«Перебувати поруч із чимось прекрасним чи дорогоцінним, але не бути здатним пережити це – найвитонченіша форма тортури»
Роберт Джонсон
Ангедонія — зниження чи втрата здатності отримувати задоволення від конвенційно приємної діяльності, наприклад від хобі, їжі, напоїв, сексуальної активності, здійснення фізичних вправ/соціальної взаємодії, а також від передчуття позитивних подій.
🔹[Фізична ангедонія] — це зниження задоволення внаслідок чуттєвого (насамперед тілесного) досвіду, дотиків, фізичної близькості, насолоди від споживання їжі/напоїв.
🔹[Соціальна ангедонія] — це нездатність відчувати міжособистісне задоволення – бути з іншими людьми, розмовляти, спілкуватися, ділитися своїми переживаннями, висловлювати почуття, відчувати приналежність до команди та ін.
🔹[Ангедонія передчуття] — це зниження здатності передчувати приємні події в майбутньому (коли ми передчуваємо, що скоро щось приємне трапиться і ми отримаємо задоволення від цього).
Передчуття включає почуття «бажання», «хотіння» і пов'язане з рухом до мети.
🔹[Безпосередня ангедонія] —
дефіцит задоволення в актуальних переживаннях, який включає нестачу приємних почуттів, пов'язаних з подіями, що відбуваються прямо зараз, або з виконанням бажання.
Роберт Джонсон
Ангедонія — зниження чи втрата здатності отримувати задоволення від конвенційно приємної діяльності, наприклад від хобі, їжі, напоїв, сексуальної активності, здійснення фізичних вправ/соціальної взаємодії, а також від передчуття позитивних подій.
🔹[Фізична ангедонія] — це зниження задоволення внаслідок чуттєвого (насамперед тілесного) досвіду, дотиків, фізичної близькості, насолоди від споживання їжі/напоїв.
🔹[Соціальна ангедонія] — це нездатність відчувати міжособистісне задоволення – бути з іншими людьми, розмовляти, спілкуватися, ділитися своїми переживаннями, висловлювати почуття, відчувати приналежність до команди та ін.
🔹[Ангедонія передчуття] — це зниження здатності передчувати приємні події в майбутньому (коли ми передчуваємо, що скоро щось приємне трапиться і ми отримаємо задоволення від цього).
Передчуття включає почуття «бажання», «хотіння» і пов'язане з рухом до мети.
🔹[Безпосередня ангедонія] —
дефіцит задоволення в актуальних переживаннях, який включає нестачу приємних почуттів, пов'язаних з подіями, що відбуваються прямо зараз, або з виконанням бажання.
Лайфхак як знизити інтенсивність емоції в моменті:
1) Звернути увагу, ЩО ви зараз відчуваєте, усвідомити, де саме в тілі проявляється емоція (пече в грудях, животі, ком в горлі)
2) назвати подумки цю емоцію
«так, зараз я відчуваю тривогу, у мене сильно бʼється серце. Це і не дивно, адже я в оточенні незнайомих людей і мені не зовсім комфортно. Буду справлятися, як можу»
1) Звернути увагу, ЩО ви зараз відчуваєте, усвідомити, де саме в тілі проявляється емоція (пече в грудях, животі, ком в горлі)
2) назвати подумки цю емоцію
«так, зараз я відчуваю тривогу, у мене сильно бʼється серце. Це і не дивно, адже я в оточенні незнайомих людей і мені не зовсім комфортно. Буду справлятися, як можу»
ЗІ СТРАХУ, ЩО МЕНЕ НЕ ОБЕРУТЬ
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу дуже намагатися бути кращим, ніж я є.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу проявлятися тільки тією стороною, яка приймається іншими.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу згортати свою спонтанність до завмирання та паралічу.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу втратити свій справжній розмір.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу терпіти дуже багато неприємного, токсичного і навіть нестерпного для мене.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу брати на себе занадто багато відповідальності за те, щоб зберігати ці стосунки.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу нічого не проясняти і не позначати свої межі.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу пуститися у вгадування чужих думок, бажань і потреб.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу забувати про себе.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу не наближатися і стояти на відстані.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу втікати зі стосунків навіть ще до того, як з'явиться можливість дізнатися мене краще. ©️
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу дуже намагатися бути кращим, ніж я є.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу проявлятися тільки тією стороною, яка приймається іншими.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу згортати свою спонтанність до завмирання та паралічу.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу втратити свій справжній розмір.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу терпіти дуже багато неприємного, токсичного і навіть нестерпного для мене.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу брати на себе занадто багато відповідальності за те, щоб зберігати ці стосунки.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу нічого не проясняти і не позначати свої межі.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу пуститися у вгадування чужих думок, бажань і потреб.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу забувати про себе.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу не наближатися і стояти на відстані.
