"І знову спливає йому в голові думка, яку ми вже знаємо: людське життя буває лише раз, і ми ніколи не зможемо перевірити, добре чи недобре було наше рішення, тому що в будь-якій ситуації можемо вирішувати тільки раз. Ми не маємо другого, третього, четвертого життя, щоб можна було порівняти ті різні рішення". #МіланКундера
🔥3
Друзі,
Сьогодні стався Реляційний Клуб. Дискусія, що була наповнена питаннями та відгуками і новими наративами. В цей раз додавався музичний супровід на фоні презентації та слів.
Kenny Werner зазначив, що майстерність - це грати те що можеш, кожного разу, без роздумів.
Дякуємо, що в цей похмурий ранок доклали силі волі для зустрічі і сподіваємось це додасть можливостей грі в ваших психотерапевтичних просторах.
Запис розісланий учасникам, а презентацію можна знайти за посиланням. https://drive.google.com/file/d/1hwlsVssdwGXHwm054IjFcVcSVcdlXGK3/view?usp=sharing
До скорої зустрічі!
Сьогодні стався Реляційний Клуб. Дискусія, що була наповнена питаннями та відгуками і новими наративами. В цей раз додавався музичний супровід на фоні презентації та слів.
Kenny Werner зазначив, що майстерність - це грати те що можеш, кожного разу, без роздумів.
Дякуємо, що в цей похмурий ранок доклали силі волі для зустрічі і сподіваємось це додасть можливостей грі в ваших психотерапевтичних просторах.
Запис розісланий учасникам, а презентацію можна знайти за посиланням. https://drive.google.com/file/d/1hwlsVssdwGXHwm054IjFcVcSVcdlXGK3/view?usp=sharing
До скорої зустрічі!
❤1
4.pdf
266.8 KB
Колеги опублікували прекрасну статтю. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ДОСВІДУ РОБОТИ ВІДКРИТОЇ ПСИХОДИНАМІЧНОЇ ГРУПИ У ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНОМУ ДИСПАНСЕРІ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. Остап Барабаш, Владисла Кириченко
Мала в свій час можливість читати дну з редакцій і досі пам'ятаю свої фантазії про процес народження. Тож щиро рекомендую до прочитання. 😌
Мала в свій час можливість читати дну з редакцій і досі пам'ятаю свої фантазії про процес народження. Тож щиро рекомендую до прочитання. 😌
❤4💘2
Нарешті вийшов переклад статті, над яким працювали разом з Альоною Бартош. Тут вона підготувала чудовий амізбуш до прочитання. Людяно про складне…
❤2
Forwarded from На полях у психоаналітика
У цьому ж номері вийшов друком наш з Машею Паньковою переклад статті на тему потягу до дитячої порнографії. В ній Роберт Гроссмарк описує свою багаторічну роботу з чоловіком, який хотів перестати компульсивно дивитись такі ролики.
Тішусь, що ідея щось перекладати і її скромні реалізації, встигли принести плоди і користь, ще до того, як нас цілком проковтне ШІ 🙈
Щодо самої статті — тема, звісно, складна, і дуже суперечлива. Крістєва колись описала аб'єкцію — стан викинутості з норм, правил, і те, що викликає жах, огиду й загрожує розпадом ідентичності. Застосувавши це до певних груп людей, не дивно, чому вони вилітають за борт із суспільства та свідомості. Людину, яка дивиться такий пласт порно, суспільство автоматично зараховує до тих, хто вже не є суб'єктом. Навіть якщо ця людина нічого нікому не зробила. Навіть якщо самостійно звернулася по допомогу. Так ніби вхід у цю категорію є, а виходу вже немає. Відповідно, працювати з таким пацієнтом — це також не просто про те, щоб «витримувати контрперенесення», це рішення вірити, що перед тобою людина. І саме на цьому Гроссмарк робить вирішальний акцент. Він не дає універсальної відповіді, але його випадок дає привід подумати.
