Який у мене план на ці вихідні

Субота, 11 лютого
21:00 Реал – Аль-Хіляль. Фінал Клубного ЧС

Неділя, 12 лютого
16:00 Болонья – Монца

Лунін йде за трофеєм. А на наступний день матч двох цікавих команд в Італії. Мене все влаштовує. Буде цікаво подивитися і прокоментувати

Якщо вірити Transfermarkt, у Лечче третій найгірший склад у Серії А. Але вони на 9 очок випереджають зону вильоту, хоча з кампанії 2010/11 не втримувалися у еліті

Минулого сезону одним з найкращих гравців команди був бразилець Габріель Стрефецца. В Серії В він забив 14 м’ячів і здійснив 6 асистів

Зараз у нього 7 голів (з 21 команди загалом) за 19 матчів у еліті. А свого часу за весь сезон зі СПАЛом був лише один

В якості прев’ю до зустрічі з Ромою в наступному турі італійці вирішили розпитати про історію його успіху під керівництво Марко Бароні

«Коли я вперше приїхав до Італії, то їздив на перегляд в Лаціо та Палермо. І мене не взяли в «Лаціо», тому що тренер сказав, що я занадто низький і принесу їм користі.
Мій зріст насправді став моєю сильною стороною. Я знаю, що низький, але при цьому також дуже сильний.
Я здатний грати в півзахисті та між лініями. Швидкий на різких поворотах, що добре мені дається з дитинства, і створюю суперникам проблеми своїм дриблінгом. Те, що я маленький, дає мені перевагу в боротьбі з суперниками. І я ніколи не дозволяю комусь обійти мене через те, що я маленького зросту. Це моя сила.
…
Бароні змусив нас грати безстрашно. Ми справді недосвідчена в Серії А команда, мало хто з нас грав на цьому рівні раніше. Тренер заспокоїв нас, щоб ми могли грати без тиску. Більш за все він просить, щоб ми тримали голову холодною та розважалися.
Він каже нам: «Хлопці, коли ви виходите на поле, отримуйте задоволення, грайте з усмішкою на обличчі, намагайтеся протистояти суперникам і не виявляйте страху втратити м’яч або ризикувати».

Поки такий підхід дає результат, але далі календар, якому не позаздриш: Рома, Аталанта, Сассуоло, Інтер, Торіно, Фіорентина. Цікаво, скільки очок вдасться набрати в цей період

Почав готуватися до матчу Реала проти Аль-Хіляля. Завжди цікаво відкривати для себе нові команди, тим паче такі екзотичні

Блакитні хвилі, одне з їхніх прізвиськ, ставали чемпіонами Саудівської Аравії в чотирьох з останніх п’яти сезонів. В минулій кампанії вони програли фінал внутрішнього Кубка, але вже вдруге за попередні три роки виграли азіатську Лігу чемпіонів. Аль-Хіляль рекордсмени турніру – брали його чотири рази загалом

Їх найбільш зірковий футболіст – вихованець клубу Салем Аль-Досарі. Дійсно зірковий – має 1,8 мільйона підписників в Insta

Серед трьох гравців, що провели найбільшу кількість матчів за Аль-Хіляль на клубний ЧС приїхав лише він. Капітан та лівий захисник через травми турнір пропускають

Хто такий цей Аль-Досарі? Саме він забив Аргентині другий м’яч під перемогу 2:1. Також він в 2018 забив Єгипту на 90+5 хвилині, щоб Саудівська Аравія здобула свою першу з 1994 року перемогу на ЧС

Проти Фламенго у півфіналі лівий вінгер оформив дубль (два пенальті) і виконав асист. 3:2 – і перший в історії клубу вихід до фіналу клубного ЧС

Цікаво, що майже всю свою кар’єру Аль-Досарі провів в Аль-Хілялі. Крім 6 місяців. Тоді після домовленості про співпрацю між федерацією Саудівської Аравії та Ла Лігою футболіст у 2018-му поїхав в оренду до Вільярреала

