Основний висновок «принципу невизначеності», розробленого фізиком Вернером Гейзенбергом, полягає в тому, що неможливо одночасно визначити і описати швидкість і положення електрона. Визначення його швидкості змінює його положення. Визначення його положення змінює його швидкість. Щоб дізнатися про щось у зовнішньому світі, потрібно взаємодіяти з цим, а така взаємодія впливає на те, що вивчається, змінює його. Це, безумовно, стосується знання про себе, про себе самого або про інших. Те, що людина відкриває в іншій людині, значною мірою залежить від того, хто вона є і як вона ставиться до іншої людини. А те, що людина дізнається про себе, значною мірою залежить від того, як вона ставиться до себе і з якою метою.

Секс без зобов'язань є абсолютно чистим. Він вільний від прихованих мотивів. У ньому немає боротьби за владу. Чоловік не «бере», а жінка не «дає». Ніхто не намагається зрадити чоловіка або принизити дружину. Ніхто не намагається нічого довести або щось отримати від когось. Секс без зобов'язань — це найчистіша річ, яка тільки може бути. І вона рідкісніша за єдинорога. Я ніколи не мав такого. Коли здавалося, що я близький до цього, я виявляв коня з рогом з пап'є-маше або двох клоунів у костюмах єдинорогів. Еріка Джонг у книзі «Рік польоту»

«Ми перестали розмовляти», «В нас сварки щодня», «Він/а не цікавиться мною і не проявляє ініціативу, а на початку було стільки всього», « Я постійно перепитую, чи мене люблять», «Постійно переживаю себе нав’язливим/ою в стосунках».«Він/а пропадає на роботі, напевно там хтось з’явився».

Напевно вам знайомі такі запити в терапевтичних кабінетах. Які наповнюють сесії агресією, страхом та біллю. Клієнти розміщають те, що їх тривожить та шукають відповідей. І як би не змінювався світ, технології та існують ніби незмінні занепокоєння, що знов і знов проявляються в стосунках.

Один із засновників реляційної переспективи Стівен Мітчелл, довго спостерігаючи та працюючи в полі відносин написав книгу - «Чи тривале кохання? (доля романтики в часі)». В поєднанні теоретичних роздумів та клінічних випадків, розглядає різні проблеми, що виникають міжоособистісно.

Тож запрошуємо на наступну зустріч Реляційного Клубу, де вже більше уваги приділимо:
• агресії та небезпеці
• почуттю провини та жалю до себе
• контролю та відданості

Для кого?
1) психологи;
2) психотераревти різної модальності (кпт, гештальт, тощо);
3) цікавитесь психологією та психотерапією для самодослідження.

Коли? - 26.04.2026 о 10:00
Де? - онлайн, ZOOM
Формат - 45 хвилин лекція + 45 дискусія
Що отримаєте? - презентацію, запис теоретичної частини + обмін досвідом з колегами (за особистої присутності.

Спікерка: Марія Панькова, навчаюча терапевтка в методі «Реляційний та інтерперсональний аналіз»
Модераторка: Альона Бартош, психологиня психоаналітичного напряму

Участь та деталі за реєстрацією https://forms.gle/ZUZhRhaxYbJ7WxcN9

Продовжуємо серію постів про сновидіння в кіно. І сьогодні про стрічку, яка складається зі сновидінь. Їх можна розглядати з різних точок зору, і з реляційної перспективи також 🤔

Фільм "Сни" Акіри Куросави складається з 8 частин. Кожна з них - сновидіння, що стосується певного періоду життя 🔥
Куросава задумував цей фільм як останній, як підсумок свого шляху (але після нього встиг зняти ще 2). Цікаво співставляти біографію режисера з символами та подіями у снах, аналізувати, яке сновидіння з чим пов'язане, та які переживання виражає.

💡 Життєпис автора
На ці сновидіння ми можемо дивитися, як на сцени з життя і про життя. Деякі з них можна вважати більш особистими. Наприклад, в сновидіннях про дитинство та підлітковість, про зустріч з Ван Гогом, а також (частково) про похорон, особистий контекст можна вважати провідним.

💡 Голос колективного несвідомого
Але водночас цей фільм є прекрасною ілюстрацією, як одна людина може бути голосом соціуму, виражати колективне несвідоме. В "Снах" багато соціальних аспектів.
Це втрати у Другій світовій війні, загроза від атомної енергетики та вплив ядерної катастрофи на людство, фантазії про апокаліптичне майбутнє. А також (частково) сновидіння про смерть та похорон. Це теми, що пов'язані з історичними подіями, з переживаннями великої кількості людей. Звісно, вони відбилися у психіці та потрапили в сновидіння. (Хоча, можливо, і сновидіння про дитинство і підлітковість показують країну, яку автор знав ще до війни). Через стрічку ми також можем осмисляти ці теми.

