вболівальників. Збірна України грає не для спеціалістів, які вираховують точність передач на Вайскауті. Вона грає для всіх українців. Навіть для тих, хто не цікавиться футболом, але ввечері важкого дня все одно приходить на матч головної команди країни, щоби розділити із нею емоції.

Від цієї збірної емоцій не залишилося! І це катастрофа нашого футболу.

Мельгосу називають претендентом на збірну?:) Це, щоб і в Литви не вигравати?

Мене дуже роздратувало останнє питання на питання від Реброва. "Чому вас це турбує?!",- це він про те, чи залишатиметься він тренером збірної. "Не кажіть за всю країну",– ця репліка наводить на думку, що Ребров існує в інформаційному вакуумі. Але ж, насправді, це не так.

І питання про капітана до матчу зі Швецією, і логічні запитання про майбутнє – абсолютно доречні. А країна в особі вболівальників збірної дуже красномовно звернулася до тренера і команди порожніми трибунами і різкими словами на банерах під час гри з Албанією.

Я не здивуюся, що ця реакція ні на що не вплине, і вертикаль встоїть. Але чи буде тоді збірна України настільки цікавити людей, як раніше? Чи дійсно, це буде національна команда, яка особливо нікого не турбуватиме...

Трохи детальніше про це – у нашому подкасті. Це був достатньо емоційний випуск. Долучайтеся!

https://www.youtube.com/watch?v=4EsqVNN81SI

Коли чекаєш на ЩОСЬ 20 років, то сам факт, що це відбулося, повністю затьмарює те, ЯКИМ шляхом до цього прийшли. Так, це я про Арсенал і вихід у фінал Ліги чемпіонів.

Всім дякую за вітання! Але на пасажі про нудний футбол і про те, що НАЧЕБТО у фіналі нема що ловити, мені, чесно кажучи, наплювати. Дивіться, що сталося. Мікель Артета побив дуже багато цікавих рекордів. Але ось що, як на мене, говорить про його діяльність найбільш красномовно. Артета ніколи не фінішував на нижчій позиції, ніж минулого сезону. Він єдиний менеджер в історії клубу, який робив це протягом хоча б 6 років.

Головна риса Арсенала Артети – це системність. Комусь це нудно, хтось любить американські гірки, але в цьому вся філософія нинішнього Арсенала. Бути хоча б на крок ближче до мети, кожного року ставати кращим. Іноді, це божевільне захоплення процесом стає надмірним. Оскільки, як не крути, нагорі найдовших сходів є найвищий поверх. І процес має довести до РЕЗУЛЬТАТУ. Інакше навіщо це все було?!

У цьому сезоні Артета МАВ (і ще має) дати саме результат. Потрібні титули і кубки. І на певному етапі максимальна БЛИЗЬКІСТЬ до мети стала проблемою. Команда потрапила в ігрову кризу. Артета довів систему до абсолюту і нівелював важливість творчості на футбольному полі. Арсенал повністю втратив креатив у певних матчах і ледь не довів себе до катастрофи, ризикуючи втратити все.

Звичайно, відсутність креативу була не тільки пов'язана із загальнофілософськими питаннями. Завдяки чудовій трансферній роботі каноніри стали надзвичайно глибокою командою. Але, як не крути, повноцінно замінити капітана і віце-капітана важкувато.

Анрі на ефірі після гри з Атлетико натякав щодо медичних проблем Саки. Сам футболіст не захотів говорити про це. Але в будь-якому разі, абсолютно зрозуміло, що Букайо грає через біль. Цього сезону він пропустив 9 дуже важливих матчів, і в багатьох поєдинках був тінню самого себе через неоптимальні кондиції.

Едегор взагалі частіше лікувався ніж грав. А це диригент команди. Що найгірше, він втратив впевненість. І в деяких моментах Артета просто не міг на нього розраховувати. ЗМІ вже почали продавати норвежця. Але вихід на заміну в матчі з Атлетико дає надію. Він, як і Сака (нехай і на 60 хвилин) нарешті стали нагадувати себе справжніх.