На жаль, як підсумок, лише один матч – 33 хвилини в останньому турі. Єдине, за іронією долі, це був матч проти Реала Зінедіна Зідана. Гра проти Роналду, Бейла, Кроса, Модрича та компанії

Зараз буде змога зустрітися з ними в трішки іншому статусі. Не дебютанта, до якого немає довіри, а капітана клубу-переможця

Продовжую ділитися історіями своїх колег. І наступний той, хто, фактично, запустив мою дорогу в коментаторстві, переконав дати мені шанс е ефірі – Олександр Сукманський

🔹🔸🔹

Захопився футболом, а потім і загалом спортивними трансляціями в дитинстві. Десь з 11 років свідомо дивився весь спорт, футбол, який здебільшого показували.

Коли постало питання ким стати, то завжди думав, що хочу бути спортивним коментатором. А коли навесні 11 класу це питання вже постало серйозно, тому що потрібно було кудись документи подавати, сказав батькам, що хочу стати спортивним коментатором. Подумали куди і вирішили, що треба стати журналістом. Поїхали на день відкритих дверей в інститут журналістики в КНУ Шевченка, зрозумів, що буду вступати туди. Подавав документи тільки туди і здавав іспити тільки в цей ВНЗ. Вступив.

На першому курсі були намагання потрапити з публікаціями в газету «Український футбол». Не вдалося нам. До речі, з Володимиром Звєровим. Сказали, що ще потрібно попрацювати над собою.

Ми працювали. І після першого курсу я пішов на практику до Олексія Маргієва на Новий канал в редакцію Спортивного репортера. Там працював на новинах журналістом і редактором. Далі відкрився великий, перший в Україні спортивний канал Мегаспорт – мене туди запросили.

І, оскільки я багато їздив і працював з хокеєм, київським Соколом, коли Мегаспорт показував хокейний турнір Олімпіади 2006 року, мені сказали: «Ти ж хокеєм цікавишся? Давай сідай».

Я цікавився хокеєм ще з раннього дитинства, тому що провів його в Челябінській області, де хокей показували на ТБ постійно. Сів коментувати Олімпіаду, почав активно працювати, здобувати практику.

Так пішов в хокей. Дитяче захоплення хокеєм перемогло футбольне. Але й футбол був в коментарі: збірна України на Інтері, на Інтер Плюс – чемпіонат України, на Мегаспорті – так само чемпіонат України, на ТЕТі – єврокубкові матчі навіть були.

А потім вже, з відкриттям телеканалу Хокей, який перетворився в XSPORT, крім, власне, профільного мого виду спорту, хокею, став мультиспортивним коментатором, якщо можна так сказати. Хоча вважаю, що кожний коментатор має декілька видів спорту своїх, а інші, звичайно, потрібно, щоб коментували інші люди. Тому що ти не можеш чудово розумітися на всьому. Хоча в нас є ті, хто стверджують, що можуть. Я не готовий в це повірити, в те, що настільки глибоко вони цікавляться всім і можуть авторитетно це передати глядачам.

Для того, щоб стати коментатором потрібно все ж пройти шлях журналіста. Або писати, або репортером бути, робити сюжети, набратися досвіду. Коментаторство, як я вважаю, одна з вершин професії, разом зі званням редактора, випускового чи головного. До цієї вершини потрібно дорости. Потрібно мати постійну велику практику. Тоді це, справді, може бути тією справою, за яку не соромно.

