До єпархій ПЦУ надходять прохання почати фінансувати власних священників, які перебувають у зоні ООС
#інсайдиChurcher #пцу
Цікава ситуація з СУВД та священниками, які духовно підтримують наших воїнів на Донбасі, перебуваючи на штатних посадах військових капеланів. У зв’язку з тим, що капеланам катастрофічно не вистачає фінансування, голова СУВД ПЦУ митрополит Іоан Яременко розіслав подібні листи до всіх єпархій ПЦУ з проханням до керівництва єпархій підтримати власних капеланів – звісно, коштом священників і вірян.
Хотілося б отримати коментарі від самих суб’єктів цього питання – розкажіть, чи справді ситуація з виплатами не змінилася і Вам досі не вистачає грошів?
#інсайдиChurcher #пцу
Цікава ситуація з СУВД та священниками, які духовно підтримують наших воїнів на Донбасі, перебуваючи на штатних посадах військових капеланів. У зв’язку з тим, що капеланам катастрофічно не вистачає фінансування, голова СУВД ПЦУ митрополит Іоан Яременко розіслав подібні листи до всіх єпархій ПЦУ з проханням до керівництва єпархій підтримати власних капеланів – звісно, коштом священників і вірян.
Хотілося б отримати коментарі від самих суб’єктів цього питання – розкажіть, чи справді ситуація з виплатами не змінилася і Вам досі не вистачає грошів?
Подробиці щодо інциденту з неповнолітніми на Львівщині
#інсайдиChurcher #угкц
2 жовтня на сайті РІСУ оприлюднено новину, де розповідається про чоловіка, який зґвалтував 11 неповнолітніх дівчат.
Історія прикра, але нажаль не нова – згідно нашому опитуванню, яке ми проводили кілька місяців тому, з 9205 респондентів, 609 зазнало сексуального насильства з боку священнослужителів. Також ми писали про те, як укривають насильників в УГКЦ, а конкретно в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії (якщо коротко – таємно переводять до гірських деканатів). Усе це свідчить про те, що проблема дуже серйозна і нікуди сама не зникне.
Ви напевно запитаєте – яке відношення має греко-католицька єпархія до того насильника, який організовував дитячі табори? Справа в тому, що за словами нашого співрозмовника, представника цієї єпархії, насильницькі дії частіше усього здійснювались якраз у подібних таборах. І тут вже повстає питання відбору священників, які опікуються дітьми. Ми не будемо вчити святих отців керуванню Церквою, але задуматися точно треба.
Плюс ще один цікавий момент: цей «церковний брат», як він сам себе називав, нібито є греко-католиком. Принаймні, у керівництві Церкви непогано так напружилися, коли про це дізналися. Не зрозуміло тільки, чому досі немає офіційного спростування або пояснення.
Так чи інакше, ситуація дуже погана. Фактично, відкрилася ціла «галузь», неконтрольована ані церковними, ані світськими властями, яку негайно треба брати під контроль. Хочемо вірити, що хоч зараз щось зміниться.
Якщо маєте що додати – пишіть на churcher@protonmail.com
#інсайдиChurcher #угкц
2 жовтня на сайті РІСУ оприлюднено новину, де розповідається про чоловіка, який зґвалтував 11 неповнолітніх дівчат.
Історія прикра, але нажаль не нова – згідно нашому опитуванню, яке ми проводили кілька місяців тому, з 9205 респондентів, 609 зазнало сексуального насильства з боку священнослужителів. Також ми писали про те, як укривають насильників в УГКЦ, а конкретно в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії (якщо коротко – таємно переводять до гірських деканатів). Усе це свідчить про те, що проблема дуже серйозна і нікуди сама не зникне.
Ви напевно запитаєте – яке відношення має греко-католицька єпархія до того насильника, який організовував дитячі табори? Справа в тому, що за словами нашого співрозмовника, представника цієї єпархії, насильницькі дії частіше усього здійснювались якраз у подібних таборах. І тут вже повстає питання відбору священників, які опікуються дітьми. Ми не будемо вчити святих отців керуванню Церквою, але задуматися точно треба.
Плюс ще один цікавий момент: цей «церковний брат», як він сам себе називав, нібито є греко-католиком. Принаймні, у керівництві Церкви непогано так напружилися, коли про це дізналися. Не зрозуміло тільки, чому досі немає офіційного спростування або пояснення.
Так чи інакше, ситуація дуже погана. Фактично, відкрилася ціла «галузь», неконтрольована ані церковними, ані світськими властями, яку негайно треба брати під контроль. Хочемо вірити, що хоч зараз щось зміниться.
Якщо маєте що додати – пишіть на churcher@protonmail.com
Історія колишнього капелана
#інсайдиChurcher #пцу #відчитачів
До нас звернувся колишній військовий священник, який просив не розкривати його ім’я та подробиці його історії, але незважаючи на відсутність певної конкретики цей текст заслуговує на увагу.
Півтора роки тому його дружина готувалася народжувати і він виїхав у відпустку аби її підтримати. Після повернення до частини, цей священник дізнався, що бригадний капелан розпускає про нього чутки, нібито він звідкись неофіційно отримав величезну суму коштів. Попри наведені докази власної невинності, його стосунки з командуванням погіршилися. А після того, як він відмовив начальнику штабу, коли той намагався змусити його шукати для нього шафу, йому заборонили читати молитву на шикуванні та надягати капеланський зелений підрясник. Дарма що він на той момент вже мав статус УБД.
Окрім того, ми дізналися, що його (як і багатьох інших капеланів), регулярно змушували виконувати частину обов’язків заступника командира з питань морально-психологічного забезпечення. Апогеєм несправедливості зостав факт відмови командира військової частини взяти капелана на передову. Таке рішення командир ухвалив після того, як порадився із бригадним капеланом. А той, у свою чергу, неодноразово дозволяв собі ображати та принижати цього священника прямо перед особовим складом частини:
«Бригадний капелан завше намагався підкреслити, що я недосвідчений і не потрібний. А я пройшов курси капеланів для підвищення кваліфікації, маю диплом за кваліфікаційним рівнем «бакалавр», який я здобував в .ПБА... Відвідував усі заходи, які із запитом надходили до частини .По відбуттю …ОМПБ в зону ООС, підтримував контакти із бійцями, постачав необхідні для молитовного побуту службовців речі, не відмовляв у бесідах по телефону з зони ООС 24/7».
Просидівши на пункті постійної дислокації до грудня 2019 року, регулярно проводячи молитовні заходи, а також телефонні розмови проповідницького характеру з військовими, які перебували в зоні ООС, він дізнався від того бригадного капелана про бажання командира частини та комбригади його звільнити. Мов, вони порадилися з бригадним капеланом та зрозуміли, що він їм не потрібний. І це при тому, що всі бійці, які поїхали воювати з терористами на Сході нашої країни, регулярно просили цього священника приїхати на передову та підтримати їх, оскільки без розмов з ним їм важко.
Після наведених нашим співрозмовником аргументів, бригадний капелан заявив, що вже має кандидатуру йому на заміну, тому після проходження єпархіальних зборів він мусить розірвати договір «за згодою обох сторін» та покинути військову частину. Ця розмова відбулася наприкінці грудня, і аби взяти паузу, священник, який до нас звернувся, написав заяву на відпустку (оскільки має статус УБД), і перебуваючи в ній до середини січня, намагався зв’язатися з керівництвом СУВД, розсилаючи рапорти і прохання розібратися з його проблемою.
