ТРИ ТИПИ САМОТНОСТІ
Психотерапевт Ірвін Ялом виділяє три типи самотності (ізольованості):
• Внутрішньо особистісна самотність;
• Міжособистісна самотність;
• Екзистенційна самотність.
1. Внутрішньо особистісна самотність: від себе.
Людина тікає від якоїсь частини себе (наприклад, своїх сильних і хвилюючих переживань), зводячи бар'єри між частинами свого Я. Це відбувається не тільки коли людина хоче захиститися від неприємних почуттів чи думок, але й у випадках, коли вона заперечує власні бажання, слідуючи за "правильно" або "потрібно" і не довіряє собі.
2. Міжособистісна самотність: від інших.
Людина тікає від відносин з іншими людьми та розуміння, що вона живе не так, як їй цього хочеться. Причин цього може бути кілька й у тому числі невміння будувати близькі відносини, страх, особистісні особливості, попередній досвід стосунків та ін.
3. Екзистенційна самотність: від життя.
Людина ховається в натовпі від смутку та туги, від усвідомлення, що ніхто і ніщо не зможуть дати вічного сенсу, радості та уваги. У неї можуть бути які завгодно хороші стосунки з членами сім'ї та собою. Однак, людина приходить до розуміння, що тільки вона сама несе відповідальність за життя і що жодні стосунки не зможуть дати повного розуміння та постійного кохання. І цю ситуацію нічого змінити не може. Це пов'язано з тим, що ніщо не зможе скасувати життєвий факт – наша екзистенційна самотність. До усвідомлення цього факту приходять не лише старі люди.
Це питання постає перед нами, коли йдуть з життя близькі та важливі для нас люди, і ми залишаємось одні. Воно уривається вихрем у наше життя як після трагічних подій. Часто після цього ми відчуваємо страх і безпорадність перед чимось могутнішим і іноді розуміємо, що в житті немає нічого постійного, що завжди відповідає нашим очікуванням. І якщо ми підемо далі, то можемо побачити, що ми дуже обмежено можемо впливати на хід нашого життя, оскільки маємо самотужки стояти перед силами природи та суспільством.
Психотерапевт Ірвін Ялом виділяє три типи самотності (ізольованості):
• Внутрішньо особистісна самотність;
• Міжособистісна самотність;
• Екзистенційна самотність.
1. Внутрішньо особистісна самотність: від себе.
Людина тікає від якоїсь частини себе (наприклад, своїх сильних і хвилюючих переживань), зводячи бар'єри між частинами свого Я. Це відбувається не тільки коли людина хоче захиститися від неприємних почуттів чи думок, але й у випадках, коли вона заперечує власні бажання, слідуючи за "правильно" або "потрібно" і не довіряє собі.
2. Міжособистісна самотність: від інших.
Людина тікає від відносин з іншими людьми та розуміння, що вона живе не так, як їй цього хочеться. Причин цього може бути кілька й у тому числі невміння будувати близькі відносини, страх, особистісні особливості, попередній досвід стосунків та ін.
3. Екзистенційна самотність: від життя.
Людина ховається в натовпі від смутку та туги, від усвідомлення, що ніхто і ніщо не зможуть дати вічного сенсу, радості та уваги. У неї можуть бути які завгодно хороші стосунки з членами сім'ї та собою. Однак, людина приходить до розуміння, що тільки вона сама несе відповідальність за життя і що жодні стосунки не зможуть дати повного розуміння та постійного кохання. І цю ситуацію нічого змінити не може. Це пов'язано з тим, що ніщо не зможе скасувати життєвий факт – наша екзистенційна самотність. До усвідомлення цього факту приходять не лише старі люди.
