- Іскрохвоста, замовкни. Не псуй всім настрій з самого ранку. – дещо роздратовано зітхнув Осяйнохмар, махнувши тонким хвостом.
Темно-руда вояка закотила очі, пробурмотівши щось собі підніс, але сперечатися з воєводою не стала.
Через декілька хвилин коти вже підходили до потрібного міста, до Пласких Каменів. Це було найкраще і мабуть найбезпечніше місце серед всієї території, крім табору. Тут можна було вільно стояти, ходити, і не треба було постійно ловити баланс, аби не впасти у воду.

- Гвоздиколапка, пам'ятаєш наше минуле тренування? – неголосно нявкнув білий кіт, глянувши своїми незвичними, червоними очима в бік своєї новачки.
- Так, наче?.. – невпевнено пробурмотіла мала, відвівши вуха назад. Вона пам'ятала пару-трійку бойових прийомів, але не дуже гарно. Гвоздиколапка була новачкою лише дві повні, і за цей час Осяйнохмар більше вчив її полювати, плавати і лазати по деревам, а не битися.
- Чудово. Нападай на Темнолапа, ніби він ворожий кіт. – сказав воєвода, глянувши на чорно-білого кота.
Світло-коричнева киця теж глянула у бік однокланівця, який вже встав у стійку і був готовий ухилятися.

Видихнувши, Гвоздиколапка зробила ривок вперед, нападаючи на старшого новака. Бурштиноока в моменті замахнулася лапою, але Темнолап просто відступив у бік, і новачка промахнулася. Менша не здалася одразу, вона швидко піднялася на лапи і знову налетіла на різноокого, вдаряючи того лапами в плечі.
Чорно-білий кіт перевернувся на спину, легко скидаючи суперницю, перш ніж відкинути її від себе лапами.

Темнолап взагалі їй не піддавався, бо те що вона молодша і недосвідченіша для нього взагалі не було вагомим аргументом. Ну бо як ще вона навчиться? В реальній битві ворожі коти не пітдаються.
Підводячись з землі, плямиста махнула кінчиком хвоста, помітно розчарувавшись у своїх здібностях.

- Мені теж не давалися перші бойові тренування. Тут немає твоєї провини, наступного разу в тебе вийде набагато краще. – нявнув Ніжнодряп, підійшовши ближче до новачки Осяйнохмара. Білий кіт же просто спостерігав за ситуацію, примруживши очі і ймовірно обмірковуючи, на які помилки вказати.
- Ти і зараз б'єшся як новак. – хихикнула Іскрохвоста, зухвало посміхнувшись. Чорнолапка теж знайшла цей коментар смішним і трошки посміялася, проте швидко замовкла - це не дуже гарно по відношенню до її брата. Все ж таки, Ніжнодряп його виховник.

Коли новаки і їх виховники повернулися з тренувань, вже був сонцепік. Помітивши котів, Полум'єзірка застрибнула на Камінь та оголосила віче.
- Усі коти, здатні самостійно вполювати собі здобич, зберіться біля Рівного Каменю. – голосно сказала вона, спостерігаючи як коти почали збиратися довколо. Рогозоніг обережно вийшов з кубла старійшин, сівши біля входу. Не підійшли до провідниці тільки ті, які стояли на сторожі і спостерігали за Робертом.
- Як ви знаєте, скоро зборище. – почала свою промову білява провідниця, махнувши хвостом. - разом зі мною піде Осяйнохмар, Чирянковій, Березоледа, Іскрохвоста, Ніжнодряп та Чорнолапка. Всі інші залишаються доглядати за табором. На цьому віче закінчено.

Коли стемніло, обрані коти 'ланцюжком' йшли через свою територію. Був вже майже місяцепік, тож Полум'єзірка поспішала, переймаючись, чи не прийдуть вони останніми.

