Хмари думок
468 subscribers
72 photos
3 videos
2 files
8 links
Psy Нотатник. Автор: @Fenira
Download Telegram
одна з ранніх ознак абʼюзивних стосунків — ви починаєте дуже багато думати про чужий настрій.

Ви заходите додому і перше, що робите скануєте атмосферу. Чи він у хорошому настрої, сьогодні краще мовчати, або сьогодні можна щось сказати.

І поступово ваше життя починає будуватися не навколо ваших почуттів, а навколо його реакцій.
зациклитись на людині після кількох зустрічей і думати про неї днями - це не закоханість.
у психології є для цього окремий термін «лімеренція». стан, при якому мозок працює як при обсесивно-компульсивному розладі. нав’язливі думки, перечитування переписки, аналіз кожного слова.
і найцікавіше, що об’єкт цього стану - не реальна людина. за кілька зустрічей дізнатись когось неможливо. психіка просто заповнює прогалини тим, чим їй хочеться і закохується у власну фантазію.
У кожній зміні, навіть у найбажанішій, є свій смуток, адже те, з чим ми прощаємося, є частиною нас самих

Потрібно померти для одного життя, щоб увійти в інше
Лисиця не знає, що вона лисиця в лісі. Вона — рух між деревами, тепло нори, запах, який веде до їжі. У неї немає "вчора я ледь врятувалась" і немає "завтра буде легше". Є тільки ось це — мокра земля під лапами, і більше нічого.

Людина дивиться на ту саму землю — і бачить шлях. Початок, середину, кінець. Ми не можемо просто бігти. Ми мусимо бігти звідкись і кудись. Ми мусимо знати навіщо. Кожен крок у нас обтяжений сенсом, який ми самі ж на нього поклали.

Тварина живе як вода в річці — без сюжету, без кульмінації, без моралі наприкінці. Вода не пам'ятає порога, через який перевалилась. Не чекає на море. Просто тече.

А ми — ні. Ми стоїмо по коліна в тій самій річці й записуємо, відкіля вона тече і куди впадає, і що це все означає. І не можемо перестати. Наратив — це наша хвороба. Єдина хвороба, яка одночасно є і діагнозом, і самою суттю того, хто хворіє. (с)
Психотерапія — це коли ти вирішуєш розібратися, чому одне й те саме повторюється знову і знову
Око сіпається, коли залежність називають поганою звичкою.

1. Порушується контроль поведінки, через знижену активність лобної кори.

2. Порушується система винагороди, в тому числі гіперзбудження базальних ядер та розширюється амигдала.

3. Дофамін транспортується некоректно.

4. Гіперзбуджуються опіатні рецептори.

Виникають проблеми у всіх сферах життя.

Погана звичка - це нігті гризти, і то не завжди. А залежність - це психічний та поведінковий розлад.
Я не можу змінити людину, поруч із якою мені боляче, але я можу забрати свій ресурс із стосунків, у яких мені боляче
Виснажена людина стає або дуже різкою, або дуже
тихою. Це два способи економити сили.
Взагалі, якщо переламати собі ноги й вбігти на них у «краще життя», то, можливо, воно вже й не буде таким хорошим
Не існує поганих стратегій прив’язаності. Є лише стратегії, які застаріли. Те, що врятувало вам життя у п’ять років, може руйнувати ваші стосунки у тридцять. Наше завдання — оновити “програмне забезпечення” психіки
Як емоції проявляються в тілі
Для людини з нестабільною самооцінкою розум — це не інструмент пізнання світу, а інструмент домінування
Якби ми мали щасливих матерів…

Тоді комусь із нас не довелось би все життя переконувати інших, що ми заслуговуємо на любов. Просто так. Від народження. Тому, що ми є.

Серед нас, дорослих людей, було б менше тих, кого ростили у страху і виснаженні.

І менше тих, кому з пелюшок говорили про те, що треба потерпіти. І взагалі: терпіння і труд - все перетруть.

І менше було б тих, хто так і не навчився бути ніжним - ні до себе, ні до інших.

Якби жінкам вчасно або взагалі казали, що постійна жертовність - це не жіноча чеснота. Це - чужа маніпуляція.

І що Берегиня - нещасна жінка, яка спалює своє життя, щоб всім іншим було не холодно. Ну і функціонал - обслуговування всіх навколо.

Діти виростають під акомпанемент слів, які чують. В атмосфері, яку їм створюють мама і тато. І коли навкруги тривога, біль, страх, самозречення, то саме це стає нормою для дітей. Нормою їхньої скаліченої любові.

Як би нам навчитися інвестувати у людей - у жінок і чоловіків. У дітей. Щоб ми не жили вічно на межі, між болем і горем.

Люди мають жити на Території Любові. Де її знайти, ви знаєте?..
Важливо ставити собі питання про себе, а не про те, що не так з іншою людиною, що вона не може обрати мене.
З нею все гаразд — вона просто не хоче. А от що відбувається зі мною, коли я наполегливо чекаю того, чого мені не збираються давати?
Співзалежність:
«Моє серце належить тобі».
Здорові стосунки:
«Вибач, але моє серце — це моє, а твоє серце — це твоє. Але мені подобається, коли вони б’ються поруч».

Співзалежність:
«Ти — мій Всесвіт».
Здорові стосунки:
«Ти — важлива частина мого Всесвіту, але в ньому є ще багато чого».

Співзалежність:
«Я не можу без тебе жити».
Здорові стосунки:
«Я дуже ціную тебе у своєму житті, але можу самостійно про себе подбати».

Співзалежність:
«Ти — сенс мого життя».
Здорові стосунки:
«У мене є власні цінності, цілі, потреби й бажання, і в моєму житті може бути багато різних сенсів, воно не зводиться лише до тебе».

Співзалежність:
«Якщо ми розійдемося — мені кінець».
Здорові стосунки:
«Якщо ми розійдемося, мені буде дуже сумно, але я піду далі й продовжу жити своїм життям».
https://voxukraine.org/en/mental-health-during-the-war-when-bread-wins-over-bombs

За даними національного опитування травня 2025 року (2000 респондентів), 33,5% українців мають ознаки тривожного розладу, а 28,2% — депресії. Це майже у шість разів вище за довоєнні показники.

Але найнеочікуваніший висновок полягає в тому, що воєнне насильство настільки широко поширене, що саме по собі вже не є предиктором погіршення психічного здоров’я. Натомість економічне благополуччя виявилося найважливішим фактором, який підвищує стресостійкість. Тобто бідність і відсутність перспектив часто травмують сильніше, ніж бомбардування.
Свобода — це готовність сказати «ні» й узяти на себе відповідальність за наслідки. Без такої свободи ми скочуємося в безсилля, а ті, хто поруч, — у безкарність.
Філософія — це відносини між людиною і світом.
Пошук питань, які виходять за межі повсякденності