#як_я_став_коментатором

В нас достатньо часто коментаторів критикують за неправильну вимову прізвищ футболістів. Я за те, щоб називати правильно, але приймаю погрішності. Це, все ж, тонка крига, багато підводних каменів

Тим паче, колеги за кордном дозволяють собі якось не дуже переживати з цього приводу. Переконали Пулішича, що він насправді Пулісік, а тепер і до Себальоса дісталися 🙃

#хто_я

Ви ж не забули, що сьогодні о 21:00 Реал – Аль-Хіляль. Фінал клубного чемпіонату світу 🔥

Я не згадаю, коли востаннє так багато читав, як перед цією грою. Хотілося ж якомога краще зрозуміти контекст, в якому перебувають сауди, найкраща команда Азії в XXI столітті

А окрім цього, написав прев'ю до гри, з акцентом на Андрія Луніна. Сьогоднішнього іменинника

Ось, до речі, що після півфіналу про нього писали в Іспанії:

🔹AS: Він на місці, завжди коли потрібен. І Лунін діє так щоразу, коли є можливість. Ель-Шахат, найнебезпечніший гравець Аль-Ахлі, пробив отруйним ударом під ближню стійку, але Андрій потягнувся і взяв його. Це могло б бути 0:1. Без цього сейву сценарій матчу міг би розвернутися в інший бік. Він не вгадав пенальті, але знову виручив мадридців чудовою реакцією після кутового. Вирішальний

🔸Mundo Deportivo: Солідний. Він завжди був уважним до всього, що відбувалося в його зоні, і запобіг голу від Аль-Ахлі

🔹Marca: Він у справжньому стилі Куртуа прийшов на допомогу тоді, коли він був потрібен. Він тримав все під контролем та зробив кілька гарних сейвів. Йому довелося наполегливо попрацювати над потужним ударом від Ель-Шахата (0-0) і ударом головою від Тахера (1-2). Він пропустив з пенальті.

Подивимося, що писатимуть після сьогоднішнього матчу. Хочеться, щоб не гірше 🙃

Автора наступного тексту, підозрюю, навіть не потрібно особливо представляти. Я почав працювати на MEGOGO саме завдяки довірі від Вадима Скічка. І ось, як він торував собі шлях в професії

🔹🔸🔹

Коментувати хотів, певно, ще зі шкільних років. Думаю, таке було у кожного, коли слухаєш репортаж і замислюєшся над тим, що теж хотів би так просторікувати про футбол. Чи навіть не так, а краще!

Тому коли ми з хлопцями збиралися в когось вдома грати на компі чи приставці, то я не лише брав участь у змаганні, але й коментував матчі в яких не брав участі. Виходило ніби непогано.

Інтерес до професії та бажання вдосконалення володіння словом та інформацією привели мене до Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Чули такий вислів: кожен коментатор – журналіст, але не кожен журналіст – коментатор? Цілком згоден із цим твердженням і хочу принагідно подякувати ІЖ за закладення основ журналістської роботи, постійне звернення до першоджерел, перевірку інформації, плекання культури слова.

Але одразу коментувати не судилося. У ВНЗ на той момент не було такої специфіки та й ринок тоді був значно вужчий, ніж зараз. Природно, кажу про спортивну складову. Мені дуже пощастило потрапити на практику на молодий проєкт Профутбол і саме звідти почалася моя, так би мовити, професійна кар'єра. Спершу навіть не йшлося про коментування, проте, мені й журналістська робота була до душі.

Поступово на каналі ухвалили єдиноправильне рішення довіряти молоді, тим паче вона на те цілком заслуговувала. Відтак, до роботи у Профутболі додалося коментування матчів УПЛ і навіть єврокубків.

Щасливий квиток? Вважаю, що так. Але ним ще треба вміти скористатися. Чи вдалося - вирішувати вам, але одне можу стверджувати впевнено: сумлінна праця завжди дасть результат.

