Яке б не було мистецтво — високе, низьке, зрозуміле, незрозуміле — якщо воно допомагає людині дістатися до вищих естетичних переживань — є для неї ніби входом у світ краси — воно має рацію. Тобто воно мистецтво, тому що виконує свою функцію.
бо життя — це така собі трагікомедія з n-кількістю актів допоки не опустилася завіса
КАТАСТРОФІЗАЦІЯ
Катастрофізація — це когнітивне спотворення, при якому людина схильна сприймати ситуації як набагато небезпечніші чи складніші, ніж вони є насправді. Це спотворення часто призводить до зайвого занепокоєння та тривоги.
Приклади та пояснення катастрофізації:
Ситуація:
Людина починає відчувати легкий дискомфорт у грудях.
Катастрофізація:
Вона починає думати, що це ознаки серцевого нападу чи серйозного захворювання.
Пояснення:
Людина посилює свої страхи, уявляючи найгірший сценарій, що тільки збільшує рівень тривожності та страх перед можливим результатом.
🪞
Ситуація:
Людина отримує відмову на запрошення на побачення.
Катастрофізація:
Вона починає думати, що "ніхто не любить мене, я ніколи не знайду партнера".
Пояснення:
У цій ситуації ігнорується можливість, що причиною відмови могли бути різні чинники, які від неї не залежать. Таке спотворення сприймає ситуаційну подію як показник загальної невдачі у житті.
🪞
Ситуація:
Співробітник припустився невеликої помилки в проекті.
Катастрофізація:
"Я втрачу роботу, і в мене ніколи не буде іншої можливості".
Пояснення:
Це сприйняття наголошує на негативних наслідках, ігноруючи можливість виправлення помилки чи підтримки з боку колег.
Катастрофізація — це когнітивне спотворення, при якому людина схильна сприймати ситуації як набагато небезпечніші чи складніші, ніж вони є насправді. Це спотворення часто призводить до зайвого занепокоєння та тривоги.
Приклади та пояснення катастрофізації:
Ситуація:
Людина починає відчувати легкий дискомфорт у грудях.
Катастрофізація:
Вона починає думати, що це ознаки серцевого нападу чи серйозного захворювання.
Пояснення:
Людина посилює свої страхи, уявляючи найгірший сценарій, що тільки збільшує рівень тривожності та страх перед можливим результатом.
🪞
Ситуація:
Людина отримує відмову на запрошення на побачення.
Катастрофізація:
Вона починає думати, що "ніхто не любить мене, я ніколи не знайду партнера".
Пояснення:
У цій ситуації ігнорується можливість, що причиною відмови могли бути різні чинники, які від неї не залежать. Таке спотворення сприймає ситуаційну подію як показник загальної невдачі у житті.
🪞
Ситуація:
Співробітник припустився невеликої помилки в проекті.
Катастрофізація:
"Я втрачу роботу, і в мене ніколи не буде іншої можливості".
Пояснення:
Це сприйняття наголошує на негативних наслідках, ігноруючи можливість виправлення помилки чи підтримки з боку колег.
Одне і центральних питань в процесі психологічної роботи:
«чому я все розумію, але легше не стає?»
Тому що знати — не означає розуміти, розуміти — не означає приймати, приймати — не означає застосовувати, застосовувати — не означає повторювати це доти, доки мети не буде досягнуто
«чому я все розумію, але легше не стає?»
Тому що знати — не означає розуміти, розуміти — не означає приймати, приймати — не означає застосовувати, застосовувати — не означає повторювати це доти, доки мети не буде досягнуто
Думка про різницю між тривожністю та високочутливістю
Фокус уваги буде різний. Людина з тривожністю буде аналізувати світ з точки зору "безпеки", а високочутливі з точки зору "інтенсивності". Тривожні найбільше стомлюються від взаємодії з людьми, високочутливі швидко отримують"сенсорне перевантаження" від усього (запахи, колір, звук, швидкість, взаємодії, думки, емоції свої та інших)
Перший день року — гарний момент, щоб почати все заново.
Як і будь-який інший
день.
Як і будь-який інший
день.
Інколи поранене і принижене почуття власної гідності викликає бажання принижувати інших, тому що знаходитися з кимось на рівних — занадто боляче і майже неможливо
Нас дратує в інших те, що є у нас самих?
І так і ні. Так може бути, але це не єдина причина. Іноді люди нас бісять тому що:
1) у нас з ними різні цінності
2) вони порушують наші кордони
І так і ні. Так може бути, але це не єдина причина. Іноді люди нас бісять тому що:
1) у нас з ними різні цінності
2) вони порушують наші кордони
мій мозок — багатоквартирний будинок в якому живуть тисячі людських откровень.
Ресентимент — це психологічний стан або емоційний процес, що полягає в тривалій та глибоко внутрішній образі, яка виникає через відчуття безсилля або несправедливості.
Цей термін був популяризований французьким філософом Фрідріхом Ніцше і описує механізм, коли людина не може або не хоче виразити свої негативні емоції відкрито, тому вона зберігає їх у собі, трансформуючи відчуття приниження або гніву в постійне, але неактивне неприязне ставлення.
