Певний час тому я викладав тут збір на рушницю-антидрон для 2 батальйону 110 окремої механізованої бригади.

Необхідна сума складала аж 450 тисяч гривень, і навіть репости від знайомих людей з великою аудиторією (тут маються на увазі й інші телеграм-канали, й посилання у сторіс, - всім цим людям величезне дякую) не допомогли зібрати її і близько. Не знаю, чи я переоцінив себе, але позитивних емоцій такий розвиток подій точно не подарував.

Логічною справою було використати раціонально ті кошти, які є. 15 тисяч гривень із зібраних 60 були відправлені моїм другом, який сам із Дніпра і з яким ми проводимо цей збір, на допомогу постраждалим від ракетного удару росіян по житловому будинку у його рідному місті. Всі скріни переводів є і будуть викладені у загальному звіті.

Зараз же потрібно виконати дуже важливу мету. Нашим Воїнам з того ж 2 батальйону 110 бригади, які захищають Україну на донецькому напрямку, потрібен дрон. Для нього не вистачає приблизно 25 тисяч гривень до необхідних 70К. Цю суму ми точно зможемо подужати. І було би дуже добре, якби справа вирішилася якомога швидко.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/2z3V1JJkKc

Картка (Монобанк): 5375411200918832

Всім наперед велике дякую 💪

Рухаємося далі з історіями колег про те, як вони стали коментаторами. І ще більше розширюємо наші горизонти. Сьогодні у нас людина, яку, впевнений, знають всі фанати баскетболу – Олександр Прошута. Дякую йому за таку розгорнуту і насичену розповідь

🔹🔸🔹

Коментатором я мріяв стати з дитинства, особливо після того, як остаточно зрозумів, що професійного спортсмена з мене не вийде. Але через певні вроджені дефекти мови це було доволі важко уявити.

Утім, я все ж почав займатися спортивною журналістикою (ще в школі) та трошки наблизився до цього світу.

Перший коментаторський досвід в мене відбувся в 2011-му році: я вже декілька років працював в профільних всеукраїнських інтернет-медіа, тому в рідному Запоріжжі мене достатньо добре знали. Саме тоді в баскетбольній Суперлізі зробили обов’язковими відео-трансляції матчів з коментаторами. Власне, в Запоріжжі завжди транслювали баскетбол з коментарем, але тоді всі хлопці вже перебралися до Києва — вже давно протореними шляхами інших наших земляків.

Виникла проблема пошуку коментатора і незмінний медіа-директор клубу Роман Валерійович Поляченко чомусь звернув увагу на мене. Так, мене знали як газетного журналіста, але коментування — це все ж інше. Потім Роман Валерійович зізнавався, що вирішальним у питанні залучення мене до трансляцій стала робота, яку я зі своїми друзями знімав для курсу телевізійної журналістики підчас навчання на 3-му курсі журфаку Запорізького національного університету.

Тоді нам треба було власними силами зняти авторську програму чи сюжет, змонтувати та представити її — і ми, ще 2010-го року, фактично зняли аналог нинішнього ТаТоТаке чи іншого подібного проекту. Тобто, сиділи втрьох на кухні та розмовляли про футбол, перебиваючи це невеличкими вставками з хайлайтів, фото або скріншотів. Я не знаю, чи зберіг YouTube запис цієї програми (там точно були страйки від правовласників хайлайтів), але якимось чином це дійшло до Романа Валерійовича — і побачене переконало його, що розмовляти в ефірі я зможу настільки ж впевнено, як і писати.

Так мене й запросили стати клубним коментатором запорізького Ферро-ЗНТУ в сезоні баскетбольної Суперліги 2011/12. Я відкоментував десь два десятки домашніх матчів команди — це був один з найкращих сезонів в історії Ферро, з дуже яскравою командою, що перетворювала кожний матч на шоу.

Звісно ж, в певні моменти дефекти мови давали про себе знати — мене просто вбивали в коментарях на профільних ресурсах (в першу чергу, на Basket.com.ua). Утім, через те, що я вже був достатньо відомим онлайн-автором, якийсь імунітет на критику сформувався. І старші колеги дуже сильно підтримували, за що їм велике дякую.