Посилання на статтю
#стаття #переклад
Тішусь, що ідея щось перекладати і її скромні реалізації, встигли принести плоди і користь, ще до того, як нас цілком проковтне ШІ 🙈
Щодо самої статті — тема, звісно, складна, і дуже суперечлива. Крістєва колись описала аб'єкцію — стан викинутості з норм, правил, і те, що викликає жах, огиду й загрожує розпадом ідентичності. Застосувавши це до певних груп людей, не дивно, чому вони вилітають за борт із суспільства та свідомості. Людину, яка дивиться такий пласт порно, суспільство автоматично зараховує до тих, хто вже не є суб'єктом. Навіть якщо ця людина нічого нікому не зробила. Навіть якщо самостійно звернулася по допомогу. Так ніби вхід у цю категорію є, а виходу вже немає. Відповідно, працювати з таким пацієнтом — це також не просто про те, щоб «витримувати контрперенесення», це рішення вірити, що перед тобою людина. І саме на цьому Гроссмарк робить вирішальний акцент. Він не дає універсальної відповіді, але його випадок дає привід подумати.
Посилання на статтю
#стаття #переклад
❤2
Завтра почнеться захопливий і неоднозначний для мене досвід. А ще й перший. Перша IARPP Conference 2026 - «Чи може ненависть тривати вічно? Повернення до клінічної чутливості у реляційному психоаналізі»
8 травня я матиму свою доповідь про досвід роботи в часи війни. Про вибір залишитися і займатися обраною професією. Її віднесли до групи, що обʼєднали під назвою: «Динаміка війни та анігіляція».
Подала заявку, я ще в кінці жовтня і ось тепер я тут. Ще планую попасти і послухати різних відомих реляціоністів. (J. Benjamin, K.Maroda, A.Bass, B.Beebe, M. Mitchell та інших). Ну і неодмінно участь в малих та великих динамічних групах. Ділитимусь тим, що вдасться осягнути, вже певно після поїздки.
P.S. А поки лікую голос, бо дорога була ще та…
8 травня я матиму свою доповідь про досвід роботи в часи війни. Про вибір залишитися і займатися обраною професією. Її віднесли до групи, що обʼєднали під назвою: «Динаміка війни та анігіляція».
Подала заявку, я ще в кінці жовтня і ось тепер я тут. Ще планую попасти і послухати різних відомих реляціоністів. (J. Benjamin, K.Maroda, A.Bass, B.Beebe, M. Mitchell та інших). Ну і неодмінно участь в малих та великих динамічних групах. Ділитимусь тим, що вдасться осягнути, вже певно після поїздки.
P.S. А поки лікую голос, бо дорога була ще та…
❤4🔥3
«СТАТИ ПСИХОАНАЛІТИКОМ» ЗА ГАББАРДОМ ТА ОГДЕНОМ
«Лише після отримання кваліфікації [аналітика] у вас з’являється можливість стати аналітиком. Аналітиком, яким ви стаєте, є ви і тільки ви; ви повинні поважати унікальність своєї особистості: саме нею ви користуєтеся, а не всіма цими інтерпретаціями [цими теоріями, які ви використовуєте, щоб боротися з відчуттям, що ви насправді не є аналітиком і не знаєте, як ним стати]. »
(Біон, 1987)
Що означає «стати психоаналітиком»? Ми могли б запитати, перш за все, чи є це «доречним» виразом для опису постаті психоаналітика. Адже роль аналітика — це, по суті, символічна функція, позиція, а не питання «буття».
На думку Глена Габбарда та Томаса Огдена, двох найвпливовіших психоаналітиків сучасності, процес, що веде до «ставання психоаналітиком», нагадує процес психологічного дозрівання.
З процесом «психологічного дозрівання» шлях до становлення психоаналітиком має спільне, наприклад, значення «осмислення» та «осунення» власного життєвого досвіду — як на індивідуальному рівні, так і у відносинах з іншим.
У цьому сенсі в обох процесах цінність об’єктивної ідентифікації як інструменту, що робить «мислимим» те, що було б «немислимим».
Все це відбувається в процесі постійного коливання між стосунками з іншим та відмовою від стосунків.
Як зазначає Віннікотт:
«У здоровому розвитку існує проміжна стадія, на якій найважливішим досвідом пацієнта стосовно доброго або потенційно задовільного об’єкта є його відмова. »
Дозрівання аналітичної функції тоді перетворюється на новий спосіб «мріяти», як форму «задуми»; фактично описується нелінійний режим психологічної обробки, що поєднує первинний та вторинний процеси.
