2 етап

📍Диференціація.

«Виявлення відмінностей. Якщо спростити.

Те, що нівелювалось і не помічалося на попередньому етапі, стає значущою потребою саме тут.
Час виявлення «Я».
Час розширення свого особистого простору, виявлення та позначення особистих кордонів.
Ми починаємо помічати, що ми різні.
Раптом виявляється, що почуття, чутність і видимість у нас теж різні.
З'являється потреба вийти зі злиття та відстояти свою власну індивідуальність.
Я починаю помічати, що потреби проводити стільки часу разом у мене більше немає.

Це може лякати, стати неприємним відкриттям та супроводжуватися сильним почуттям провини.
«Я непорядний. Я перестав любити» І даремно, тому що потреба побути одному, помітити і виявити себе, в неприхильності до когось чи чогось, один із важливих станів зрілої сформованої людини.
Тобто все добре. Все йде за планом.
Але...
На цьому етапі багато пар розлучаються.
Виходять із стосунків.
Чому?
Все просто. Я вже увійшов до етапу диференціації, я хочу себе виявити окремо від тебе, ти ж, залишаєшся ще на етапі злиття і зчитуєш мою
потребу, як нелюбов і зраду.
Претензії, звинувачення.
Тут дуже важливо не поспішати та рухатися плавно.
Обом.» (с)

3 етап

📍Індивідуалізація

«Усередині людини це звучить так: “Який я? На що придатний особисто я і що мені під силу?”

Питання самооцінки та переваг виходять на перший план.
Який я чоловік?
Яка я жінка?
Який я поза парою.

Енергія спрямовується на діяльність ніяк не пов'язану з партнером.

Відбувається сильна концентрація людини на собі та фокус уваги переміщається з партнера на зовнішній світ та виявлення себе у цьому світі.
Кар'єра, бізнес, творчість, нові знайомства, у яких партнеру може не бути місця.

“Я тестую реальність на предмет моєї адекватності і безпеки мене, як особистості, після злиття в парі.”
Збоку може виглядати відкидаюче та знецінювально по відношенню до партнера.
Місцями навіть дуже егоцентрично.
Що зрештою, знову, призводить до жорстких конфліктів.
Ще один етап, чергова небезпека для збереження відносин.»

4 етап

📍Повернення до пари

Відновлення партнерських відносин.

«Після того, як кожен із нас виявив свою індивідуальність, дізнався свою ціну, склав самоцінність і реалізував себе у зовнішньому світі, починається найцікавіше.
Я знову починаю потребувати близькості, турботи, інтимності.
І я «повертаюся» до неї.
Якщо з моїм партнером відбувалися ідентичні процеси, він так само потребує повернення назад у пару.
До мене.
Конфлікти трапляються так само, але перестають бути глибокими та токсичними.
Страх бути поглиненим іншим йде.
Страх бути відкинутим так само йде.
Встановлюється баланс між
«Ми» та «я».

З'являється повага та цінність себе та людини навпроти.
Ми частіше йдемо на глибину, де відносини набувають зовсім іншого змісту.
⛏️
Але й тут є засідки.
Наприклад, якщо один із нас застряг на якомусь із попередніх етапів.
І тоді це проблема.
Тому що потреби, як ви вже зрозуміли, на різних етапах різні.
А зустріч з різними потребами це що?
Це, безперечно, конфлікт.
Знову ж таки, часто, непрохідний.»

П'ятий етап

📍Любов
Взаємоприхильність

«Ми будували, будували і нарешті збудували.
Все, що ми раніше називали любов'ю, нею по суті не було.

П'ята стадія розвитку відносин, етап подальшого становлення вже народженої сталості.
Коли образ ідеалізованого партнера плавно витісняється образом живої та реальної людини.

Коли кожен із нас знає собі ціну.
Коли відпадає потреба доводити цю цінність у бою.
Коли потреба ділити владу зникає.

Коли дві особи прибрали всі свої сумніви щодо самоцінності і після прояву себе у зовнішньому світі та повернення, приходить відчуття спокою та задоволення.

З'являється найглибша прихильність і взаємна подяка один до одного.

Знову центрованість на «Ми».
Тільки якість цього «Ми» зовсім іншої цінності, якості, порядку та глибини.
На відміну від «Ми» у злитті (1 етап).
Це процеси, про влаштування яких нам, як цивілізованим людям, обов'язково знати.
І із цим працювати.
І не пускати на самоплив.
І по-доброму, на кожному етапі, йти до сімейного психотерапевта.
Більше шансів зберегтися.
І собі та дітям.»

(с) Ларін Ігор, психотерапевт

Гіперопіка забирає у людини можливість вчитися на негативному досвіді і змушує боятися його

Розлюбити свою любов буває набагато складніше ніж людину (с)

«Я думала, що я інтроверт, тому що мені дуже подобалося бути однією, але виявилося, що мені просто подобається бути в спокої.
І я дуже великий екстраверт, коли я поряд із людьми, з якими мені спокійно.»