Сезон вийшов справді пам’ятним, завершився бронзовими медалями в серії з київським Будівельником, але після того сезону настала вже моя черга їхати до столиці — навчання в університеті закінчилося, хотілося спробувати чогось іншого та масштабнішого.

Так в моїй коментаторський кар’єрі виникла доволі довга пауза — на 2-3 роки. Я продовжував займатися баскетбольною журналістикою, був головним редактором сайту Планета Баскетбол, а от повернутися в ефір не щастило. Та все ж це трапилося.

Якось в Києві знову виник дефіцит баскетбольних коментаторів і мене почали запрошувати до роботи на матчах Суперліги. Спочатку це було київське Динамо, потім — інші клуби. Утім, це теж тривало недовго: як тільки до ладу повернулися справжні майстри цеху (в першу чергу, Григорій Палій), я повернувся до статусу глядача.

І лише 2,5 роки тому, коли медіа-сервіс Megogo придбав права на трансляції матчів НБА, а Артем Панченко запросив мене до трансляційної команди з українського боку, я, можна сказати, став коментатором вже повноцінно. Це стало моєю основною роботою, бо інші проекти, пов’язані з онлайн-журналістикою, або стали на паузу, або завершилися.

Власне, з тих пір я можу повноцінно називати себе коментатором — після майже двох сезонів на Megogo, восени минулого року мене запросили на Setanta Sports.

Утім, головне завдання не змінилося — коментувати цю бісову гру помаранчевим м’ячиком. Гру, яка іноді дуже виснажує та забирає багато сил і нервів. Але гру, яка відкриває незліченну кількість дверей, стабільно приносить велику радість та задоволення усім причетним до неї. За це ми її і любимо. Як, власне, і професію, до якої вона мене вивела.

#як_я_став_коментатором

Сікан, Минай...

Виявляється, традиція бити рускіх зародилася вже давно

Готуюся до Дніпра-1 і передивлявся інтерв'ю Едуарда Сарапія, яке вийшло ще в березні 2019 року

А описані ним події, підозрюю, ще більш давні 🙃

За історіями гравців ПСЖ, Барселони, Реала та інших дуже легко не помічати того, що і серед українських футболістів є ті, про яких можна зняти кіно. Хоча б короткометражне

Перед матчем АЕК Ларнака – Дніпро-1, який коментуватимемо з Романом Бебехом, написав про Едуарда Сарапія

«Відмовив Динамо – вони прийшли за ним вдруге. Ледь не закінчив кар’єру в 16 років, – але повернувся і через аматорів пробився в УПЛ. Дебютував в єврокубках поразкою і червоною карткою, – а в першому матчі Прем’єр ліги розгромив Динамо і забив сам

Зараз, в 23 роки, він основний футболіст Дніпра-1, найкращий захисник першої половини сезону УПЛ за даними WyScout, гравець, якого викликають у збірну. Та шлях до цього, як ви вже зрозуміли, був тернистим».

Повний текст.

Сьогодні поділюся з вами короткою історією. У Влада Шалоти, судячи з його слів, все склалося так, як і планувалося. То нехай так буде і надалі

🔹🔸🔹

Якось в 9 класі я зрозумів, що футболістом бути мені не судилося. Але з футболом життя пов’язати дуже хотілося. Були пропозиції піти тренувати. Але я вирішив вступати на журналістику, щоб якось пробитися на телебачення саме коментувати футбол. Так і вийшло.

