Наша психіка намагається завжди пояснити собі, що відбувається навколо. Так у нас у голові будуються різні схеми про те, як влаштований світ і все в ньому.

Коли в житті людини відбувається Травма (приголомшливий досвід, який людині тяжко осягнути, який виходить за межі її уявлення про світ і робить потрясіння), то психіка ніби не може "перетравити" це, застрягає і повертається знову і знову в ці події, щоб знайти пояснення тому, що сталося.
А людина при цьому поринає думками, емоціями, та тілесними реакціями в ту жахливу подію. І це приносить із собою інтенсивні страждання.

Із курсу «Травматичний досвід і ПТСР: інструментарій для психотерапевта».

Переслуховую власний плейлист. Думаю, багато пісень про кохання побудовані на ідеї, що в житті найголовніше — зустріти ту саму людину, і тоді воно точно вдасться.

Що будеш кожного дня дивитися в ті особливі очі, і страждання, біль буття почнуть нарешті обходити тебе стороною. Все чудесним чином налагодиться назавжди, тільки потрібна та сама людина. Приємна ілюзія, звичайно. А головне — багатообіцяюча.

Захист особистих кордонів ≠ конфліктній поведінці. Здорові, сильні особисті кордони — це коли Я усвідомлюю власний дискомфорт в комункації/ситуації і роблю вибір:

1) спробувати донести людині, що мені не ок у нашій взаємодії.

2) вибираю нічого не пояснювати, не виправдовуватися, просто покидаю ситуацію. (у випадках сумнівної адекватності співбесідника) для збереження внутрішньої рівноваги.

Сміливість — це не відсутність страху. Це відчуття того, що є щось більше і важливіше за те, що викликає у нас страх.

Боятися, але робити — це, до речі, одна із технік в когнітивній терапії, щоб зменшувати тривогу.

Наприклад, для людини, яка боїться спілкуватися з незнайомими людьми.

1) Регулярно виділяти 10 хв для того, щоб в деталях уявляти собі ситуацію. Припустимо, вечірку.

2) Коли ви достатньо довго і спокійно уявляєте себе на ній — фантазувати, що щось іде не так. Виникають незручні паузи, співбесідники задають незручні питання, над вами сміються.

3) Подумати, що би ви могли відповісти в цій ситуації. Відмічати про себе, що вам вдається справлятися з цим стресом.

4) Нагадувати собі про цей досвід перед тим, як піти на реальну вечірку.

Вивчаю когнітивно-поведінкову модель (КПТ) у психологічному консультуванні.

І ось три головні ідеї (моделі) в КПТ:

1. К-когнітивна — не самі по собі події впливають на нас в житті, а те як ми їх інтерпретуємо і якого значення надаємо. Не подія викликає емоцію, а думка про цю подію.

2. П-поведінкова — те, що ми робимо, як реагуємо — прямо впливає на наші думки та емоції.

3. Т-терапія — ми проводимо експерименти і перевіряємо свої теорії про те, чому ми поводимо себе певним чином. Ми вчимося на результатах, а потім їх оцінюємо, ось як відбуваються зміни в нашому житті.

Лінь — це соціально вигаданий конструкт, щоб змусити людину почувати себе винною.

Якщо людина не хоче чогось робити, то за цим можуть стояти наступні причини:

1️⃣ Завдання якесь вонюче. Просто не хочеться його виконувати, а треба. Об’єктивно, таке буває. Тут перешкодою до дій може бути когнітивне викривлення «Я МАЮ В ЖИТТІ РОБИТИ ВИКЛЮЧНО ТЕ, ЩО МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ, А ЯКЩО МЕНІ ТРЕБА РОБИТИ ТЕ, ЩО МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ, ТО Я НЕ МОЖУ ЦЬОГО ВИТЕРПІТИ І ЖИТТЯ—гімно.». Однак, це неправда. Ми уже багато чого в житті робимо не із великого бажання: ходимо в школу, універ, коли не хочемо, встаємо о 6 ранку на роботу і т.д. Якщо глянути реально, життя не складається тільки зі справ, що приносять задоволення.

2️⃣ Когнітивне викривлення, коли людина вважає себе недостаньо хорошою, щоб виконати певне завдання. Наприклад, не вміє поки що організовувати власний час, планувати, розставляти пріоритети, має слабку здатність справлятися із фрустрацією (приймати помилки і невдачі), не знає, які копінг-стратегії можна використовувати в тих чи інших ситуаціях. І це не робить людину дефектною. Це все навички, а отже їх можна засвоювати, тренувати. (с) М. Філатова, репт-терапевт

3️⃣ У людини мало сил . Фізичного і психологічного ресурсу. Справа може бути у хворобі тіла, чи психологічному розладі. Тоді спочатку базою стає лікування. Покращення загального стану.