Не отримавши жодних відповідей від митрополита Іоана Яременко або будь-яких інших посадовців, він не знайшов іншого виходу, крім як звільнитися. Увесь цей час, з середини січня, цей священнослужитель намагався добитися справедливості та захистити своє добре ім’я – ім’я священника, якому довіряли військові, який, на відміну від багатьох, не боявся їздити не просто в зону ООС, а бути «на нулі». Після повного ігнорування, через 10 місяців безрезультатної боротьби він звернувся до нашого каналу.
По суті, ігнорування цієї історії керівництвом СУВД означає, що їх не цікавлять проблеми пересічних капеланів, і вони не спроможні захистити їх від дискримінації. Враховуючи наші дописи про митрополита Іоана Яременка, в яких ми розповідали про цікаву манеру розпоряджатися грошима у власній єпархії та його нещодавнє прохання до єпархій почати фінансувати власних священників-капеланів ми вже не дивуємось.
Тим більше, що за останньою інформацією він хоче акумулювати ці гроші у себе і вже самостійно вирішувати, кому можна заплатити, а хто проживе й так.
#інсайдиChurcher #пцу #відчитачів
До нас звернувся колишній військовий священник, який просив не розкривати його ім’я та подробиці його історії, але незважаючи на відсутність певної конкретики цей текст заслуговує на увагу.
Півтора роки тому його дружина готувалася народжувати і він виїхав у відпустку аби її підтримати. Після повернення до частини, цей священник дізнався, що бригадний капелан розпускає про нього чутки, нібито він звідкись неофіційно отримав величезну суму коштів. Попри наведені докази власної невинності, його стосунки з командуванням погіршилися. А після того, як він відмовив начальнику штабу, коли той намагався змусити його шукати для нього шафу, йому заборонили читати молитву на шикуванні та надягати капеланський зелений підрясник. Дарма що він на той момент вже мав статус УБД.
Окрім того, ми дізналися, що його (як і багатьох інших капеланів), регулярно змушували виконувати частину обов’язків заступника командира з питань морально-психологічного забезпечення. Апогеєм несправедливості зостав факт відмови командира військової частини взяти капелана на передову. Таке рішення командир ухвалив після того, як порадився із бригадним капеланом. А той, у свою чергу, неодноразово дозволяв собі ображати та принижати цього священника прямо перед особовим складом частини:
«Бригадний капелан завше намагався підкреслити, що я недосвідчений і не потрібний. А я пройшов курси капеланів для підвищення кваліфікації, маю диплом за кваліфікаційним рівнем «бакалавр», який я здобував в .ПБА... Відвідував усі заходи, які із запитом надходили до частини .По відбуттю …ОМПБ в зону ООС, підтримував контакти із бійцями, постачав необхідні для молитовного побуту службовців речі, не відмовляв у бесідах по телефону з зони ООС 24/7».
Просидівши на пункті постійної дислокації до грудня 2019 року, регулярно проводячи молитовні заходи, а також телефонні розмови проповідницького характеру з військовими, які перебували в зоні ООС, він дізнався від того бригадного капелана про бажання командира частини та комбригади його звільнити. Мов, вони порадилися з бригадним капеланом та зрозуміли, що він їм не потрібний. І це при тому, що всі бійці, які поїхали воювати з терористами на Сході нашої країни, регулярно просили цього священника приїхати на передову та підтримати їх, оскільки без розмов з ним їм важко.
Після наведених нашим співрозмовником аргументів, бригадний капелан заявив, що вже має кандидатуру йому на заміну, тому після проходження єпархіальних зборів він мусить розірвати договір «за згодою обох сторін» та покинути військову частину. Ця розмова відбулася наприкінці грудня, і аби взяти паузу, священник, який до нас звернувся, написав заяву на відпустку (оскільки має статус УБД), і перебуваючи в ній до середини січня, намагався зв’язатися з керівництвом СУВД, розсилаючи рапорти і прохання розібратися з його проблемою.
Не отримавши жодних відповідей від митрополита Іоана Яременко або будь-яких інших посадовців, він не знайшов іншого виходу, крім як звільнитися. Увесь цей час, з середини січня, цей священнослужитель намагався добитися справедливості та захистити своє добре ім’я – ім’я священника, якому довіряли військові, який, на відміну від багатьох, не боявся їздити не просто в зону ООС, а бути «на нулі». Після повного ігнорування, через 10 місяців безрезультатної боротьби він звернувся до нашого каналу.
По суті, ігнорування цієї історії керівництвом СУВД означає, що їх не цікавлять проблеми пересічних капеланів, і вони не спроможні захистити їх від дискримінації. Враховуючи наші дописи про митрополита Іоана Яременка, в яких ми розповідали про цікаву манеру розпоряджатися грошима у власній єпархії та його нещодавнє прохання до єпархій почати фінансувати власних священників-капеланів ми вже не дивуємось.
Тим більше, що за останньою інформацією він хоче акумулювати ці гроші у себе і вже самостійно вирішувати, кому можна заплатити, а хто проживе й так.
Бюджет Інституту Екуменичних Студій УКУ
#інсайдиChurcher #угкц #відчитачів
До нас тут дійшла інформація про бюджет одного з інститутів УКУ, який займається «шуканням-знаходженням» речей, які об’єднують християн, а також «переосмисленням того, що їх роз’єднує».
Почнемо, традиційно з місячних зарплат:
• Президент Інституту Екуменичних Студій УКУ Іван Дацько ~39 000 гривень
• Директор Павло Смицнюк 17 750 гривень
• Адміністративний директор Галина Бохонко 14 600 гривень
• Заступник директора Ірина Роговська 11 500 гривень
• Координатор Дистанційної магістерської програми екуменічних наук Роман Фіхас 9 600 гривень
• Керівник програм і проектів Тарас Курилець 8 000 гривень
• Ірина Кітура, координатор проекту «Екуменичний соціальний тиждень» 9 000 гривень
Як ми бачимо, суми тут менше, ніж у Патріаршій Курії УГКЦ м. Києва. У принципі логічно.
Також хочемо звернути увагу на вартість деяких проектів:
Наприклад, 13-й екуменічний соціальний тиждень коштував аж 300 000 гривень, а річна сертифікатна програма «медико-психологічний та соціальний супровід осіб з особливими потребами» у 2020 році коштувала 238 710 гривень.
Не беремося судити, але, чесно кажучи, дуже цікаво, на що конкретно витратили ці гроші? Враховуючи те, що наприклад екуменічний соцтиждень проводили у форматі відеоконференції ZOOM.
Так чи інакше, ми дякуємо нашим підписникам за те, що поділилися цією інформацією, цікаво було порівняти зарплати у Патріаршій Курії УГКЦ із зарплатами у їхньому навчальному закладі. Як ми бачимо, ті, хто «ближче до Бога» й отримують більше.