В університеті знали, що люблю футбол. Відправили на практику в «Оболонь-Бровар». От звідти все і почалося. Познайомився з теперішнім колегою Вадимом Шевякіним. Він запросив на телебачення. Там дали шанс. І далі вже на постійній основі почав коментувати. Усе вийшло, як і було заплановано

#як_я_став_коментатором

Готуюся до матчу. І зараз читаю інтерв'ю головного тренера АЕКа Ларнаки іспанця Хосе Луїса Ольтри

Він 20 років тренував виключно на батьківщині, а тут наважився спробувати щось нове. Каже, що зовсім не знав англійської, а зараз вже може давати нею прес-конференції. В 53 роки опанувати нову мову – це викликає повагу

Але все ж мене зачепило не це. Коли в нього запитали, що здивувало його в чемпіонаті Кіпру найбільше, то він заговорив про жовті картки:

«Тут дискваліфікація йде за кожну третю жовту. Але коли у гравця вісім жовтих – за кожну другу. Коли десять – за кожну наступну. Єдине, тут у тренера є вибір застосовувати дискваліфікацію в наступному матчі чи через один. Це стратегічний момент, якого не зустрінеш в Іспанії».

Дійсно, незвично. Переважно це кожен п'ятий чи кожен четвертий матч. Думав, що французи нестандартні зі своїми трьома жовтими в проміжку 10 матчів. Ні, кіпріоти їх перебили 😅

Чемпіонат України гірший за чемпіонат Кіпру. Серйозна заявка

Є така організація як Міжнародна федерація футбольної історії і статистики (IFFHS). Підозрюю, ви про неї чули

І вони щороку видають рейтинг найкращих національних чемпіонатів

В 2022 році помістили Україну на 73 місце, тоді як Кіпр – на 38. То, виходить, не варто дивуватися тому, що АЕК Ларнака пройшов Дніпро-1 і вибив Динамо?

Все ж, напевно, треба зважати на те, яким був наш чемпіонат в рік війни. А от якщо простежити рейтинг за останні роки, то ситуація трохи покращується:

2022
38 - Кіпр
73 - Україна

2021
27 – Україна
32 - Кіпр

2020
21 – Україна
28 – Кіпр

Але, що найцікавіше, вже другий рік підряд IFFHS визнає найкращою лігою світу чемпіонат Бразилії. Тому я якось не впевнений, що їм можна довіряти

Тут кіпріоти (24sports.com.cy) писали про останній матч Дніпра-1 на зборах (5:1 з латвійською Аудою). Як думаєте, може їм треба щось сказати?

Але, що цікаво, UEFA в інформації по матчу для медіа уточнив: «Клуб не має жодного історичного зв'язку зі зниклим Дніпром Дніпропетровськ, фіналістом Ліги Європи 2014/15». Є люди, які аплодують стоячи за ці слова

Якась у мене підвищена активність зранку. Що поробиш, надто багато цікавого знайшов перед матчем. Зараз дам трохи паузу, обіцяю

А поки ловіть Артема Громова. Завжди думав, що він Арте́м, але ні – А́ртем. Підозрюю, це як доказ того, що на вимову футболістів не завжди варто рівнятися 🤷

І, думаю, це офіційний початок рубрики #хто_я Кілька схожих відео вже було. Настав час їх об'єднати

P.S. вчора, до речі, прочитав, що Пі́длепенець, а не Підлепене́ць. Хоча його на ЛК все одно не заявляли

АЕК Ларнака в цьому сезоні провів вже чотири матчі з українськими клубами – 2 з Дніпро-1 в кваліфікації ЛЄ і 2 з Динамо в групі ЛЄ

Команда Хосе Луїса Ольтри забивала в кожній з цих зустрічей, загалом 9 м’ячів. До того ж, і хлопці Кучера, і хлопці Луческу пропускали від віце чемпіонів Кіпру по 3 в одній грі

Тугу навіваю, так?

