Друга причина формування ненависті до себе є наслідком «синдрому батьківського несхвалення», способу, яким батьки та вчителі культури домінування карають дітей за таку поведінку, як критичне мислення та наполегливість, оскільки вони з їхньої точки зору несумісні з мораллю системи домінування.

Культура домінування використовує відкидання та несхвалення як методи усунення цих способів небажаної поведінки.

Це веде до того, що діти вибудовують негативний образ себе, у них виникає відчуття нікчемності, вони навчаються самокритиці та ненависті на самого себе. Це веде до того, що вони звикають якісно не схвалювати себе тим самим способом, яким це робили їхні батьки та важливі для них інші люди.

Дж.Б.Уайнхолд, Дж.К.Уайнхолд

«Відмова та відторгнення вербально можуть звучати однаково: «ні». Різниця між ними ось у чому.

Відторгнення — це коли я не беру в тебе кави тому, що ти сучий син. Це через тебе, а не через каву. Я не беру в тебе.

А відмова — це коли я не беру кави тому, що я взагалі не п'ю розчинну каву. Тобто це через каву, а не через тебе.»

Що таке усвідомленість?

Термін цей незаслужено придбав запашок псевдопсихологічного кліше.

«Закрили гештальт, прокачали свідомість, розбудити
у собі богиню.🧘‍♀️»

Усвідомленість - це вміння поглянути на свої думки, почуття та імпульси, не зливаючись з ними, з позиції спостерігача. По суті, всі напрямки психотерапії розвивають саме її.

📝
Є різні рівні усвідомленості

1️⃣У момент, коли ми говоримо собі чи іншим «я засмутився» ми вже виявляємо деяку усвідомленість.

2️⃣«Я засмутився через невдало проведену зустріч» вже більш високий рівень усвідомленості.
Але є куди зростати далі.

3️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч» - це вже принципово інший рівень. Тут ми пов'язуємо свій настрій з думкою, припускаючи, що думка може і не відповідати дійсності.

4️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч. Я вірю, що вдалою може бути тільки зустріч, яку я провів ідеально» - high level

5️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч. Я вірю, що вдалою може бути тільки зустріч, яку я провів ідеально.
Ця віра пов'язана з тим, що у дитинстві тато завжди вимагав ідеальності від мене. Якщо я робив помилки, мене завжди змушували переписувати».(с)

Ділитися успіхами — більш прийнятно та приємно, ніж невдачами (та й безпечніше).

Але це призводить до того, що навколо нас можуть
формуватися багато псевдофасадів «щасливого» світу.

Однак, чи позбавлені вони бід? зрозуміло, що ні.
І це може допомагати нам памʼятати, що всі ми в стражданнях не самотні, хоч і не однакові в їхній кількості.

І, насправді, як би чудово не йшли справи у будь-кого - будьте впевнені, ця людина не позбавлена і своїх невдач та болю.
Тільки ось про ці страждання ви можете не знати.

Трепет

Професор психології Келтнер визначає трепет як складну емоцію, яка виникає, коли ми стикаємося з чимось великим і величним, що виходить за межі нашого звичного уявлення про світ.

Памʼятаєте, як в дитинстві нам захоплювало подих від речей, які зараз здаються просто базою? З роками відчуття трепету може тонути в рутині.

Тому сьогодні будемо пробувати знову наближатися до цієї емоції.

Як переживати трепет у звичайному житті?

Спосіб 1. Усвідомленість та уважність

Культивувати трепет без розвитку свідомості навряд чи можливо. Намагайтеся частіше виходити з режиму автопілота, звертати увагу на красу та чудеса, які вже є довкола.
Впровадьте неформальні практики усвідомленості: свідомо сповільнюйтеся в рутинних активностях, підключайте органи почуттів, намагайтеся не відволікатися на сторонні думки.

Спосіб 2. Впіймати відчуття трепету

Якщо ви відчули трепет, спробуйте навмисно затриматися в ньому, «посмакувати», дослідити відчуття та думки.
Не починайте відповідати на повідомлення або доробляти робоче завдання. Можна навіть спробувати посилити трепет, підключивши подяку.

Спосіб 3. Подяка

Коли ми стаємо уважнішими до того, що оточує нас, ми можемо навмисно налаштувати свій розум на пошук цінного, радісного, таємничого і чудового в цих великих і маленьких буденних речах.
Подяку можна підключати прямо в такі моменти усвідомленості або робити окрему практику наприкінці дня, згадуючи приємні цінні моменти.

[продовження буде]

Заповільнитися, щоб потім мати ресурс прискоритися

стосунки не мають вимагати надзусиль. Якщо комфорт мого партнера стає важливіший за мої потреби, то в якийсь момент це стане тягарем для мене.

#психотерапевтичне

Інколи натяки — це не хитрість, а сильний страх сказати прямо, через страх відторгнення

Спосіб 4. Допитливий розум

Намагатися частіше ставити собі питання «Чому?» Шукати закономірності у зовнішньому та внутрішньому світі, пробувати зрозуміти причини явищ, будувати гіпотези про себе, світ та людей навколо.
Ми можемо навмисно вчитися перемикатися між «вузьким» та «широким» мисленням, налаштовувати радар на сприйняття неосяжного.