До речі, про УКУ ми маємо ще декілька цікавих дописів:
ЛГБТ оточення митрополита і архієпископа Філадельфійського Бориса Ґудзяка
Як УГКЦ укриває самозваних «докторів наук»
#інсайдиChurcher #угкц #відчитачів
До нас тут дійшла інформація про бюджет одного з інститутів УКУ, який займається «шуканням-знаходженням» речей, які об’єднують християн, а також «переосмисленням того, що їх роз’єднує».
Почнемо, традиційно з місячних зарплат:
• Президент Інституту Екуменичних Студій УКУ Іван Дацько ~39 000 гривень
• Директор Павло Смицнюк 17 750 гривень
• Адміністративний директор Галина Бохонко 14 600 гривень
• Заступник директора Ірина Роговська 11 500 гривень
• Координатор Дистанційної магістерської програми екуменічних наук Роман Фіхас 9 600 гривень
• Керівник програм і проектів Тарас Курилець 8 000 гривень
• Ірина Кітура, координатор проекту «Екуменичний соціальний тиждень» 9 000 гривень
Як ми бачимо, суми тут менше, ніж у Патріаршій Курії УГКЦ м. Києва. У принципі логічно.
Також хочемо звернути увагу на вартість деяких проектів:
Наприклад, 13-й екуменічний соціальний тиждень коштував аж 300 000 гривень, а річна сертифікатна програма «медико-психологічний та соціальний супровід осіб з особливими потребами» у 2020 році коштувала 238 710 гривень.
Не беремося судити, але, чесно кажучи, дуже цікаво, на що конкретно витратили ці гроші? Враховуючи те, що наприклад екуменічний соцтиждень проводили у форматі відеоконференції ZOOM.
Так чи інакше, ми дякуємо нашим підписникам за те, що поділилися цією інформацією, цікаво було порівняти зарплати у Патріаршій Курії УГКЦ із зарплатами у їхньому навчальному закладі. Як ми бачимо, ті, хто «ближче до Бога» й отримують більше.
До речі, про УКУ ми маємо ще декілька цікавих дописів:
ЛГБТ оточення митрополита і архієпископа Філадельфійського Бориса Ґудзяка
Як УГКЦ укриває самозваних «докторів наук»
Декілька слів щодо останніх новин
#інсайдиChurcher #відчитачів #пцу #угкц
🔻Щодо хіротонії екзарха Вселенського Патріархату архімандрита Михаїла Аніщенка🔻
Багато вже написано, і кожен намагається довести, що лише він має рацію. Промосковські ресурси кричать, що це підтверджує тезиси про повне захоплення Константинополем України, патріоти, такі як Дмитро Горєвой, кажуть, що це дає можливість відкрити представництво ПЦУ у Стамбулі та взагалі сформувати власні церковні подвір’я на території тих церков, які її визнали.
Наша позиція. На промосковські вигуки ми уваги не звертаємо, бо просто не варто, а ось до висловлювань пана Горєвого хочемо додати кілька ремарок.
Ми погоджуємось, що ця хіротонія означає, що Константинополь дійсно вважає Православну Церкву України та взагалі українську митрополію важливою частиною свого Патріархату і наче каже «ми вважаємо, що з керівництвом митрополії має розмовляти принаймні єпископ».
Незважаючи на те, що ми маємо спільну позицію щодо жесту Вселенського Патріархату, не можемо не нагадати: на жаль, ПЦУ не може створювати власні представництва закордоном, а також будувати або орендувати якісь монастирі на Афоні. Ми про це писали ще в минулому році. Проблема закордонних парафій жодним чином не вирішується, і на цьому якраз і грає Філарет, який, не зважаючи на втрату більшості парафій в Україні, залишив контроль над чималою їх частиною закордоном. Ми вже багато разів просили подумати над тим, як можна долучити українців закордоном до автокефальної української церкви, як можна змінити умови існування, які прописані в Томосі. Оскільки нас читають ієрархи ПЦУ, ці прохання – не пустий звук.
Втім, нічого не змінюється, і це дуже прикро. Можна скільки завгодно розповідати про теоретичні монастирі на Афоні та представництва на території інших церков, але це не допоможе. Поки Епіфаній не вирішить проблему з Філаретом (притому мирним шляхом, а не долучаючи до цього державу/мінкультури), проблема з парафіями не зникне. І скажемо не зовсім, мабуть, коректне, але правдиве – якщо митрополит Епіфаній вважає, що проблема з Філаретом може зникнути сама собою (все ж таки старцю не 70 й навіть не 80), він, на нашу скромну думку, помиляється. Негатив, який поселився в серцях закордонних парафіян УПЦ КП, нікуди зі смертю Філарета не розчиниться. Не хочемо прогнозувати, але навіть якщо предстоятелю ПЦУ Фанар дозволить заснувати «Європейський деканат ПЦУ» на базі деканату УПЦ КП, не факт, що представники громад захочуть у ньому залишитися.
🔻 Щодо педофіла-парафіянина УГКЦ, який розбещував дівчинок🔻
Ми свою позицію висловили ще тиждень тому. Офіційної реакції немає. Шкода.
Для тих, хто дочитав до цього моменту – інсайд. За нашої інформацією, колишній Апостольський Нунцій РКЦ в Україні Клаудіо Гуджеротті, який вважався лобістом інтересів архієпископа Мечислава Мокшицького, захворів на коронавірус. Бажаємо здоров’я.
#інсайдиChurcher #відчитачів #пцу #угкц
🔻Щодо хіротонії екзарха Вселенського Патріархату архімандрита Михаїла Аніщенка🔻
Багато вже написано, і кожен намагається довести, що лише він має рацію. Промосковські ресурси кричать, що це підтверджує тезиси про повне захоплення Константинополем України, патріоти, такі як Дмитро Горєвой, кажуть, що це дає можливість відкрити представництво ПЦУ у Стамбулі та взагалі сформувати власні церковні подвір’я на території тих церков, які її визнали.
Наша позиція. На промосковські вигуки ми уваги не звертаємо, бо просто не варто, а ось до висловлювань пана Горєвого хочемо додати кілька ремарок.
Ми погоджуємось, що ця хіротонія означає, що Константинополь дійсно вважає Православну Церкву України та взагалі українську митрополію важливою частиною свого Патріархату і наче каже «ми вважаємо, що з керівництвом митрополії має розмовляти принаймні єпископ».
Незважаючи на те, що ми маємо спільну позицію щодо жесту Вселенського Патріархату, не можемо не нагадати: на жаль, ПЦУ не може створювати власні представництва закордоном, а також будувати або орендувати якісь монастирі на Афоні. Ми про це писали ще в минулому році. Проблема закордонних парафій жодним чином не вирішується, і на цьому якраз і грає Філарет, який, не зважаючи на втрату більшості парафій в Україні, залишив контроль над чималою їх частиною закордоном. Ми вже багато разів просили подумати над тим, як можна долучити українців закордоном до автокефальної української церкви, як можна змінити умови існування, які прописані в Томосі. Оскільки нас читають ієрархи ПЦУ, ці прохання – не пустий звук.