Це питання постає перед нами, коли йдуть з життя близькі та важливі для нас люди, і ми залишаємось одні. Воно уривається вихрем у наше життя як після трагічних подій. Часто після цього ми відчуваємо страх і безпорадність перед чимось могутнішим і іноді розуміємо, що в житті немає нічого постійного, що завжди відповідає нашим очікуванням. І якщо ми підемо далі, то можемо побачити, що ми дуже обмежено можемо впливати на хід нашого життя, оскільки маємо самотужки стояти перед силами природи та суспільством.
«…Мені подобаються аутсайдери. Не в значенні «невдахи», а в прямому значенні – «які стоять осторонь» або «несхожі». І з погляду захоплень, тобто ті, хто, наприклад, захоплюється культурою самураїв або любить влаштовувати бої жуків. І з погляду характеру, тобто люди не надто товариські, навіть замкнуті, або, навпаки, химерні та дуже яскраві.
Мені подобаються особи в крайностях.
Чому?
Бо там завжди прихований інший погляд на життя. Зовсім інший. Звичайно, за боями жуків може ховатися і міський божевільний, але там може бути і людина, яка прийняла себе і здатна
поділитися натхненням.
Навіть якщо чужа унікальність вам нічого не принесе, ви дізнаєтеся щось нове про те, якими можуть бути люди.
А це вже багато.»
Мені подобаються особи в крайностях.
Чому?
Бо там завжди прихований інший погляд на життя. Зовсім інший. Звичайно, за боями жуків може ховатися і міський божевільний, але там може бути і людина, яка прийняла себе і здатна
поділитися натхненням.
Навіть якщо чужа унікальність вам нічого не принесе, ви дізнаєтеся щось нове про те, якими можуть бути люди.
А це вже багато.»
Майже ніхто не має хоробрості бути щасливим на свій смак. Всі хочуть бути щасливими, як всі.
Габріе́ль Бонно́
Габріе́ль Бонно́
Сумна правда. Світ байдужий до наших емоцій, він реагує лише на дії. А ось трохи іронічна сумна правда. Ми навчимося діяти і впливати на світ лише тоді, коли розберемося зі своїми емоціями.
Чому так?
Тому що будь-яка емоція – це відповідь на думки та оцінки, які ми даємо собі та світові. І коли оцінки провокують тривогу та занепокоєння, ми починаємо в страху не діяти. У результаті: більше негативних оцінок – менше дій – більше негативних емоцій – ще більше оцінок і менше дій.
Чому так?
Тому що будь-яка емоція – це відповідь на думки та оцінки, які ми даємо собі та світові. І коли оцінки провокують тривогу та занепокоєння, ми починаємо в страху не діяти. У результаті: більше негативних оцінок – менше дій – більше негативних емоцій – ще більше оцінок і менше дій.
Всередині голови:
🧠: Сенсорна кора (відчуття, планування рухів)
🧠: Префронтальна кора (логіка, раціональне мислення, прийняття рішень, планування)
🧠: Амигдала (реакція «бий, біжи, замри», визначення загроз)
🧠: Гіпоталамус (емоційна регуляція, сон, апетит, секс, стимул, визначення температури тіла)
🧠: Гіпокамп (памʼять, навчання)
🧠: Ствол головного мозку (дихання, ковтання, сердечний ритм, кровообіг)
🧠: Сенсорна кора (відчуття, планування рухів)
🧠: Префронтальна кора (логіка, раціональне мислення, прийняття рішень, планування)
🧠: Амигдала (реакція «бий, біжи, замри», визначення загроз)
🧠: Гіпоталамус (емоційна регуляція, сон, апетит, секс, стимул, визначення температури тіла)
🧠: Гіпокамп (памʼять, навчання)
🧠: Ствол головного мозку (дихання, ковтання, сердечний ритм, кровообіг)
Техніка зняття м'язової напруги
Однією з технік зняття м'язової напруги, що широко використовується в психотерапії, є прогресивна м'язова релаксація.
Ця техніка розроблена доктором Едмундом Якобсоном на початку 20-го століття і часто застосовується для зниження стресу, тривоги та фізичних проявів занепокоєння.
