🎬 Представляємо листопадову програму кіноклубу Cinemadrom:

    «Японський модернізм» 🎎🪭

1.  9.11.24 о 18:00 – «Патріотизм або Ритуал кохання і смерті» (1966), режисер: Юкіо Мішіма

2.  16.11.24  о 18:00 – «Страта через повішання» (1968), режисер: Наґіса Ошіма

3.  23.11.24 о 18:00 – «Жінка в пісках» (1964), режисер: Хіроші Тешіґахара

4.  30.11.24 о 18:00 – «Чуже обличчя» (1966), режисер: Хіроші Тешіґахара

"Адже немає нічого дивного в тому, що змісту віддають перевагу, аніж зовнішній формі…" Кобо Абе

До зустрічі в Будинку кіно! 📯

⬆️⬆️⬆️
📖📖📖
Західні мистецтвознавці й культурологи невтомно ламають голови над європейським корінням напрямків, якими цвіло японське мистецтво з початком епохи Сьова (1926-1989), замість того аби прийняти той факт, що країна висхідного сонця має власну, автентичну генезу багатьох мистецьких явищ. Буває, що й у чергове, коли обраний митець знати не знає художнього твору, риси якого приписуються йому, чи то як джерело натхнення, чи то прямий закид в плагіаті, європоцентристи вимушені відступити кусаючи лікті.
🪭🪭🪭
Втім, як і належить, модернізм складався у Японії, радше як реакція мистецької інтелігенції на грандиозні потрясіння й катастрофи початку лихолітнього століття під двома хрестами. Небачений науково-технічний стрибок за декілька десятиліть зламав традиційний уклад й віковічні традиції унікальної далекосхідної культури. Боротьба між непохитною горою Фудзі й швидкоплинною рікою Сандзу – це була суперечність, необхідність розв’язання якої виснажувала Японію. Але в якій, водночас, митці модерністського спрямування вбачали виклик, привід для ревізії попередньої культури, неабияк сміливих експериментів з формою та пошуку власної ідентичності – особистої, а заразом й національної.
🪭🪭🪭
• Модерністи оголосили суб'єктивну перцепцію єдиною реальністю підвладною нашому розуму, вважаючи справді цінним лише суб'єктивне сприйняття світу, адже тільки суб'єктивне чуття, здатне по справжньому докопатися до сутності речей.
🪭🪭🪭
• Художник осмислює не світ, а лише своє сприйняття того, отже й мета митця – якнайповніше та яскравіше відображення внутрішніх станів, що безперервно змінюються.
🪭🪭🪭
Започаткований спершу в літературі Рюноске Акутаґавою, і надалі розбурханий руйнівною поразкою у Другій світовій та постанням на ядерному згарищі Хіросіми й Нагасакі оновленої, післявоєнної Японії, модернізм занурився у глибоку саморефлексію над минулим, майбутнім та теперішнім японської культури та ідентичності, породивши плеяду візіонерів та новаторів від світу літератури: Юкіо Мішіма, Осаму Дадзай, Кобо Абе.
🪭🪭🪭
З перенесенням творів та художніх принципів яких на срібний екран ми й пропонуємо вам ознайомитися в листопадовій програмі кіноклубу Cinemadrom "Японський модернізм" 🇯🇵

🎞 Пані та панове, запрошуємо всіх на відкриття програми "Японський модернізм", у кіноклубі Cinemadrom.

Що будемо дивитися?

"Патріотизм" (憂國, Yūkoku) ⛩🎎

Режисер: Юкіо Мішіма

Країна: 🇯🇵
1966 р.

Жанр: Трагедія, артхаус, театр Но.

Переклад: 🇺🇦 субтитри

🎥 Перший і останній цілком авторський кінотвір неперевершеного Юкіо Мішіми, знятий у суворих правилах театру Но та заснований на відзвуках трагедії, що розлилася сторінками японської історії ХХ ст. "Патріотизм" розмиває межу між культурами Заходу та Сходу, так само як між творцем та його творінням, залишаючи тонкий, ледве помітний серпанок кіноекрана. Півгодинний Ритуал кохання і смерті, який ви не забудете ніколи...

Після показу відбудеться обов'язкове обговорення 🗣💬

🗺Де?
Будинок Кіно, Мала Зала
м. Київ, вул. Саксаганського, 6
(5 хв. пішки від Ⓜ️ Палац Спорту)

🗓 Коли?
09.11.24
🕰 О котрій?
18:00

🚦Вхід: за реєстрацією

🎟 Форма для реєстрації.

