Отаке 🐒

Раціональний мозок проявляє себе у вигляді думок, а емоційний — у вигляді тілесних реакцій.

Є різниця між стресостійкістю і нечутливістю до стресу.

Стресостійкість — це коли я не затримуюся на тривалий час у ситуаціях, які мене хронічно втомлюють і буквально забирають життя зсередини. Я їх або вирішую або покидаю.

Нечутливість до стресу — це коли я живу місяцями/роками у хронічному стресі/саморуйнуванні і настільки звикаю до цього, що перестаю відчувати. Тоді тут з часом підключається тіло і людина починає «розсипатися». (с)

Коли пропоную собі згадати найкраще зі свого життя — в голову завжди приходять Люди.

У них всіх різні голоси, усмішки, досвід. Я з них складаюся. Із тих, хто забув мене і кого забула я. Із тих, хто колись з‘явиться і тих, хто вже є. Особливо тих, хто є. Розміщених під ребрами з лівої сторони.

Три Его-стани за Еріком Берном. Погнали!

1) Его-стан Батько (батюня, короче).

Походить від наших батьків. У цьому стані людина діє, відчуває, думає і реагує так, як це робили її батьки. Звідси традиції, цінності, установки.

Поділяється на:

📍Турботливий Батько — здатний турбуватися, допомагати, прощати недосконалості.
📍Контролюючий Батько — контролює, «гризе» як інших за помилки, так і себе.

p.s Якщо в людини домінує по життю его-стан Батько, вона намагається в основному всіх контролювати, надмірно турбуватися тощо.

2) Его-стан Дитина

Людина мислить, діє і реагує так, як це робила в дитинстві. Кожна доросла людина несе в собі риси дитини.

Ерік Берн вважав, що саме ця частина людської особистості є найціннішою – бо через неї ми відчуваємо радість, залишаємося природніми/справжніми. Спонтанність, інтуїція, творчість — найяскравіше проявляються в дитячому віці.

Берн виділяв:

📍Вільну дитину — здатність щиро радіти і дивуватися життю. Всі творчі процеси відбуваються в цьому стані.
📍Адаптивну дитину — постійні сумніви та комплекси. Людина живе у напрузі і боїться зробити зайві кроки. У цьому стані людина часто підлаштовується під інших, їй важко казати «ні».

p.s Якщо в дорослої людини домінує его-стан Дитини, така людина схильна часто ображатися, перекладати відповідальність на інших, жалітися на нещирих друзів, сім‘ю, владу, світ що завгодно. Їй важко використовувати отриманий досвід в житті.

3) Его стан Дорослий за Берном

Людина може реалістично оцінювати себе і те, що з нею відбувається. Враховує свої можливості, досвід, знання. Може брати відповідальність за все, що вона робить. Може вчитися на власних помилках і користуватися накопиченим досвідом для подальшого розвитку.

p.s Між цими станами важливий баланс. Однак в зрілої особистості домінує стан Дорослий

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це коли людина не в силах розділити себе із подіями з якими зіштовхнулася.

Далеко не всі матимуть ПТСР.

Згідно статистики — тільки 30% людей отримають розлад, половина з яких не зможе з ним впоратися самостійно.

Розвиток і ступінь окремих симптомів травматизації індивідуально залежить від того, наскільки достатньо внутрішніх і зовнішніх ресурсів людини, щоб впоратися з подією, яка сталася.

Думка дня: «Я роблю те, що можу, там, де можу, з тими ресурсами, які в мене є».

В работе обращаю внимание на то, что переживавшие опыт насилия в детстве особо остро реагируют на тему несправедливого насилия связанного с войной.

Травматикам во время войны прошлое диктует собраться, быть начеку и максимально готовым. Но при этом оживают раны которые возникали когда прилетало больно, неожиданно и со всех сторон. Война тригерит тему, что мир опасен и жесток.

Как сказала клиентка:

- Я пережила своё детство как войну. Только мы это проработали и вот теперь реально война…

Ребенок который живёт в травматическом раскладе часто вынужден становиться сверхбдительным и внимательным к окружению. Во взрослом возрасте травматики часто прекрасно замечают происходящее с окружающими, но теряются когда надо сказать что с ними. Это как камера наблюдения которая может запечатлеть окружающий мир, но не могущая снять саму себя.

Різниця між злом і злістю.

Зло — це категорія філософська, екзистенційна.

Злість — це почуття. Психоемоційна категорія.

Зло — це злість, яка не була направлена конструктивно. (с)

Як зробити своє існування нестерпним?

Збірка правил, які підтримують тривожність і знижують якість життя:

1. Якщо щось погане може статися, і якщо це можливо уявити, то про це потрібно постійно турбуватися.

2. Я не повинен приймати жодної невизначеності, я все повинен знати точно.

3. Я повинен сприймати свої думки як факти, тому що думки об'єктивно відображають реальність.

4. Якщо відбувається щось погане, це показує, яка я людина, і характеризує мою особистість.

5. Невдачі неприйнятні, я не зможу їх пережити, а тому, мушу їх усіма способами уникати.

6. Я повинен позбавлятися неприємних почуттів, тому що вони нестерпні.

7. Я повинен ставитись до будь-яких проблем, як до невідкладних і негайно вирішувати їх.

Мене завжди дивувало, як дуже щасливі моменти можуть існувати одночасно з доволі непростими.

Напевно, в цьому і є чарівність життя – жодне почуття не займає простір цілком. Під час довгоочікуваного бажаного відпочинку є місце важливим, складним розмовам. Гірко плачучи за чимось, ти можеш посміятися з безглуздого жарту чи комічного моменту.

А знання про те, що немає абсолютних, заповнюючих тебе цілком почуттів — дає свободу.(с)

Смерть — це «живе» втілення мрії про рівність і справедливість на Землі. Бо ж ніхто не може її уникнути, ні у кого немає переваги. (с)

Вечеряли з подругою. Посеред бесіди вона мені видає:

— знаєш з якою їжею ти у мене асоціюєшся?
— ну?
— з екзотичною. Ота вонюча сільодка зі Швеції. Як її там… стрьомінг, сюрстрьомінг. Ні ні, не тому що ти така ж огидна, просто тебе теж неможливо забути.

🌚😆

Всесвітній день запобігання самогубствам💡

📍Приблизно 1.000.000 людей щорічно помирає від самогубства у всьому світі.

📍Два основних провокуючих фактори: 1. бути ізольованим. 2. відчувати себе тягарем.

📍Від 18,9 до 88% людей, які намагаються вчинити самогубство, зроблять спробу ще раз.

📍82% людей, що померли від самогубства, зробили це протягом року після своєї першої спроби.

📍Самогубство має ефект «зараження». Тобто, люди, з більшою ймовірністю вчиняють суїцид, після того, як дізнаються про суїцидальну поведінку інших.

📍Травматичний досвід дитинства, зокрема фізичне та сексуальне насильство, підвищує ризик спроби самогубства.

📍Приблизно кожна 6 людина, яка вчинила самогубство, залишає передсмертну записку, яка іноді дає підказки щодо причини.

Вказані причини включають психічне захворювання, почуття безнадійності, почуття тягаря для інших, і нездатність справлятися з різними життєвими стресами.

“Як не дивно, одна з найгірших форм вербального насильства — мовчання.

Тиша може бути способом ефектно висміяти чи принизити.

Тиша у відповідь на запитання чи швидкоплинний коментар — може спровокувати більше шуму, ніж гучна тирада.

Дуже боляче, коли з тобою поводяться як із невидимкою, ніби ти так мало означаєш, що навіть відповідати тобі нема сенсу.»