пі. сі. :

Неврози (невротичні розлади) — велика група психогенних розладів, яка включає в себе симптоми нав‘язливих станів, депресії, тривоги, соматичних (тілесних)змін. Всі ці симптоми мають хронічний перебіг з періодами погіршення і покращення.

Популярний англійський словник назвав «ГАЗЛАЙТИНГ» словом 2022 року.

Пошук його значення у словнику
збільшився за рік на 1740%.

Газлайтинг — це вид емоційного насилля, метою якого є змусити людину сумніватися у адекватності сприйняття навколишньої дійсності, ставлячи під сумнів її пам‘ять і розслудливість.

Як проявляється газлайтинг: ⬇️

1. Заперечення фактів («Та що з тобою, я ніколи цього не казав»)

2. Заперечення емоцій («Послухай, тобі здається, що у тебе поганий настрій, але це не так»)

3. Постійне підкреслення неадекватності сприйняття, посилання на емоційний стан і можливу душевну хворобу («Послухай, щось дивне відбувається з тобою останній час, у твого дідуся так само все починалося», «це у тебе не втома, а знову твоя депресія починається»).

*газлайтинг вважається одним з найгірших із видів психологічного насилля, бо якщо людина живе тривалий час з відчуттям, що вона неадекватно сприймає дійсність і не може собі довіряти, це руйнує її психічне здоров‘я і робить вкрай вразливою.

Для чого людину газляйтять?

Щоб зробити її безпомічною, залежною від особистості насильника. Щоб вона спиралася не на себе, а на нього і його слова в першу чергу.

https://www.merriam-webster.com/words-at-play/word-of-the-year

🧠 ІНСТИТУЦІЙНА ЗРАДА – це жорстокість, насильство та утиски з боку окремих представників системи, всередині якої людина знаходиться і від якої залежить, що поєднується з небажанням чи нездатністю цієї системи відреагувати та припинити ці правопорушення.

Такою системою можуть бути сім'я, навчальний заклад, організація, де працює людина і навіть держава.

Наприклад, коли відбувається насильство батьків над дитиною, викладача над студентом, начальника над підлеглим, а решта членів сім'ї, викладачі, співробітники знають про те, що відбувається, але мовчать і не діють, або прагнуть «зам'яти» ситуацію та «вигородити» правопорушника. Така бездіяльність отримала назву інституційного боягузтва.

☘️На противагу інституційній зраді та боягузству існує інституційна мужність, а саме правильні дії системи, які направлені на захист і підтримку особ, що зазнали скривдження всередині неї.

🧷Концепцію інституційної зради ввела і активно розробляє американська дослідниця і психологиня Дженіфер Фрейд, що заснувала в 2020 році Центр інституційної мужності.

Нормально думати про думку інших людей про себе.

Неможливо повністю абстрагуватися від суспільства в якому ми живемо, його поглядів, культури, адже з еволюційної точки зору для виживання нам потрібна група.

Проблема починається тоді, коли думка інших людей про нас:

1) починає визначати наші дії;

2) коли у своєму житті ми починаємо орієнтуватися не на власні бажання і потреби, а на уявлення інших про нас;

3) коли ми починаємо робити все так, як буде «правильно» збоку, навіть якшо нам від цього погано.

Як зробити так, щоб думка інших про нас не визначала наше життя?

Можна почати з того, шоб краще познайомитися з собою. Самостійно або разом з психологом досліджувати, хто ви є насправді, які ваші цілі, цінності.

Коли людина добре знає себе, її не так просто похитнути думками ззовні.

Тому що вона знає про свої слабкі сторони, але має також сильну опору на себе і свої достоїнства.

Слово дня «ДЕГУМАНІЗАЦІЯ».

Дегуманізація — це психологічний процес позбавлення людини її людських рис, заперечення чи применшення її належності до людського роду.


Один із аспектів дегуманізуючого сприйняття полягає у запереченні ідентичності (особистості) жертв.

Коли ці ознаки заперечуються, жертви стають деіндивідуалізованою масою, яка не викликає співчуття.

Епіктет «Бесіди»:

«..Коли ти відчуваєш прив’язаність до чогось, то не стався до цього як до чогось, що не може бути відібрано, але стався як до чогось такого як горщик, як скляний кубок, щоб, коли вони розіб'ються, ти, пам'ятаючи, чим вони були, не збентежився.

Так і тут: якщо ти цілуєш свою дитину, чи брата, чи друга, нагадуй сам собі, що любиш смертне, любиш аж ніяк не своє.

Це дано тобі на даний час, не як щось що не може бути відібраним, але як смоква, як виноград у встановлену пору року. Ось так, і якщо ти сумуєш за сином або другом тоді, коли тобі не дано, знай, що ти цієї зими сумуєш за смоквою.»

Люди роблять найкращий вибір із тих, що існує в просторі їх варіантів.

Доросла людина робить для себе все, що може. Маленька дитина не робить для себе нічого. Вона чекає, поки прийде дорослий і потурбується про неї. (с)

Слово дня «ЕМПАТІЯ»

Виділяють емоційну та когнітивну емпатію.