Втім, нічого не змінюється, і це дуже прикро. Можна скільки завгодно розповідати про теоретичні монастирі на Афоні та представництва на території інших церков, але це не допоможе. Поки Епіфаній не вирішить проблему з Філаретом (притому мирним шляхом, а не долучаючи до цього державу/мінкультури), проблема з парафіями не зникне. І скажемо не зовсім, мабуть, коректне, але правдиве – якщо митрополит Епіфаній вважає, що проблема з Філаретом може зникнути сама собою (все ж таки старцю не 70 й навіть не 80), він, на нашу скромну думку, помиляється. Негатив, який поселився в серцях закордонних парафіян УПЦ КП, нікуди зі смертю Філарета не розчиниться. Не хочемо прогнозувати, але навіть якщо предстоятелю ПЦУ Фанар дозволить заснувати «Європейський деканат ПЦУ» на базі деканату УПЦ КП, не факт, що представники громад захочуть у ньому залишитися.
🔻 Щодо педофіла-парафіянина УГКЦ, який розбещував дівчинок🔻
Ми свою позицію висловили ще тиждень тому. Офіційної реакції немає. Шкода.
Для тих, хто дочитав до цього моменту – інсайд. За нашої інформацією, колишній Апостольський Нунцій РКЦ в Україні Клаудіо Гуджеротті, який вважався лобістом інтересів архієпископа Мечислава Мокшицького, захворів на коронавірус. Бажаємо здоров’я.
Зі святами 14 жовтня!
#інсайдиChurcher
Вітаємо християн східного обряду зі святом Покрова Пресвятої Богородиці, і всіх читачів, особливо військових - із Днем захисника України!
Дякуємо воїнам, які щодня, не шкодуючи власної крови та життя, стримують російського агресора і дають відсіч усім зазіханням сепаратистів. Нехай Матір Божа береже Україну та її захисників під своїм омофором!
Ми живемо в такий час, коли відстоювання єдності й незалежності Батьківщині залежить не тільки від тих, хто бороніть нашу неньку зі зброєю в руках, але також є справою усієї свідомої частини світового українства, усіх патріотів, що допомагають нашим воїнам, плекають цінності патріотизму в суспільстві. Тих, хто бережуть і просувають українську культуру, надихаються героїчними прикладами минулого й взагалі створюють атмосферу єдності, небайдужості та рішучості, яка є нестерпною для ворогів України та не залишає їм жодного шансу на успіх.
Окремо хочемо зазначити важливість духовної опіки військовослужбовцями. Зараз нам дуже потрібно нарешті внормувати діяльність капеланської служби, але на жаль результати багаторічної співпраці держави й церков з цього питання досі не вдалося втілити у відповідний закон. У цьому зв'язку можемо анонсувати звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо чергового проєкту Закону про військове капеланство у ЗСУ, який був запропонований Сергієм Шаховим (депутатська група «Довіра») і Михайлом Волинцем (ВО «Батьківщина»).
На думку членів ВРЦіРО законопроєкт №4148 перекреслює напрацювання робочих груп і нарад та відкидає досвід взаємодії, здобутий під час практичного служіння капеланів у військових формуваннях. Найбільшу критику релігійних діячів викликала четверта стаття законопроєкту, за якою "релігійним організаціям забороняється будь-яке пряме і непряме втручання у діяльність військових капеланів, командування військових частин (підрозділів) та особового складу". Звернення з цього приводу планують направити до голів комітетів ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики та з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.
Вважаємо, це дійсно невдале формулювання, принаймні тому що священники можуть звершувати Таїнства тільки з благословення єпископа, який, природно, представляє церкву, а не капеланську службу, командування або особовий склад. Саме він може, а іноді просто має, терміново заборонити священника в служінні. До того ж чи військовий капелан не є частиною релігійної організації? І як слід розуміти "будь-яке пряме і непряме втручання у діяльність"? Якщо, наприклад, священник під час сповіді скаже військовослужбовцю "не кради", або "слухайся командира" - це не можна буде трактувати як "втручання в діяльність особового складу"? Це, звісно, грубі приклади, але завжди є одне але...
#інсайдиChurcher
Вітаємо християн східного обряду зі святом Покрова Пресвятої Богородиці, і всіх читачів, особливо військових - із Днем захисника України!
Дякуємо воїнам, які щодня, не шкодуючи власної крови та життя, стримують російського агресора і дають відсіч усім зазіханням сепаратистів. Нехай Матір Божа береже Україну та її захисників під своїм омофором!
Ми живемо в такий час, коли відстоювання єдності й незалежності Батьківщині залежить не тільки від тих, хто бороніть нашу неньку зі зброєю в руках, але також є справою усієї свідомої частини світового українства, усіх патріотів, що допомагають нашим воїнам, плекають цінності патріотизму в суспільстві. Тих, хто бережуть і просувають українську культуру, надихаються героїчними прикладами минулого й взагалі створюють атмосферу єдності, небайдужості та рішучості, яка є нестерпною для ворогів України та не залишає їм жодного шансу на успіх.
Окремо хочемо зазначити важливість духовної опіки військовослужбовцями. Зараз нам дуже потрібно нарешті внормувати діяльність капеланської служби, але на жаль результати багаторічної співпраці держави й церков з цього питання досі не вдалося втілити у відповідний закон. У цьому зв'язку можемо анонсувати звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо чергового проєкту Закону про військове капеланство у ЗСУ, який був запропонований Сергієм Шаховим (депутатська група «Довіра») і Михайлом Волинцем (ВО «Батьківщина»).
На думку членів ВРЦіРО законопроєкт №4148 перекреслює напрацювання робочих груп і нарад та відкидає досвід взаємодії, здобутий під час практичного служіння капеланів у військових формуваннях. Найбільшу критику релігійних діячів викликала четверта стаття законопроєкту, за якою "релігійним організаціям забороняється будь-яке пряме і непряме втручання у діяльність військових капеланів, командування військових частин (підрозділів) та особового складу". Звернення з цього приводу планують направити до голів комітетів ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики та з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.
Вважаємо, це дійсно невдале формулювання, принаймні тому що священники можуть звершувати Таїнства тільки з благословення єпископа, який, природно, представляє церкву, а не капеланську службу, командування або особовий склад. Саме він може, а іноді просто має, терміново заборонити священника в служінні. До того ж чи військовий капелан не є частиною релігійної організації? І як слід розуміти "будь-яке пряме і непряме втручання у діяльність"? Якщо, наприклад, священник під час сповіді скаже військовослужбовцю "не кради", або "слухайся командира" - це не можна буде трактувати як "втручання в діяльність особового складу"? Це, звісно, грубі приклади, але завжди є одне але...
УПЦ КП у діаспорі каже, що не має негативу до ПЦУ або Фанару, але поширення влади митр. Епіфанія за кордон є справді сумнівним
#упцкп #пцу #церковнаборотьба
Наш допис стосовно піднесення екзарха Вселенського патріархату в Україні Михаїла Аніщенка до єпископського сану прокоментували в Європейському деканаті УПЦ КП. У повідомленні на їхній сторінці в Фейсбук декан о. Володимир Чайка розставив певні акценти щодо ставлення вірників і кліриків деканату до ПЦУ та бачення ситуації із закордонними парафіями в цілому. Зокрема, він підкреслив: "у нас в серцях немає жодного негативу, ні до ПЦУ, ні до Константинопольського патріархату", - але водночас зазначив, що ті, хто переконує, що ПЦУ є тією самою помісною церквою, на яку всі очікували, не дивлячись на очевидні суперечності, пішли "дорогою неправди".