☝🏻Вхід за донат на збір від 100 грн.
(Є можливість скористатися QR на вході)

Cinemadrom • БК • Пломінь

🎌 Аби ви, наші любі глядачі, були підковані у питанні мішімознавства та готові до дискусії після перегляду, пропонуємо докладніше ознайомилися з матеріалами від видавництва Пломінь та японознавця Сергія Капранова, присвяченими біографії й світоглядним принципам Юкіо Мішіми, як унікального митця та мислителя. ⛩

1. МІСІМА ЮКІО ЯК МИСЛИТЕЛЬ
(НА МАТЕРІАЛІ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИХ ПРАЦЬ
ПІЗНЬОГО ПЕРІОДУ). Сергій Капранов

2. Сергій Капранов: Юкіо Місіма - Останній Самурай (відеозапис лекції)

3. Юліус Евола. «Шлях самурая», Пер. з англ. Анна Врядник, Plomin.Club

Юкіо Мішіма (справжнє ім'я Хіраока Кімітаке) (1925-1970) – японський письменник, драматург, актор та режисер театру і кіно і навіть диригент симфонічного оркестру. Автор сорока романів, близько двох десятків п’єс, величезної кількості есе та оповідань. Тричі претендент на Нобелівську премію з літератури та визнаний багатьма одним із найкращих прозаїків ХХ століття. Для когось – блискучий естет та денді, який прославляв культ тілесності; для когось – лицар духу, останній самурай Японії, що спробував повстати супроти вульгарності сучасного світу з його виключно матеріалістичними цінностями. Однак, жодний з чергових переліків занять та регалій Мішіми не здатен осягнути багатогранності цієї особи.

Мішіма та тіло.
Бувши доволі кволим юнаком, якого навіть наприкінці програшної для Японії Другої світової війни відмовлялися брати до армії, Мішіма взявся за радикальну перебудову власного тіла та став займатися культуризмом і присвятив цьому своєму захопленню ціле есе "Сонце і сталь". Також у мистецтві фехтування "Кендо" володів п'ятим даном і є автором передмови до "Хагакуре" – традиційного трактату про кодекс самурая "Бушідо".

Мішіма та дух.
У охопленій лівими та відверто прокомуністичним демонстраціями Японії 1960-х, прагнення відродити національні традиції підштовхнуло Мішіму до участі у військово-патріотичних виступах. У 1966 він публічно заявив про свою солідарність з ультраправими колами та вступив до японських Сил Самооборони. У 1968 ним було засновано парамілітарну студентську організацію Татенокай – "Товариство щита". Юкіо Мішіма був її лідером та утримував за власний кошт.

Мішіма та смерть.
25 листопада 1970 року, в результаті захоплення штаб-квартири Сил самооборони Японії та невдалої спроби підбурити залишки японської армії до здійснення консервативної революції, як справжній самурай, розуміючи свою поразку перед невіглаством мас, Мішіма вчиняє ритуальне самогубство – сеппуку. Відповідно до самурайських традицій він розстебнув мундир і заколов себе мечем. Потім меч узяв його сподвижник Моріта. За традицією він мав відсікти голову Мішіми, що вдалося лише з третьої спроби. Після цього Моріта також розпоров собі живіт, а його голову відтяв інший його товариш. Пізніше обряд сеппуку здійснили ще семеро послідовників Мішіми.

Мішіма та життя
В Мішіми не було, як це називають недолугі обивателі, "життя", в нього був проект, втілення якого люди з усіх куточків світу переповідають дотепер.

🎞 Пані та панове, запрошуємо всіх на продовження програми "Японський модернізм", у кіноклубі Cinemadrom.

Що будемо дивитися?

"Страта через повішення" (絞死刑, Kōshikei)

Режисер: Наґіса Ошіма

Країна: 🇯🇵
1968 р.

Жанр: Драма, артхаус, чорна комедія

Переклад: 🇺🇦 субтитри

🎥  Не фільм, а парабола карально-пенітенціарного зразка, кіноексперимент на межі філософського есе й трагіфарсу, у фіналі котрого зовсім не очевидно кого варто було б засудити до страти, жертву чи ката? Знята за лекалами "епічного театру" Бертольда Брехта, картина в чергове засвідчує дотичність свого автора до часу, в який він жив і творив.

