​​Джефф Джонс зараз намагається запустити свою медіа компанію "Ghost Machine" з деякими іншими авторами і видавати комікси в Image. Однією з серій яка буде частиною "GM" є лімітка "Junkyard Joe" яка початково виходила в рамках імпринту "Mad Ghost" якого Джонс намагався запустити в Image. І враховуючи, що вчора у Джонса було день народження і йому стукнуло 51, я вирішив написати повноцінний відгук на серію Джо.

Моррі Девіс є карикатуристом, який вирішує вийти на пенсію після смерті дружини. В 1972 Девіс був солдатом у В'єтнамі і під час однієї з місій там весь його взвід було вбито, однак на щастя для нього одним з його побратимів виявився робот який і врятував його. Самому Девісу ніхто не повірив й в результаті він створив стріпи про Джанкярд Джо завдяки він прославився. В теперішньому ж Моррі веде дуже самітницький образ життя після смерті дружини, однак в одним зимовий вечір на його порозі з'являється Джанкярд Джо, той самий який врятував його всі ті роки тому, який від чогось втікає.

Мені лімітка сподобалася, Джонс використовуючи персонажа Джо тут піднімає теми ПТСР та того, що ми самі вирішуємо ким ми хочемо бути. Сам Девіс починає лімітку як людина яка хоче бути одною оскільки вважає, що йому ніхто не потрібен після смерті дружини, однак по ходу серії усвідомлює, що люди в місті люблять його й він може зблизитися з ними. Крім Джо та Девіса головними героями, нехай і в дещо меншій мірі, є родина Маннів які переїжджають до будинку коло якого живе Моррі. Щодо малюнку то тут теж все добре. Ґері Френк вкотре видав хорошу роботу, особливо мені сподобалося сцена коли Джо вперше зустрів Девіса в теперішньому.

Якщо я й можу назвати один мінус то це антагоніст, який сам по собі вийшов ніяким (це буквально старий дід в масці з двома мовчазними посіпаками) і потрібен був лиш для того щоб у фіналі його погляд на те чим повинен бути Джо суперечив Девісу.

Загалом я ліміткою задоволений і раджу її прочитати. Сподіваюся, що Джонс зможе успішно запустити "GM" і радуватиме нас коміксами

#GhostMachine

​​Продовжуємо розбирати серію "Nailbiter" на каналі. Цього разу у нас четверта арка події якої відбуваються з 16 по 20 номер.

Цього разу місцем дії головної лінії стає місто Атланта в якому починають помирати люди, а головним підозрюваним є колишній житель Бакару. В результаті Фінч та Баркер беруться за цю справу й дізнаються, що усі жертви колись жили в Бакару. Паралельно нам показують як Шерон, проводить своє розслідування і в результаті об'єднується з Фейрґолдом.

І, як на мене то це поки що найслабший з сюжетів у серії. Головна лінія з розлідуванням була досить цікавою, але завершення з тим як наші герої за кадром додумалися до того хто ж справжнім вбивцею і сама конфронтація з ним вийшла такою собі. Також розчарувало те чим закінчилася лінія з Кероллом, в минулій арці нам показали що він нарешті вийшов з коми, але в результаті він з'являється тільки в кінці цієї арки лиш для того, щоб його вбили. З одного боку це цікаво оскільки слугує пей-офом до галюнів Баркер з іншого ж боку це не вартувало того, щоб тягнути Керолла як інтригу яка в результаті не вистрілює. З того, що ще мене трохи вибісило це те, що тут йде натяк на те, що Ворен міг вбити деяких минулих маніяків, однак якогось розвитку цієї ідеї в наступних номерах ми не отримаємо, максимум нам покажуть, що у нього була тільки конфронтація з одним з них.

В результаті четверта арка Нігтегриза вийшла розчаруванням і поки що є найслабшою в серії.

#Nailbiter

Якщо не читали комікс "Sideways" то дуже раджу. Досить недооцінена серія.

Sideways by Devlin Baker

Ти диви, хтось ще пам'ятає Бокохода)))
Була цікава ідея зробити такого собі Пітера Паркера для ДіСі. Але лисий хрін ДіДіо все просрав.