Спосіб 5. «Трепетні»
прогулянки

Вчені вважають, що важливу роль у сприятливому ефекті прогулянок на ментальне та фізичне здоров'я грає переживання трепету.

Дослідження показують, що трепет частіше виникає під час світанку чи заходу сонця.

Виходячи на «трепетну» прогулянку, постарайтеся відпустити очікування і не намагатися всіма силами зазнати трепету. Просто підключіть органи почуттів, пориньте у кольори, запахи, звуки.

Спосіб 6. Щоденник трепету

Подібно до щоденника подяки, ви можете завести щоденник, щоб фіксувати ситуації, в яких пережили трепет.
Ви можете почати з того, щоб згадати найвражаючі моменти життя: подорожі, усвідомлення, події. Де ви знаходились? Хто був у цій ситуації з вами?
Як ви почувалися? Які були думки?

Гедоністична адаптація — це тенденція людського мозку звикати до нових рівнів щастя чи незадоволення, що виникають від змін у житті. Іншими словами, коли ми отримуємо щось нове чи приємне, спочатку ми можемо радіти цьому, але з часом ця радість зменшується, оскільки ми звикли до нового стану.


На рівні нейрофізіології це можна пояснити змінами в реакціях мозку на подразники. Коли ми вперше отримуємо задоволення від чогось нового, наш мозок виділяє певні нейротрансмітери, такі як дофамін, що викликають почуття радості і задоволення. Проте з часом наш мозок стає менш чутливим до цих нейротрансмітерів у відповідь на однакові стимули, що призводить до зменшення відчуття задоволення. Це може пояснити, чому люди починають шукати нові речі або досвіди, щоб відновити втрачене відчуття задоволення.

Гіперконтроль — це спроба під девізом ідеального — підкорити собі випадкове для того, щоб не стикатися з реальними переживаннями та емоціями про те, що світ багато в чому хаотичний та некерований. (с)

Порція раціональних думок для тих, хто має проблеми з внутрішнім критиком:

⁃ Моя цінність не змінюється від того, що я комусь не подобаюсь;

⁃ Я можу не бути кращою версією себе і все одно радіти життю та бути щасливою/щасливим;

⁃ Я заслуговую на хороше ставлення до себе, просто тому, що я є;

⁃ Мої погані думки не факти, мені не обов'язково прислухатися до них;

⁃ Мені можна втомлюватися, бути не у формі, переживати погані дні;

⁃ Мені не потрібно відповідати чужим уявленням про красу, успіх, правильність;

⁃ Ідеалів не існує;

⁃ Я маю право на всі свої почуття.

Зверніть увагу, які з цих думок вам найскладніше прийняти

Коли емоційно незрілі батьки не в змозі побудувати емоційно близькі відносини зі своїми дітьми і дати їм достатньо уваги і любові, діти справляються з цим за допомогою зцілюючих фантазій про те, як їхні емоційні потреби будуть задоволені в майбутньому.

З іншого боку, вони знаходять собі особливу роль сім’ї, створюючи те, що називаю рольовим «я». Рольове “я” допомагає дитині отримати хоч якусь увагу від зайнятого собою батька. Є два стилі психологічної адаптації, що відрізняються один від одного, до яких вдаються діти для того, щоб пережити байдужість батьків: інтерналізацію та екстерналізацію.

На жаль, жоден із цих варіантів адаптації не дозволяє дітям повністю реалізувати свій потенціал. Оскільки їхні батьки зациклені на собі, такі діти часто відчувають, що вони, як особистості, недостатньо хороші для того, щоб привернути увагу батьків. У результаті вони починають вірити, що єдиний спосіб зробити так, щоб тебе помітили, це стати кимось іншим.

Справжнє «я», що складається з вроджених схильностей та щирих почуттів дитини, відходить на другий план, поступаючись місцем тій ролі, яка здається необхідною для того, щоб завоювати місце в сім'ї. Хоча справжнє «я», як і раніше, існує, воно приховано глибоко всередині і розчавлене сімейними правилами, які ставлять потреби батьків на перше місце.

Ліндсі К. Гібсон

Страх помилки приводить до бажання, щоб вибір робили за тебе. Сподобається — добре вибрав. Не сподобається — злі люди погане порадили. (с)

Є стосунки, зв'язки, події, які ніяк не можна «екологічно завершити, закривши гештальт».
Їх можна лише радикально припинити, ліквідувати, зникнути. Не ставлячи крапку, а скидаючи в прірву і не дивлячись услід.

Євгеній Воронков, лікар-психіатр, психотерапевт

Коли ви в депресії, то начебто носите окуляри зі спеціальними лінзами, які відфільтровують все позитивне. Ви пропускаєте у свою свідомість лише негативну інформацію. Ви не знаєте про цю «фільтрацію», а тому робите висновок, що все погано. Технічна назва цього процесу – «селективне абстрагування». Ця погана звичка піддає вас зайвим мукам.

(С) Девід Бернс: "Терапія настрою"

Гірко коли дитина не отримує досвіду адекватної турботи, підтримки та не має відчуття безпеки. Це залишає рани, але доросла людина може навчитися самопідтримці, турботі про себе та вмінню чути свої потреби, тим самим допомагаючи ранам затягнутися так, що хоч від них і залишаються шрами, вони не завдають постійного нестерпного болю.

Непійко Є.