Після показу відбудеться обов'язкове обговорення 🗣

🗺Де?
Будинок Кіно, Мала Зала
м. Київ, вул. Саксаганського, 6
(5 хв. пішки від Ⓜ️ Палац Спорту)

🗓 Коли?
16.11.24
🕰 О котрій?
18:00

🚦Вхід: за реєстрацією

🎟 Форма для реєстрації.

☝🏻Вхід за донат на оренду Малої Зали від 100 грн.
(Є QR на вході)

P.S. Залишок піде на збір на авто для 3 ОШБ х НГУ "Хартія".

Cinemadrom • БК • Пломінь

📄 Анотація: Молодий кореєць, якого всі звуть просто Р, засуджений до страти за вбивство та зґвалтування двох дівчат. Однак виконання вироку закінчується несподівано: повішений залишається живим і при цьому зовсім не пам'ятає, хто він і що скоїв. Організатори та учасники церемонії страти вирішують, що провести повторне повішення можна тільки після того, як Р згадає про свої діяння та розкається в них. Але як змусити його пригадати?

❗️❗️❗️Увага❗️❗️❗️
Наступні два покази з програми "Японський модернізм" – 23 і 30 листопада, починаються на годину раніше, тобто о 17:00, через хронометраж стрічок й правила використання Малої Зали в Будинку Кіно.

🎞 Пані та панове, запрошуємо всіх на продовження програми "Японський модернізм", у кіноклубі Cinemadrom.

Що будемо дивитися?

"Жінка в пісках" (砂の女, Suna no Onna) 🎎🍓🪰

Режисер: Хіроші Тешіґахари

Країна: 🇯🇵
1964 р.

Жанр: Драма, артхаус, еротика

Переклад: 🇺🇦 субтитри

🎥  Одна з найгучніших фестивальних сенсацій 60-х «Жінка в пісках» стала для багатьох відкриттям химерного та лячного світу режисера Хіроші Тешіґахари й письменника-сценариста Кобо Абе. Одна з найгостріших і відчутно еротичних битв статей у кіно, що розгорнулася на тлі з кафкіанського панно повсякденної сізіфової боротьби, за яку Тешіґахара отримав номінацію на премію «Оскар» за найкращу режисуру.

Після показу відбудеться обов'язкове обговорення 🗣

🗺Де?
Будинок Кіно, Мала Зала
м. Київ, вул. Саксаганського, 6
(5 хв. пішки від Ⓜ️ Палац Спорту)

🗓 Коли?
23.11.24
🕰 О котрій?
17:00

🚦Вхід: за реєстрацією

🎟 Форма для реєстрації.

☝🏻Вхід за донат на збір на авто для 3 ОШБ х НГУ "Хартія" від 100 грн.
(Є QR на вході)

Cinemadrom • БК • Пломінь

📖 Анотація: Нікі - ентомолог-аматор, полишає Токіо, аби спіймати й вивчити некласифікований вид жука, що мешкає у віддаленій пустелі; коли ж він спізнюється на свій автобус назад до цивілізації, селяни пропонують йому заночувати у будинку молодої вдови, яка мешкає у хатині на дні піщаної ями. Але він не міг бодай уявити собі, що за такого збігу обставин спійманим виявиться не жук, а він сам. 🪰🫙

Для тих хто не зміг відвідати минулий показ кіноклубу, або хотів би глибше розібратися у сенсах закладених у "Жінку в пісках" її режисером та сценаристом, пропонуємо до ознайомлення мою рецензію-есей на медіа "Пломінь".

Читайте рецензію на фільм Хіроші Тешіґахари: "Жінка в пісках, або чоловік у банці"

🎞 Пані та панове, запрошуємо всіх на завершення програми "Японський модернізм", у кіноклубі Cinemadrom.

Що будемо дивитися?

"Чуже обличчя" (他人の顔, Tanín no Kao) 🧶🕶🪭

Режисер: Хіроші Тешіґахари

Країна: 🇯🇵
1966 р.

Жанр: Драма, артхаус, трилер.

Переклад: 🇺🇦 субтитри

🎥  Приголомшливий твір на перетині екзистенціалізму та наукової фантастики «Чуже обличчя» проводить тонкий розтин поняття ідентичності вправною рукою хірурга, яким є Кобо Абе у співавторстві з режисером Хіроші Тешіґахарою. Наповнена незабутніми образами картина досліджує як обмеження, так і свободу в набутті нової персони, а також ставить під сумнів саме поняття індивідуальності.