Матч із Атлетико можливо не став найцікавішим для стороннього глядача. Але це був футбол високого класу. Звичайно, можна зіграти з Атлетико із високою лінією захисту і вв'язатися в рандомну перестрілку. Ми бачили це в чвертьфіналі. Але це не про Арсенал Артети. Він про надійність і відлагоджену до автоматизму взаємодію. І чорт забирай, я за всі ці 20 років бачив так багато матчів із парами центрбеків аля Мустафі-Сократіс, що така "нудна" і впевнена гра в обороні стала за щастя.

Звичайно, Баварія чи ПСЖ – суперники топ-рівня. Але чи є сенс одразу визначати фаворита?! Мюнхенці в цьому сезоні вже відлітали від канонірів 1:3. Арсенал не програв жодного разу в Лізі чемпіонів цього сезону. За весь турнір пропустив лише 6 м'ячів, це аж на 3 менше, ніж було забито в першому півфіналі ПСЖ – Баварія. І так, про красу футболу можна буде подумати наступного сезону. А зараз треба зробити останній, вирішальний крок і забрати ті чортові трофеї...

Вболівальники вже забули цю історію. А треба пам'ятати! Згадали видатний матч. Хороша робота Романа Куплевацького:)

https://www.youtube.com/watch?v=V__3BrjrYec

Рука Невеша. Розумію почуття тренера, футболістів і прихильників Баварії, які хотіли шару в цьому епізоді. Але тут абсолютно правильне рішення арбітра, згідно останніх трактовок гри рукою. Подібний епізод чітко розібраний на сайті IFAB. Якщо простими словами, порушення немає, якщо рукою зіграно після того, як вибивав м'яч партнер по команді.

Чому це правильно і справедливо? Тут треба згадати, чому взагалі було вирішено настільки ускладнити трактовку "правила гандболу". Розділяти навмисну чи ненавмисну гру рукою. Якраз для справедливості. Було дуже багато випадків, коли гравці нападу спеціально влучали в руку захиснику, рука могла не впливати на епізод і не збільшувати об'єм тіла, іноді руку просто нікуди подіти і т.д.

Тут два варіанти. Або фіксувати кожну гру рукою, і тоді це також створює варіанти для зловживань гравців і абсолютну випадковість великої кількості епізодів. Або ускладнити і спробувати відрізнити ту гру рукою, де захисник зіграв навмисно і дійсно завадив атаці суперника, від звичайного "флюка".

Як на мене, друга ідея краща, хоча реалізувати її повністю не вдалося і досі. Деякі моменти можуть бути дуже суперечливі і тоді все залежить від того, який критерій "навмисності" переважить в голові арбітра.

Втім, у моменті з рукою Невеша все однозначно і чітко виписано в тих самих трактовках, які IFAB постійно намагається вдосконалити. Ключовий момент: чи завадила тут гра рукою атаці суперника?! Ні, навпаки. Невеш тут погіршив захисну позицію. Партнер просто вибивав м'яч, півзахисник ПСЖ став йому на заваді і діяв абсолютно інстинктивно. Скоріше за все, це був просто рефлекс аби захистити голову... Якби тут призначили пенальті, це був би подарунок для Баварії, на який вона не заслужила. Правила же навпаки створені таким чином, щоби подібні випадкові моменти не впливали на перебіг матчу. Тим більше, якщо це півфінал Ліги чемпіонів.

Зізнаюся, хотів би у фіналі в суперники Арсеналу Баварію. Просто тому, що ПСЖ сильніший і складніший суперник. Але це не привід вигадувати змову на рівному місці:)

Всьому свій час! І іноді на перемогу треба чекати 22 роки. Але від того, вона стає ще більш цінною.

Чув висловлювання, що "не заслужили". Це таке наше вічне бажання знайти вигаданий ідеал. Якого насправді не існує. Так, завершення сезону було нервовим. Так, гравці ледь витримували психологічний тиск. Але це нормально. Іноді краще закінчити справу максимально раціонально, ніж красиво розбити всі надії вдрузки.

ЗАСЛУЖИЛИ! Не тільки цим сезоном, а всією каденцією Артети. Поступовим рухом до мети, де кожен крок вперед, де не "отримували, а заробляли". Вони показали, що можна ставити на розвиток і перемагати, а не тільки інвестувати нафтові гроші.

Ця перемога вимолена, вистраждана і відпрацьована. На всі 100%. Але, як каже містер Деклан Райс: "It`s not done yet". Попереду ще один вирішальний матч. Там, де учень може перевершити вчителя. Вони не будуть фаворитами, в них знову не віритимуть, але коли є шанс, за нього варто хапатися.

https://x.com/i/status/2060635569877663911

Сильний ролик!