Габбард та Огден пишуть:
«Робота сну — це психологічна робота, завдяки якій ми створюємо особисте та символічне значення, таким чином стаючи собою. »
Потім є вимір «контейнер — зміст»: з одного боку, здатність вступати в контакт зі своїми найбільш тривожними думками, утримуючи їх і працюючи з ними; з іншого боку, досвід розриву та відновлення, контакту та стосунків з іншим і пов’язаних з цим психологічних та емоційних відчуттів.
Які аспекти Огден та Габбард спостерігали у процесі «становлення аналітиками»?
Обидва автори бачать у своїй роботі появу «автентичного голосу», відмінного від голосу значущих для них постатей з минулого. Якщо протягом тривалого часу у своїй ролі вони вдавалися до виразів, жестів, стильових елементів своїх аналітиків, наставників та тих, хто їх орієнтував, то зрілість аналітика настає через відмову від цих елементів ідентифікації, щоб залишити достатньо простору для власного стилю.
Вони пишуть:
«У процесі становлення аналітиком ви повинні бути здатні вчиняти акти ненависті щодо своїх батьків-аналітиків, одночасно примиряючись із трансформованою версією себе».
Інший центральний аспект дозрівання аналітичної функції пов’язаний із роботою з контролю/супервізії: для Габбарда та Огдена цей досвід веде до усвідомлення того, наскільки невичерпною є сама по собі аналітична робота. Цей бічний розділ вимагає відмови від будь-яких нарцисичних фантазій про повноту, щоб залишити місце для цікавості, прийняття того, що ми не ідеальні, але, як підкреслює Віннікотт, «достатньо хороші».
Далі два автори:
«Кожен аналіз є неповним... перенесення є нескінченним, контрперенесення є нескінченним, конфлікт є нескінченним. Генеративний досвід в аналітиці запускає процес, який триватиме протягом усього життя аналітика.»
Самоаналіз тоді стає фундаментальним процесом, навіть якщо не замінює реального аналізу. Самозбереження є частиною психічної роботи, яку кожен суб’єкт продовжує виконувати протягом усього свого життя. З цієї точки зору, кінець аналізу є «лише» завершенням частини психічної роботи, яку аналітик здійснює протягом свого життя.
«Лише після отримання кваліфікації [аналітика] у вас з’являється можливість стати аналітиком. Аналітиком, яким ви стаєте, є ви і тільки ви; ви повинні поважати унікальність своєї особистості: саме нею ви користуєтеся, а не всіма цими інтерпретаціями [цими теоріями, які ви використовуєте, щоб боротися з відчуттям, що ви насправді не є аналітиком і не знаєте, як ним стати]. »
(Біон, 1987)
Що означає «стати психоаналітиком»? Ми могли б запитати, перш за все, чи є це «доречним» виразом для опису постаті психоаналітика. Адже роль аналітика — це, по суті, символічна функція, позиція, а не питання «буття».
На думку Глена Габбарда та Томаса Огдена, двох найвпливовіших психоаналітиків сучасності, процес, що веде до «ставання психоаналітиком», нагадує процес психологічного дозрівання.
З процесом «психологічного дозрівання» шлях до становлення психоаналітиком має спільне, наприклад, значення «осмислення» та «осунення» власного життєвого досвіду — як на індивідуальному рівні, так і у відносинах з іншим.
У цьому сенсі в обох процесах цінність об’єктивної ідентифікації як інструменту, що робить «мислимим» те, що було б «немислимим».
Все це відбувається в процесі постійного коливання між стосунками з іншим та відмовою від стосунків.
Як зазначає Віннікотт:
«У здоровому розвитку існує проміжна стадія, на якій найважливішим досвідом пацієнта стосовно доброго або потенційно задовільного об’єкта є його відмова. »
Дозрівання аналітичної функції тоді перетворюється на новий спосіб «мріяти», як форму «задуми»; фактично описується нелінійний режим психологічної обробки, що поєднує первинний та вторинний процеси.
Габбард та Огден пишуть:
«Робота сну — це психологічна робота, завдяки якій ми створюємо особисте та символічне значення, таким чином стаючи собою. »
Потім є вимір «контейнер — зміст»: з одного боку, здатність вступати в контакт зі своїми найбільш тривожними думками, утримуючи їх і працюючи з ними; з іншого боку, досвід розриву та відновлення, контакту та стосунків з іншим і пов’язаних з цим психологічних та емоційних відчуттів.
Які аспекти Огден та Габбард спостерігали у процесі «становлення аналітиками»?