Це я до того, що до 6 з цих 9 м’ячів доклалися хлопці, які сьогодні не зіграють. Адам Гюрчу (який поклав киянам зі штрафного) і Омрі Альтман (який поклав киянам ножицями) травмовані. Більше того, вони не мають відноситися й до матча-відповіді

У Гюрчу був гол і асист в першому матчі з Дніпром-1 (2:1), а потім переможний гол в першій грі з Динамо (1:0). У Альтмана – той дурнуватий другий гол в розгромі Дніпра-1 (3:0), а також дубль у вирішальному матчі з Динамо (3:3)

Їх відсутність звучить, як проблема для лідерів чемпіонату Кіпру. Чи вдасться її вирішити? Подивимося. Трохи пізніше напишу про дядька, який виділяється серед новачків команди

Заздалегідь приїхав на студію, щоб показати вам її зсередини. Краса 😍😍😍

А ще коментаторська оновилася на WePlay ❤️

Обіцяв написати про одного з новачків АЕКа Ларнаки. Дядько, який дійсно заслуговує на увагу

Неманья Ніколич. На перший погляд, 35-річний збитий льотчик, який половину сезону провів в другому дивізіоні Туреччини і там більше сидів, ніж грав, ще й нічого не забив

Але, з ним не настільки все просто

До цієї невдачі в Туреччині в угорця було 15 поспіль сезонів з, як мінімум, 10+ голами. Впродовж своєї кар'єри він п'ять разів ставав найкращим бомбардиром чемпіонату. Тричі в Угорщині, одного разу в Польщі, а також в своєму дебютному сезоні в Чикаго. Тоді він з 24 голами зокрема обійшов Давіда Вілью та Себастьяна Джовінко

Коли у нього питають які його улюблені голи, то він відповідає – ті, де треба просто підставити ногу. Просто це означає, що він перехитрив захисників, зайняв якісну позицію і відкритий для передачі

В АЕКу Ніколич встигнув провести лише два матчі – в дебютному забив. Гол з категорії його улюблених 🙃

Розумію, що тренери команд – це не приклад для коментаторів

Але ось як іспанець Ольтра англійською називав прізвища українських футболістів 🫠

Ні Піхальоно́к, ні Дубрик вчора не забили. Це був важкий матч. І цікаво дізнатися чи зможе Дніпро-1 додати. Те, що глобально вони здатні грати краще – очевидно. А от з приводу наступного тижня є питання

І пропускати відразу після того, як мав свій найкращий момент у матчі – це, як мінімум, неприємно

По Шахтарю – молодці. З приводу Ренна були питання, зважаючи на їхню форму в чемпіонаті. І, як тільки французи виставили свій стартовий склад, стало зрозуміло, що цим можна скористатися

Зрештою, гірники забили після двох грубих помилок суперника. І це чудово, що ними вдалося скористатися. 2:0 – це був би казковий варіант. 2:1 – все одно чудово.

А ще ви просили кинути холодильник і з WePlay. Тут своя народна творчість 😍

Ділюся черговою історією колеги. Тепер це розповідь Роберто Моралеса. Його прекрасно знає кожен український глядач футболу

🔹🔸🔹

Ставати коментатором не збирався, можливо десь в підсвідомих мріях таке й могло бути, але конкретної мети точно не мав.

Вперше прокоментував у 19 років на обласному телебаченні. Це був чистий експромт взяти студента, який ніяким боком не дотичний до ТБ, тим паче спортивної журналістики. Але Михайло Ревенко, який інколи грав у футбол з моїм батьком, на це наважився.

Це була «крадена» трансляція товариського матчу Бельгії та Франції. Я коментував у запису. Це був 1996-й рік, про інтернет у Запоріжжі ще й не мріяли. Якщо б вийшло погано, той матч просто б не показали. Але його все ж дали в ефір.

Наступного разу я прокоментував вже наприкінці 1998-го. Завершив університет і шукав роботу, мені обіцяли взяти в одну фірму офіс-менеджером, тоді це вважалося крутим варіантом з норм зарплатнею. Та треба було почекати кілька місяців – і я пішов у спортивну редакцію обласного телебачення. Просто аби було чим зайнятися і заробити якусь копійчину. Працювати там не збирався, бо знав, що це робота саме за люті копійки. Але затягнуло і залишився у цій справі донині.

#як_я_став_коментатором

Вчора намагався розібратися що там відбувається з Барселоною, що це за справа з грішми віце президенту Технічного комітету арбітрів

Заплутана історія

Читайте текст і, якщо є що додати чи поправити – пишіть в коментарі 🙃