1️⃣Парасоціальні стосунки – це форма взаємодії та прив’язаності між людиною й відомою персоною, яка виникає лише з одного боку.

Це може бути як здорова прихильність до відомих акторів і співаків, блогерів або навіть персонажів фільмів і книжок, так і нездорова емоційна залежність від іншої людини.

Ці стосунки є односторонніми, оскільки людина розглядає медійну персону як знайому або навіть дружню й близьку, хоча фактичного контакту на близькій відстані не відбувається.

Люди можуть відчувати симпатію, інтерес, прихильність, емоційну залежність й інші почуття щодо медійної персони.

2️⃣парасоціальні стосунки можуть мати різний ступінь інтенсивності:

🤳🏼розважальний: людина сприймає медійну особу як джерело розслаблення або пліток, вона не формує сильну залежність від іншої людини;

🤳🏼персонально-інтенсивний: людині хочеться знати про медійну особу і її життя якомога більше, вона може почати копіювати її звички або мислення;

🤳🏼межево-патологічний: людина має обсесивні фантазії, сталкерить, робить усе, щоб зустрітися із зіркою або прагне стати повністю як вона.

​​Кортизол

Гормон кортизол обмежує функції, які не є важливими в тривожних реакціях. Він визначає імунну відповідь, пригнічує діяльність травної та репродуктивної системи, уповільнює процеси зростання. Відбувається контроль лише трьох реакцій – настрою, мотивації та страху. Як тільки загроза, що сприймається, проходить, рівні гормонів повертаються до колишніх значень. Плавно системи відновлюють свою діяльність. Коли стресовий, хай і невеликий фактор, присутній часто чи постійно, реагування на ситуацію залишається у включеному стані завжди. В результаті отримуємо сучасний діагноз умовної "надниркової втоми" - дезадаптації органу та нездатності його виконувати свої функції. Відбувається їх зниження та реакції стає недостатньо, щоб підтримувати функції тіла в нормі.

Крім медитацій, ванн із сіллю, прогулянок у лісі, контрастного душу (невеликий перепад) та спорту з низькою інтенсивністю, засипання до 23 на постійній основі рекомендую підключити:

⁃ тупіж. Вибачте, але це важливе дофамінове голодування. Бліц-варіант – 30 хвилин раз на пару днів ви робите нічого. Сидіть на дивані. Ні телефону, ні книг, ні фільму ви просто сидите. Це складно, всі думки передумали, нових немає, пройде цілих три хвилини, залишиться 27. Ось займайтеся чим завгодно, але без нової інформації. Про - влаштовувати собі суботи або неділі без гаджетів.

⁃ менше дрібних думок. Не крутити їх постійно у голові. Хочете – виписувати на папір. Хочете - приймати дрібні рішення і завершувати (піду зроблю чай-чайник нагрівся-чай залитий молодець, піти поміняти воду у вазі квітів-змінив-завершив-молодець). Тисяча продумувань завдань і постійно гасати з ними в голові - дисфункція

⁃ щодня щось тішить ваші 5 органів почуттів: і тактильно, і око, і аромат. Важливо задіяти всі 5 аналізаторів, отримувати максимум задоволення. У мене це ритуал з матча: мій ідеальний та красивий зовні, навпомацки чаван, теплий, прогрітий, аромат чаю, смак, 3 хвилинним чаюванням ідеально працюю з дофіміновими рецепторами.
⠀
І традиційно нагадаю, що прочитав не = зробив. Всі поради звучать легко, як кубики преса. Усі знають як, мало хто робить)

Поки ви переконані в тому, що для спокійного та щасливого життя вам потрібна повна визначеність у всьому, і що вас оточують небезпеки, на які потрібно бути готовим реагувати, ви не зможете позбутися тривожності.

А значить, ви постійно будете прагнути тримати багато чого, якщо не все, під контролем. Щоразу, коли з'явиться навіть легке хвилювання, виникатиме бажання терміново щось робити.

Ви уникатимете будь-якого емоційного дискомфорту. А так само, вам буде нестерпно стикатися з невизначеністю і, тому, ви будете вимагати всі відповіді прямо зараз.

