Внесок жінок у розвиток психіатрії, експериментальної психології та психотерапії

🤩 Доротея Дікс (1802–1887, США) — ініціювала законодавчі реформи, завдяки яким з’явилися державні психіатричні лікарні; домоглася визнання гуманістичного підходу до «психічних хвороб».

🤩 Емілі Кемпін (1830–1895, Велика Британія) — перша жінка-ординатор у St. Luke’s Hospital; опублікувала звіти про лікувальну цінність «морального догляду» (moral treatment).

🤩 Мері Вітон Калкінс (1863–1930, США) — учениця Вільяма Джемса; розробила метод «серійно-вербального навчання», ввела термін «психологія самості», обрана першою жінкою-президенткою APA (1905).

🤩 Маргарет Флой Вошберн (1871–1939, США) — авторка The Animal Mind; перша жінка-доктор психології в Cornell (1894); продемонструвала континуум психічних функцій від тварин до людини.

🤩 Блюма Вульфівна Зейгарник (1900–1988, СРСР) — відкрила «ефект незавершених дій» (ефект Зейгарник); одна з засновниць патопсихології, послідовно поєднувала гештальт-методологію з клінічною діагностикою.

🤩 Анна Фройд (1895–1982, Австрія–Велика Британія) — систематизувала захисні механізми Я в Ich-Psychologie; заснувала дитячий психоаналіз і Hampstead Clinic.

🤩 Мелані Кляйн (1882–1960, Австрія–Велика Британія) — сформувала теорію об’єктних відносин; запровадила метод «ігрового аналізу» для дітей.

🤩 Карен Горні (1885–1952, Німеччина–США) — критикувала «психоаналітичний біологізм», розробила концепцію базальної тривоги та стратегії: «до людей», «проти людей», «від людей».

🤩 Мері Кавер Джонс (1896–1987, США) — «мати поведінкової терапії»; експеримент з Пітером і кроликом (counter-conditioning) започаткував систематичну десенсибілізацію.

🤩 Донна М. Хезелтайн (нар. 1942, США) — одна зі створювачок структурованого діагностичного інтерв’ю SCID та методик оцінювання негативних симптомів шизофренії (SANS, SAPS).

🤩 Джудіт Бек (нар. 1952, США) — співрозробниця та засновниця Beck Institute; систематизувала когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) для тривожних і особистісних розладів.

🤩 Вірджинія Сатір (1916–1988, США) — одна з засновниць сімейної терапії; створила модель «процесу розвитку особистості» та техніку «скульптурування» сімейної системи.

🤩 Мерилін Монро Стюарт (нар. 1944) — учениця та співавторка Сальвадора Мінухіна; розвинула структурні методи сімейної терапії в роботі з дітьми та підлітками.

🤩 Клербет Джордж (1915–1987) — донька Карла Роджерса; розвинула недирективну person-centered play therapy для дітей.

🤩 Рут Бенедикт (1887–1948) — культурна антропологиня, яка безпосередньо вплинула на гуманістичну психологію через ідею «культурних патернів особистості».

🤩 Франсін Шапіро (1948–2019, США) — авторка методу EMDR (десенсибілізація та переробка за допомогою рухів очей); довела ефективність методу при ПТСР у рандомізованих дослідженнях.

🤩 Рут Ланіус (нар. 1968, Канада) — нейропсихіатриня; описала нейронні мережі дисоціації та переналаштування лімбічної системи після тяжких травм.

🤩 Тесса Сеймур (нар. 1979, Велика Британія) — досліджує соціально-афективні мережі мозку (ко-активація mPFC–TPJ); роботи про емпатію та аутизм.

🤩 Кассандра Гулд-Стелман (нар. 1980, США) — розвиває концепцію moral injury у клінічній психології та створює шкали оцінювання постбойових переживань.

одна з ранніх ознак абʼюзивних стосунків — ви починаєте дуже багато думати про чужий настрій.

Ви заходите додому і перше, що робите скануєте атмосферу. Чи він у хорошому настрої, сьогодні краще мовчати, або сьогодні можна щось сказати.

І поступово ваше життя починає будуватися не навколо ваших почуттів, а навколо його реакцій.

зациклитись на людині після кількох зустрічей і думати про неї днями - це не закоханість.
у психології є для цього окремий термін «лімеренція». стан, при якому мозок працює як при обсесивно-компульсивному розладі. нав’язливі думки, перечитування переписки, аналіз кожного слова.
і найцікавіше, що об’єкт цього стану - не реальна людина. за кілька зустрічей дізнатись когось неможливо. психіка просто заповнює прогалини тим, чим їй хочеться і закохується у власну фантазію.

Око сіпається, коли залежність називають поганою звичкою.

1. Порушується контроль поведінки, через знижену активність лобної кори.

2. Порушується система винагороди, в тому числі гіперзбудження базальних ядер та розширюється амигдала.

3. Дофамін транспортується некоректно.

4. Гіперзбуджуються опіатні рецептори.

Виникають проблеми у всіх сферах життя.

Погана звичка - це нігті гризти, і то не завжди. А залежність - це психічний та поведінковий розлад.

Взагалі, якщо переламати собі ноги й вбігти на них у «краще життя», то, можливо, воно вже й не буде таким хорошим

Не існує поганих стратегій прив’язаності. Є лише стратегії, які застаріли. Те, що врятувало вам життя у п’ять років, може руйнувати ваші стосунки у тридцять. Наше завдання — оновити “програмне забезпечення” психіки

Для людини з нестабільною самооцінкою розум — це не інструмент пізнання світу, а інструмент домінування

Якби ми мали щасливих матерів…

Тоді комусь із нас не довелось би все життя переконувати інших, що ми заслуговуємо на любов. Просто так. Від народження. Тому, що ми є.

Серед нас, дорослих людей, було б менше тих, кого ростили у страху і виснаженні.

І менше тих, кому з пелюшок говорили про те, що треба потерпіти. І взагалі: терпіння і труд - все перетруть.

І менше було б тих, хто так і не навчився бути ніжним - ні до себе, ні до інших.

Якби жінкам вчасно або взагалі казали, що постійна жертовність - це не жіноча чеснота. Це - чужа маніпуляція.

І що Берегиня - нещасна жінка, яка спалює своє життя, щоб всім іншим було не холодно. Ну і функціонал - обслуговування всіх навколо.

Діти виростають під акомпанемент слів, які чують. В атмосфері, яку їм створюють мама і тато. І коли навкруги тривога, біль, страх, самозречення, то саме це стає нормою для дітей. Нормою їхньої скаліченої любові.

Як би нам навчитися інвестувати у людей - у жінок і чоловіків. У дітей. Щоб ми не жили вічно на межі, між болем і горем.

Люди мають жити на Території Любові. Де її знайти, ви знаєте?..