​​Лімітку "Strange" я вирішив прочитати через те, що її писав Марк Вейд, чий ран на серії про Доктора Стренджа мені в свій час сподобався.

Події лімітки відбуваються в період коли Стрендж втратив посаду верховного чарівника й тепер змушений розбиратися з магічними загрозами уже без магічних здібностей які давала йому ця посада.

Сама ж лімітка зосереджується на дівчині яку звуть Кейсі Кінмонт, яка після зустрічі зі Стівеном у першому номері намагається знайти та дізнатися хто він взагалі такий. В результаті цікавість героїні приводить до того, що вона з головою потрапляє у світ магії та пригод Стренджа.

Мені лімітка сподобалася. Вона коротка, всього чотири номери, і читається досить швидко. Пригоди Кейсі та Стренджа вийшли веселими та цікавими. З того, що також сподобалося це малюнок Емми Ріос і те як вона намалювала різних магічних створінь з якими зіштовхуються наші герої, нехай дитячі обличчя від неї мені здалися трохи специфічними.

Загалом лімітка "Strange" вийшла хорошою серією в період історії коли у персонажа не було якогось постійного онґоїнґу. Раджу прочитати.

#DoctorStrange

​​Серія про Отруйний Плющ стала досить неочікуваним успіхом для DC, те що спочатку повинно було бути ліміткою з 6 номерів стало ліміткою з 12, а потім повноцінним онґоїнґом. Тож давайте дізнаймось що ж такого в цій серії.

Під час "Fear State" в рані Тайніна на онґоїнґу Бетса дві половинки Айві були з'єднані в одну, в результаті чого її зв'язок із Зеленню було розірвано. Ця серія відбувається після цього і розповідає як Памела вирішує розпустити по світу спори які знищать людство й повернуть природу то свого першочергового стану, але є три "але" у вигляді того, що спори вбивають й саму Пем, її переслідує старий знайомий Флоронік Мен та нерішучість нашої (не)героїні щодо вбивства деяких людей.

Мені перша арка дуже сподобалася, в результаті вийшов такий собі роуд тріп в якому Віллов Вілсон вирішила зосередитися на переживаннях і самокопанні Айві. І скажу чесно то читалося все досить цікаво й не напряжно. Щодо малюнку то тут теж все досить непогоно. Художник Марсіо Такара видав досить непогану роботу, особливо сподобалися невеликі моменти з боді-горором коли показували як Айвіні спори впливають на людей.

Загалом я дуже задоволений тим як розпочалася ця серія, сподіваюся, що далі буде так само. Раджу прочитати.

#PoisonIvy

​​У 1993 році Пітер Девід покинув серію "X-factor" через конфлікти з редактором, у 2004 Девід написав лімітку "Madrox" в рамках імпринту "Marvel Knights" в якій повернувся до роботи з деякими персонажами з свого першого рану.

Наш герой Джеймі Медрокс відкриває своє детективне агентство у місті мутантів, однак коли в барі навпроти офісу Медрокса помирає один з його дублікатів наш герой вирушає в Чикаґо щоб розслідувати це вбивство.

Сама лімітка вийшла нуарною історією з усіма притаманними їй елементами, що не є погано, Девід як ніяк вміє писати та працювати з динамікою між персонажами, плюс за подіями було цікаво спостерігати нехай вони й були досить передбачуваними. З цікавого тут також є те, що деякі дублікати Множника мають свою власну свідомість через, що їх погляди не завжди збігаються з тим, що коїть Медрокс, що додає нашому герою головного болю в деяких моментах.

З суперечливих моментів виділю підсюжет з дублікатом Джеймі, Вульфсбейн та Силачем в якому вони проводять своє розслідування в якому намагаються дізнатися чи зраджує телепатично чоловік своїй дружині, який відчувається аж занадто другорядним та потрібним щоб Ґвідо та Реін було чим зайнятися у цій лімітці. Ну і малюнок Пабло Раймонді сподобається не кожному.

Загалом мені лімітка сподобалася, нехай вона й не є чимось оригінальним, але читалося все досить цікаво, так що загалом можу порадити.

