Друзі, всіх вітаю! На зв’язку Олександр Золотогорський, головний редактор проекту FootballHub і футбольний коментатор.
І саме про коментаторство буду з вами спілкуватися у цьому блозі.

Давно вже виношував ідею зробити телеграм-канал, де зможу вас заглибити у процес коментування. Адже кожен з вас любить коментаторів обговорювати. Хтось із вас неодмінно писав у чаті трансляцій на youtube про те, за кого коментатор вболіває. А хтось навіть звинувачував коментаторів у нефарті своєї команди.

Тут буде все про професію: як відбувається трансляція, як до коментаря треба готуватися, що вміти і що контролювати, на прикладах я поясню вам деталі і розберу, чому подекуди галузь крокує не туди ( і це теж важлива причина, з якої я почав цей блог).

За натхнення також дякую Сергію Лук’яненку і його блогу Коментаторська. Рекомендую канал – там багато цікавого.

Отже, вже скоро анонсую перший допис по суті. І там, як не дивно, буде відповідь Віктору Леоненку:)

Пишіть у коментарях, які теми ви б хотіли зачепити і про що дізнатися. Обіцяю, буде цікаво.

«Коментатори – ви дивовижні люди». Таку відзнаку нещодавно отримав від САМОГО Віктора Леоненка. Я не завжди встигаю «моніторити» всі реакції відданих слухачів, але добрі люди намагаються все скидати. Так я і отримав «фідбек» (можна вжити модне слово?) від легенди українського футболу.

Пан Леоненко здивувався! Чому це я так голосно кричав, коли Дніпро-1 забив переможний м’яч на 3-й доданій до матчу хвилині. Дніпро-1 вирвав дуже важливу перемогу і наблизився до Шахтаря у боротьбі за чемпіонство! Це ж, начебто не дуже емоційний момент, чи не так?! Але експерт так не вважав та ще й неоднозначно натякнув: «Хлопці, вас же не оштрафують».

Насправді, я дуже вдячний Віктору Євгеновичу за увагу. І радий, що дуже багато інформації, що він почув від коментатора, Леоненко використав у своєму міні-подкасті. Будь ласка, користуйтеся, мені не шкода! Розумію, що в питаннях штрафів він спеціаліст. Але в коментаторстві, мабуть, не дуже.

І дійсно, звідки у нас це взялося? Ця суспільна думка: «тихо, не виділяйся, не будь емоційним. Треба як всі. Спокійно…». Невже ще діє оце «надбання совка»?

Насправді, емоціонувати (коли це доречно, а у додаткові хвилини, коли вирішується доля чемпіонства – це навіть обов’язково!), вміти впіймати момент, показати його важливість інтонаційно – це дуже важливо для коментатора.

Футбол для глядача – це насамперед емоція! І трансляція має її цьому глядачу подарувати.

Цікаво, що у мене не так давно стався інший не менш емоційний момент на матчі Серії А Салернітана – Інтер, який я коментував на МЕГОГО. Це дійсно було неймовірно. Ветеран Антоніо Кандрева на останніх хвилинах божевільним ударом закинув м’яч за комірець Онана і приніс своїй команді нічию.

Я вирізав обидва епізоди і хотів би вас попросити їх порівняти. Де було яскравіше? Чи оштрафують мене в Салернітані?

Коментатор не може бути просто набридливою звуковою доріжкою. Він має передати шарм матчу. Він має розповісти його сюжет. Сюжет, який пишеться у прямому ефірі, на ваших очах.

Як же розповісти сюжет, якщо ти сам його ще не читав? От про це ми будем багато говорити в наступних дописах. А от матч Салернітана-Інтер став для Кандреви 461-м у Серії А. Він увійшов у ТОП-30 гравців, що зіграли найбільше в головному італійському дивізіоні. І в самому кінці цього особливого для себе матчу забив божевільний м’яч, який приніс маленькій Салернітані нічию з Інтером. Здорово же?

Цю сюжетну лінію Кандреви вдалося протягти в цьому матчі з початку і до кінця. І саме цю цифру перед матчем треба було знати!

Але також треба розуміти, що дуже багато статистики, історій і фактів з досьє гравців в коментарі матчу просто непотрібні. А іноді, навіть шкідливі.