Після показу відбудеться обов'язкове обговорення 🗣

🗺Де?
Будинок Кіно, Мала Зала
м. Київ, вул. Саксаганського, 6
(5 хв. пішки від Ⓜ️ Палац Спорту)

🗓 Коли?
30.11.24
🕰 О котрій?
17:00

🚦Вхід: за реєстрацією

🎟 Форма для реєстрації.

☝🏻Вхід за донат на збір на авто для 3 ОШБ х НГУ "Хартія" від 100 грн.
(Є QR на вході)

Cinemadrom • БК • Пломінь

📖 Анотація: Окуяма, отримавши опіки в результаті нещасного випадку на виробництві залишається спотвореним та відчуженим від дружини та друзів. У розпачі він погоджується на радикальний експеримент свого психіатра: трансплантацію обличчя, створеного за формою незнайомця. Однак, вдягнувши нову маску, Окуяма ще більше відчужується від навколишнього світу та виявляє, що в наново створеному образі він охочіше піддається своїм найтемнішим спокусам.

Кобо Абе (справжнє ім'я Абе Кіміфуса) (1924-1993) народився в Токіо, виріс у маньчжурському Мукдені (сьогодні - китайський Шеньян), до Японії повернувся, коли тому виповнилося двадцять років. Друга Світова наближалася до завершення. Відчуваючи, що Японія скоро буде розгромлена, він здобув медичний диплом, який дозволив йому покинути Токіо і повернутися до Мукдена в Маньчжурії. Його батько, токійський лікар, помер від холери (за деякими відомостями – від тифу) у 1945 році, і Абе вимушений був повернутися до Токіо наступного ж року. У 1947 році він одружився з художницею Ямадою Машико, а згодом отримав медичний ступінь у Токійському імперському університеті, де раніше працював його батько. При цьому він ніколи не збирався ставати лікарем-практиком.
🏥🏥🏥
Змолоду Абе експериментував з різними радикальними соціальними та мистецькими теоріями та приєднався до невеликої групи однодумців, яка називалася «Нічна асоціація» (Yoru na kai). Незабаром після знайомства з її лідером філософом Ханадою Кійотеру (Hanada Kiyoteru) Абе вступив у японську компартію (як і багато інших представників тодішньої японської інтелігенції), і почав експериментувати у своїй літературній творчості з марксизмом і сюрреалізмом.
📚📚📚
Всесвітньої популярності Абе набув завдяки таким творам, як «Четвертий льодовиковий період» (Dai-yon kanpyôki, 1959), «Жінка в пісках» (Sunna no onna, 1962); «Чуже обличчя» (Tanin no kao, 1964) і «Людина-коробка» (Hako Otoko, 1972). У його творах сірість реальності завжди вживалася з несумісною грайливістю, що проявлялося тоді, коли, наприклад, людина перетворювалася на рибу, коробку чи комаху. Абе написав кілька п'єс, а також керував власною театральною студією в Токіо - Abe Studio, яку він заснував у 1971 році. У його п'єсах теми самотності та відчуження отримали вияв, подібний до театру абсурду та робіт Семюеля Беккета та Гарольда Пінтера. Абе вважався найбільшим японським письменником та драматургом свого часу. Його романи вдостоєні безлічі літературних нагород і премій, і багато з них стали всесвітніми бестселерами.
🔬🔬🔬
Абе вважав себе передусім головним чином поетом. Величезне враження справив на нього Райнер Марія Рільке, про якого він сказав, що той був генієм, здатним побачити предмет, що лежить поміж поетичними й антипоетичними речами. В інтерв'ю Ненсі Шілдс він згадав про своє захоплення оніричними образами та гумористичною пародійністю картин Рене Магрітта. Любов Абе до чистої математики й особливо до топології, до неевклідових просторів, не менш цікава. Значна частина його образів народилася з поетичного осмислення математики, де його скрупульозний погляд відкривав несподівані якості. Такі предмети як піщані дюни, комахи, клітини, посмішки та коробки вичерпно досліджувалися. Над усе цікавили Абе абстрактні поняття простору-часу; подібні категорії він споглядав немов професор зі ступенем у галузі квантової фізики.
🪤🪤🪤
Хоча Абе найчастіше порівнювали з Семюелем Беккетом і Францом Кафкою, він найбільше захоплювався Льюїсом Керроллом (який теж був математиком). Якщо Керрол використовував складні фігури нонсенсу для створення сенсу, Абе, ймовірно, займав дещо більш хитру позицію щодо реальності.