▪️Зі страху, що мене не оберуть, я можу втікати зі стосунків навіть ще до того, як з'явиться можливість дізнатися мене краще. ©️
Що змушує нас звинувачувати жертв насилля у тому, що з ними сталося?
«Якби ти так не одяглася тоді на вечірку, цього би, можливо, й не було»
«Напевно, ти його довела, раз він розбив тобі обличчя?»
«Якби ти не спілкувався з такими компаніями, то цього би не сталося в твоєму житті».
«Світ — це наше відображення, раз у тебе сталася невиліковна хвороба, то може задумаєшся?»
І цей феномен називається «Віра у справедливий світ».
Якщо ми віримо, що світ справедливий, то очікуємо, що люди отримують завжди те, на що заслуговують і заслуговують на те, що отримують.
Тобто з хорошою людиною не має траплятися поганих речей. А якщо вони стаються, то може ти не така вже хороша людина? Згідно цієї віри, нам треба віднайти причинно-наслідковий звʼязок.
Нам складно повірити, що ґвалтують не через довжину спідниці. І легко дати собі просте пояснення складним і страшним речам, щоб заспокоїтися. Адже доброзавжди перемагає, а зло завжди буде покарано. Чи ні?
«Якби ти так не одяглася тоді на вечірку, цього би, можливо, й не було»
«Напевно, ти його довела, раз він розбив тобі обличчя?»
«Якби ти не спілкувався з такими компаніями, то цього би не сталося в твоєму житті».
«Світ — це наше відображення, раз у тебе сталася невиліковна хвороба, то може задумаєшся?»
І цей феномен називається «Віра у справедливий світ».
Якщо ми віримо, що світ справедливий, то очікуємо, що люди отримують завжди те, на що заслуговують і заслуговують на те, що отримують.
Тобто з хорошою людиною не має траплятися поганих речей. А якщо вони стаються, то може ти не така вже хороша людина? Згідно цієї віри, нам треба віднайти причинно-наслідковий звʼязок.
Нам складно повірити, що ґвалтують не через довжину спідниці. І легко дати собі просте пояснення складним і страшним речам, щоб заспокоїтися. Адже добро
ТРИ ТИПИ САМОТНОСТІ
Психотерапевт Ірвін Ялом виділяє три типи самотності (ізольованості):
• Внутрішньо особистісна самотність;
• Міжособистісна самотність;
• Екзистенційна самотність.
1. Внутрішньо особистісна самотність: від себе.
Людина тікає від якоїсь частини себе (наприклад, своїх сильних і хвилюючих переживань), зводячи бар'єри між частинами свого Я. Це відбувається не тільки коли людина хоче захиститися від неприємних почуттів чи думок, але й у випадках, коли вона заперечує власні бажання, слідуючи за "правильно" або "потрібно" і не довіряє собі.
2. Міжособистісна самотність: від інших.
Людина тікає від відносин з іншими людьми та розуміння, що вона живе не так, як їй цього хочеться. Причин цього може бути кілька й у тому числі невміння будувати близькі відносини, страх, особистісні особливості, попередній досвід стосунків та ін.
3. Екзистенційна самотність: від життя.
Людина ховається в натовпі від смутку та туги, від усвідомлення, що ніхто і ніщо не зможуть дати вічного сенсу, радості та уваги. У неї можуть бути які завгодно хороші стосунки з членами сім'ї та собою. Однак, людина приходить до розуміння, що тільки вона сама несе відповідальність за життя і що жодні стосунки не зможуть дати повного розуміння та постійного кохання. І цю ситуацію нічого змінити не може. Це пов'язано з тим, що ніщо не зможе скасувати життєвий факт – наша екзистенційна самотність. До усвідомлення цього факту приходять не лише старі люди.
Це питання постає перед нами, коли йдуть з життя близькі та важливі для нас люди, і ми залишаємось одні. Воно уривається вихрем у наше життя як після трагічних подій. Часто після цього ми відчуваємо страх і безпорадність перед чимось могутнішим і іноді розуміємо, що в житті немає нічого постійного, що завжди відповідає нашим очікуванням. І якщо ми підемо далі, то можемо побачити, що ми дуже обмежено можемо впливати на хід нашого життя, оскільки маємо самотужки стояти перед силами природи та суспільством.