У наступному дописі в цьому блозі я напишу про свій біль. Про те, як робити НЕ треба. А також познайомлю вас із внутрішнім терміном нашої редакції «ДІЛЕПІВЩИНА». Цікаво? Дочекайтеся. І пишіть свої коментарі і ставте питання…

- На першій хвилині матчу гольовий момент! Що робить в цей момент коментатор? Правильно, розповідає про травму голкіпера.
- Склад до кінця не дочитав.
- Досі розповідає про тих, кого нема на полі.
- Розповідає, що було в позаминулому турі.
- Знову про ситуацію в зоні вильоту.
- Тепер про капітанів і їхню статистику.
- І тактичний профайл на кожного.
- Вікіпедія про якогось із них. Був в АПЛ – повернувся.
- Кротоне розташоване на березі Іонічного моря…
- А тепер для шанувальників науки про Болонський університет…

Це не мої слова. Це те, що зараз модно називати словом «фідбек». Зворотній зв’язок від відданих глядачів щодо коментаторської роботи. Я навмисне деякі цитати спотворив. Але ця вибірка насправді стосується дуже багатьох колег…

Розповім дві історії з власного досвіду. Насправді, вважаю, що шлях саме до коментування має бути непростим. Про це напишу ще окремо. Але прийти в спортивну журналістику і почати з коментування матчів докорінно неправильно. У мене, звісно, було не так. Я мріяв коментувати футбол (та й спорт, взагалі) з дитинства і як будь-який хлопчик середнього шкільного віку підкоментовував навіть власне ганяння маленького м’ячика по квартирі (так, сусідам знизу іноді було некомфортно, але вони швидко звикли).

Втім, вже коли став спортивним журналістом, зовсім не форсував процес становлення коментатора. Починати підніматися на гору треба з її підніжжя, а не стрибати на верхівку з парашутом без розуміння, як цей парашут відкривати.

Втім, навіть коли цей день настав, ніхто мене не збирався одразу допускати у прямий ефір. Тоді нашу маленьку групу коментаторів на 2+2 готували дуже прискіпливо. Ігор Циганик влаштував нам десятки трактів. Різноманітних: одиночних, парних, експериментальних (про методику трактів і підготовку голосу теж згодом розповім).

На одній з перших репетицій я коментував матч Металіста. Не повністю, здається, тільки перший тайм. І був це один з перших матчів Клейтона Шав’єра за харків’ян. Звичайно, що я знав, як правильно називати його прізвище. А ще підготував силу силенну інформації про нього. До тренування же треба ставитися, як до гри, а до тракту, як до повноцінного ефіру.

Ігор дуже полюбляє розповідати цю історію. Я, мабуть, чув її у його виконанні не менше 10 разів. І час, який я витратив на розповідь про кар’єру Шав’єра, в них варіюється від 10 до 30 хвилин.

Мабуть, все ж таки менше. Але все одно, до біса багато. Атаки проходили, м’ячи літали над поперечками, а в мене Шав’єр щось вигравав у Палмейрасі. Добре, що це був лише тракт, все ж таки дурниці краще робити на тренуванні, а не в грі…

Утім, хоч ця історія і стала невід’ємною частиною «профутболівських» здибанок, термін «Шав’єрівщина» у вжиток редакції не увійшов. Вкорінився інший – ДІЛЕПІВЩИНА!

Гей, тут є шанувальники Англійської Прем’єр-Ліги?! Пам’ятаєте цього героя Сток Сіті? Рорі Ділеп – людина, яка можливо найкраще виконувала аути. А ще йому постійно допомагав у цій справі болбой. У хлопчика завжди був із собою рушничок, щоби витерти м’яч перед вкиданням Ділепа.

Володя Звєров якраз бачив все це на власні очі. На матчі Сток Сіті – Динамо. Англійці і зрівняли рахунок саме завдяки ауту Ділепа. Звичайно, він був під враженням…

І от настав час нашого спільного тракту на суперматчі Арсенал (не лондонський!) – Іллічівець. За маріупольців тоді грав Ігор Тищенко. Який у цьому матчі дивував своїм потужними закиданнями з аутів. З ким ми його почали порівнювати? Кого згадувати? Звичайно, Рорі Ділепа. Володя почав, я підтримав (я ж дивився АПЛ, куди без цього!), ми смачно і довго обговорювали цю прекрасну футбольну паралель. І тут у коментаторську увірвався Циганик…

Криків було багато, ДІЛЕПІВЩИНА народилася! Ви зрозуміли, про що цей термін?! Про якісь факти і паралелі, які абсолютно не стосуються реальності і контексту. Ну, який Рорі Ділеп на грі Арсенал – Іллічівець?! Наскільки його знає аудиторія цього матчу? Для чого це порівняння із зовсім іншого світу?

Треба чітко зрозуміти, що коментар існує не для коментатора, а для глядача. І з іншого боку екрану той, для кого ти працюєш. І якщо тебе вразив Ділеп, це зовсім не означає, що про нього знають маріупольські вболівальники.

Не коментуйте для себе, зрозумійте, відчуйте свою аудиторію! Повірте, їй абсолютно не важливо дізнатися під час коментаря матчу всі історії з трансфермаркету і вікіпедії. Їм потрібен сам МАТЧ. І сценарій, який диктує сама ГРА.

