Незважаючи на всі досягнення — сільське господарство, медицину, інтернет, космос, нейромережі — рівень щастя людини, ймовірно, не змінився за тисячі років.
Існує думка, що люди епохи полювання і збиральництва могли бути навіть щасливішими, ніж сучасний офісний працівник із тривожністю, кредитом та відчуттям, що він «не встигає жити».
Один із парадоксів полягає у тому, що чим більше у нас зручностей і стабільності, тим складніше нам відчути справжнє задоволення. Наприклад, коли люди перейшли від збиральництва до землеробства, у них стало більше їжі — але й більше роботи, хвороб, соціальної ієрархії, тривожності.
Ми почали жити довше, але не обов’язково краще.
Харарі розглядає щастя як соціальний міф, у який вірять багато людей різних культур і епох. Він пише, що задоволення від прийому їжі чи сексу виміряти цілком можливо, а ось визначити рівень щастя на довгій дистанції — завдання непросте.
Такий погляд перегукується з ідеєю контекстуально-поведінкової науки, де щастя описується як складний і суперечливий феномен, що скоріше заплутує, ніж приносить користь.
Ми весь час щось будуємо, винаходимо, покращуємо — але чи знаємо ми, як стати по-справжньому щасливими?
Чи ми просто дуже розумні мавпочки, які навчилися запускати ракети, але досі не зрозуміли, як бути задоволеними своїм життям?
Існує думка, що люди епохи полювання і збиральництва могли бути навіть щасливішими, ніж сучасний офісний працівник із тривожністю, кредитом та відчуттям, що він «не встигає жити».
Один із парадоксів полягає у тому, що чим більше у нас зручностей і стабільності, тим складніше нам відчути справжнє задоволення. Наприклад, коли люди перейшли від збиральництва до землеробства, у них стало більше їжі — але й більше роботи, хвороб, соціальної ієрархії, тривожності.
Ми почали жити довше, але не обов’язково краще.
Харарі розглядає щастя як соціальний міф, у який вірять багато людей різних культур і епох. Він пише, що задоволення від прийому їжі чи сексу виміряти цілком можливо, а ось визначити рівень щастя на довгій дистанції — завдання непросте.
Такий погляд перегукується з ідеєю контекстуально-поведінкової науки, де щастя описується як складний і суперечливий феномен, що скоріше заплутує, ніж приносить користь.
Ми весь час щось будуємо, винаходимо, покращуємо — але чи знаємо ми, як стати по-справжньому щасливими?
Чи ми просто дуже розумні мавпочки, які навчилися запускати ракети, але досі не зрозуміли, як бути задоволеними своїм життям?
У хворобливій привʼязаності ми тримаємося не за те, що реально отримуємо, а за те, що сподіваємось отримати
Дитина не навчиться співпереживати і рефлексувати, якщо її просто покарають. Вона вчиться лише боятися покарання.
Психотерапія вчить витримувати, а не терпіти.
Не стискати зуби й чекати, поки мине. А залишатися з собою, коли накриває. Витримувати тривогу, не тікати. Витримувати емоції — свої й чужі — не пригнічувати.
Витримувати невідомість — не затикаючи її поспіхом і справами.
Є різниця між терпінням і витримкою. Перше може ламати, друге — давати внутрішню опору.
І одне діло — витримати заради себе.
Інше — терпіти, зраджуючи себе.
Те, як люди до вас ставляться, показує те, як вони були виховані, а не те, ким ви є.
Згідно з теорією гумору, жарт виникає там, де порушуються очікування — відбувається когнітивний зсув.
Іронія не рятує — але робить біль стерпнішим.
Іронія не рятує — але робить біль стерпнішим.
Я пишу: «Та шось настрій фігня»
А Підмогильний писав: «Якесь невдоволення, невиразна вага на серці, що настирливо, хоч і ніжно її гнітила. Шось таке, як душевна нудота,
- легке й неприємне чуття розлагодженості всередині, як ніби в трибки душі потрапило стороннє твориво, чіплялось зубців і гальмувало їх поправний ритм»
Люди, які мають труднощі з комунікацією, думають, що все — суперечка, і постійно
треба захищатися або нападати
треба захищатися або нападати
Бути людиною - це нормально, прагнення бути ідеальним функціоналом - патологія, яку ми романтизуємо.
Люди уникають незручних розмов, щоб «зберегти мир». Але мир — це не мета стосунків. Мета — любов. І коли ми когось любимо, нам доводиться вести важкі розмови заради цієї любові.
— Джилліан Турекі
— Джилліан Турекі
Ознаки нездорових особистих кордонів(с)
• Розповідати все підряд.
• Закохуватися в людину з якою щойно познайомилися.
• Бути надмірно захопленим — повністю поглинутим іншою людиною.
• Діяти за першим сексуальним імпульсом.
• Йти всупереч власним цінностям або правам, аби догодити іншим.
• Не помічати, коли хтось виставляє неприйнятні межі.