Обидва автори бачать у своїй роботі появу «автентичного голосу», відмінного від голосу значущих для них постатей з минулого. Якщо протягом тривалого часу у своїй ролі вони вдавалися до виразів, жестів, стильових елементів своїх аналітиків, наставників та тих, хто їх орієнтував, то зрілість аналітика настає через відмову від цих елементів ідентифікації, щоб залишити достатньо простору для власного стилю.
Вони пишуть:
«У процесі становлення аналітиком ви повинні бути здатні вчиняти акти ненависті щодо своїх батьків-аналітиків, одночасно примиряючись із трансформованою версією себе».
Інший центральний аспект дозрівання аналітичної функції пов’язаний із роботою з контролю/супервізії: для Габбарда та Огдена цей досвід веде до усвідомлення того, наскільки невичерпною є сама по собі аналітична робота. Цей бічний розділ вимагає відмови від будь-яких нарцисичних фантазій про повноту, щоб залишити місце для цікавості, прийняття того, що ми не ідеальні, але, як підкреслює Віннікотт, «достатньо хороші».
Далі два автори:
«Кожен аналіз є неповним... перенесення є нескінченним, контрперенесення є нескінченним, конфлікт є нескінченним. Генеративний досвід в аналітиці запускає процес, який триватиме протягом усього життя аналітика.»
Самоаналіз тоді стає фундаментальним процесом, навіть якщо не замінює реального аналізу. Самозбереження є частиною психічної роботи, яку кожен суб’єкт продовжує виконувати протягом усього свого життя. З цієї точки зору, кінець аналізу є «лише» завершенням частини психічної роботи, яку аналітик здійснює протягом свого життя.
❤1
Письмо стає полем творчості та вираження несвідомого аналітика як суб’єкта. Воно стає реальним і справді паралельним до психічного процесу, що веде до дозрівання та вираження ідей, концепцій та фантазій. Наприклад, роздуми про можливі відповіді інших на твої письмові роботи стають частиною процесу самоаналізу, оскільки вони формують твій власний внутрішній світ, що виходить за межі того, що ти пишеш: чи сподобається це тобі? Чи відхилять мене? Чи критикуватимуть мене?
Дозрівання власного стилю, пишуть Габбард і Огден, пов'язане зі зростаючою здатністю вловлювати «ритм» сеансу, поєднуючи творчість із нездатністю бути готовим до того, що випливе зі слів пацієнта.
Двоє авторів підкреслюють:
«Ступінь, в якому аналіз є «живим», може залежати від готовності та здатності аналітика імпровізувати, а також піддаватися імпровізації з боку несвідомого в аналітичних відносинах».
«Стати аналітиками» було б, отже, можливим лише завдяки досвіду, який кожен суб’єкт отримує від свого несвідомого та від того, що він є «людиною»;
Можна підсумувати це так: починаючи з фантазій про безсмертя, маючи справу зі смертними істотами; від прагнення до панування, приймаючи те, що «не бути господарями у власному домі»; від прагнення величі та повноти, визнаючи необхідність перебувати у відносинах з іншим.
Для детальнішого розгляду:
- Глен О. Габбард – «Дискомфорт нарцисизму»;
-Томас Огден – «Непрожиті життя»;
- Габбард і Огден – «Становлення психоаналітиків».
Дозрівання власного стилю, пишуть Габбард і Огден, пов'язане зі зростаючою здатністю вловлювати «ритм» сеансу, поєднуючи творчість із нездатністю бути готовим до того, що випливе зі слів пацієнта.
Двоє авторів підкреслюють:
«Ступінь, в якому аналіз є «живим», може залежати від готовності та здатності аналітика імпровізувати, а також піддаватися імпровізації з боку несвідомого в аналітичних відносинах».
«Стати аналітиками» було б, отже, можливим лише завдяки досвіду, який кожен суб’єкт отримує від свого несвідомого та від того, що він є «людиною»;
Можна підсумувати це так: починаючи з фантазій про безсмертя, маючи справу зі смертними істотами; від прагнення до панування, приймаючи те, що «не бути господарями у власному домі»; від прагнення величі та повноти, визнаючи необхідність перебувати у відносинах з іншим.
Для детальнішого розгляду:
- Глен О. Габбард – «Дискомфорт нарцисизму»;
-Томас Огден – «Непрожиті життя»;
- Габбард і Огден – «Становлення психоаналітиків».
❤1