Прогресивна м'язова релаксація складається з послідовної напруги та розслаблення м'язів для досягнення фізичної та психологічної релаксації.
▪️Інструкція▪️
1. Виберіть тихе місце: Знайдіть спокійне місце, де вас не турбуватимуть протягом 10-15 хвилин.
2. Почніть з дихання: Сядьте зручно або ляжте на спину. Зробіть кілька глибоких вдихів та видихів для покращення кисневого обміну та зменшення внутрішньої напруги.
3. Напруга м'язів: Почніть з м'язів стоп. Напружте м'язи ніг на кілька секунд, потім різко розслабте їх. Відчуйте різницю між напругою та розслабленням.
4. Поступове просування: Перейдіть до наступної групи м'язів, напружуючи і розслаблюючи їх по черзі: ікри, стегна, живіт, груди, руки, плечі, шия та м'язи обличчя.
5. Концентрація на відчуттях: Після напруги та розслаблення кожної групи м'язів, сфокусуйтеся на відчуттях розслаблення, дозволяючи м'язам поступово стати більш спокійними та розслабленими.
✔️Техніка прогресивної м'язової релаксації може бути ефективним способом зменшення фізичної напруги та стресу, одночасно підвищуючи усвідомленість про своє тіло та стан м'язів. У міру тренування ця техніка може допомогти вам краще розпізнавати власні ознаки напруги і успішніше справлятися з ними.
Однією з технік зняття м'язової напруги, що широко використовується в психотерапії, є прогресивна м'язова релаксація.
Ця техніка розроблена доктором Едмундом Якобсоном на початку 20-го століття і часто застосовується для зниження стресу, тривоги та фізичних проявів занепокоєння.
Прогресивна м'язова релаксація складається з послідовної напруги та розслаблення м'язів для досягнення фізичної та психологічної релаксації.
▪️Інструкція▪️
1. Виберіть тихе місце: Знайдіть спокійне місце, де вас не турбуватимуть протягом 10-15 хвилин.
2. Почніть з дихання: Сядьте зручно або ляжте на спину. Зробіть кілька глибоких вдихів та видихів для покращення кисневого обміну та зменшення внутрішньої напруги.
3. Напруга м'язів: Почніть з м'язів стоп. Напружте м'язи ніг на кілька секунд, потім різко розслабте їх. Відчуйте різницю між напругою та розслабленням.
4. Поступове просування: Перейдіть до наступної групи м'язів, напружуючи і розслаблюючи їх по черзі: ікри, стегна, живіт, груди, руки, плечі, шия та м'язи обличчя.
5. Концентрація на відчуттях: Після напруги та розслаблення кожної групи м'язів, сфокусуйтеся на відчуттях розслаблення, дозволяючи м'язам поступово стати більш спокійними та розслабленими.
✔️Техніка прогресивної м'язової релаксації може бути ефективним способом зменшення фізичної напруги та стресу, одночасно підвищуючи усвідомленість про своє тіло та стан м'язів. У міру тренування ця техніка може допомогти вам краще розпізнавати власні ознаки напруги і успішніше справлятися з ними.
«…Більшість запитів в психотерапії повʼязані зі стосунками. Чи то з батьками, чи то з дітьми, чи то з партнерами.
І в усіх запитах найбільш руйнівною силою для стосунку є не конфлікти, а байдужість, прірва, яка утворилася між людьми.
Якщо говорити про дорослі партнерські стосунки, дослідження доводять, що однією з причин руйнування стосунку є далеко не конфлікти, а холодні очі, які на тебе дивляться, дистанція.
Байдужість, буденне "як справи - ок", відсутність зацікавленості в партнері, мовчанки, технічний секс заради галочки чи задоволення фізіологічних потреб - це токсини. Це те, що протирічить самому поняттю стосунку.