Область мозку, в якій живе вміння розуміти чужий стан, називається орбітофронтальною корою.

Люди, у яких ця область пошкоджена, зазвичай перестають розуміти, як поводитися з іншими людьми.

Коли та сама область травмується у тварин, вони втрачають соціальний статус. Ні у тварин, ні у дітей орбітофронтальна кора не буває розвинена так сильно, як у нормальної дорослої людини.

Це особливо яскраво проявляється у людей, які страждають на аутизм, — їх інтелектуальні здібності можуть бути повністю збережені, але їм важко зрозуміти, що думають інші, вловити значення таких понять, як намір, обман, розчарування, пристрасне бажання, надія, жаль або довгострокова мотивація.
А в людській спільноті відносини, як правило, ґрунтуються на цих поняттях.

Р. Ліхі «Свобода від тривоги»

Люди, які схильні постійно хвилюватися, можуть справлятися з проблемами успішно чи не дуже, але вони завжди недооцінюють свою здатність упоратися з чимось у майбутньому.

Вони можуть давати іншим корисні поради, але коли справа доходить до свого життя, опиняються в безвиході.

Глибоко в них живе тверде переконання у нездатності перенести будь-яке життєве випробування: розчарування, відкидання, конфлікт, хворобу, нові обов'язки, самотність, пошук нової роботи чи коханого — усі ті проблеми, з яких складається нормальне життя будь-якої людини.

Їм здається, що вони не контролюють усе це, і тому вони почуваються безпорадними.

Р. Ліхі «Свобода від тривоги»

Тривога призводить до прокрастинації.

Примітивна частина мозку говорить нам, що не варто нічого робити, поки ми точно не впевнені, що це безпечно, поки ми не перестанемо боятися.

Це крутиться в голові знову і знову, і нам починає здаватися, що дійсно не треба діяти, поки ми не готові. І ми відкладаємо дії на потім, коли вони викликають у нас тривогу — чи то оплата податків, чи робота над новим проектом, чи важка розмова, чи навіть похід до зубного.

В основі всього цього лежить переконання, що хворобливі наслідки рішучої поведінки можуть виявитися страшнішими, ніж наслідки нічого-не-роблення, — і цей курс «найбезпечніший» доти, доки не вщухне тривога.

З усіх наших ілюзій саме ця, мабуть, впадає у вічі найчастіше.

Р. Ліхі «Свобода від тривоги»

На одному з навчань, лекторка доносила до нас думку, що людина є більшою ніж будь-які її думки та емоції.
У зв’язку з цим, вона навела приклад про собаку(як людину) та хвіст (думки та емоції):
«Не хвіст має крутити собакою, а собака хвостом».

Уникаюча поведінка — це уникнення ситуацій, які викликають страх і тривогу.

Наприклад:

👻«боюся, що знепритомнію в метро, тому не спускаюся в метро»

👻«боюся комах, тому уникаю походів і пікніків на природі»

👻«тривожуся, що інші помітять, що я нервую і подумають, шо я слабкий/тупий і погано себе контролюю, тому уникаю знайомств з новими людьми/уникаю зустрічей»

❌Уникаюча поведінка підсилює страх. Тому що:

1) якщо людина довгий час користується «уникаючою поведінкою», то вона закріплює в собі думку, що впоратися із ситуацією вона не здатна.
(«я не здатний🔁мені страшно»)

2) чим більше людина звикає до уникаючої поведінки, тим більше розраховує на таку поведінку, тим більше віддає себе у владу страху, вибудовуючи своє життя навколо нього.

👤Людина:
a ✖️ b 🟰 c

а (ситуація) ➡️ b (думки/інтерпретація) ➡️ c (реакція: емоційна/поведінкова)

😺Тварина:
a 🟰 c

a (ситуація/стимул) ➡️ c (реакція)

У кожної людини є індивідуальний рівень стресостійкості.

Стресостійкість — це про те, яку кількість стресу ми здатні витримувати.

Якщо уявити собі стресостійкість у вигляді посудини, то у когось це буде літрова банка, у когось півлітрова, у когось 200 грамовий стакан.

Стрес — біологічна реакція організму на зовнішні подразники.

З‘являється стрес ➡️ людина адаптується➡️ стрес знижується➡️ системи організму приходять у гомеостаз (рівновагу).

В яких ситуаціях стрес стає руйнівним?

1) Якщо стрес є настільки гострим, що перевищує адапативні можливості організму.
(Стається настільки приголомшлива подія, яка є більша за посудину людини) — тоді відбувається виливання за краї. (Катастрофа, пережиття насилля, споглядання чиєїсь насильницької смерті, страждань тощо).

