Люди уникають незручних розмов, щоб «зберегти мир». Але мир — це не мета стосунків. Мета — любов. І коли ми когось любимо, нам доводиться вести важкі розмови заради цієї любові.
— Джилліан Турекі
— Джилліан Турекі
Ознаки нездорових особистих кордонів(с)
• Розповідати все підряд.
• Закохуватися в людину з якою щойно познайомилися.
• Бути надмірно захопленим — повністю поглинутим іншою людиною.
• Діяти за першим сексуальним імпульсом.
• Йти всупереч власним цінностям або правам, аби догодити іншим.
• Не помічати, коли хтось виставляє неприйнятні межі.
• Не помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Приймати їжу, подарунки, дотики або секс, коли цього не хочете.
• Торкатися до людини без дозволу.
• Брати стільки, скільки можливо, заради самого отримання.
• Давати стільки, скільки можливо, лише заради того, щоб давати.
• Дозволяти іншим брати від вас усе, що вони можуть.
• Дозволяти іншим керувати вашим життям.
• Дозволяти іншим описувати вашу реальність.
• Дозволяти іншим визначати (оцінювати) вас.
• Вважати, що інші можуть передбачити ваші потреби.
• Очікувати, що інші автоматично задовольнять ваші потреби.
• Терпіти невдачу, аби хтось подбав про вас.
• Насильство над собою.
• Сексуальне та фізичне насильство.
• Харчові та хімічні залежності.
• Розповідати все підряд.
• Закохуватися в людину з якою щойно познайомилися.
• Бути надмірно захопленим — повністю поглинутим іншою людиною.
• Діяти за першим сексуальним імпульсом.
• Йти всупереч власним цінностям або правам, аби догодити іншим.
• Не помічати, коли хтось виставляє неприйнятні межі.
• Не помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Приймати їжу, подарунки, дотики або секс, коли цього не хочете.
• Торкатися до людини без дозволу.
• Брати стільки, скільки можливо, заради самого отримання.
• Давати стільки, скільки можливо, лише заради того, щоб давати.
• Дозволяти іншим брати від вас усе, що вони можуть.
• Дозволяти іншим керувати вашим життям.
• Дозволяти іншим описувати вашу реальність.
• Дозволяти іншим визначати (оцінювати) вас.
• Вважати, що інші можуть передбачити ваші потреби.
• Очікувати, що інші автоматично задовольнять ваші потреби.
• Терпіти невдачу, аби хтось подбав про вас.
• Насильство над собою.
• Сексуальне та фізичне насильство.
• Харчові та хімічні залежності.
Ознаки здорових особистих кордонів
• Довіряти, але перевіряти.
• Відкриватися поступово, зупиняючись, щоб побачити, як інші реагують на ваше розкриття.
• Вибудовувати близькі стосунки поступово.
• Перш ніж піддатися імпульсу, подумати про наслідки.
• Визначати й цінувати власні цінності незалежно від думки інших.
• Помічати, коли інша людина встановлює неприйнятні кордони.
• Помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Казати “ні” їжі, подарункам, дотикам, сексу, які вам не потрібні.
• Запитувати дозволу перед тим, як торкнутися когось.
• Поважати інших, не користуючись їхньою щедрістю.
• Поважати себе й давати стільки, скільки справді хочеться, а не занадто багато з надією сподобатися.
• Не дозволяти іншим користуватися вашою щедрістю.
• Довіряти власним рішенням.
• Визначати власну точку зору.
• Знати, хто ви є і чого хочете.
• Розуміти, що друзі та партнери не вміють читати думки.
• Чітко усвідомлювати свої бажання та потреби, розуміючи, що вас можуть відштовхнути, але все одно маєте право запитати.
• Бути самому собі люблячою дорослою людиною.
• Розмовляти із собою м’яко, з гумором, любов’ю та повагою.
• Довіряти, але перевіряти.
• Відкриватися поступово, зупиняючись, щоб побачити, як інші реагують на ваше розкриття.
• Вибудовувати близькі стосунки поступово.
• Перш ніж піддатися імпульсу, подумати про наслідки.
• Визначати й цінувати власні цінності незалежно від думки інших.
• Помічати, коли інша людина встановлює неприйнятні кордони.
• Помічати, коли хтось порушує ваші кордони.
• Казати “ні” їжі, подарункам, дотикам, сексу, які вам не потрібні.
• Запитувати дозволу перед тим, як торкнутися когось.
• Поважати інших, не користуючись їхньою щедрістю.
• Поважати себе й давати стільки, скільки справді хочеться, а не занадто багато з надією сподобатися.
• Не дозволяти іншим користуватися вашою щедрістю.
• Довіряти власним рішенням.
• Визначати власну точку зору.
• Знати, хто ви є і чого хочете.
• Розуміти, що друзі та партнери не вміють читати думки.
• Чітко усвідомлювати свої бажання та потреби, розуміючи, що вас можуть відштовхнути, але все одно маєте право запитати.
• Бути самому собі люблячою дорослою людиною.