Психотерапевт Ірвін Ялом виділяє три типи самотності (ізольованості):
• Внутрішньо особистісна самотність;
• Міжособистісна самотність;
• Екзистенційна самотність.
1. Внутрішньо особистісна самотність: від себе.
Людина тікає від якоїсь частини себе (наприклад, своїх сильних і хвилюючих переживань), зводячи бар'єри між частинами свого Я. Це відбувається не тільки коли людина хоче захиститися від неприємних почуттів чи думок, але й у випадках, коли вона заперечує власні бажання, слідуючи за "правильно" або "потрібно" і не довіряє собі.
2. Міжособистісна самотність: від інших.
Людина тікає від відносин з іншими людьми та розуміння, що вона живе не так, як їй цього хочеться. Причин цього може бути кілька й у тому числі невміння будувати близькі відносини, страх, особистісні особливості, попередній досвід стосунків та ін.
3. Екзистенційна самотність: від життя.
Людина ховається в натовпі від смутку та туги, від усвідомлення, що ніхто і ніщо не зможуть дати вічного сенсу, радості та уваги. У неї можуть бути які завгодно хороші стосунки з членами сім'ї та собою. Однак, людина приходить до розуміння, що тільки вона сама несе відповідальність за життя і що жодні стосунки не зможуть дати повного розуміння та постійного кохання. І цю ситуацію нічого змінити не може. Це пов'язано з тим, що ніщо не зможе скасувати життєвий факт – наша екзистенційна самотність. До усвідомлення цього факту приходять не лише старі люди.
Це питання постає перед нами, коли йдуть з життя близькі та важливі для нас люди, і ми залишаємось одні. Воно уривається вихрем у наше життя як після трагічних подій. Часто після цього ми відчуваємо страх і безпорадність перед чимось могутнішим і іноді розуміємо, що в житті немає нічого постійного, що завжди відповідає нашим очікуванням. І якщо ми підемо далі, то можемо побачити, що ми дуже обмежено можемо впливати на хід нашого життя, оскільки маємо самотужки стояти перед силами природи та суспільством.
«…Мені подобаються аутсайдери. Не в значенні «невдахи», а в прямому значенні – «які стоять осторонь» або «несхожі». І з погляду захоплень, тобто ті, хто, наприклад, захоплюється культурою самураїв або любить влаштовувати бої жуків. І з погляду характеру, тобто люди не надто товариські, навіть замкнуті, або, навпаки, химерні та дуже яскраві.
Мені подобаються особи в крайностях.
Чому?
Бо там завжди прихований інший погляд на життя. Зовсім інший. Звичайно, за боями жуків може ховатися і міський божевільний, але там може бути і людина, яка прийняла себе і здатна
поділитися натхненням.
Навіть якщо чужа унікальність вам нічого не принесе, ви дізнаєтеся щось нове про те, якими можуть бути люди.
А це вже багато.»
Мені подобаються особи в крайностях.
Чому?
Бо там завжди прихований інший погляд на життя. Зовсім інший. Звичайно, за боями жуків може ховатися і міський божевільний, але там може бути і людина, яка прийняла себе і здатна
поділитися натхненням.
Навіть якщо чужа унікальність вам нічого не принесе, ви дізнаєтеся щось нове про те, якими можуть бути люди.
А це вже багато.»
Майже ніхто не має хоробрості бути щасливим на свій смак. Всі хочуть бути щасливими, як всі.
Габріе́ль Бонно́
Габріе́ль Бонно́
Сумна правда. Світ байдужий до наших емоцій, він реагує лише на дії. А ось трохи іронічна сумна правда. Ми навчимося діяти і впливати на світ лише тоді, коли розберемося зі своїми емоціями.
Чому так?
Тому що будь-яка емоція – це відповідь на думки та оцінки, які ми даємо собі та світові. І коли оцінки провокують тривогу та занепокоєння, ми починаємо в страху не діяти. У результаті: більше негативних оцінок – менше дій – більше негативних емоцій – ще більше оцінок і менше дій.
Чому так?
Тому що будь-яка емоція – це відповідь на думки та оцінки, які ми даємо собі та світові. І коли оцінки провокують тривогу та занепокоєння, ми починаємо в страху не діяти. У результаті: більше негативних оцінок – менше дій – більше негативних емоцій – ще більше оцінок і менше дій.
