Реальну насолоду останнім часом отримую від відчуття стійкої концентрації на діяльності. Стан потоку — дуже приємний.
«Чтобы спроецировать что-то на экран, нужно иметь содержание»
Андрюша Курпатов🤍
Андрюша Курпатов🤍
«Люди, которые осуществляют насилие, сами подвергались насилию. Это поломало их контакт с чувством собственного достоинства.
Но это их не оправдывает, потому что взрослый человек сам отвечает за то, что он сделал с тем, что с ним сделала жизнь.»
Но это их не оправдывает, потому что взрослый человек сам отвечает за то, что он сделал с тем, что с ним сделала жизнь.»
Бувають дуже гарні місця. І бувають чудові люди. Але ти розумієш, що ні в цих місцях, ні в цих людях немає твоїх особистих смислів. Ну ось немає і все.
⠀
Як це розуміти? А просто.
Все буде начебто добре, але не буде тебе ні наповнювати ні торкатися в тобі важливого. І порожнеча на душі наростатиме парадоксально, незважаючи на всі ніштяки, пропозиції та зручності.
І тоді треба буде піти. Бо наповнювати себе тим, що не піходить, набагато гірше голода. І від‘єднатися — найчесніший вихід.
А. Датешидзе
⠀
Як це розуміти? А просто.
Все буде начебто добре, але не буде тебе ні наповнювати ні торкатися в тобі важливого. І порожнеча на душі наростатиме парадоксально, незважаючи на всі ніштяки, пропозиції та зручності.
І тоді треба буде піти. Бо наповнювати себе тим, що не піходить, набагато гірше голода. І від‘єднатися — найчесніший вихід.
А. Датешидзе
«..Научи меня любить простое. Ибо оно так же бессмысленно, как и сложное, но требует меньше сил.»
Близькість — це про Правду. Коли ти розумієш, що можеш розказати комусь свою Правду, показати себе таким, яким ти є насправді і отримати відповідь: «Зі мною ти в безпеці». (с)
Людина, якій ти подобаєшся, апелює до найкращого, що в тобі є. Звертається до твоєї сильної сторони. Вмикає тебе на цьому рівні. Піднімає тобі самооцінку.
От чому ми стаємо сильнішими, коли у нас вірять. (с)
От чому ми стаємо сильнішими, коли у нас вірять. (с)
Робота психотерапевта — перетворювати біль людини в слова.
Слова перетворюють біль в історію. А історія це те, у чого є початок, середина і кінець. (с)
Слова перетворюють біль в історію. А історія це те, у чого є початок, середина і кінець. (с)
Мысль это свет, конечно. Но стоит начать настаивать на правоте своей мысли - сгущается тьма. Чтобы настырные умники не погасили солнце, придуман юмор. Так что именно глуповатое хихиканье спасает мир.
С. Иванов
С. Иванов
З біологічної точки зору, щастя — це прагнення до виживання. У всякому разі так вважає наш мозок. І нагороджує нас за усі дії, які сприяють виживанню, так званими гормонами щастя: ендорфін, дофамін, серотонін, окситоцин.
Коли ми не відчуваємо себе щасливими, мозок не говорить, якого саме гормону не вистачає, тому ось декілька уточнюючих питань:
- Я підтримую фізичну активність? (Ендорфін).
– Я часто виявляю емоції? (Ендорфін).
– Я розвиваюсь у професії? (Дофамін).
- Я часто дізнаюся про щось нове? (Дофамін).
- У мене є підстави для гордості? (Серотонін).
– У мене є люди, про яких я дбаю? (Окситоцин).
- У мене є люди, які дбають про мене? (Окситоцин).
Коли ми не відчуваємо себе щасливими, мозок не говорить, якого саме гормону не вистачає, тому ось декілька уточнюючих питань:
- Я підтримую фізичну активність? (Ендорфін).
– Я часто виявляю емоції? (Ендорфін).
– Я розвиваюсь у професії? (Дофамін).
- Я часто дізнаюся про щось нове? (Дофамін).
- У мене є підстави для гордості? (Серотонін).
– У мене є люди, про яких я дбаю? (Окситоцин).
- У мене є люди, які дбають про мене? (Окситоцин).
«посыпая могилу сахарной пудрой приговаривать, что это тортик» — про знецінення і уникання тяжкого переживання.
із сьогоднішньої лекції з гештальт-терапії 🤍
із сьогоднішньої лекції з гештальт-терапії 🤍
Суть будь-якої залежності — людина не може регулювати свій емоційний стан здоровими способами.
Твій окремий вчинок — це не увесь ти. Ти можеш оступатися в конкретну одиницю часу, але це ще тебе не визначає як людину.
Роль рятівника — це часто спосіб відволіктися від пластинок власного страждання. (с)
Сором («я якийсь НЕ такий») лікується досвідом прийняття. Коли хтось тобі дозволяє бути, не навішуючи оцінки і ярлики.