Ресентимент часто спричинений соціальними, культурними чи особистими обставинами, де індивід відчуває свою вразливість або неспроможність змінити ситуацію, що створює емоційну напругу.
Психологічно ресентимент може сприяти формуванню у людини пасивно-агресивної поведінки та упередженості. Він часто проявляється у вигляді постійної критики або неприязні до тих, хто сприймається як більш сильний, успішний або привілейований.
Цей термін був популяризований французьким філософом Фрідріхом Ніцше і описує механізм, коли людина не може або не хоче виразити свої негативні емоції відкрито, тому вона зберігає їх у собі, трансформуючи відчуття приниження або гніву в постійне, але неактивне неприязне ставлення.
Ресентимент часто спричинений соціальними, культурними чи особистими обставинами, де індивід відчуває свою вразливість або неспроможність змінити ситуацію, що створює емоційну напругу.
Психологічно ресентимент може сприяти формуванню у людини пасивно-агресивної поведінки та упередженості. Він часто проявляється у вигляді постійної критики або неприязні до тих, хто сприймається як більш сильний, успішний або привілейований.
Про те, що дітям потрібна надійна прихильність, свобода самовираження та визнання їх успіхів написано і сказано багато.
Разом з тим, важливо також говорити і про те, що дітям потрібні обмеження.
Дослідження в руслі схема-терапії вказують на те, що діти, яких недостатньо обмежують у ранньому віці, пізніше страждають від нестачі самоконтролю.
Вони стикаються з труднощами у досягненні довгострокових цілей, встановленні внутрішніх обмежень та повазі прав інших людей, що призводить до імпульсивності або почуття власної винятковості.
Зрозуміло, що все добре в міру, проте помірні обмеження, домашні обов'язки та культурні норми – це те, без чого дитині буде також складно.
Разом з тим, важливо також говорити і про те, що дітям потрібні обмеження.
Дослідження в руслі схема-терапії вказують на те, що діти, яких недостатньо обмежують у ранньому віці, пізніше страждають від нестачі самоконтролю.
Вони стикаються з труднощами у досягненні довгострокових цілей, встановленні внутрішніх обмежень та повазі прав інших людей, що призводить до імпульсивності або почуття власної винятковості.
Зрозуміло, що все добре в міру, проте помірні обмеження, домашні обов'язки та культурні норми – це те, без чого дитині буде також складно.
Тривога — це спроба запобігти всьому в майбутньому, розплачуючись при цьому сьогоденням.
У дисфункційних сім’ях до дітей ставляться як до дорослих, а до дорослих — як до дітей.
Існує такий ефект — Барнума-Форера.
Це коли вам дають розмитий, універсальний опис особистості, а ви такі: «Воу, та це ж про мене!»
Уся ця класика з гороскопів:
— Вам важливо, щоб вас цінували, але іноді ви сумніваєтеся в собі. — Ви можете бути товариською людиною, але вам також потрібно час наодинці.
Ну, очевидно ж, що це підходить майже всім.
Що цікаво — це прізвище Барнума в назві.
Барнум взагалі не дослідник, а шоумен і шарлатан. Він був відомий тим, що говорив кожному щось настільки загальне, що всі думали: «Ого, він бачить мене наскрізь!»
А ось Форер — це психолог, який у 1948 році провів експеримент: Він дав студентам «унікальний» психологічний портрет… який виявився однаковим для всіх. І що? Студенти в середньому оцінили його точність на 4,3 з 5.
Тобто ефект довів не Барнум, а Форер.
Але, звісно, в масовій культурі запам’ятали саме прізвище шоумена.
Іронічно, правда? Навіть у ефекті, де суть — у навіюванні, вся увага дісталася не вченому, а хитрому маніпулятору.
Це коли вам дають розмитий, універсальний опис особистості, а ви такі: «Воу, та це ж про мене!»
Уся ця класика з гороскопів:
— Вам важливо, щоб вас цінували, але іноді ви сумніваєтеся в собі. — Ви можете бути товариською людиною, але вам також потрібно час наодинці.
Ну, очевидно ж, що це підходить майже всім.
Що цікаво — це прізвище Барнума в назві.
Барнум взагалі не дослідник, а шоумен і шарлатан. Він був відомий тим, що говорив кожному щось настільки загальне, що всі думали: «Ого, він бачить мене наскрізь!»
А ось Форер — це психолог, який у 1948 році провів експеримент: Він дав студентам «унікальний» психологічний портрет… який виявився однаковим для всіх. І що? Студенти в середньому оцінили його точність на 4,3 з 5.
Тобто ефект довів не Барнум, а Форер.
Але, звісно, в масовій культурі запам’ятали саме прізвище шоумена.
Іронічно, правда? Навіть у ефекті, де суть — у навіюванні, вся увага дісталася не вченому, а хитрому маніпулятору.
Аб'юзер постійно зазіхає на гідність інших, оскільки це дає йому можливість хоча б трохи відчути власну гідність