"Інакше, чому така «церква» кинула своїх вірних по всьому світу? В цьому немає оправдання і це діла, які свідчать про справжню сутність тих, хто їх чинить. Не в серцях вірян Київського Патріархату «поселився негатив», а в тих, котрі після отримання томосу, замість відстоювання та захисту своїх українців по всьому світу, намагаються ліквідувати їх, як закордоном, так і в Україні. Це непростима ганьба, що потребує щирого покаяння тих, хто далі тримається такого напрямку.
А поки цього покаяння нема, то справді це "не факт", що представники громад УПЦ КП у Європі бажатимуть підпорядковуватися предстоятелю ПЦУ, якби навіть Фанар це дозволив. Але не тільки тому, а ще тому, що ніхто не може міняти юрисдикцію без узгодження. Отже, щоби це могло статися законним шляхом, потрібно щоби святійший Патріарх, якому зрадило все сьогоднішнє духовенство ПЦУ, чи у майбутній його послідовник — дозволив цей перехід", - йдеться в повідомленні Європейського деканату.
Як додається в іншому їхньому дописі, згадана "передумова дозволу святійшого Патріарха є лише вказівкою на стандартні процедури між єпархіями та юрисдикціями та на те, що існує ще важливіша проблема, на яку також звертається увага у повідомлені на сhurcher стосовно єдиного можливого рішення «..мирним шляхом..» тощо". Але наразі "ніякої мови про якийсь перехід не було та і не може бути", бо "ПЦУ не є на разі тою церквою, яка може називатися помісною та автокефальною".
"То ж погоджуємося, що Епіфаній справді повинен би примиритися з Патріархом. Але чи можливе таке чудо покаяння, знає, мабуть, лише один Бог та митрополит Епіфаній", - підкреслюють у Європейському деканаті УПЦ КП.
Ну що ж, зі свого боку дякуємо за відповідь і зворотний зв'язок! Стежимо за дискусією...
#упцкп #пцу #церковнаборотьба
Наш допис стосовно піднесення екзарха Вселенського патріархату в Україні Михаїла Аніщенка до єпископського сану прокоментували в Європейському деканаті УПЦ КП. У повідомленні на їхній сторінці в Фейсбук декан о. Володимир Чайка розставив певні акценти щодо ставлення вірників і кліриків деканату до ПЦУ та бачення ситуації із закордонними парафіями в цілому. Зокрема, він підкреслив: "у нас в серцях немає жодного негативу, ні до ПЦУ, ні до Константинопольського патріархату", - але водночас зазначив, що ті, хто переконує, що ПЦУ є тією самою помісною церквою, на яку всі очікували, не дивлячись на очевидні суперечності, пішли "дорогою неправди".
"Інакше, чому така «церква» кинула своїх вірних по всьому світу? В цьому немає оправдання і це діла, які свідчать про справжню сутність тих, хто їх чинить. Не в серцях вірян Київського Патріархату «поселився негатив», а в тих, котрі після отримання томосу, замість відстоювання та захисту своїх українців по всьому світу, намагаються ліквідувати їх, як закордоном, так і в Україні. Це непростима ганьба, що потребує щирого покаяння тих, хто далі тримається такого напрямку.
А поки цього покаяння нема, то справді це "не факт", що представники громад УПЦ КП у Європі бажатимуть підпорядковуватися предстоятелю ПЦУ, якби навіть Фанар це дозволив. Але не тільки тому, а ще тому, що ніхто не може міняти юрисдикцію без узгодження. Отже, щоби це могло статися законним шляхом, потрібно щоби святійший Патріарх, якому зрадило все сьогоднішнє духовенство ПЦУ, чи у майбутній його послідовник — дозволив цей перехід", - йдеться в повідомленні Європейського деканату.
Як додається в іншому їхньому дописі, згадана "передумова дозволу святійшого Патріарха є лише вказівкою на стандартні процедури між єпархіями та юрисдикціями та на те, що існує ще важливіша проблема, на яку також звертається увага у повідомлені на сhurcher стосовно єдиного можливого рішення «..мирним шляхом..» тощо". Але наразі "ніякої мови про якийсь перехід не було та і не може бути", бо "ПЦУ не є на разі тою церквою, яка може називатися помісною та автокефальною".
"То ж погоджуємося, що Епіфаній справді повинен би примиритися з Патріархом. Але чи можливе таке чудо покаяння, знає, мабуть, лише один Бог та митрополит Епіфаній", - підкреслюють у Європейському деканаті УПЦ КП.
Ну що ж, зі свого боку дякуємо за відповідь і зворотний зв'язок! Стежимо за дискусією...
На які результати зустрічі Зеленського з Патріархом Варфоломієм Ви очікуєте?
Final Results
2%
Вирішення питання ставропігій
5%
Збільшення самостійності ПЦУ в питанні закордонних парафій
15%
Нові визнання ПЦУ Помісними Церквами
5%
Екуменічна активізація ПЦУ
15%
Усе вищеназване
57%
Байдуже, нічого
Готується книга про митрополита Луцького і Волинського +Михаїла Зінкевича
#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба
Дізналися, що Володимир Яцульчак з прес-служби СУВД, який свого часу шукав різні додаткові підробітки аби побудувати великий дім та з’їздити на Великий каньйон, працює над книгою спогадів про митрополита Михаїла Зінкевича. Зараз він опитує духовенство та мирян, які так чи інакше співпрацювали з ієрархом та знають його багато років.
Спогади максимально позитивні, але, чесно кажучи, дещо однобічні. Ми трішки покопали в інтернеті й хочемо додати об’єктивності. Наприклад, непогано було б нагадати, як митрополит Михаїл святкував «день перемоги» 9 травня разом зі своїм днем народження, а потім передумав та відмовився від радянського свята. Або про те, який він талановитий менеджер та підприємець.
Також, на нашу думку, треба закрити пробіли, які він не захотів закривати кілька років тому. На сайті Волинської єпархії ПЦУ є архів, у якому ретельно зберігаються всі інтерв’ю та конференції, де брав участь митрополит Михаїл. Так ось, колись під час однієї з конференцій у владиці (тоді він був ще архієпископом) запитали кілька цікавих речей про авто, гроші та політику. Але ієрарх не захотів відповідати розгорнуто, обмежившись лише короткими фразами, які викликають скоріше непорозуміння, ніж сатисфакцію. Що ж, відповімо за нього нашими старими дописами.
Ну і хочемо попросити пана Яцульчака не забути про те, як митрополит Епіфаній завдяки відмові митрополита Михаїла очолив новостворену Православну Церкву України. Цікаво, правда, як молодий предстоятель на цю згадку відреагує. Також цікаво, як ставиться до участі свого підлеглого в роботі над книгою про таку суперечливу постать як митрополит Михаїл голова СУВД – митрополит Іоан Яременко. З іншого боку, великий дім за 200 тис. дол. сам себе не купить…
#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба
Дізналися, що Володимир Яцульчак з прес-служби СУВД, який свого часу шукав різні додаткові підробітки аби побудувати великий дім та з’їздити на Великий каньйон, працює над книгою спогадів про митрополита Михаїла Зінкевича. Зараз він опитує духовенство та мирян, які так чи інакше співпрацювали з ієрархом та знають його багато років.