#як_я_став_коментатором

Нещодавно в мене питали який найбільш результативний матч я коментував. Тоді відбував 6:1 Наполі – Аякс. Принаймні, не згадав більшої кількості голів

Сьогодні можу відповісти Реал – Аль-Хіляль. 5:3

Але це той випадок, коли матч заради історій, досягнень, краси. Тут можна було просто розслабитися і отримувати задоволення. Коментатору, глядачам, навіть футболістам

Всі розуміли як все завершиться. Реал точно мав перемогти. Вони набагато сильніші. Але через зайву розслабленість Андрій Лунін пропустив аж 3 м'ячі

Вітаю фанатів мадридців з ювілейним, 100-м трофеєм, дона Карло з черговою перемогою, Феде Вальверде і Вінісіуса зі срібним та золотим м'ячами турніру і всю команду з тим, що вони підкорили Іспанію, Європу та світ

А також дякую вам за перегляд. А якщо ви не дивилися, то ось тримайте огляд

Наступна історія від колеги про його шлях у професії. Зізнаюся чесно, Ігор Бойко один з моїх найбільш улюблених коментаторів. І ось, що він розповів

🔹🔸🔹

Авжеж я хотів грати в футбол. Хотів, щоб розповідали про мене, а не розповідати самому. Утім, як це часто буває в таких випадках, мені майбутню кар'єру зламав нещасний випадок: я не був досить умілим в футболі, аби грати в нього професійно.

Планом Б було стати коментатором. Я був тим дивним чуваком, котрий йшов зі школи додому та в голові програвав сценарії матчу та свої слова в ньому. З дитинства не з дитинства, але в юні роки точно це було щось на кшталт запасної мрії.

Коли потрапив до реального життя, то дуже швидко її загубив. Від самого відкриття та до 2015-го року працював на Football.ua. Мені подобалося писати більше, ніж говорити. Тому надовго забув про те, що є така професія коментатора. Хіба що розповідав, які вони всі погані. Всі ж так роблять, чи не так?

Коментування з'явилося несподівано, коли давній колега та друг Олексій Іванов запропонував спробувати на Setanta. Тоді ще Setanta Ukraine була лише в планах, тому доводилося коментувати російською. Ганьба, звичайно, ще та, але планом було отримати досвід та не боятися мікрофону до відкриття України.

Навряд чи це звичний спосіб потрапити в коментаторське крісло, але у нас звичного й немає, насправді. У нас немає школи, немає редакторів, немає тих, хто навчає та виправляє помилки (за зобов'язанням, а не тому що він такий вже перфекціоніст). Доводиться все робити самому.

Але мій не вважаю найгіршим, зважаючи на те, що багато років вправлявся в роботі зі словом, а вже потім опинився там.

#як_я_став_коментатором

Болонья – Монца 0:1. Берлусконі йде самі знаєте куди, але за Палладіно я радий. А також за божевільну конкуренцію в боротьбі за сьоме місце і можливу Лігу конференцій

🔹30 очок – Торіно, Удінезе
🔸29 очок – Болонья, Монца
🔹27 очок – Емполі
🔸26 очок і матч проти Фіорентини в запасі – Ювентус

Красива історія з лише третім голом в кар'єрі для Донаті, що раніше забивав за Лечче (Аталанті 2:7) в Серії А та за Баєр (зєніту 2:0) в Лізі чемпіонів

Соромно за вихід на поле Арнаутовича: 7 дотиків до м'яча за 25 хвилин, виграв 1 з 3 єдиноборств, 2 втрати, 2 порушення і жовта через яку пропустить наступний матч

А ще австрієць відібрав один м'яч у Рікардо Орсоліні. Капітана Болоньї сьогодні шкода. Найкращий в складі обидвох команд – 5 ударів. Але забити так і не вдалося

Продовжуємо знайомитися з історіями становлення наших коментаторів. Тепер слово отримує Вадим Шевякін, з яким в парі я коментував поки свій найстатусніший матч в житті – півфінал чемпіонату світу

🔹🔸🔹

Можна сказати, що коментувати я мріяв з дитинства, бо з малих літ влаштовував такі ігри: ставив у кімнаті ворота і ганяв дошками тенісний м’яч – сам грав, сам озвучував. Типу: «Роналдо з м’ячем, небезпечний момент!» – і усе таке подібне. Батько називав мене малим Ланевським (це легендарний харківський коментатор), а Металіст був найтитулованішою командою моїх ігор

Та все ж більше я мріяв стати футболістом, і усі шкільні роки тренувався та грав в різних дюшках, або, як зараз прийнято говорити, академіях. Грав так собі, тож в 11 класі, як і всі, обирав, у який виш вступати. Пішов на телерепортера до харківської академії культури, і так підштовхнув себе до цього шляху.