Тобто вся ваша увага і всі ваші дії будуть спрямовані на те, щоб захищатися або уникати всього, що змушує вас турбуватися.

Отже, ви просто не зможете жити тут і зараз.

Боротися з усім цим, без зміни способу мислення, який знаходиться в основі, безглуздо. ©️

Що головне після перевантаженого періоду? Відновлення. Але відновлення це не лише сон та відпочинок. Це похвалити себе та порадіти результатам. Поширена причина виснаження у тому, що замість того, щоб порадіти результатам, ми хапаємось за нову справу, а це пряма дорога до вигоряння.

Л. Непійко

Я: у мене є дві справи, які треба зробити сьогодні
Мозок: безкінечна кількість справ, які треба зробити. Зрозумів тебе.
Я: нє, нє. всього дві.
Мозок: немає сенсу навіть починати.

🙌🏼😅

«Толерантність важлива до того, що не має до тебе прямого відношення.
Толерантність до того, що має до тебе пряме відношення і не підходить — це не толерантність, а терпільство».

«Перебувати поруч із чимось прекрасним чи дорогоцінним, але не бути здатним пережити це – найвитонченіша форма тортури»
Роберт Джонсон

Ангедонія — зниження чи втрата здатності отримувати задоволення від конвенційно приємної діяльності, наприклад від хобі, їжі, напоїв, сексуальної активності, здійснення фізичних вправ/соціальної взаємодії, а також від передчуття позитивних подій.

🔹[Фізична ангедонія] — це зниження задоволення внаслідок чуттєвого (насамперед тілесного) досвіду, дотиків, фізичної близькості, насолоди від споживання їжі/напоїв.

🔹[Соціальна ангедонія] — це нездатність відчувати міжособистісне задоволення – бути з іншими людьми, розмовляти, спілкуватися, ділитися своїми переживаннями, висловлювати почуття, відчувати приналежність до команди та ін.

🔹[Ангедонія передчуття] — це зниження здатності передчувати приємні події в майбутньому (коли ми передчуваємо, що скоро щось приємне трапиться і ми отримаємо задоволення від цього).
Передчуття включає почуття «бажання», «хотіння» і пов'язане з рухом до мети.

🔹[Безпосередня ангедонія] —
дефіцит задоволення в актуальних переживаннях, який включає нестачу приємних почуттів, пов'язаних з подіями, що відбуваються прямо зараз, або з виконанням бажання.

Лайфхак як знизити інтенсивність емоції в моменті:

1) Звернути увагу, ЩО ви зараз відчуваєте, усвідомити, де саме в тілі проявляється емоція (пече в грудях, животі, ком в горлі)

2) назвати подумки цю емоцію

«так, зараз я відчуваю тривогу, у мене сильно бʼється серце. Це і не дивно, адже я в оточенні незнайомих людей і мені не зовсім комфортно. Буду справлятися, як можу»

ЗІ СТРАХУ, ЩО МЕНЕ НЕ ОБЕРУТЬ

▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу дуже намагатися бути кращим, ніж я є.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу проявлятися тільки тією стороною, яка приймається іншими.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу згортати свою спонтанність до завмирання та паралічу.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу втратити свій справжній розмір.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу терпіти дуже багато неприємного, токсичного і навіть нестерпного для мене.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу брати на себе занадто багато відповідальності за те, щоб зберігати ці стосунки.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу нічого не проясняти і не позначати свої межі.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу пуститися у вгадування чужих думок, бажань і потреб.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу забувати про себе.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу не наближатися і стояти на відстані.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу втікати зі стосунків навіть ще до того, як з'явиться можливість дізнатися мене краще. ©️

Що змушує нас звинувачувати жертв насилля у тому, що з ними сталося?

«Якби ти так не одяглася тоді на вечірку, цього би, можливо, й не було»

«Напевно, ти його довела, раз він розбив тобі обличчя?»

«Якби ти не спілкувався з такими компаніями, то цього би не сталося в твоєму житті».

«Світ — це наше відображення, раз у тебе сталася невиліковна хвороба, то може задумаєшся?»

І цей феномен називається «Віра у справедливий світ».