💡 Оповідь через сни
Окрім всього іншого, фільм знятий неймовірно красиво. Споглядаючи кадри, ми можемо відчути, торкнутися переживань Куросави, трохи більше зрозуміти про його уяву та внутрішній світ. Зазвичай, так буває і при переказі сновидінь. Ми можемо вловити настрій, емоції, атмосферу. Дізнатися щось про оповідача, чого не знали раніше.

💡 Подібність кінострічки та сновидіння
І там, і там, глядач зустрічається з візуальним рядом. Немає необхідності переказувати сновидіння, якщо можна показати його так, як бачить режисер (герой фільму).
Можливо, ви звертали увагу, коли записуєте сновидіння, що його можна описати більш або менш детально, випустити з уваги дрібниці. Сновидіння, передане через фільм, покладає на глядача роботу з вторинної обробки (вербалізації).

💡 Інтерпретація сновидінь
Було б вкрай огидно написати, який саме сенс і в якому сновидінні можна побачити. Це означало б позбавити вас задоволення зустрітися з Акірою Куросавою через його "Сни". А також зі своїми думками, асоціаціями, інтерпретаціями та почуттями.

Тож пропонуємо переглянути цей фільм та поділитися в коментарях своїми відкриттями 💞

І нагададуємо, що вже зовсім скоро почнеться реєстрація на Весняну реляційну школу, де будемо говорити про сновидіння та снобачення. Чекаємо на цю зустріч!

От і промайнули 20 тижнів непомітно. Ніби тільки вчора ми з Марією обговорювали співпрацю, проводили співбесіди, починали групу і от обернутись не встигли як група закінчилася. Це був добрий спільний досвід, шліх який ми подолали разом.
Є декілька роздумів з приводу завершення.
🌸 Група прекрасне місце, щоб розмістити свої переживання і отримати щось не тільки від ведучого, а й від рівних тобі, які проживають схожий досвід.
🌸 Наш досвід батьківства будується на досвіді дитинства. І це не про трансгенераційні травми, а відчуття у досвіді, які не обов'язково є "травмою", але можуть нести як приємні так і не дуже відчуття. То проявляється в проекціях на дитину, або наших відчуттях в контакті з нею, наскільки хочеться втікти або занадто постійно лишатися біля неї. Ідею сподіваюся описала.
🌸 Сепарація не означає фізично лишати дитину з кимось. Вона скоріше про простір який з'являється у мами для себе, коли в неї з'являються думки і бажання окремо від дитини. А дитина в цей час може досліджувати світ з кимось ще, наприклад татом. І то дуже часом непроста робота, яка викликає багато тривоги, провини, агресії і тд. Справлятися з тими почуттями не завжди просто.
🌸 Тато, то дуже важлива фігур і часом важко відчути його присутність як партнера. Але це не завжди тому, що тати такі безвідповідальні, а скоріше через те, що рідко є дитячий досвід, коли тато був залучений у життя тієї самої мами в дитинстві.

🍀Основний висновок: група, то дуже цікавий елемент дослідження власних внутрішніх процесів і часом допомагає розрядити напругу.

П.с.: після всіх літніх відпусток плануємо збирати наступну групу 🫶🏼

МИ Є НАШІ ІСТОРІЇ, наші розповіді про те, що з нами сталося. Не лише наші спогади підтримують відчуття особистості. Минуле є надто багатогранним і насиченим деталями. Щоб мати «я», нам потрібен головний герой, хтось, хто щось робить і з ким щось відбувається. Минуле потрібно організувати в одну або кілька альтернативних розповідей. Немає історій — немає «я».

Гомер каже нам, що нас впізнають і інші, і ми самі за нашими шрамами, старими ранами, пошкодженнями, завданими життям.
Психоаналітичний процес можна охарактеризувати як виявлення та розгляд таких шрамів, старих ран, травматичних життєвих подій. «Подивіться, що зі мною сталося», — каже аналізований аналітику, іноді у формі розповіді, іноді через ненавмисне, непряме розкриття (як у випадку зі шрамом Одіссея), а іноді через реконструкції, в яких аналізований і аналітик несвідомо відтворюють старі, болючі сценарії. Коли виявляються шрами і рани минулих і теперішніх травм, питання «Чому?» завжди залишається актуальним. Чому це сталося? Аналізований повинен визначити це, щоб зрозуміти минуле, пояснити сьогодення і зорієнтуватися в майбутньому. А відповіді на «Чому?» зазвичай тяжіють до двох протилежних полюсів: «Ця шкода була завдана мені не з моєї вини» або «Я сам накликав це на себе та інших». Отже, життєві історії сортуються навколо осі жалю до себе та провини.