#MultipleMan #XFactor #MarvelKnights

​​У 2016 році DC запустили імпринт "Young Animal" куратором якого був Джерард Вей. Суть імпринту пролягала в тому, щоб відродити деякі старі концепти та персонажів в новому й осучасненому погляді для дорослої аудиторії які б відрізнявся від загальних тайтлів DC. Однією з початкових серій у цьому імпринті стала "Mother Panic" від сценаристки Джоді Гаузер.

Першочерговий концепт Мати Паніки був створений Джерардом Вейом та художником Томмі Лі Едвардсом. Суть у тому, що Вей задумався, поки сидів у черзі до стоматолога, що було б якби Брюс Вейн поводився як сучасна знаменитість і чи змогло б таке альтрего працювати. Більше деталей навколо героїні з'явилося вже після того, як DC найняли Гаузер на роль сценаристки серії. Тож давайте дізнаємося чи вдалося Гаузер вдало представити нову героїню Ґотему.

Перший сюжет "Work In Progress"  який триває три номери є історією в якій ми знайомимося з нашою героїнею Вайолет Пейдж та її оточенням. Так, наприклад ми дізнаємося, що з її батьком стався нещасний випадок коли він взяв її з собою на полювання, що її матір має психологічні проблеми, а також, що після смерті батька її старший брат відправив Вайолет в приватну школу перебування в якій було для неї пеклом. Ми ж як читачі застаємо Вайолет, коли вона прибуває в Ґотем для того, щоб розібратися з багатієм Фредеріком Гемслі. Однак, чому вона на нього полює і що ж такого приховує Гемслі, через що йому доводиться найняти людей для вбивства свого тілоохоронця. Мені перший сюжет досить таки сподобався, він непогано знайомить нас з героїнею, показує її характер та мотиви, з цікавого також порадувало невеликі камео Бетмена та Бетвумен які зацікавилися появою нової героїні в Ґотемі. Що ще мені особливо сподобалося в перших трьох номерах так це досить атмосферний малюнок Томмі Лі Едвардса.

На жаль наступний сюжет "Broken Things", який відбувається з 4 по 6 номер, вийшов набагато слабшим. У нас тут відбувалася зміна художника, Лі Едвардса замінив Шон Кристал. І його малюнок не те щоб поганий, просто такий різкий перехід від одного стилю до іншого б'є по атмосфері перших номерів та викликає дисонанс я який я останній раз відчував тільки тоді коли "USM" почав малювати Лафуенте замість Баґлі. За сюжетом Мати Паніка пересікаєть з чоловіком який порадив її брату відправити нашу героїню в пекельну школу й вирішує помститися йому. У результаті вона пересікаєть з одним з колишніх учнів із тієї ж школи над яким проводили експерименти й вони разом починають здійснювати помсту. На жаль, при досить цікавій зав'язці цей сюжет дуже швидко набридає й в один момент змінює фокус з помсти на конфлікт нашої героїні з хлопцем, в результаті перша лінія просто повисає в повітрі, тому сподіваюся її якось продовжать в наступних номерах.

Загалом враження від першої половини "Mother Panic" вийшли досить суперечливими. Серія має досить класний початок, але другий сюжет вийшов досить таким собі, сподіваюся, що в другій половині ситуація виправиться.

#MotherPanic #YoungAnimal

Вітаємо усіх поціновувачів мистецтва мальопису!

Раді повідомити, що у цьому місяці відбудеться вже третя відзнака «Мальопис року»!
Як і минулого року ми плануємо випустити окреме відео — церемонію нагородження. А після неї провести стрім, де члени журі поспілкуються між собою та глядачами про кандидатів і все, що стосується мальописів!

Впродовж наступних тижнів ми ознайомимо вас із цьогорічними членами журі, категоріями, шорт-листами тощо.

Хто отримає Чорну лапку? Дізнаємося вже у кінці лютого!

Усі наші заходи відбудуться на ютуб-каналі «Третя паралель».

Наснаги!

#МальописРоку #мальопис #мр2023 #мальописроку2023

​​Серія "Illuminati" від Джошуа Вільямсона зацікавила мене з двох причин. По-перше, Вільямсон все-таки більше відомий як ДСішний автор тому було цікаво побачити його роботу для Marvel. По-друге, як ми знаємо Ілюмінати є командою учасниками якої є найвизначніші герої всесвіту Marvel які таємно розбираються з різними проблемами, однак у цій серії усі учасники команди є суперлиходіями.