• Розмовляти із собою м’яко, з гумором, любов’ю та повагою.
Якщо вам потрібно підтримувати власну самооцінку, принижуючи чужу, значить, ви носій гнітючої внутрішньої порожнечі.
Відкидання — неминуча частина життя.
Проблема не в тому, що хтось мене не обирає, а в тому, що я, не обрана, робитиму із собою:
підтримуватиму себе чи «знищуватиму» за неспроможність сподобатися всім і кожному.
Проблема не в тому, що хтось мене не обирає, а в тому, що я, не обрана, робитиму із собою:
підтримуватиму себе чи «знищуватиму» за неспроможність сподобатися всім і кожному.
Діти злять нас своєю неспроможністю виправдати наші очікування від них.
Своєю неконтрольованістю у тій мірі, в якій нам хотілося б мати над ними контроль.
Нам усім буває дуже нелегко витримувати поряд живу людину, а жива людина — це та, що не підвладна мені.
Іноді тебе «дратує людина», бо поруч із нею ти втрачаєш контакт із собою.
Твоє роздратування — це не завжди про неї. Часто це про те, що ти втрачаєш внутрішню опору, починаєш підлаштовуватися, намагатися бути зручною, вгадувати настрій, відповідати очікуванням.
Ось і «дратує» — не людина, а твоя вимушена маска поруч із нею.
Твоє роздратування — це не завжди про неї. Часто це про те, що ти втрачаєш внутрішню опору, починаєш підлаштовуватися, намагатися бути зручною, вгадувати настрій, відповідати очікуванням.
Ось і «дратує» — не людина, а твоя вимушена маска поруч із нею.
почуття провини, яке ви відчуваєте, коли встановлюєте і захищаєте свої кордони, є ознакою того, наскільки глибоко вас учили відмовлятися від себе
Горе — це не лише про оплакування того, що ми втратили або не отримали, а ще й про неможливість
щось або когось змінити.
Бути свідком чужого саморуйнування і усвідомлювати неможливість це змінити — неминуче приводить до точки втрати всемогутності.
Інший — це Інший.
І часом це дуже боляче.
щось або когось змінити.
Бути свідком чужого саморуйнування і усвідомлювати неможливість це змінити — неминуче приводить до точки втрати всемогутності.
Інший — це Інший.
І часом це дуже боляче.
Коли турбуєшся безумовно, тоді ти більше хочеш, щоб людина виявила доброту до себе, а не доброту у відповідь.
Часто тривога, депресія, навʼязливі думки — це найкраще, хоч і жахливе рішення, яке ваша психіка змогла знайти для вирішення глибинної проблеми.
Тривога це спроба контролювати непередбачуване майбутнє.
Перфекціонізм спроба заслужити любов, якої бракувало.
Депресія - іноді єдиний спосіб сказати «ні» нестерпній ситуації, знеструмивши всю систему.
колишня любов/
дружба не пропадає.
вони живуть у новій версії нас:
в інтересах, манері мови,
дрібницях.
«ми - музей імен всіх,
кого колись любили»
Самозвинувачення (персоналізація) — це коли ви приписуєте собі причинність там, де насправді діє багато факторів або зовсім інші причини. Часто це відбувається неусвідомлено, за старою схемою, яка колись допомагала хоч якось зберегти відчуття контролю.
Чому воно формується?
— Дитині простіше повірити, що вона винна, ніж визнати, що дорослий не справляється.
— Самозвинувачення дає ілюзію впливу: якщо це моя провина — значить, я можу це виправити.
— Воно маскується під «відповідальність», але по суті — це спотворений погляд на реальність.
Чим воно небезпечне?
— Втома та вигорання: ви берете на себе більше, ніж потрібно.
— Руйнування стосунків: ви берете провину за інших і терпите непереносиме.
— Зниження самооцінки: постійне почуття провини стає фоном.
Що допомагає?
— Поставте собі запитання: що ще могло вплинути на ситуацію, крім мене?
— Згадайте, що відповідальність ≠ провина. Можна брати участь у ситуації і не бути її причиною.
— Уявіть, що хтось близький опинився б у такій самій ситуації — чи стали б ви звинувачувати його так само?
Чому воно формується?
— Дитині простіше повірити, що вона винна, ніж визнати, що дорослий не справляється.
— Самозвинувачення дає ілюзію впливу: якщо це моя провина — значить, я можу це виправити.
— Воно маскується під «відповідальність», але по суті — це спотворений погляд на реальність.
Чим воно небезпечне?
— Втома та вигорання: ви берете на себе більше, ніж потрібно.
— Руйнування стосунків: ви берете провину за інших і терпите непереносиме.
— Зниження самооцінки: постійне почуття провини стає фоном.
Що допомагає?
— Поставте собі запитання: що ще могло вплинути на ситуацію, крім мене?
— Згадайте, що відповідальність ≠ провина. Можна брати участь у ситуації і не бути її причиною.
— Уявіть, що хтось близький опинився б у такій самій ситуації — чи стали б ви звинувачувати його так само?