Емоційна емпатія — це вміння розпізнати і відгукнутися на почуття іншого та розділити їх без порад та осудження.

Когнітивна емпатія — це здатність розуміти думки людей, коли виникає інтелектуальний зв‘язок.

Приклади того, що являється і НЕ являється емпатією:⬇️

НЕ емпатія:
— Мого сина виключать зі школи
— Шкода, але зате донька то у тебе відмінниця

Емпатія:
— мого сина виключають зі школи
— мені шкода, що відчуваєш з цього приводу? (активне слухання)

НЕ емпатія:
— у мене стався викидень
— співчуваю, але ти хоча б тепер знаєш, що можеш завагітніти

Емпатія:
— у мене стався викидень
— не уявляю, що ти зараз відчуваєш. Якшо захочеш поговорити про це, я поряд

Емпатія не знає «АЛЕ». Роблячи вибір бути емпатичною, людина погоджується бути вразливою.

Адже, щоб з‘єднатися з частиною ТЕБЕ, я маю спочатку з‘єднатися з тою частиною СЕБЕ, якій знайоме це відчуття.

📌Авторка каналу: @Fenira

Коли нам буває тяжко через ті чи інші події, ми часто відмовляємо собі в ресурсних активностях, які дають нам сили жити.

Якщо колись я обожнював пити каву зранку в затишній кав‘ярні, чи слухати улюблені треки, йдучи додому, сміятися з актуальних мемів з друзями (дод. своє) то зараз ця діяльність може здаватися недоречною/безсенсовною/зайвою.

Якщо виникають подібні думки, тоді можу собі задати питання:
кому стає легше від того, що я відмовляю собі в діяльності, яка мене радує і дає сил жити?

Що може бути ресурсом для нас?
— стосунки
— духовність, відчуття сенсу
— життєві цінності, орієнтири (заради чого я живу?)
— спогади, мрії
— природа, ресурсні вправи, образи в уяві
— активності, життя тут і тепер
— медитація, техніки релаксації
— творчість
— слово: книга, вислів, історія, молитва, вірш, музика, фільм
— їжа, запахи, звуки, доторки
— група, спорт

«Втомлений мозок навіть вирішені питання вважає невирішеними».

Висловлювання про те, що коли ми в моменті хочемо дати оцінку собі, іншому чи взагалі ситуації, непогано б для початку оцінити свій актуальний стан і задатися питанням: «чи достатньо у мене наразі сил, щоб дати реалістичну оцінку тому, що відбувається?»

Хвилювання за майбутнє і застрягання в минулому часто не дають нам жити «тут і зараз». Таким чином ми розминаємося з життям.

Часто саме перфекіціонізм (прагнення досконалості) є причиною прокрастинації (відкладання на потім).

Перфекціонізм заважає людині рухатися до цілей, роблячи маленькі кроки, адже у неї є переконання «або ідеально або ніяк».

📌Найдовше дослідження про щастя.

В Гарварді 75 років досліджували стан двох груп людей впродовж їхнього життя, щоб побачити, що саме робить їх здоровими і щасливими.

— 456 людей із бідних районів Бостона;
— 286 випускників Гарварда.

Дослідники постійно проводили сканування мозку, тестували зразки крові, проводили інтерв‘ю, опитування і т.д.

І ось основні висновки:

📌Взаємозв‘язок з іншими людьми для нас дуже корисний, а самотність вбиває.

Наявність соціальних зв‘язків визначає фізичне здоров‘я людини. Люди, котрі мають міцні сімейні зв‘язки і знаходяться в хороших стосунках зі своїми колегами, знайомими — є здоровішими фізично. Самотні люди почувають себе навпаки гірше, їхній мозок скоріше старіє, що в цілому зменшує продовжуваність їх життя.

📌 Якість стосунків має ключове значення.

Справа не в кількості друзів і не в тому чи є у людини постійна пара, а в якості цих стосунків.

Про вибір і рішення у нашому житті:

• Будь-яке рішення супроводжується якоюсь втратою, обираючи одне ми відмовляємо іншому, це треба прийняти.

• Легше приймати рішення, коли є дозвіл собі на помилку. І внутрішня віра у те, що з хибними рішеннями я можу впоратися, що я витримаю цей дискомфорт і можу обрати інший шлях за потреби.

• Багато рішень здаються доленосними і якась кількість із них така і є. Але в основному рішення можна змінювати.

• Ми приймаємо найкращі рішення для себе в тих обставинах і в тому стані в якому ми є.

• Гарні рішення це добре, а погані — це досвід .

Щоб не демотивувати себе на старті будь-якої діяльності, ніколи не треба порівнювати свій початок і чиюсь середину.

— life is a bitch and then you die, з вас 700

Фрази-ключі від психотерапевта Бассе:

Займаючись серфінгом, не беріть відповідальності за хвилю.

Старайтесь не робити того, що в найкращих інтересах вашої найгіршої частини.

Думайте над тим, про що ви думаєте.

Хам — хамить і це нормально.

Ви можете бути ким завгодно, але ви не хто завгодно.

Люди часто переоцінюють себе на коротких часових проміжках і недооцінюють на довгих.