Якщо у вас є бажання та можливість підтримати канал гривнею:
Моно:
Приват:
Моно:
4441 1144 0175 6109Приват:
4149 6090 2725 9656
Також, якщо у вас є канал, можете звертатися за пропозицією взаємопіару чи реклами для нього — @BizarreSirius#Цей_день_в_історії@chyznaetevy
26 років тому народився Данило Дідік — юний український активіст з Харкова, який став жертвою проросійських бойовиків!
Цього дня, 27 квітня 1999 року — в Харкові народився Данило Дідік — 15-річний громадський активіст, який став жертвою теракту під час Маршу єдності в Харкові у лютому 2015 року.
Як учасник фанатського та патріотичного руху в Харкові Данило виступав на захист єдності та незалежності України після початку агресії росії проти України 2014 року, брав участь у всіх акціях за цілісність України. Зокрема, 27 квітня 2014 року, в свій день народження, Данило пройшов у колоні разом із п'ятьма тисячами вболівальників футбольного клубу Металіст та Дніпро в ході «За Єдину Україну», що знаменувала, зокрема, примирення і єднання груп футбольних фанатів (аналогічну ходу в Донецьку наступного дня атакували проросійські бойовики).
22 лютого 2015 року, в річницю перемоги Революції Гідності, у Харкові проходила хода на підтримку єдності України, в якій брав участь Данило. Хода почалася біля Палацу Спорту, активісти вишикувалися в колону та рушили в напрямку майдану Свободи, однак встигли пройти лише 100 метрів, коли було здійснено теракт, організатори якого (Сергій Башликов, Віктор Тетюцький, Володимир Дворніков), були пізніше ув'язнені, а згодом відпущені за процедурою обміну полоненими.
Хлопець ішов попереду колони, перебував поблизу епіцентру вибуху й отримав тяжку черепно-мозкову травму. Травма призвела до коми. Наступного дня, 23 лютого 2015 року, не приходячи до тями, Данило помер. Тоді від вибуху міни, закладеної проросійськими терористами, загинули ще троє учасників ходи: Микола Мельничук (18 років), Вадим Рибальченко (37 років) та Ігор Толмачов (52 роки).
26 років тому народився Данило Дідік — юний український активіст з Харкова, який став жертвою проросійських бойовиків!
Цього дня, 27 квітня 1999 року — в Харкові народився Данило Дідік — 15-річний громадський активіст, який став жертвою теракту під час Маршу єдності в Харкові у лютому 2015 року.
Як учасник фанатського та патріотичного руху в Харкові Данило виступав на захист єдності та незалежності України після початку агресії росії проти України 2014 року, брав участь у всіх акціях за цілісність України. Зокрема, 27 квітня 2014 року, в свій день народження, Данило пройшов у колоні разом із п'ятьма тисячами вболівальників футбольного клубу Металіст та Дніпро в ході «За Єдину Україну», що знаменувала, зокрема, примирення і єднання груп футбольних фанатів (аналогічну ходу в Донецьку наступного дня атакували проросійські бойовики).
22 лютого 2015 року, в річницю перемоги Революції Гідності, у Харкові проходила хода на підтримку єдності України, в якій брав участь Данило. Хода почалася біля Палацу Спорту, активісти вишикувалися в колону та рушили в напрямку майдану Свободи, однак встигли пройти лише 100 метрів, коли було здійснено теракт, організатори якого (Сергій Башликов, Віктор Тетюцький, Володимир Дворніков), були пізніше ув'язнені, а згодом відпущені за процедурою обміну полоненими.
Хлопець ішов попереду колони, перебував поблизу епіцентру вибуху й отримав тяжку черепно-мозкову травму. Травма призвела до коми. Наступного дня, 23 лютого 2015 року, не приходячи до тями, Данило помер. Тоді від вибуху міни, закладеної проросійськими терористами, загинули ще троє учасників ходи: Микола Мельничук (18 років), Вадим Рибальченко (37 років) та Ігор Толмачов (52 роки).