Зав'язка полягає в тому, що Каптур обманом, солодкии обіцянками та маніпуляціями рекрутує Титанію, Тандербола, фальшиву Чарівницю, Чорну Мураху та Божевільного Мислителя для того, щоб сформувати команду. Першою місією для них стає план проникнення в Асґардію для того, щоб викрасти зброю. І протягом 5 номерів ми спостерігаємо як наші лиходії виконують цей план.

Якщо говорити про цей сюжет, то він вийшов досить посереднім, нехай і мені сподобався момент з тим як Чорна Мураха проник у тіло вченого і збільшився, а також те, що Вільямсон зосередився на Титанії й непогано прописав її. Не допомагає ситуації й малюнок Шона Крістал, який малює в серії більшість номерів, ні, він так-то непоганий, але, як на мене не дуже підходить для такої серії. Ті ж, Кев Волкер, який малює 5 номер, та Майк Гендерсон, який малює 6, набагато більше підійшли серії.

До речі про 6 номер, він є частиною кроссоверу "Standoff" і в якомусь іншому випадку я б про нього нічого не писав тому, що цей кроссовер більше стосується рану Спенсера на Капітанах Америки, але на щастя він мало того, що не сильно переплітається з основними подіями так ще й виявився найкращим номером у цій серії. Сам сюжет зосереджується на тому як Крашер Кріл усвідомлює, що його життя в Плезант Гілс було брехнею й усвідомлює те, що хоче спокійного життя яке хотіла Титанію. Взагалі номер нормально так наганяє драми навколо стосунків Карла та Мері, що я вкотре переконуюся, що ці двоє є однією з моїх найулюбленіших пар у Marvel.

Щодо 7 номеру то він вийшов досить слабким фіналом коміксу. Як я розумію ця серія не була досить популярною через, що її досить швидко закрили й Вільямсон поспіхом мусів все закінчувати, в результаті в номеру більшу частину команди виводять з історії, план Каптура по збору армії дуже швидко руйнується, а момент з тим, що Божевільний Мислитель зрадив команду в 4 номері так і не отримує якогось завершення.

В результаті серія "Illuminati" вийшла серію з дуже непоганим концептом, але слабкою реалізацією. Максимум, кому можна порадити цю серію це фанатам Титанії та Поглинаючої Людини, усі інші можуть сміливо проходити повз.

#Illuminati

Вітаю, Кубло!) Ми вже помагали цьому файному хлопу із минулим колективним збором, але русня ще топче нашу землю, тому маємо новий. Долучайтеся і кидайте 10, 20, 56, 42, 666 і 13 грн!)

Допомагаю закрити терміновий збір на КЕЙСЕВАК для нашого друга - бойового медика Тараса

🎯Загальна мета - 300 тис. грн
🫙 Моя ціль - 25 000 грн
🚐 На переобладнання під кейс-евак Mitsubishi Delica I400
📍На напрямок Бахмутський
✏️ Звіт гарантуємо
🔥Терміново!

Дуже важливий збір для нашого друга!
Тарас досвічений бойовий медик, який більше року рятує життя бійців на різних напрямках.

Кейсевак – перша ланка евакуації з лінії фронту, переобладнаний повнопривідний пікап або позашляховик для евакуації поранених бійців бойовими медиками.

Такий позашляховик достатньо швидкий та має високу прохідність по полям/лісам, що дає йому змогу швидко забрати пораненого з будь якої точки.

Долучайтеся до збереження життя наших захисників!

Посилання на монобанку https://send.monobank.ua/jar/2UbQEZPqgh

​​У 2015 році, Marvel вирішили, що пора дати Карнажу власний онґоїнґ. Сценаристом серії став Ґері Конвей, а художником Майк Перкінс. Тож давайте дізнаємося чи вийшло у них видати, щось хороше в сюжеті "The One That Got Away" який відбувався в перших п'яти номерах.

Зав'язка полягає в тому, що Клетус дізнається, що одна з його найперших жертв жива й вирішує виправити це непорозуміння. Однак виявляється, що це є пасткою агентів ФБР, які думають, що зможуть його з легкістю впіймати та нейтралізувати, але неочікувано все йде не по плану.