Спогади максимально позитивні, але, чесно кажучи, дещо однобічні. Ми трішки покопали в інтернеті й хочемо додати об’єктивності. Наприклад, непогано було б нагадати, як митрополит Михаїл святкував «день перемоги» 9 травня разом зі своїм днем народження, а потім передумав та відмовився від радянського свята. Або про те, який він талановитий менеджер та підприємець.
Також, на нашу думку, треба закрити пробіли, які він не захотів закривати кілька років тому. На сайті Волинської єпархії ПЦУ є архів, у якому ретельно зберігаються всі інтерв’ю та конференції, де брав участь митрополит Михаїл. Так ось, колись під час однієї з конференцій у владиці (тоді він був ще архієпископом) запитали кілька цікавих речей про авто, гроші та політику. Але ієрарх не захотів відповідати розгорнуто, обмежившись лише короткими фразами, які викликають скоріше непорозуміння, ніж сатисфакцію. Що ж, відповімо за нього нашими старими дописами.
Ну і хочемо попросити пана Яцульчака не забути про те, як митрополит Епіфаній завдяки відмові митрополита Михаїла очолив новостворену Православну Церкву України. Цікаво, правда, як молодий предстоятель на цю згадку відреагує. Також цікаво, як ставиться до участі свого підлеглого в роботі над книгою про таку суперечливу постать як митрополит Михаїл голова СУВД – митрополит Іоан Яременко. З іншого боку, великий дім за 200 тис. дол. сам себе не купить…
В УГКЦ розробляють проєкт, спрямований на захист людей, які через наслідки пандемії та карантинних обмежень перейшли за межу бідності
#інсайдиChurcher #угкц
Наші джерела повідомлять, що в УГКЦ зараз готують масштабний проєкт, який дозволить забезпечити базові потреби найуразливіших верств населення України - пенсіонерів та людей, які втратили роботу. Це підтверджується словами глави УГКЦ Святослава Шевчука, який під час зустрічі ВРЦіРО з президентом Зеленським звернув увагу на питання харчування та забезпечення базових потреб людей, оскільки це буде одним із великих соціальних викликів цієї зими та наступної весни.
Серед багатьох пунктів проєкт включатиме питання забезпечення базових потреб не тільки пенсіонерів, а ще й працюючих осіб, яким все одно не вистачає заробітної плати навіть на життєві потреби. До цих життєвих потреб УГКЦ планує додати соціальне забезпечення осіб з інвалідністю. Як вважають розробники проєкту – голод є найгіршою з усіх людських бід, тому це має бути першою проблемою, яку треба вирішити. Розв’язання проблеми голоду, на думку авторів, є найліпшою даниною пам’яті мільйонам жертв Голодомору.
Також, як нам розповіли, автори проєкту хочуть звернутися до представників влади, аби нагадати, що треба забезпечити всіх громадян працею з гідною зарплатнею та пакетом соцзахисту. У бізнесменів та підприємців греко-католики хочуть попросити не забувати про цінність людської особи та значущість підтримки молоді. В ідеалі, кожен бізнес має бути хоча б частково скерованим на соціальну сферу, тоді можна буде розраховувати на якесь вирішення вищеназваних проблем. Але треба не забувати - поки ті українці, що працюють, не можуть задовольнити навіть власні базові потреби, питання забезпечення пенсіонерів теж залишиться нерозв’язним.
У цілому ініціатива гарна. І непогано, щоб її підтримали всі релігійні організації - хоча б ті, хто входить до ВРЦіРО. Ми знаємо, що УГКЦ може та вміє долучати спонсорів до власних проєктів, тому хочемо вірити, що, по-перше, інші релігійні організації теж візьмуть у цьому активну участь, а по-друге, всі гроші меценатів підуть виключно на реалізацію проєкту.
Коли гостро стоїть питання виживання великої частини населення нашої країни, думати про власне збагачення – просто аморально і неправильно. Це однаково стосується всіх, чи то в релігійних організаціях, чи то в держустановах або бізнесі. Тому було б добре, якби церкви дали такий поштовх і показали приклад. Подивимось, що з цього вийде в підсумку.
#інсайдиChurcher #угкц
Наші джерела повідомлять, що в УГКЦ зараз готують масштабний проєкт, який дозволить забезпечити базові потреби найуразливіших верств населення України - пенсіонерів та людей, які втратили роботу. Це підтверджується словами глави УГКЦ Святослава Шевчука, який під час зустрічі ВРЦіРО з президентом Зеленським звернув увагу на питання харчування та забезпечення базових потреб людей, оскільки це буде одним із великих соціальних викликів цієї зими та наступної весни.
Серед багатьох пунктів проєкт включатиме питання забезпечення базових потреб не тільки пенсіонерів, а ще й працюючих осіб, яким все одно не вистачає заробітної плати навіть на життєві потреби. До цих життєвих потреб УГКЦ планує додати соціальне забезпечення осіб з інвалідністю. Як вважають розробники проєкту – голод є найгіршою з усіх людських бід, тому це має бути першою проблемою, яку треба вирішити. Розв’язання проблеми голоду, на думку авторів, є найліпшою даниною пам’яті мільйонам жертв Голодомору.
Також, як нам розповіли, автори проєкту хочуть звернутися до представників влади, аби нагадати, що треба забезпечити всіх громадян працею з гідною зарплатнею та пакетом соцзахисту. У бізнесменів та підприємців греко-католики хочуть попросити не забувати про цінність людської особи та значущість підтримки молоді. В ідеалі, кожен бізнес має бути хоча б частково скерованим на соціальну сферу, тоді можна буде розраховувати на якесь вирішення вищеназваних проблем. Але треба не забувати - поки ті українці, що працюють, не можуть задовольнити навіть власні базові потреби, питання забезпечення пенсіонерів теж залишиться нерозв’язним.
У цілому ініціатива гарна. І непогано, щоб її підтримали всі релігійні організації - хоча б ті, хто входить до ВРЦіРО. Ми знаємо, що УГКЦ може та вміє долучати спонсорів до власних проєктів, тому хочемо вірити, що, по-перше, інші релігійні організації теж візьмуть у цьому активну участь, а по-друге, всі гроші меценатів підуть виключно на реалізацію проєкту.
Коли гостро стоїть питання виживання великої частини населення нашої країни, думати про власне збагачення – просто аморально і неправильно. Це однаково стосується всіх, чи то в релігійних організаціях, чи то в держустановах або бізнесі. Тому було б добре, якби церкви дали такий поштовх і показали приклад. Подивимось, що з цього вийде в підсумку.