І яке у мене відчуття перед фіналом: Арсенал, щоб виграти, має показати щось більше, ніж у всій цій кампанії. Старбой і капітан мають зіграти свій найкращий матч. Вони, в першу чергу через травми, не дали максимальний вплив на гру впродовж сезону. Зараз вони готові. Сака і Едегор мають дати потрібну різницю.

А як буде насправді?! Перевіримо;) Втім, мені здається кожен український вболівальник має тішитися м'ячам, які пропускатиме воротар ПСЖ;)

Власне, були близько каноніри. Не завдяки, а всупереч скоріше. Трохи раніше просилася заміна Москери, але тут важко все спланувати ідеально.

А от тієї різниці, про яку я писав раніше, не створили. І першою чергою, Едегор. На жаль. Не лідер.

Це був крутий сезон. З класичною арсенальською розв'язкою із програним фіналом і дивним вибором поставити Габріеля на 5 пенальті.

Що буде далі? Нові зміни:) І от побачите, не настільки захисна гра у вирішальних матчах. Буде Даумен. Але це вже інша історія...

Я кайфував від цієї гри! Збірна України у фіналі ЄВРО. Посмакуйте ці слова:)
Наша мініфутбольна команда цього року просто чудова. Подивіться, як вони розбили Угорщину в огляді FootballHub

https://www.youtube.com/watch?v=fygEzNM7X1I

Чому я дуже не люблю слово "Мундіаль"?
Бо його використання гіпертрофовано і вже не має зв'язку з первинним сенсом. Кожні 4 роки починається ця мундіалеманія, бо важко знайти синонім до "Чемпіонат світу".

Коли взагалі все це почалося? Чемпіонат світу 1982 року в Іспанії називали Copa Mundial. Що в принципі доволі логічно. Слово тоді стало вірусним, і його стали використовувати і на теренах радянщини. Ще більша радянська мовна традиція вкорінилася після 1986. Теж Мундіаль – проводився у Мексиці, а виграла Аргентина:)

Радянська преса дуже любила тягати такі слова. В іншому, не латинському світі, традиція не стала такою поширеною. І це теж логічно, бо англійською маємо World Cup, і я до речі абсолютно не розумію, якщо ми тулимо всюди той Мундіаль, чому ми ніде не використовуємо ВорлдКап. Якщо вже хочете точності, то давайте в Мексиці матчу хай будуть мундіальними, а в США і Канаді – ворлдкапними:)

Єдиний приклад використання саме Мундіалю не в нас, не в зросійщених і не в іспаномовних країнах, що я знайшов – це журнал в Англії. Mundial Magazine. Все. Чому ми тягнемо досі цю традицію – не дуже розумію. Як не смішно, це черговий приклад радянизації, чи зросійщення, нехай і іспанською мовою:)

І головне, навішо це все? У нас є чудова українська мова, зі своїми відповідниками і синонімами. Чому б не почати її використовувати по максимуму?

Ось наочний приклад, коли Чемпіонат світу дійсно був Мундіалем:)

Моя банальна логіка просила від іспанців форварда-стовпа. Борху Іглесіаса того ж. Або Меріно на цю позицію. Але ні, і от вам 0:0.

Хтось буде говорити про антифутбол. Але Кабо-Верде все одно;)

Цікаво, як Недвед витримує гру цієї збірної Чехії?:)
Абсолютно примітивна команда. Найтехнічнішого гравця тренер Коубек взагалі не долучив до заявки (Черни). Шульца пересмикнув. Соучека - теж. І в найгіршому матчі чемпіонату ПАР забирає нічию.

Класна гра була. Нехай і товариська. Але історична перемога. Вперше з 2002 року перемагаємо Литву:) І в дуже конкурентному, напруженому матчі.

Бракована Німеччина. А ще Анчелотті сьогодні показав різницю. Як здобувати результат, дотискати, коли важко. А що зробив Нагельсманн крім того, що знову самовпенено сам себе перемудрив?

Перша велика сенсація. Цікаво, чи це тільки початок?:)

Чудова перемога над Грузією. Давно так не подобалася гра нашої збірної. Молодці!