Першу журналістську роботу отримав, бо зламав ключицю і не міг, як інші студенти, знайти якусь фізичну працю на літо. Влітку 2010-го пішов в обласні новини, де вже був ведучим мій одногрупник, і нині також спортивний журналіст та коментатор Павло Посохов. І мене теж взяли.

Рік працював кореспондентом у губернаторських новинах (а ним тоді був Добкін), і далі попросився у видання МедіаПорт до Зураба Аласанії. Там була сильна, але геть не спортивна команда, а на носі були Євро-2012, Олімпіада, та і Металіст завжди перебував у центрі уваги міста.

Роки три я писав і фотографував, а на початку 2014-го Зураб Григорович покликав мене до Києва, де я підсилив спортивну редакцію Суспільного. Як тільки дізнався, що можу отримати шанс коментувати матчі Чемпіонату Світу-2014 – перейшов на українську і більше ніколи не повертався до мовного питання, а ви самі розумієте як це буває непросто для харків'ян. Можливість саме коментувати дуже сильно мотивувала: я почав тренуватися на якихось старих матчах у домашніх умовах, виключив із вжитку будь-який російськомовний контент (чим менше його - тим менше русизмів) і усюди робив вигляд серйозного футбольного знавця

Я брався за все, що пропонували коментувати, проте пропозицій, м’яко кажучи, не було надто багато. Весь цей час знімав спортивні новини на Суспільному, що дуже допомогло познайомитися з колегами і рухатися у вірному напрямку. І, в принципі, це цікаво: кудись поїхати і щось побачити, написати сюжет або включитися в ефір новин.

Допомогли і етери зі стадіону на матчах Оболоні, де я чотири роки коментував практично усі ігри, ефіри на Суспільному, котрих ставало дедалі більше, деякі ситуативні роботи. Кілька місяців я навіть коментував любительський турнір, в якому сам і грав.

На Мегого попросився сам, вже маючи непоганий досвід за плечима. Мені пощастило потрапити сюди у 2019-му, також пощастило попрацювати у Шахтарі, де теж було багато ефірів, зйомок та цікавих знайомств.

Висновок буде один: без журналістського фундаменту я геть не уявляю себе коментатором. Бо це передусім «ведення ефіру», ніж «глибокі пізнання у спорті». І саме відчуття, що ти в етері, з першого разу викликає якийсь наркотичний ефект, коли хочеться ще і ще. Але і просто журналістика, без коментаторства, буває напрочуд крутою.

#як_я_став_коментатором

В цьому турі Вікаріо знову запалив. Шкода тільки, що пенальті, через забігання захисників, довелося перевиконати – з другої спроби Верде забив

Коментує Галина Вінніченко 🎙

Отримав призначення на наступний матч

Четвер, 16 лютого
22:00 АЕК Ларнака – Дніпро-1

Стиковий матч Ліги конференцій. Команда Кучера має спробувати помститися за поразку в кваліфікації ЛЄ, а також за Динамо. Та й взагалі, довести що українські команди можуть обіграти хлопців з Кіпру

А ще крута новина від MEGOGO

В той самий четвер Шахтар зіграє проти Ренна. І вперше в Україні матч буде коментуватися жестовою мовою

Як на мене, правильний крок ❤️

Завтра повертається Ліга чемпіонів. І це свято. Тим паче з вивіскою ПСЖ – Баварія

Написав про цей матч на XSPORT. Якщо цікаво – переходьте за посиланням

Ось короткий відрізок:

Здавалося, що парижани змінилися. Вони звільнили Леонардо, запросили тренером Крістофа Галтьє, а футбольним радником – Луїша Кампуша, спортивного директора чемпіонських Монако та Лілля.