2) хронічний стрес. Він може бути низької інтенсивності. Однак з якихось причин людина не може до нього адаптуватися довгий час. Є хвилююче питання, але воно залишається тривало невирішеним. (Проблеми вдома, на роботі, у стосунках тощо). Тоді посудина наповнюється поступово і виливається через край.

Як зрозуміти що посудина переповнена?

Через тіло. Страждають різні системи організму і з‘являються тілесні симптоми.

(Продовження буде…)

Ідеалізаця

Ідеалізуючи когось, ми сприймаємо його, як досконалого, перебільшуємо переваги і не помічаємо недоліки.

Там, де є ідеалізація — не може бути справжньої близькості. Адже близькість народжується тоді, коли ми знайомимося зі слабкостями іншого і погоджуємося приймати його цілісним.

Продовжуємо тему стресу. І сьогодні про вплив стресу на організм.

⏺️Центральна нервова й ендокринна системи

Центральна нервова система (ЦНС) відповідає за реакцію “бий або біжи”. Гіпоталамус дає наднирникам сигнал виділяти гормони стресу адреналін і кортизол.
Вони прискорюють серцебиття, внаслідок чого кров активніше приливає до м’язів та органів, які в надзвичайній ситуації потребують її найбільше.

Коли небезпека минає, гіпоталамус має “наказати” всім системам повернутися до нормального стану. Але якщо цього не відбувається, реакція триває і далі.

Під впливом хронічного стресу ЦНС стає вразливою, що може призвести до змін у поведінці, стати причиною переїдання, недоїдання, зловживання алкоголем, наркотиками або до соціальної абстиненції.

⏺️Респіраторна та серцево-судинна системи

Реагуючи на стрес, людина дихає швидше, намагаючись розподілити багату на кисень кров по тілу. Якщо ви маєте такі проблеми з диханням, як астма чи емфізема, стрес може завдати труднощів.
Серце у стані стресу також працює швидше. Судини стискаються і спрямовують більше кисню у м’язи задля забезпечення сили для термінової реакції. Це сприяє підвищенню кров’яного тиску. А постійна гіпертонія своєю чергою посилює ризик інсульту й серцевого нападу.

⏺️М’язова система

М’язи напружуються, аби в разі необхідності захиститися від імовірних травм. Як правило, вони повертаються у спокійний стан. Але хронічний стрес тримає м’язи в постійній напрузі — це викликає больові відчуття по всьому тілу.

⏺️Травна система
У стані стресу печінка виробляє додатковий цукор (глюкозу), щоб забезпечити нас енергією. Але якщо цей стан перетікає у хронічний, організм може не впоратися з підвищеним рівнем глюкози, що збільшує ризик розвитку діабету ІІ типу.
Надмірний викид гормонів, прискорене дихання та серцебиття можуть вивести з ладу систему травлення. Підвищена кількість шлункової кислоти провокує ризик розвитку печії або кислотного рефлюксу. Стрес не стане причиною виразки шлунка, але можуть відкритись уже існуючі виразки.
Окрім того, хронічний стрес впливає на те, як їжа рухається травною системою. Залежно від особливостей організму наслідками бувають діарея, запори, нудота, блювота і болі в животі.

⏺️Імунна система
Стрес стимулює імунну систему. За форс-мажорних обставин це працює нам на користь, бо допомагає уникнути інфекцій та пришвидшує загоєння ран. Але з часом гормони стресу навпаки роблять імунну систему вразливішою до вірусних захворювань. Це, як мінімум, збільшує час, необхідний організму для відновлення після хвороби або травми.
Зв’язок між стійкими негативними переживаннями та розвитком аутоімунних захворювань однозначно доведено вченими з Американського інституту дослідження стресу.

⏺️Репродуктивна система
Короткочасною реакцією на стрес у чоловіків є викид тестостерону, але від регулярного емоційного виснаження його рівень із часом зменшується. Це впливає на вироблення сперми, спричиняє еректильну дисфункцію і навіть може призвести до імпотенції. Також підвищується ризик зараження чоловічих статевих органів інфекційними захворюваннями.
У жінок стрес впливає на перебіг циклу — менструація стає нерегулярною та болючішою. До того ж постійне нервове виснаження посилює фізичні симптоми менопаузи.


Джерело: https://suspilne.media/2033-vpliv-hronicnogo-stresu-na-zdorova-lud

Нав‘язливий страх збожеволіти — це крайній ступінь страху втрати контролю.

Чому треба працювати з хронічним високим рівнем тривоги? Тому що така тривога як чорна діра — затягує в себе життєві ресурси людини, забирає купу сил і виснаживши, може призвести до депресивного розладу.