#Світова_міфологія@chyznaetevy
Підмінок (відміна, одміна, обміна) — дитина, народжена від нечистої сили та підкинута людині замість вкраденої дитини. Вважалося, що підмінювали дітей жіночі істоти — богинки, мамуни, полудниці, русалки, дияволиці, інколи лісовик, карлик тощо.
За повір'ям, інколи підкинуте відмінча нічим не відрізняється від вкраденої дитини, але мовчазне та нерухливе (нерідко насправді це предмет, що за допомогою чар набув схожості з викраденою дитиною — наприклад, поліно), або ж навпаки відрізняється від дитини — має рахітичну будову тіла (тонкі худі ніжки та руки, великі живіт та голову). На пальцях у відмінча кігті, нерідко така дитина навіть волохата та потворна обличчям. Відмінчата або не мають апетиту, або ж навпаки з часом тільки збільшуються, проте не гладшають. Таке дитя досягає 15-ти років і зрештою іде в ліс та гине там безвісти.
Відмінника можна прогнати чи обміняти на власну дитину. Вважалось, що якщо відмінча покласти на поріг, на міст, на полі, на межі, біля печі чи на перехресті і бити березовим або ліщиновим прутом (чи палкою, якою до цього били жабу), тоді з'явиться та нечиста сила, яка зробила цю відміну, забере відмінча та віддасть вкрадену дитину. Але бити могли не всі люди: тільки власна матір викраденого, знахарка, позашлюбний син незаміжньої дівчини або пастух.
Щоб дитину не викрала нечисть потрібно було дитину охрестити. На руку їй зав'язували червону нитку, на голову одягали червону шапку. Мати не відверталась вночі від дитини, не поверталась до неї спиною, батьки старались, щоб на дитину не потрапило місячне сяйво, окроплювали колиску святою водою, клали до неї рослини-обереги.
Вважається, що ці історії виникали так часто у давнину в багатьох різних народів через високу дитячу смертність. Таким чином батьки пояснювали собі смерть дитини або якесь дитяче захворювання, що призводило до фізичних чи психічних змін дитини.
Підмінок (відміна, одміна, обміна) — дитина, народжена від нечистої сили та підкинута людині замість вкраденої дитини. Вважалося, що підмінювали дітей жіночі істоти — богинки, мамуни, полудниці, русалки, дияволиці, інколи лісовик, карлик тощо.
За повір'ям, інколи підкинуте відмінча нічим не відрізняється від вкраденої дитини, але мовчазне та нерухливе (нерідко насправді це предмет, що за допомогою чар набув схожості з викраденою дитиною — наприклад, поліно), або ж навпаки відрізняється від дитини — має рахітичну будову тіла (тонкі худі ніжки та руки, великі живіт та голову). На пальцях у відмінча кігті, нерідко така дитина навіть волохата та потворна обличчям. Відмінчата або не мають апетиту, або ж навпаки з часом тільки збільшуються, проте не гладшають. Таке дитя досягає 15-ти років і зрештою іде в ліс та гине там безвісти.
Відмінника можна прогнати чи обміняти на власну дитину. Вважалось, що якщо відмінча покласти на поріг, на міст, на полі, на межі, біля печі чи на перехресті і бити березовим або ліщиновим прутом (чи палкою, якою до цього били жабу), тоді з'явиться та нечиста сила, яка зробила цю відміну, забере відмінча та віддасть вкрадену дитину. Але бити могли не всі люди: тільки власна матір викраденого, знахарка, позашлюбний син незаміжньої дівчини або пастух.
Щоб дитину не викрала нечисть потрібно було дитину охрестити. На руку їй зав'язували червону нитку, на голову одягали червону шапку. Мати не відверталась вночі від дитини, не поверталась до неї спиною, батьки старались, щоб на дитину не потрапило місячне сяйво, окроплювали колиску святою водою, клали до неї рослини-обереги.
Вважається, що ці історії виникали так часто у давнину в багатьох різних народів через високу дитячу смертність. Таким чином батьки пояснювали собі смерть дитини або якесь дитяче захворювання, що призводило до фізичних чи психічних змін дитини.