Всередині голови:
🧠: Сенсорна кора (відчуття, планування рухів)
🧠: Префронтальна кора (логіка, раціональне мислення, прийняття рішень, планування)
🧠: Амигдала (реакція «бий, біжи, замри», визначення загроз)
🧠: Гіпоталамус (емоційна регуляція, сон, апетит, секс, стимул, визначення температури тіла)
🧠: Гіпокамп (памʼять, навчання)
🧠: Ствол головного мозку (дихання, ковтання, сердечний ритм, кровообіг)
🧠: Сенсорна кора (відчуття, планування рухів)
🧠: Префронтальна кора (логіка, раціональне мислення, прийняття рішень, планування)
🧠: Амигдала (реакція «бий, біжи, замри», визначення загроз)
🧠: Гіпоталамус (емоційна регуляція, сон, апетит, секс, стимул, визначення температури тіла)
🧠: Гіпокамп (памʼять, навчання)
🧠: Ствол головного мозку (дихання, ковтання, сердечний ритм, кровообіг)
Техніка зняття м'язової напруги
Однією з технік зняття м'язової напруги, що широко використовується в психотерапії, є прогресивна м'язова релаксація.
Ця техніка розроблена доктором Едмундом Якобсоном на початку 20-го століття і часто застосовується для зниження стресу, тривоги та фізичних проявів занепокоєння.
Прогресивна м'язова релаксація складається з послідовної напруги та розслаблення м'язів для досягнення фізичної та психологічної релаксації.
▪️Інструкція▪️
1. Виберіть тихе місце: Знайдіть спокійне місце, де вас не турбуватимуть протягом 10-15 хвилин.
2. Почніть з дихання: Сядьте зручно або ляжте на спину. Зробіть кілька глибоких вдихів та видихів для покращення кисневого обміну та зменшення внутрішньої напруги.
3. Напруга м'язів: Почніть з м'язів стоп. Напружте м'язи ніг на кілька секунд, потім різко розслабте їх. Відчуйте різницю між напругою та розслабленням.
4. Поступове просування: Перейдіть до наступної групи м'язів, напружуючи і розслаблюючи їх по черзі: ікри, стегна, живіт, груди, руки, плечі, шия та м'язи обличчя.
5. Концентрація на відчуттях: Після напруги та розслаблення кожної групи м'язів, сфокусуйтеся на відчуттях розслаблення, дозволяючи м'язам поступово стати більш спокійними та розслабленими.
✔️Техніка прогресивної м'язової релаксації може бути ефективним способом зменшення фізичної напруги та стресу, одночасно підвищуючи усвідомленість про своє тіло та стан м'язів. У міру тренування ця техніка може допомогти вам краще розпізнавати власні ознаки напруги і успішніше справлятися з ними.
Однією з технік зняття м'язової напруги, що широко використовується в психотерапії, є прогресивна м'язова релаксація.
Ця техніка розроблена доктором Едмундом Якобсоном на початку 20-го століття і часто застосовується для зниження стресу, тривоги та фізичних проявів занепокоєння.
Прогресивна м'язова релаксація складається з послідовної напруги та розслаблення м'язів для досягнення фізичної та психологічної релаксації.
▪️Інструкція▪️
1. Виберіть тихе місце: Знайдіть спокійне місце, де вас не турбуватимуть протягом 10-15 хвилин.
2. Почніть з дихання: Сядьте зручно або ляжте на спину. Зробіть кілька глибоких вдихів та видихів для покращення кисневого обміну та зменшення внутрішньої напруги.
3. Напруга м'язів: Почніть з м'язів стоп. Напружте м'язи ніг на кілька секунд, потім різко розслабте їх. Відчуйте різницю між напругою та розслабленням.
4. Поступове просування: Перейдіть до наступної групи м'язів, напружуючи і розслаблюючи їх по черзі: ікри, стегна, живіт, груди, руки, плечі, шия та м'язи обличчя.
5. Концентрація на відчуттях: Після напруги та розслаблення кожної групи м'язів, сфокусуйтеся на відчуттях розслаблення, дозволяючи м'язам поступово стати більш спокійними та розслабленими.
✔️Техніка прогресивної м'язової релаксації може бути ефективним способом зменшення фізичної напруги та стресу, одночасно підвищуючи усвідомленість про своє тіло та стан м'язів. У міру тренування ця техніка може допомогти вам краще розпізнавати власні ознаки напруги і успішніше справлятися з ними.
«…Більшість запитів в психотерапії повʼязані зі стосунками. Чи то з батьками, чи то з дітьми, чи то з партнерами.
І в усіх запитах найбільш руйнівною силою для стосунку є не конфлікти, а байдужість, прірва, яка утворилася між людьми.