Коли коти дійшли до Вербової Завіси, Чорнолапка оглянулася довколо. Це її третє чи четверте зборище, але краса цього місця все одно завжди привертала її увагу. Місце зборищ було розташоване на великих пласких каменях посеред спокійної річкової розвилки. Каміння височіло над водою й завжди залишалося сухим, бо вода не підіймалася до того рівня, аби їх зачепити. Навколо було розташоване широке коло з верб і вільх, їхнє гілля створювало щось на кшталт навісу.
Полум'єзірка з полегшенням зітхнула - Рясковий Клан ще не прийшов, отже, вони не останні.

Пройшовши по вузький стежці з корінців та колодам, медикіт Конюшинового Клану випадково врізався в якогось чорного кучерявого кота.

- Ти що, не бачиш, куди йдеш? – загарчав у відповідь чорнявий, різко повертаючись та впиваючись своїм гострим поглядом в бідосю. Це був вояк Тисового Клану, Чорнолебідь. - Невже медикоти не такі уважні, як вояки? Ох ні, я поняв. Це проблема Конюшинового Клану, ви самі по собі неуважні.
Дещо саркастично, з вкрапленнями презирства зауважив кучерявий.
Чирянковій напружився, відвівши вуха назад. Його багато разів відвідувала думка, що йому варто було стати вояком і не слухати нав'язливі, виснажуючі настанови матері.
- А хіба на зборище не треба приходити з охайним хутром? Чи це проблема Тисового Клану? – вступилася Чорнолапка за сіро-рудого медикота, підходячи ближче до котів. Помаранчевоокий кіт мав невеличкі комплекси щодо свого хутра, бо як би він за ним не доглядав, воно завжди залишалося кучерявим - і йому це не подобалося.
Чорнявий вояк вишкірився, готуючись сказати щось уїдливе в її бік, ніби гадюка готувалася вкусити, але перш ніж Тисовий кіт встиг відкрити рота, почалося зборище. 'Рясковий Клан та і не прийшов', почулося десь з натовпу котів.

Двоє провідників стояли на корінні Великого Дерева, трошки почекавши, поки вояки довкола звернуть увагу.
Левозірка, струнка, пошрамована золотисто-коричнева кішка говорила першою. Зборище видалося коротким, бо розповісти було майже нічого - в Тисового Клану з'явився новий новак, Горличколап, але це й все. В обидвох Кланів всі були ситі і здорові.

По дорозі назад Полум'єзірка була заглиблена в свої думки. Було важко не помітити, що Тисовий Клан відносився до них з недовірою - хоча причин на те майже не було. Білява провідниця настільки зосередилася на спогадах, що була необережна і її лапа зісковзнула з вологого каміння. Кішка ледь не впала у воду, але їй вчасно допоміг Ніжнодряп, що йшов поряд.
- Ти в порядку? – схвильовано спитав вояк, відвівши вуха назад, коли Полум'єзірка кивнула.
- Все добре. Дякую. – відповіла вона, перш ніж перестрибнути на коріння.

Прийшовши в табір, коти розійшлися по кублам. Осяйнохмар сидів на чатах біля кубла полонених, коли повз нього пройшла провідниця, прямуючи до власного кубельця.
- Я скликаю віче завтра вранці. – коротко нявкнула вона, занадто втомлена, аби збирати котів прямо зараз. Воєвода на її слова лише мовчки кивнув.

У таборі було тихо, коли Гвоздиколапка здригинулася на своїй підстилці з моху та листя, різко відкривши очі. Молода новачка кліпнула помаранчевими очима, перш ніж потягнулися і встати з підстилки. Після такого страшного сну в неї не було бажання знову лягати спати, навіть попри те, що була глибока ніч.

