Геморагічний шок

Мабуть, найбільш зрозумілий і найчастіше згадуваний вид шоку в тактичній медицині. Але все ж нагадаємо основні моменти.

Геморагічний шок — це форма гіповолемічного шоку, що виникає внаслідок масивної крововтрати,  як зовнішньої так і внутрішньої. Він призводить до недостатнього постачання кисню до тканин і органів, що швидко прогресує до поліорганної недостатності та смерті без своєчасної медичної допомоги.

Патофізіологія геморагічного шоку :
- Зниження внутрішньосудинного об’єму циркулюючої крові знижує венозне повернення до серця, ударний об’єм і, відповідно, серцевий викид. Недостатнє серцеве наповнення викликає зниження артеріального тиску та погіршення перфузії життєво важливих органів, таких як серце, мозок та нирки.
- Початкові компенсаторні механізми повністю відповідні як і при інших видах шоку.
- Прогресуюча стадія розвивається при крововтраті, що продовжується - коли компенсація стає недостатньою. Недостатність кисню, який нічим транспортувати, призводить до анаеробного (безкисневого) метаболізму та накопичення лактату, що спричиняє метаболічний ацидоз. Ішемія органів (особливо нирок, печінки та мозку) призводить до їх наростаючої дисфункції.

Клінічні ознаки геморагічного шоку:
- Тахікардія.
- Гіпотензія.
- Тахіпное: часте поверхневе дихання як відповідь на метаболічний ацидоз.
- Блідість та холодний піт: через периферичну вазоконстрикцію і зниження перфузії шкіри.
- Зниження свідомості: сплутаність, дезорієнтація або її втрата внаслідок гіпоперфузії мозку.
- Олігурія або анурія: зниження сечовиділення через недостатню перфузію нирок.

Лікування:
Кровотеча — це основна причина попереджуваної смертності на полі бою. Поєднання заходів із зупинки кровотечі у місці отримання поранення (згідно з рекомендаціями щодо надання допомоги пораненим в умовах бойових дій), швидкої евакуації та догоспітальних заходів з переливанням крові дозволяє рятувати життя.
РАННЄ використання продуктів крові (в ідеалі не пізніше 36 хвилин після поранення) забезпечують найнижчий рівень ранньої та пізньої смертності.

Керівництво з Реанімаційних заходів із контролем пошкоджень (DamageControlResuscitation, DCR) наводить чинники, що дозволяють передбачити потребу в масивних гемотрансфузіях, з найпростіших, які швидко можливо визначити це:
* систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт. ст.
* частота серцевих скорочень >100 уд./хв

А також додаткові фактори, що пов'язані з потребою в агресивній реанімації:
* Характер рани (травматична ампутація ноги над колінним суглобом, особливо за наявності поранення таза, множинна ампутація, явні клінічні ознаки проникаючого поранення грудної клітки або черевної порожнини, неконтрольована сильна кровотеча внаслідок значних травм м’яких тканин)
* Більше 2 позитивних ділянок за результатами сонографії FAST