Бо, ми, як ті макаки-резуси (вибачте за порівняння) з експериментів Харлоу прагнемо тепла, безпеки. В стосунку, де ти мене не помічаєш, немає безпеки.
Згадайте як веде себе дитина в
експерименті "Камʼяне обличчя". (коли мама емоційно не реагує на дитину).
Спочатку вона намагається розчулити, розвесилити маму, потім кричить від відчаю, а потім обмякає на руках. Бо толерувати байдужість і відсутність емоцій з боку іншого — занадто боляче.
Бути поруч з партнером, для якого ти виконуєш якусь функцію, але який дивиться крізь тебе — боляче. Це неприродньо. Це протирічить нашим
базовим потребам.
Любити — це не слово. Бути в стосунку — це не галочка в паспорті і не фото в Інстаграмі. Це ДІЄСЛОВА. Це діяти. Це створювати, будувати, вкладати. І інколи, на жаль, попри любов, попри емоції до іншої людини, обирати себе і виходити зі стосунку. Бо немає нічого гіршого ніж холодні очі, які тебе не бачать. У мене все.»
Alyona Datsenko-Volodina • Психолог
І в усіх запитах найбільш руйнівною силою для стосунку є не конфлікти, а байдужість, прірва, яка утворилася між людьми.
Якщо говорити про дорослі партнерські стосунки, дослідження доводять, що однією з причин руйнування стосунку є далеко не конфлікти, а холодні очі, які на тебе дивляться, дистанція.
Байдужість, буденне "як справи - ок", відсутність зацікавленості в партнері, мовчанки, технічний секс заради галочки чи задоволення фізіологічних потреб - це токсини. Це те, що протирічить самому поняттю стосунку.
Бо, ми, як ті макаки-резуси (вибачте за порівняння) з експериментів Харлоу прагнемо тепла, безпеки. В стосунку, де ти мене не помічаєш, немає безпеки.
Згадайте як веде себе дитина в
експерименті "Камʼяне обличчя". (коли мама емоційно не реагує на дитину).
Спочатку вона намагається розчулити, розвесилити маму, потім кричить від відчаю, а потім обмякає на руках. Бо толерувати байдужість і відсутність емоцій з боку іншого — занадто боляче.
Бути поруч з партнером, для якого ти виконуєш якусь функцію, але який дивиться крізь тебе — боляче. Це неприродньо. Це протирічить нашим
базовим потребам.
Любити — це не слово. Бути в стосунку — це не галочка в паспорті і не фото в Інстаграмі. Це ДІЄСЛОВА. Це діяти. Це створювати, будувати, вкладати. І інколи, на жаль, попри любов, попри емоції до іншої людини, обирати себе і виходити зі стосунку. Бо немає нічого гіршого ніж холодні очі, які тебе не бачать. У мене все.»
Alyona Datsenko-Volodina • Психолог
Друга причина формування ненависті до себе є наслідком «синдрому батьківського несхвалення», способу, яким батьки та вчителі культури домінування карають дітей за таку поведінку, як критичне мислення та наполегливість, оскільки вони з їхньої точки зору несумісні з мораллю системи домінування.
Культура домінування використовує відкидання та несхвалення як методи усунення цих способів небажаної поведінки.
Це веде до того, що діти вибудовують негативний образ себе, у них виникає відчуття нікчемності, вони навчаються самокритиці та ненависті на самого себе. Це веде до того, що вони звикають якісно не схвалювати себе тим самим способом, яким це робили їхні батьки та важливі для них інші люди.
Дж.Б.Уайнхолд, Дж.К.Уайнхолд
Культура домінування використовує відкидання та несхвалення як методи усунення цих способів небажаної поведінки.
Це веде до того, що діти вибудовують негативний образ себе, у них виникає відчуття нікчемності, вони навчаються самокритиці та ненависті на самого себе. Це веде до того, що вони звикають якісно не схвалювати себе тим самим способом, яким це робили їхні батьки та важливі для них інші люди.