Фундамент безумовної любові до себе — свобода помилятися.
Тобто прагнення нового досвіду без очікувань, і бажання вчитися на цьому досвіді, яким би він не був.

У людини, яка пережила у власному житті множинне руйнування своїх кордонів, закріплюється сценарій:
«Відстоювання своїх прав, інтересів, і взагалі конфліктний стан — це небезпечно, оскільки веде до нестерпних наслідків».

Залишається пристосовуватися, але ціна висока: доводиться зраджувати себе, відмовляючи собі у захисті.

Замість природної реакції захистити себе — намертво закріплюється маска демонстрації лояльності.

І незмінно в результаті відчуваємо тугу, порожнечу, розчарування та біль від зради себе.

Ще один фатальний наслідок цієї трагедії полягає в тому, що, відмовившись від ідеї захисту себе, людина все життя шукатиме іншого – людину, систему, ідею, яка її захищатиме.
с)

Один із найважливіших уроків у житті – відчути і прийняти, що є люди, які ніколи не зможуть тебе зрозуміти.
Є люди, які ніколи не зможуть визнати твого болю. Є люди, які не відчувають так, як ти відчуваєш.

Велика помилка — намагатися
змінювати це безкінечно довго. Ще більша помилка — не намагатися це змінювати ніколи. Власна межа договороспроможності та надії пізнається лише на практиці.
О. Потапенко

Ми чудово зцілюємось у присутності того, хто вірить у наше світло, навіть коли ми блукаємо у своїй темряві.

​​Стрес-гормони та як їх безкоштовно підтримати) 
Кожному. 

▫️Дофамін. Хімія нагороди себе. "Зробив - молодець", - подумав мозок. ⠀
⁃ завершуйте справи (навіть мікросправи!)
⁃ здійснюйте ритуали турботи про себе 
- самомасаж, нормальна гігієна ротової порожнини, довге розчісування (мікроцеркуляція), маски, масажі
⁃ нормальний раціон. Як турбота про себе. Тут є і зворотний бік - переїдання від нагороди себе їжею та заповнення їжею порожнечі та тривог. 
⁃ святкування маленьких перемог. Хваліть себе) Наприклад за попередній пункт 🙂⠀


▫️Серотонін. Стабілізатор настрою. ⠀
⁃ медитація. Доведено 1000 разів. 
⁃ аеробне навантаження: біг, активна ходьба, скандинавська, плавання
⁃ перебування на сонці
⁃ просто повільна прогулянка на природі. Але думками бути не у своїй метушні, а разом із температурою, вологістю, листям, водоймою. Спостерігайте, вивчайте, дивіться як гарно, природа неймовірна.

▫️Ендорфін. Він ще й природне знеболення)⠀
⁃ сміх (!)
⁃ аромаолії
⁃ зелений чай та матча
⁃ какао-боби та гіркий шоколад
⁃ будь-яка активність та спорт⠀

▫️Окситоцин. Особливо дівчаткам, наш дестресер. ⠀
⁃ обійми, навіть просто тримати за руку когось (обійняти себе теж можна)
⁃ час з дітьми, час із домашніми (і не домашніми) тваринами
⁃ час та спілкування з сім'єю
⁃ говорити компліменти⠀

▫️Мелатонін. Кращого відновлення ще не вигадали, вінкопротектор. ⠀
⁃ сон до 22-22:30
⁃ зниження світлового навантаження після заходу сонця (без яскравого світла)
⁃ зниження стимуляторів (кава та вино в тому числі) увечері
⁃ сон у повній темряві
⁃ сон у прохолоді⠀

▫️Кортизол. Його ви знаєте. Щоб нормалізувати його немедикаментозно, потрібно що? Ось рівно всі попередні пункти.

Залежність (хімічна) — це брати задоволення в борг у смерті спочатку і брати смерть у борг у задоволення у фіналі.

Є. Непійко

Відповідно до теорії вивченої безпорадності Мартіна Селігмана, депресія може формуватися в людини через її нездатність впливати на життєві події.

За невдалої спроби досягти бажаної мети, людина переживає розчарування, пригніченість. Їй здається, що подальші зусилля безглузді. У людини з'являється відчуття безпорадності. Таким чином, підтверджується переконання, яке раніше існувало в неї, що її вчинки не впливають на те, що відбувається, а її дії безглузді.

І людина зменшує кількість спроб, спрямованих на задоволення своїх потреб.

Зрештою, у людини виникає почуття загального безсилля та депресія.

“Для деяких із вас заперечення могло бути захисним механізмом, якому ви навчилися заради виживання.

Якби ви дійсно усвідомлювали і говорили про те, що відбувалося в сім'ї, де ви росли, то ви могли б і не пережити своє дитинство. Вас могли навчити не помічати того, що відбувалося з вами та іншими членами вашої сімейної системи, щоб підтримувати у всіх оточуючих ілюзію «великої дружної щасливої ​​родини».

З усього того, що вас навчили ігнорувати, заперечення своїх власних почуттів надає найбільше руйнівний вплив на вас і ваші взаємовідносини.”

Дженей Б. Уайнхолд