Сама арка, як на мене вийшла досить окейним середнячком. Мені сподобався місцевий сюжетний поворот з культом і Даркголдом, плюс було декілька прикольних сцен. Щодо самого Карнажа то він тут вийшов таким маніяком зі слешерів, й основний фокус тут більшу частину історії був не на ньому, а на групі яка на нього полює, в яку також входять Джона Джеймсон молодший та Едді Брок, який на момент виходу цієї серії був Токсином (окрема дяка Конвею за жарти про те, що Брок по суті був батьком та сином Карнажа одночасно). До речі про Брока, він тут як персонаж мені найбільше сподобалася, сцена з тим як він намагається вмовити Мануелу дати йому перетворитися в Токсина є моїм улюбленим моментом у цій арці. Щодо малюнку Перкінса то він загалом непоганий, плюс колоринґ Енді Троя задає горорну атмосферу.

Загалом перша арка Карнажа нехай і відчувається місцями трохи затягнутою, але у ній було декілька моментів які зуміли зацікавити й мені справді хочеться дізнатися, що ж буде далі.

#Carnage

​​Троп зі злим Суперменом є одним із найбільш перевикористаних сюжетів в коміксах. Серед відомих представників цього тропу ми маємо таких персонажів як Гоумландер із "The Boys", Омнімен із "Invincible", Гіперіон із "Squadron Supreme" та сам Супермен з всесвіту Інджастіс. Багатьох авторів хлібом не годуй дай тільки написати таку історію, у того ж Марка Вейда за плечами є одразу два представники у вигляді Аксіома та Плутоніанина (серії про яких я обов'язково колись розберу), хоча здавалося, що він не є великим шанувальником історій такого типу. Однак сьогодні мова не про нього, сьогодні поговоримо про серію "The Mighty". Цей комікс зацікавив мене через, те що одним із сценаристів є Пітер Томасі, який писав дуже класний онґоїнґ Супермена у відродженні. Тож давайте дізнаємося, чи вдалося йому написати, щось варте уваги чи ні.

Наш герой, Ґабріель Коул, працює в поліцейському департаменті який є підконтрольний єдиному супергероєві у світі Альфа Один. Однак коли помираючий начальник Коула з'являється на порозі нашого героя, йому доводиться стати тимчасовим керівником поліцейського департаменту та напряму працювати з Альфою.

Взагалі серію можна розділити на три частини. У перших чотирьох номерах сценаристи, Пітер Томасі та Кіт Чампаґне, знайомлять нас з персонажами. Ми дізнаємося про життя Коула, що його пов'язує з Альфа Один, бачимо його перші кроки в ролі начальника й зародження його робочих та дружніх стосунків з супергероєм. І це моя улюблена частина коміксу, мене дуже порадувало, що автори вирішили приділити цьому стільки номерів, а не одразу гнати вибудовувати розслідування та таємницю навколо Альфи. Певні натяки на те, що щось не так звісно є, але їх спокійно можна списати на випадковості. Взагалі мені ці номери настільки сподобалися, що я б з радістю читав комікс тільки про те як ці двоє співпрацюють разом.

Друга частина відбувається в номерах з 5 по 8 у ній Коул розуміє, що щось не так і починає своє розслідування. З мінусів, мабуть, виділю, що перехід до недовіри вийшов дещо різким, але в усьому іншому серія все ще непогано тримається й починає нарощувати напругу.

У номерах з 9-12 у нас уже все переходить до прямої конфронтації. І на мою думку це найслабша частина коміксу. Тут ми й дізнаємося про справжнє походження Альфа Один та його плани, а також отримуємо декілька нелогічних рішень з його боку. З того, що мені сподобалося можу назвати сцену коли Коул приходить до свого помічника і як вона паралелить сцену з початку.

Щодо малюнку то тут все досить непогано. Перші чотири номери малював Пітер Снеджбджерґ після чого його замінив Кріс Семні. Обидва художники досить добре впоралися зі своєю роботою, плюс у них стилі досить подібні тому зміна вийшла досить органічною.

Загалом "The Mighty" вийшов хорошою й на початку дуже приємною серією. Плюс враховуючи кінцівку то я навіть був би не проти побачити який небудь сиквел. Раджу прочитати.