Таємні домовленості Офісу Президента, Епіфанія та Філарета ч. 1
#інсайдиChurcher #пцу #упцкп #церковнаборотьба
Багатьох здивувало останнє різке інтерв’ю Філарета та його звернення до православних християн світу. Напередодні 25-річчя своєї Патріаршої інтронізації, Філарет виступив з черговими різкими звинуваченнями на адресу Зеленського. Вселенський Патріархат, на його думку, «відступив від чистоти православ’я», ПЦУ «не має майбутнього», а президент, виявляється, особисто заборонив реєструвати Київський патріархат. Це тим більш дивно, бо було сказано одразу після зустрічі президента з Патріархом Варфоломієм у Стамбулі – нібито з метою зіпсути враження від візиту. Для багатодосвідченого старця, що вмів знаходити спільну мову з будь-якою владою, від комуністів до сатанистів… вчинок, так би мовити, нехарактерний.
Різні ходять чутки в ОП на цю тему. Говорять про якісь секретні перемовини між ПЦУ й УПЦ КП у жовтні-листопаді, які проходять за посередництвом людей Єрмака. Говорять і про умови, які виставили Філарету у форматі «пропозиції, від якої не можна відмовитись»:
• Почесний патріарх повертається до Синоду та залишає за собою ті парафії, які не захотіли йти до ПЦУ
• Його сьогоднішня ієрархія приймається as is, у єпископському сані
• Будинок на Пушкінській та собор залишаються за старцем
• Парафії у діаспорі все ж таки треба віддати (то вимога іншого патріарха, Всесвятійшого)
«В темі» було максимально вузьке коло – владики Епіфаній, Євстратій, Дмитро та декілька наближених осіб. Синод не повідомляли, аби не допустити розголошення. Також було розроблено проект меморандуму.
План авантюрний, але не без зиску для всіх учасників. Знов об’єднуючи ПЦУ, Зеленський перехоплює лаври у «попередника» Петра та одержує бонус до падаючого рейтингу «СН». ПЦУ, хоч і чималою ціною, але отримує єдність та перспективи розвитку. Фанар може знову працювати над визнанням Єдиної автокефальної церкви України, а Філарет…
Продовження нижче ⬇️⬇️⬇️
#інсайдиChurcher #пцу #упцкп #церковнаборотьба
Багатьох здивувало останнє різке інтерв’ю Філарета та його звернення до православних християн світу. Напередодні 25-річчя своєї Патріаршої інтронізації, Філарет виступив з черговими різкими звинуваченнями на адресу Зеленського. Вселенський Патріархат, на його думку, «відступив від чистоти православ’я», ПЦУ «не має майбутнього», а президент, виявляється, особисто заборонив реєструвати Київський патріархат. Це тим більш дивно, бо було сказано одразу після зустрічі президента з Патріархом Варфоломієм у Стамбулі – нібито з метою зіпсути враження від візиту. Для багатодосвідченого старця, що вмів знаходити спільну мову з будь-якою владою, від комуністів до сатанистів… вчинок, так би мовити, нехарактерний.
Різні ходять чутки в ОП на цю тему. Говорять про якісь секретні перемовини між ПЦУ й УПЦ КП у жовтні-листопаді, які проходять за посередництвом людей Єрмака. Говорять і про умови, які виставили Філарету у форматі «пропозиції, від якої не можна відмовитись»:
• Почесний патріарх повертається до Синоду та залишає за собою ті парафії, які не захотіли йти до ПЦУ
• Його сьогоднішня ієрархія приймається as is, у єпископському сані
• Будинок на Пушкінській та собор залишаються за старцем
• Парафії у діаспорі все ж таки треба віддати (то вимога іншого патріарха, Всесвятійшого)
«В темі» було максимально вузьке коло – владики Епіфаній, Євстратій, Дмитро та декілька наближених осіб. Синод не повідомляли, аби не допустити розголошення. Також було розроблено проект меморандуму.
План авантюрний, але не без зиску для всіх учасників. Знов об’єднуючи ПЦУ, Зеленський перехоплює лаври у «попередника» Петра та одержує бонус до падаючого рейтингу «СН». ПЦУ, хоч і чималою ціною, але отримує єдність та перспективи розвитку. Фанар може знову працювати над визнанням Єдиної автокефальної церкви України, а Філарет…
Продовження нижче ⬇️⬇️⬇️
Таємні домовленості Офісу Президента, Епіфанія та Філарета ч. 2
Перша частина тут⬆️⬆️⬆️
#інсайдиChurcher #пцу #упцкп #церковнаборотьба
З Філаретом трохи складніше. У Синоді більш не має постійного членства, та й навіть з постійним «розгорнутись» не дадуть. Нерухомість переоформлена на ПЦУ, а обіцянки її повернути без сумніву залишаться на папері. Але ж діаспора то є опора Філарета та найміцніший пункт його програми. Тим більше, що в ПЦУ наших співвітчизників, на жаль, вже давно «злили». Як він відмовиться від діаспори?
А там вже президенту наобіцяли – будуть, мовляв, змістовні тезиси для зустрічі з Патріархом Варфоломієм. Та й вибори близько. Як бути? Виходить як з Об’єднавчим Собором 2018 – ідея добра, але часу всіх переконати не вистачає. Знову натиснуто чарівну кнопку «СБУ». Але «духовний дідусь» поки що не гнеться.
За нашою інформацією, у разі остаточної відмови Філарета існує план Б: дискредитувати його перед віруючими, пустивши чутки, нібито він хоче приєднатись до РПЦвУ. Першим кроком буде звинувачення в пресі, другим - публікація фейкового листа Філарета до московської патріархії з проханням прийняти його з усіма парафіями та нерухомістю УПЦ КП. Це дозволить остаточно вилучити всю нерухомість у старця, його ієрархів та духовенства. Перший крок зроблено – митрополит Олександр заявив, що Філарет веде перемовини з РПЦвУ та натякнув на «передачу українських святинь москалям». Вже оприлюднено листа Філарета від 2008 року, де він погодився на автономію у складі Константинополя. Цікаво, правда, чому Драбинко забуває про власне минуле. Всі ми пам’ятаємо, де він був і що писав у 2008.
У принципі, в ОП зробили все: налагодили контакти з верхівкою ПЦУ, яка раніше дистанціювалася від «СН», змогли організувати перемовини з Фанаром та Філаретом. Але компетенції продовжити роботу не вистачає. Тим паче, що мінкультовський департамент, який не впорався зі своїми задачами, ліквідували, а Держслужба, що прийшла йому на заміну, теж досі не знайшла механізм ефективної взаємодії з церквою.
Добре принаймні те, що є небайдужі люди, які не хочуть використовувати брудні методи взаємодії з духовенством тільки через відсутність більш тонких інструментів, та попереджають про те, що коїться.
Перша частина тут⬆️⬆️⬆️
#інсайдиChurcher #пцу #упцкп #церковнаборотьба
З Філаретом трохи складніше. У Синоді більш не має постійного членства, та й навіть з постійним «розгорнутись» не дадуть. Нерухомість переоформлена на ПЦУ, а обіцянки її повернути без сумніву залишаться на папері. Але ж діаспора то є опора Філарета та найміцніший пункт його програми. Тим більше, що в ПЦУ наших співвітчизників, на жаль, вже давно «злили». Як він відмовиться від діаспори?
А там вже президенту наобіцяли – будуть, мовляв, змістовні тезиси для зустрічі з Патріархом Варфоломієм. Та й вибори близько. Як бути? Виходить як з Об’єднавчим Собором 2018 – ідея добра, але часу всіх переконати не вистачає. Знову натиснуто чарівну кнопку «СБУ». Але «духовний дідусь» поки що не гнеться.