• Не помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Приймати їжу, подарунки, дотики або секс, коли цього не хочете.
• Торкатися до людини без дозволу.
• Брати стільки, скільки можливо, заради самого отримання.
• Давати стільки, скільки можливо, лише заради того, щоб давати.
• Дозволяти іншим брати від вас усе, що вони можуть.
• Дозволяти іншим керувати вашим життям.
• Дозволяти іншим описувати вашу реальність.
• Дозволяти іншим визначати (оцінювати) вас.
• Вважати, що інші можуть передбачити ваші потреби.
• Очікувати, що інші автоматично задовольнять ваші потреби.
• Терпіти невдачу, аби хтось подбав про вас.
• Насильство над собою.
• Сексуальне та фізичне насильство.
• Харчові та хімічні залежності.
• Розповідати все підряд.
• Закохуватися в людину з якою щойно познайомилися.
• Бути надмірно захопленим — повністю поглинутим іншою людиною.
• Діяти за першим сексуальним імпульсом.
• Йти всупереч власним цінностям або правам, аби догодити іншим.
• Не помічати, коли хтось виставляє неприйнятні межі.
• Не помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Приймати їжу, подарунки, дотики або секс, коли цього не хочете.
• Торкатися до людини без дозволу.
• Брати стільки, скільки можливо, заради самого отримання.
• Давати стільки, скільки можливо, лише заради того, щоб давати.
• Дозволяти іншим брати від вас усе, що вони можуть.
• Дозволяти іншим керувати вашим життям.
• Дозволяти іншим описувати вашу реальність.
• Дозволяти іншим визначати (оцінювати) вас.
• Вважати, що інші можуть передбачити ваші потреби.
• Очікувати, що інші автоматично задовольнять ваші потреби.
• Терпіти невдачу, аби хтось подбав про вас.
• Насильство над собою.
• Сексуальне та фізичне насильство.
• Харчові та хімічні залежності.
Ознаки здорових особистих кордонів
• Довіряти, але перевіряти.
• Відкриватися поступово, зупиняючись, щоб побачити, як інші реагують на ваше розкриття.
• Вибудовувати близькі стосунки поступово.
• Перш ніж піддатися імпульсу, подумати про наслідки.
• Визначати й цінувати власні цінності незалежно від думки інших.
• Помічати, коли інша людина встановлює неприйнятні кордони.
• Помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Казати “ні” їжі, подарункам, дотикам, сексу, які вам не потрібні.
• Запитувати дозволу перед тим, як торкнутися когось.
• Поважати інших, не користуючись їхньою щедрістю.
• Поважати себе й давати стільки, скільки справді хочеться, а не занадто багато з надією сподобатися.
• Не дозволяти іншим користуватися вашою щедрістю.
• Довіряти власним рішенням.
• Визначати власну точку зору.
• Знати, хто ви є і чого хочете.
• Розуміти, що друзі та партнери не вміють читати думки.
• Чітко усвідомлювати свої бажання та потреби, розуміючи, що вас можуть відштовхнути, але все одно маєте право запитати.
• Бути самому собі люблячою дорослою людиною.
• Розмовляти із собою м’яко, з гумором, любов’ю та повагою.
• Довіряти, але перевіряти.
• Відкриватися поступово, зупиняючись, щоб побачити, як інші реагують на ваше розкриття.
• Вибудовувати близькі стосунки поступово.
• Перш ніж піддатися імпульсу, подумати про наслідки.
• Визначати й цінувати власні цінності незалежно від думки інших.
• Помічати, коли інша людина встановлює неприйнятні кордони.
• Помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Казати “ні” їжі, подарункам, дотикам, сексу, які вам не потрібні.
• Запитувати дозволу перед тим, як торкнутися когось.
• Поважати інших, не користуючись їхньою щедрістю.
• Поважати себе й давати стільки, скільки справді хочеться, а не занадто багато з надією сподобатися.
• Не дозволяти іншим користуватися вашою щедрістю.
• Довіряти власним рішенням.
• Визначати власну точку зору.
• Знати, хто ви є і чого хочете.
• Розуміти, що друзі та партнери не вміють читати думки.
• Чітко усвідомлювати свої бажання та потреби, розуміючи, що вас можуть відштовхнути, але все одно маєте право запитати.
• Бути самому собі люблячою дорослою людиною.
• Розмовляти із собою м’яко, з гумором, любов’ю та повагою.
Якщо вам потрібно підтримувати власну самооцінку, принижуючи чужу, значить, ви носій гнітючої внутрішньої порожнечі.
Відкидання — неминуча частина життя.
Проблема не в тому, що хтось мене не обирає, а в тому, що я, не обрана, робитиму із собою:
підтримуватиму себе чи «знищуватиму» за неспроможність сподобатися всім і кожному.
Проблема не в тому, що хтось мене не обирає, а в тому, що я, не обрана, робитиму із собою:
підтримуватиму себе чи «знищуватиму» за неспроможність сподобатися всім і кожному.