Вийшовши на двір, плямиста киця побачила Сонцесяйву, що сиділа біля кубла полонених - а неподалік Тигрозуб. Золотисто-кремова киця все ніяк не могла замовкнути, і весь час щось шепотіла вояку, але той чи то відмахувався від відповіді, чи просто казав їй замовкнути.
Гвоздиколапка відвела вуха назад, відвівши погляд в інший бік, перш ніж почула звернення до себе.
- Щось не так? – спитав знайомий голос. То був Тигрозуб, який ненадовго відійшов від балакучої воячки, бо помітив яка новачка знервована.
- Нічого серйозного. Просто сон. – пробурмотіла вона, колупаючи кігтиком землю.
- Іноді сни мають значення. Що тобі наснилося? – відповів коричневий кіт, сівши і обійнявши лапи хвостом.
- Це було жахіття. – нявнула вона, трошки схвильовано, поки згадувала деталі. Перед очима одразу з'явився образ. – Там було багато котів, всі між собою б'ються. Але потім злість перетворилася на страх і відчай. – сказала Гвоздиколапка, переводячи погляд на Тигрозуба. - Я не пам'ятаю чітких деталей, але з часом там було неможливо дихати. Ніби все відбувалося під водою.
Смугастий вояк мовчки слухав меншу, не перебиваючи. Він примружив очі, трошки задумавшись. Гвоздиколапці могло приснитися щось важливе, щось, на що не варто закривати очі. Але з іншого боку, чому це не приснилося Чирянковію? Новачку могло просто сильно вразити останнє полювання Кульбаболапки, коли вона впала у воду і ледь не потонула.

- Не хвилюйся, я думаю, це був просто сон. Лягай спати і не переймайся. – неголосно відповів Тигрозуб, встаючи з місця. Йому вже час було повертатися до Сонцесяйви, бо та мишомізка від нудьги мабуть вже полізла у кубло полонених, аби побалакати з Робертом.
Гвоздиколапка мовчки кивнула, і швиденько пішла до новацького кубла. Вона все ще виглядала трошки знервованою, але вояк вирішив, що якщо цей сон - попередження від Зореклану, краще не піднімати паніку, і розповісти все Полум'єзірці та Чирянковію завтра вранці.

☘️Зібрала все у цитати, аби так багато місця не займало :рр
Взагалі я дуже нервую, вибачте якщо десь якісь помилки або т9, або я в характер перса не влучила🙏🙏

Бзбз буду дуже рада якомусь фідбеку🙏🙏
Можете писати свої думки і враження (якщо такі є) в коментарі або анонімку 🌷

☘️by @Cottoma
☘️https://t.me/choRnosliw_KW

☘️by @navisho_ty_mene_vidmichaesh
☘️https://t.me/pidvals

🌷Привіткк
- все на телефоні; малюнки в ібісі, пишу в нотатках
- спочатку я думала над самим Кланом, як він там що він, а потім над сюжетом.
Першим продумала момент з Кульбаболапкою (одразу все й замалювала), а потім вже і все інше :рр
- еее десь під кінець було важкувато писати, в основному тому що не могла сформулювати діалог між Тигрозубом і Гвоздиколапкою
А так все якось легко було хз

☘️by @navisho_ty_mene_vidmichaesh
☘️https://t.me/pidvals

☘️ Під цим постом будуть референси персонажів, можливо колись* його оформлю ;р

☘️by @SHyenka
☘️https://t.me/SimplyHyenka

🌷привіткк
Дяка!! Я найближчим часом сяду писати план сюжет :]]

☘️ Під цей пост можете писати свої ідеї для сюжету; щоб мені було легше

🌷 Деякі ідеї я можу вписувати в канони

☘️Я перший розділ під цю пісню писала, і ймовірно наступні буду
Якщо у вас є якісь свої музичні асоціації під Кловер, кидайте я послухаю :]]

☘️Я цього місяця другий розділ не викладу, бо мені тре підготуватися до 31 числа у коледж
Вибачте що я погано розрахувала свій час😔

☘️Розділ пишеться, але дуже повільно, тож поки що покажу невеличкий отакий от спойлер (який був намальован ще минулого місяця..🐜)

☘️спробую повернутися до написання Кловеру, бо відчуваю що в мене ніби є на це сили.
Дедлайни я собі не ставлю, тож скоріш за все 2й і наступні розділи будуть просто 'вкидами у рандомний день'