Коментатор має допомогти глядачу розібратися в самому матчі. А готуватися таким чином, щоб передбачити сценарії поєдинку. Де складаються визначні протистояння, чому тренер поставив того чи іншого гравця, і на яку позицію, що впливає на гру, і як захисники закривають ліву ногу найкращого гравця суперників…

Розповідайте про Іонічне море тоді, коли його показують з камери на гелікоптері. Розкажіть про Болонський університет, якщо його закінчив суддя, який щойно розібрався у дуже важкому моменті. Згадайте про колишній клуб гравця, якщо він проти нього грає, а не тоді, коли він забив зовсім іншій команді!

Хороший телевізійний журналіст чітко знає: він не використає в сюжеті і 10 відсотків власних зйомок. Він психологічно до цього готовий. Якщо коментатор має такий досвід, він подібним чином і опрацьовуватиме матеріали, що він підготував до матчу. Він не переживатиме, що щось зі своїх конспектів не розповів. Він розумітиме, що будуть в нагоді лише окремі факти, а все інше – стане ДІЛЕПІВЩИНОЮ! Яка абсолютно не потрібна глядачу!

Велика проблема в тому, що багато коментаторів настільки себе перенасичують інформацією і настільки великі конспекти ведуть, що це їм тільки заважає. Вони не дивляться на гру, не відчувають її, а заглядають у свій конспект, намагаючись розповісти все, що собі повиписували. Це докорінно неправильний підхід. На жаль, у нашій галузі дуже розповсюджений. Відкладіть конспекти під час гри, залиште лише нотатки.

Що ж, може цей допис щось змінить? Запрошую вас до обговорення. А в наступних нотатках я ще більше намагатимуся розкрити, що таке сценарій гри. І, зокрема, чому я захопився показом Серії А. Постараюся зробити все, щоби наступний допис був якомога раніше. Мені є, що вам розповісти.

У телеграмі тепер буде багато гарячих новин про український футбол:) А можливо, ще трохи подискутуємо про коментаторство.

Підписуйтеся на https://t.me/ZverovProFootball

Хотів у наступному дописі розповісти вам про хороше. Драматургію трансляцію на прикладі Серії А. Але! Є і більш актуальні питання. На жаль…

У своїй кар’єрі я коментував лише два види спорту. Футбол і баскетбол. Не вважаю, що коментатор може бути мультиспортивним (але про це, можливо, згодом). У кожному виді є свої особливості, до кожного виду спорту треба знайти свій підхід. І футбол, і баскетбол вимагають достатньо динамічного коментаря.

Але я ніколи не буду коментувати хокей. Хоча б тому, що я там просто не встигну за подіями і не завжди відстежу політ шайби. Коментувати, як і транслювати хокей, це окремий вид мистецтва. І я знімаю уявного капелюха перед Вадимом Плачиндою, який все життя у хокеї і коментує його віртуозно.

Чому я все це написав? Бо мова піде про ТЕМПОРИТМ. Про те, що є базою коментаря. Уявіть собі, що піаніст замість алегро гратиме адажіо, замість форте зіграє піано і не потрапить у ноти. Коментатор – це по суті піаніст, тільки замість нот у нього футбольний матч. Зі своїм сценарієм, темпом (змінами темпу), емоціями. Зауважу, не композитор, а саме піаніст. Він не вигадує щось своє, а коментує те, що відбувається на футбольному полі. Грає по нотах (і не по вчорашніх нотах, що залишилися в конспектах).

За футболом треба встигати. Моменти треба вміти впіймати. Над власним темпоритмом коментатору треба постійно працювати. Щоби робота була гармонійною і відповідала тому, що відбувається у грі.

Звичайно, важко говорити про темпоритм, якщо коментатор постійно заглядає у конспекти і намагається згадати історію, яку ще не розповів. Але про це я вже говорив у минулих дописах.

Важливий аспект – підготовка свого голосу і робота над собою. Так само, як піаніст має постійно проводити репетиції, так і коментатор повинен бути у тонусі і вміти правильно використовувати свій інструмент.

Минулого разу я згадував про власні тракти. Одна із вправ: це спробувати відкоментувати (хвилин 20 хоча б) на межі своїх можливостей: максимально гучно, навіть через крик, і при тому –максимально динамічно. Не лякайтеся, це просто тренування. Звучить не дуже, але це дійсно діє. Таким чином ти можеш побачити власні обмеження, відчути можливості голосу і темпу. Важливо – не симулювати і дійсно попрацювати на максимумі. Так, краще, щоб поруч в цей момент нікого не було, але, повірте, це ефективно.

Звичайно, є ще багато практик і розминок для того, щоб поставити сценічне мовлення. Перед кожним матчем не завадило б розговоритися, попрацювати зі скоромовками, підготувати свій мовний апарат.