Якщо говорити про дорослі партнерські стосунки, дослідження доводять, що однією з причин руйнування стосунку є далеко не конфлікти, а холодні очі, які на тебе дивляться, дистанція.
Байдужість, буденне "як справи - ок", відсутність зацікавленості в партнері, мовчанки, технічний секс заради галочки чи задоволення фізіологічних потреб - це токсини. Це те, що протирічить самому поняттю стосунку.
Бо, ми, як ті макаки-резуси (вибачте за порівняння) з експериментів Харлоу прагнемо тепла, безпеки. В стосунку, де ти мене не помічаєш, немає безпеки.
Згадайте як веде себе дитина в
експерименті "Камʼяне обличчя". (коли мама емоційно не реагує на дитину).
Спочатку вона намагається розчулити, розвесилити маму, потім кричить від відчаю, а потім обмякає на руках. Бо толерувати байдужість і відсутність емоцій з боку іншого — занадто боляче.
Бути поруч з партнером, для якого ти виконуєш якусь функцію, але який дивиться крізь тебе — боляче. Це неприродньо. Це протирічить нашим
базовим потребам.
Любити — це не слово. Бути в стосунку — це не галочка в паспорті і не фото в Інстаграмі. Це ДІЄСЛОВА. Це діяти. Це створювати, будувати, вкладати. І інколи, на жаль, попри любов, попри емоції до іншої людини, обирати себе і виходити зі стосунку. Бо немає нічого гіршого ніж холодні очі, які тебе не бачать. У мене все.»
Alyona Datsenko-Volodina • Психолог
І в усіх запитах найбільш руйнівною силою для стосунку є не конфлікти, а байдужість, прірва, яка утворилася між людьми.
Якщо говорити про дорослі партнерські стосунки, дослідження доводять, що однією з причин руйнування стосунку є далеко не конфлікти, а холодні очі, які на тебе дивляться, дистанція.
Байдужість, буденне "як справи - ок", відсутність зацікавленості в партнері, мовчанки, технічний секс заради галочки чи задоволення фізіологічних потреб - це токсини. Це те, що протирічить самому поняттю стосунку.
Бо, ми, як ті макаки-резуси (вибачте за порівняння) з експериментів Харлоу прагнемо тепла, безпеки. В стосунку, де ти мене не помічаєш, немає безпеки.
Згадайте як веде себе дитина в
експерименті "Камʼяне обличчя". (коли мама емоційно не реагує на дитину).
Спочатку вона намагається розчулити, розвесилити маму, потім кричить від відчаю, а потім обмякає на руках. Бо толерувати байдужість і відсутність емоцій з боку іншого — занадто боляче.
Бути поруч з партнером, для якого ти виконуєш якусь функцію, але який дивиться крізь тебе — боляче. Це неприродньо. Це протирічить нашим
базовим потребам.
Любити — це не слово. Бути в стосунку — це не галочка в паспорті і не фото в Інстаграмі. Це ДІЄСЛОВА. Це діяти. Це створювати, будувати, вкладати. І інколи, на жаль, попри любов, попри емоції до іншої людини, обирати себе і виходити зі стосунку. Бо немає нічого гіршого ніж холодні очі, які тебе не бачать. У мене все.»
Alyona Datsenko-Volodina • Психолог
Друга причина формування ненависті до себе є наслідком «синдрому батьківського несхвалення», способу, яким батьки та вчителі культури домінування карають дітей за таку поведінку, як критичне мислення та наполегливість, оскільки вони з їхньої точки зору несумісні з мораллю системи домінування.
Культура домінування використовує відкидання та несхвалення як методи усунення цих способів небажаної поведінки.
Це веде до того, що діти вибудовують негативний образ себе, у них виникає відчуття нікчемності, вони навчаються самокритиці та ненависті на самого себе. Це веде до того, що вони звикають якісно не схвалювати себе тим самим способом, яким це робили їхні батьки та важливі для них інші люди.
Дж.Б.Уайнхолд, Дж.К.Уайнхолд
Культура домінування використовує відкидання та несхвалення як методи усунення цих способів небажаної поведінки.
Це веде до того, що діти вибудовують негативний образ себе, у них виникає відчуття нікчемності, вони навчаються самокритиці та ненависті на самого себе. Це веде до того, що вони звикають якісно не схвалювати себе тим самим способом, яким це робили їхні батьки та важливі для них інші люди.
Дж.Б.Уайнхолд, Дж.К.Уайнхолд