Також влітку ПСЖ почистив склад, запросив гравців, а не просто імена під маркетинговий проєкт за великі гроші.

В результаті, ледь не ідеальна перша половина сезону.

Жодної поразки у всіх турнірах. Сім очок переваги в таблиці Ліги 1. Статистика голів після 16 турів – 45:10. І чудова гра.

Щоправда, разом з цим друге місце в групі Ліги чемпіонів. Дві нічиї з Бенфікою, з котрою вони набрали однаково очок, забили і пропустили однаково м’ячів, але мали менше голів на виїзді.

Тому Бенфіка в 1/8 зустрічається з Брюгге, що аж четвертий в Бельгії. А ПСЖ – з Баварією.

Ось тільки той ПСЖ навряд так вже й сильно боявся мюнхенців. А цей, що після чемпіонату світу, цілком може повторити долю Барселони 2:8.

Даня з Конструктора, який ми заслужили запросив поговорити про футбол і професію

Дякую за запрошення. І, може вам буде цікаво послухати 🙃

🎙А ось і запис нашої розмови з Сергієм Лук'яненком (@comentatorska)!

Таймкоди:
00:00 - Всім привіт
00:50 - Як стати коментатором і як ним став Сергій
07:10 - Що повинен вміти коментатор
12:05 - Яка функція у коментатора
21:50 - Історія про матч «свиня» москва - «Лестер»
31:59 - Яким був перший матч Сергія в якості коментатора
36:00 - На яких стадіонах хотілось би вживу коментувати матч
38:33 - Проблеми українського футболу
42:18 - Проблеми українського спорту
46:02 - Найбільш пам'ятний матч для Сергія
50:44 - Які чемпіонати подобаються найбільше
54:50 - Команди, за якими варто слідкувати
59:18 - Трішки про європейських фанатів-довбойобів
01:02:27 - За кого вболіває наш картавий спікер, частина №1
01:03:15 - Трішки про берлінський «Уніон»
01:05:09 - За кого вболіває наш картавий спікер, частина №2
01:09:26 - Чи впливає наявність українського гравця в команді на вибір матчу, який покажуть транслятори в прямому ефірі
01:13:59 - Чи дають коментаторам на Megogo безкоштовну підписку?
01:17:34 - Про Віктора Коваленка
01:23:48 - Бажання українців бути найкращими
01:25:36 - Про польський футбол
01:29:48 - Проблема українських клубів
01:34:20 - Важкі та легкі аспекти роботи коментатора
01:39:10 - Підготовка до матчу
01:41:55 - Як коментатори правильно називають прізвища гравців, що віддали та отримали передачу
01:45:18 - Трішки про біль адміна
01:47:25 - Ще про підготовку до матчу
01:49:00 - Кінцівка

🎮 Приємного прослуховування!

@footballconstructor

Мої друзі з DreamBigger взялися за амбітний проєкт – Oleksandr Mashchenko Media Awards

Посилання на канал OMMA з роз'ясненням хто, що, коли і як

Всього 15 номінацій, широке коло журі. І я надзвичайно вдячний, що запросили в журі і мене

«Розпочинаємо розповідати про людей, які голосуватимуть в OMMA – наших членів журі!

Сьогодні - про Сергія Лук’яненка, одного з найбільш перспективних журналістів України, коментатора MEGOGO.

Cергію нині 25 років. Народився у Вінницькій області, в селі Деребчин, але як особистість формувався в Дніпропетровській області, в селі Зоря.

З дитинства хотів бути спортивним журналістом. Спочатку потрапив на практику в Профутбол, а звідти – на роботу на сайт XSPORT. Там почав і писати, і коментувати, і брати інтерв'ю. Після того опинився на MEGOGO.

Улюблені спорстмени Сергія – Ярослава Магучіх, Лео Мессі та Арман Дюплантіс. Улюблений спорт – футбол.

Професійні цілі/мрії Сергія – прокоментувати фінал Ліги чемпіонів та матчі збірної України з футболу».