Якщо ми віримо, що світ справедливий, то очікуємо, що люди отримують завжди те, на що заслуговують і заслуговують на те, що отримують.

Тобто з хорошою людиною не має траплятися поганих речей. А якщо вони стаються, то може ти не така вже хороша людина? Згідно цієї віри, нам треба віднайти причинно-наслідковий звʼязок.

Нам складно повірити, що ґвалтують не через довжину спідниці. І легко дати собі просте пояснення складним і страшним речам, щоб заспокоїтися. Адже добро завжди перемагає, а зло завжди буде покарано. Чи ні?

ТРИ ТИПИ САМОТНОСТІ

Психотерапевт Ірвін Ялом виділяє три типи самотності (ізольованості):

• Внутрішньо особистісна самотність;
• Міжособистісна самотність;
• Екзистенційна самотність.

1. Внутрішньо особистісна самотність: від себе.

Людина тікає від якоїсь частини себе (наприклад, своїх сильних і хвилюючих переживань), зводячи бар'єри між частинами свого Я. Це відбувається не тільки коли людина хоче захиститися від неприємних почуттів чи думок, але й у випадках, коли вона заперечує власні бажання, слідуючи за "правильно" або "потрібно" і не довіряє собі.

2. Міжособистісна самотність: від інших.

Людина тікає від відносин з іншими людьми та розуміння, що вона живе не так, як їй цього хочеться. Причин цього може бути кілька й у тому числі невміння будувати близькі відносини, страх, особистісні особливості, попередній досвід стосунків та ін.

3. Екзистенційна самотність: від життя.

Людина ховається в натовпі від смутку та туги, від усвідомлення, що ніхто і ніщо не зможуть дати вічного сенсу, радості та уваги. У неї можуть бути які завгодно хороші стосунки з членами сім'ї та собою. Однак, людина приходить до розуміння, що тільки вона сама несе відповідальність за життя і що жодні стосунки не зможуть дати повного розуміння та постійного кохання. І цю ситуацію нічого змінити не може. Це пов'язано з тим, що ніщо не зможе скасувати життєвий факт – наша екзистенційна самотність. До усвідомлення цього факту приходять не лише старі люди.

Це питання постає перед нами, коли йдуть з життя близькі та важливі для нас люди, і ми залишаємось одні. Воно уривається вихрем у наше життя як після трагічних подій. Часто після цього ми відчуваємо страх і безпорадність перед чимось могутнішим і іноді розуміємо, що в житті немає нічого постійного, що завжди відповідає нашим очікуванням. І якщо ми підемо далі, то можемо побачити, що ми дуже обмежено можемо впливати на хід нашого життя, оскільки маємо самотужки стояти перед силами природи та суспільством.

«…Мені подобаються аутсайдери. Не в значенні «невдахи», а в прямому значенні – «які стоять осторонь» або «несхожі». І з погляду захоплень, тобто ті, хто, наприклад, захоплюється культурою самураїв або любить влаштовувати бої жуків. І з погляду характеру, тобто люди не надто товариські, навіть замкнуті, або, навпаки, химерні та дуже яскраві.

Мені подобаються особи в крайностях.

Чому?

Бо там завжди прихований інший погляд на життя. Зовсім інший. Звичайно, за боями жуків може ховатися і міський божевільний, але там може бути і людина, яка прийняла себе і здатна
поділитися натхненням.

Навіть якщо чужа унікальність вам нічого не принесе, ви дізнаєтеся щось нове про те, якими можуть бути люди.

А це вже багато.»

Майже ніхто не має хоробрості бути щасливим на свій смак. Всі хочуть бути щасливими, як всі.

Габріе́ль Бонно́

Сумна правда. Світ байдужий до наших емоцій, він реагує лише на дії. А ось трохи іронічна сумна правда. Ми навчимося діяти і впливати на світ лише тоді, коли розберемося зі своїми емоціями.

Чому так?

Тому що будь-яка емоція – це відповідь на думки та оцінки, які ми даємо собі та світові. І коли оцінки провокують тривогу та занепокоєння, ми починаємо в страху не діяти. У результаті: більше негативних оцінок – менше дій – більше негативних емоцій – ще більше оцінок і менше дій.