Дж.Б.Уайнхолд, Дж.К.Уайнхолд
«Відмова та відторгнення вербально можуть звучати однаково: «ні». Різниця між ними ось у чому.
Відторгнення — це коли я не беру в тебе кави тому, що ти сучий син. Це через тебе, а не через каву. Я не беру в тебе.
А відмова — це коли я не беру кави тому, що я взагалі не п'ю розчинну каву. Тобто це через каву, а не через тебе.»
Відторгнення — це коли я не беру в тебе кави тому, що ти сучий син. Це через тебе, а не через каву. Я не беру в тебе.
А відмова — це коли я не беру кави тому, що я взагалі не п'ю розчинну каву. Тобто це через каву, а не через тебе.»
Що таке усвідомленість?
Термін цей незаслужено придбав запашок псевдопсихологічного кліше.
«Закрили гештальт, прокачали свідомість, розбудити
у собі богиню.🧘♀️»
Усвідомленість - це вміння поглянути на свої думки, почуття та імпульси, не зливаючись з ними, з позиції спостерігача. По суті, всі напрямки психотерапії розвивають саме її.
📝
Є різні рівні усвідомленості
1️⃣У момент, коли ми говоримо собі чи іншим «я засмутився» ми вже виявляємо деяку усвідомленість.
2️⃣«Я засмутився через невдало проведену зустріч» вже більш високий рівень усвідомленості.
Але є куди зростати далі.
3️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч» - це вже принципово інший рівень. Тут ми пов'язуємо свій настрій з думкою, припускаючи, що думка може і не відповідати дійсності.
4️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч. Я вірю, що вдалою може бути тільки зустріч, яку я провів ідеально» - high level
5️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч. Я вірю, що вдалою може бути тільки зустріч, яку я провів ідеально.
Ця віра пов'язана з тим, що у дитинстві тато завжди вимагав ідеальності від мене. Якщо я робив помилки, мене завжди змушували переписувати».(с)
Термін цей незаслужено придбав запашок псевдопсихологічного кліше.
«Закрили гештальт, прокачали свідомість, розбудити
у собі богиню.🧘♀️»
Усвідомленість - це вміння поглянути на свої думки, почуття та імпульси, не зливаючись з ними, з позиції спостерігача. По суті, всі напрямки психотерапії розвивають саме її.
📝
Є різні рівні усвідомленості
1️⃣У момент, коли ми говоримо собі чи іншим «я засмутився» ми вже виявляємо деяку усвідомленість.
2️⃣«Я засмутився через невдало проведену зустріч» вже більш високий рівень усвідомленості.
Але є куди зростати далі.
3️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч» - це вже принципово інший рівень. Тут ми пов'язуємо свій настрій з думкою, припускаючи, що думка може і не відповідати дійсності.
4️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч. Я вірю, що вдалою може бути тільки зустріч, яку я провів ідеально» - high level
5️⃣«Я засмутився тому, що подумав, що невдало провів зустріч. Я вірю, що вдалою може бути тільки зустріч, яку я провів ідеально.
Ця віра пов'язана з тим, що у дитинстві тато завжди вимагав ідеальності від мене. Якщо я робив помилки, мене завжди змушували переписувати».(с)
Ділитися успіхами — більш прийнятно та приємно, ніж невдачами (та й безпечніше).
Але це призводить до того, що навколо нас можуть
формуватися багато псевдофасадів «щасливого» світу.
Однак, чи позбавлені вони бід? зрозуміло, що ні.
І це може допомагати нам памʼятати, що всі ми в стражданнях не самотні, хоч і не однакові в їхній кількості.
І, насправді, як би чудово не йшли справи у будь-кого - будьте впевнені, ця людина не позбавлена і своїх невдач та болю.
Тільки ось про ці страждання ви можете не знати.
Але це призводить до того, що навколо нас можуть
формуватися багато псевдофасадів «щасливого» світу.