А ще, для вміння піймати момент, критично важливе правильне дихання і спроможність провести атаку на одному подиху. Якщо хочете себе випробувати, зверніться до української класики. Прекрасна Леся Українка все зробила для вас. Знайдіть її легенду «Ра-Менеїс», наберіть побільше повітря і спробуйте вголос почитати на одному диханні! Я останній раз практикувався на повний шлунок (тільки поїв) і зумів прочитати лише 9 рядків. Це мало. Але ж і матч я не коментую після обіду. Свій інструмент треба готувати. І от у стані тонусу треба давати хоча б 12 рядків. Спробуйте.

Багато що можна натренувати, якщо працювати над цим. Ніщо не дається просто так. Не можна просто сісти у крісло коментатора і ним стати. Так не буває. Навіть, якщо у тебе був досвід роботи з мікрофоном. Потрібно розчинитися у матчі і підібрати правильний темпоритм. Для цього треба бути вільним: знати всі деталі, читати гру і бути впевненим у власних голосових і темпових здібностях.

Коли у грі вирішальний момент, ви маєте бути до цього готові. Ви мусите дати відповідну емоцію. Ви маєте влучити в ноти. Інакше, що ви робите на цьому концерті на стільці соліста?

Якщо на полі драма, команда виходить у фінал єврокубка вперше за 100500 років і робить це на 128 хвилині божевільного матчу, футболісти кидають футболки, а фанати шаленіють, коментатор теж має бути з ними на одній хвилі. Це історичний момент, кульмінація, якщо хочете – оргазм! Його не можна відіграти на піано. Тут потрібне ФОРТЕ. Тут потрібне АЛЕГРО. Тут не можна не влучити в ноти.

А про Серію А я все ж згадаю. Наступний допис – точно про неї. А поки приклад кульмінації…
Я не можу похвалитися тим, що завжди здатен впіймати важливий момент. Але тут, наче було непогано. Це гра Сампдорія - Верона на Мегого. І дуже крута розв'язка...

Завжди цікаво передбачити, хто буде майбутньою зіркою футболу.

За бразильцями надзвичайно цікаво поспостерігати. І не тільки за Андрієм:) Сантосом. Дуже подобається Савіо (чи поки що Савіньйо), арсеналівець Маркіньйос в порядку.

Але для мене тут найцікавіше, що можливо в Бразилії нарешті народжується справжня дев'ятка. Маркос Леонардо. Потужний центрфорвард, що багато забиває. Багатьом поколінням бразильців гравця такого штибу не вистачало.

Дивіться о 21:00:)

🙏🏻 «Мій будинок, квартири вже немає»

Друзі, родина одного з наших ведучих потребує термінової допомоги. Сьогодні вночі за адресою вул. Малишка, 33 у Києві стався вибух газу, від якого рознесло квартиру Роберто Моралеса - в двох кімнатах повністю провалилася підлога.

😢Сімʼя Роберто (який зараз служить в ЗСУ) жива, але двоє з трьох її членів зазнали поранень - на щастя, не дуже важких. Також поранений любимець наших підписників - кіт Лео.

Карта для підтримки — 5375411422236385 (Роберто Моралес)

‼️ ЗА ВАШИМИ ПРОХАННЯМИ СТВОРИЛИ БАНКУ‼️

Посилання 👇🏻
https://send.monobank.ua/jar/9AkErUvu8C

Номер банки 👇🏻
5375411206812690

Друзі! Перепрошую у всіх, постараюся вивести блог зі стану перманентної відпустки.

Отже, сезон стартував, і є що обговорювати і в коментаторській роботі. Також, я не встиг ще підбити підсумки минулого сезону і не розповів багато запланованого. Намагатимуся виправитися.

А просто зараз хочу вас запитати. Як вам вчорашній матч Панатінаїкос – Дніпро-1? Слухали коментар?)

Не просто так питаю, постарався відпрацювати у відповідному стилі, який має право на життя саме на матчах українських команд єврокубках, або на поєдинках збірної України. Коли треба переживати за своїх, в першу чергу давати емоцію, і так, вболівати за команду, що представляє твою країну. Звичайно, в межах розумного, об'єктивно трактуючи епізоди (до речі, як вам вилучення Танчика?).

А ще, як на мене, такі матчі надзвичайно специфічні для впровадження парного коментаря. У більшості випадків, цей прийом тут не потрібен. Навпаки, парна робота відволікає від головного, розмиває емоції і темп.

Взагалі, про принципи парного коментаря ще обов'язково поговоримо. І про Серію А, як обіцяв. І про найголовніше моє коментаторське враження минулого сезону. І про те, чому коментар УПЛ – це зовсім не те, що коментар Ла Ліги. Постараюся тепер не змушувати вас довго чекати...

https://www.youtube.com/watch?v=nv9QYGNFaAc