Однак, чи позбавлені вони бід? зрозуміло, що ні.
І це може допомагати нам памʼятати, що всі ми в стражданнях не самотні, хоч і не однакові в їхній кількості.
І, насправді, як би чудово не йшли справи у будь-кого - будьте впевнені, ця людина не позбавлена і своїх невдач та болю.
Тільки ось про ці страждання ви можете не знати.
Трепет
Професор психології Келтнер визначає трепет як складну емоцію, яка виникає, коли ми стикаємося з чимось великим і величним, що виходить за межі нашого звичного уявлення про світ.
Памʼятаєте, як в дитинстві нам захоплювало подих від речей, які зараз здаються просто базою? З роками відчуття трепету може тонути в рутині.
Тому сьогодні будемо пробувати знову наближатися до цієї емоції.
Як переживати трепет у звичайному житті?
Спосіб 1. Усвідомленість та уважність
Культивувати трепет без розвитку свідомості навряд чи можливо. Намагайтеся частіше виходити з режиму автопілота, звертати увагу на красу та чудеса, які вже є довкола.
Впровадьте неформальні практики усвідомленості: свідомо сповільнюйтеся в рутинних активностях, підключайте органи почуттів, намагайтеся не відволікатися на сторонні думки.
Спосіб 2. Впіймати відчуття трепету
Якщо ви відчули трепет, спробуйте навмисно затриматися в ньому, «посмакувати», дослідити відчуття та думки.
Не починайте відповідати на повідомлення або доробляти робоче завдання. Можна навіть спробувати посилити трепет, підключивши подяку.
Спосіб 3. Подяка
Коли ми стаємо уважнішими до того, що оточує нас, ми можемо навмисно налаштувати свій розум на пошук цінного, радісного, таємничого і чудового в цих великих і маленьких буденних речах.
Подяку можна підключати прямо в такі моменти усвідомленості або робити окрему практику наприкінці дня, згадуючи приємні цінні моменти.
[продовження буде]
Професор психології Келтнер визначає трепет як складну емоцію, яка виникає, коли ми стикаємося з чимось великим і величним, що виходить за межі нашого звичного уявлення про світ.
Памʼятаєте, як в дитинстві нам захоплювало подих від речей, які зараз здаються просто базою? З роками відчуття трепету може тонути в рутині.
Тому сьогодні будемо пробувати знову наближатися до цієї емоції.
Як переживати трепет у звичайному житті?
Спосіб 1. Усвідомленість та уважність
Культивувати трепет без розвитку свідомості навряд чи можливо. Намагайтеся частіше виходити з режиму автопілота, звертати увагу на красу та чудеса, які вже є довкола.
Впровадьте неформальні практики усвідомленості: свідомо сповільнюйтеся в рутинних активностях, підключайте органи почуттів, намагайтеся не відволікатися на сторонні думки.
Спосіб 2. Впіймати відчуття трепету
Якщо ви відчули трепет, спробуйте навмисно затриматися в ньому, «посмакувати», дослідити відчуття та думки.
Не починайте відповідати на повідомлення або доробляти робоче завдання. Можна навіть спробувати посилити трепет, підключивши подяку.
Спосіб 3. Подяка
Коли ми стаємо уважнішими до того, що оточує нас, ми можемо навмисно налаштувати свій розум на пошук цінного, радісного, таємничого і чудового в цих великих і маленьких буденних речах.
Подяку можна підключати прямо в такі моменти усвідомленості або робити окрему практику наприкінці дня, згадуючи приємні цінні моменти.
[продовження буде]
Forwarded from stories untold
стосунки не мають вимагати надзусиль. Якщо комфорт мого партнера стає важливіший за мої потреби, то в якийсь момент це стане тягарем для мене.
#психотерапевтичне
#психотерапевтичне
Інколи натяки — це не хитрість, а сильний страх сказати прямо, через страх відторгнення