За нашою інформацією, у разі остаточної відмови Філарета існує план Б: дискредитувати його перед віруючими, пустивши чутки, нібито він хоче приєднатись до РПЦвУ. Першим кроком буде звинувачення в пресі, другим - публікація фейкового листа Філарета до московської патріархії з проханням прийняти його з усіма парафіями та нерухомістю УПЦ КП. Це дозволить остаточно вилучити всю нерухомість у старця, його ієрархів та духовенства. Перший крок зроблено – митрополит Олександр заявив, що Філарет веде перемовини з РПЦвУ та натякнув на «передачу українських святинь москалям». Вже оприлюднено листа Філарета від 2008 року, де він погодився на автономію у складі Константинополя. Цікаво, правда, чому Драбинко забуває про власне минуле. Всі ми пам’ятаємо, де він був і що писав у 2008.
У принципі, в ОП зробили все: налагодили контакти з верхівкою ПЦУ, яка раніше дистанціювалася від «СН», змогли організувати перемовини з Фанаром та Філаретом. Але компетенції продовжити роботу не вистачає. Тим паче, що мінкультовський департамент, який не впорався зі своїми задачами, ліквідували, а Держслужба, що прийшла йому на заміну, теж досі не знайшла механізм ефективної взаємодії з церквою.
Добре принаймні те, що є небайдужі люди, які не хочуть використовувати брудні методи взаємодії з духовенством тільки через відсутність більш тонких інструментів, та попереджають про те, що коїться.
Forwarded from Autokephalia
Очевидно, що поминання на літургії Предстоятелем Кіпрської Церкви Предстоятеля Православної Церкви України, чим фактично визнано автокефалію Української Церкви Кіпрською Церквою, було виваженим і заздалегідь підготовленим кроком. Про це свідчить хоча б те, що ця новина одразу ж була "підсвічена" центральною грецькою пресою, ось як наприклад у цій публікації газети Кафімеріні. Публікація так і називається: "Визнання Української Церкви Архієпископом Кіпра".
Також очевидно, що Архієпископ Хризостом у визнанні ПЦУ пішов шляхом Афінського Архієпископа Ієроніма. Тобто він скористався своїм правом поминання за літургією інших Предстоятелів, яке він не повинен узгоджувати із Синодом. Це був спосіб визнання, який уникає необхідності обговорення даного питання у Синоді.
(с) Кирило Говорун
Також очевидно, що Архієпископ Хризостом у визнанні ПЦУ пішов шляхом Афінського Архієпископа Ієроніма. Тобто він скористався своїм правом поминання за літургією інших Предстоятелів, яке він не повинен узгоджувати із Синодом. Це був спосіб визнання, який уникає необхідності обговорення даного питання у Синоді.
(с) Кирило Говорун
Forwarded from Autokephalia
Отже, Архієпископ Хризостом оперативно прокоментував своє рішення пом’янути Предстоятеля ПЦУ сьогодні на літургії.
Він зазначив, що ще раніше Кіпрська Церква займала нейтральну позицію у суперечці між Москвою і Константинополем щодо України. При цьому він особисто намагався бути посередником у врегулюванні конфлікту — з благословення Патріарха, як він додав. Але травма ноги і хребта (він був впав в себе вдома) не дозволила йому продовжити діяти у цьому напрямку.
Він непрямо визнав, що перед поминанням мав би порадитися з Синодом, але вирішив діяти одноосібно, знаючи про можливий спротив з боку окремих синодалів. Тим не менш, якщо хтось із синодалів захоче обговорити його мотивацію офіційно, він готовий це зробити. Він має намір написати пояснювального листа Константинопольському Патріарху, а потім може обговорити його з синодалами — якщо вони цього захочуть. Іншими словами, у дискусіях з синодалами Архієпископ хоче мати підтримку Патріарха.
Архієпископ Хризостом трохи поглузував з Лімасольського митрополита Афанасія, який поїхав з літургії після поминання, але до її завершення. Пожалів його, що йому так довго довелося чекати, щоби поїхати геть.
Наприкінці він наголосив, що його позиція слугує всій Церкві, а не окремим особам, очевидно маючи на увазі незгідних синодалів. А також що його рішення відповідає рішенням Константинопольської, Александрійської і Еладської Церков.
Між тим чотирі митрополити Кіпрської Церкви вже виступили з офіційним зверненням, в якому засудили дії Архієпископа як такі, що порушують засади соборності. Вони повідомили, що вже обговорювали — за ініціативою Архієпископа — це рішення на попередньому Синоді, але тоді вирішили не поспішати, а спочатку його дослідити. Тепер вони вимагають від Архієпископа скликання позачергового Синоду.
(с) Кирило Говорун
Він зазначив, що ще раніше Кіпрська Церква займала нейтральну позицію у суперечці між Москвою і Константинополем щодо України. При цьому він особисто намагався бути посередником у врегулюванні конфлікту — з благословення Патріарха, як він додав. Але травма ноги і хребта (він був впав в себе вдома) не дозволила йому продовжити діяти у цьому напрямку.
Він непрямо визнав, що перед поминанням мав би порадитися з Синодом, але вирішив діяти одноосібно, знаючи про можливий спротив з боку окремих синодалів. Тим не менш, якщо хтось із синодалів захоче обговорити його мотивацію офіційно, він готовий це зробити. Він має намір написати пояснювального листа Константинопольському Патріарху, а потім може обговорити його з синодалами — якщо вони цього захочуть. Іншими словами, у дискусіях з синодалами Архієпископ хоче мати підтримку Патріарха.
Архієпископ Хризостом трохи поглузував з Лімасольського митрополита Афанасія, який поїхав з літургії після поминання, але до її завершення. Пожалів його, що йому так довго довелося чекати, щоби поїхати геть.
Наприкінці він наголосив, що його позиція слугує всій Церкві, а не окремим особам, очевидно маючи на увазі незгідних синодалів. А також що його рішення відповідає рішенням Константинопольської, Александрійської і Еладської Церков.
Між тим чотирі митрополити Кіпрської Церкви вже виступили з офіційним зверненням, в якому засудили дії Архієпископа як такі, що порушують засади соборності. Вони повідомили, що вже обговорювали — за ініціативою Архієпископа — це рішення на попередньому Синоді, але тоді вирішили не поспішати, а спочатку його дослідити. Тепер вони вимагають від Архієпископа скликання позачергового Синоду.
(с) Кирило Говорун
Щодо пам’ятника Омеляну Ковчу в м. Любліні
#інсайдиChurcher #угкц #церковнаборотьба
Півроку тому писали, що УГКЦ може посприяти позитивному розвитку українсько-польських відносин, встановивши пам’ятник священномученику о. Омеляну Ковчу в польському Любліні та запросивши на церемонію відкриття та освячення президента Зеленського.
Як Ви розумієте, ситуація змінилася. І якщо півроку тому всі сподівалися, що пандемія таки дозволить провести цей урочистий захід, сьогодні вже остаточно зрозуміло, що захід переноситься на невизначений термін. Місто Люблін знаходиться в червоній зоні вже другий тиждень, і ситуація ще довго залишатиметься проблемною (особливо враховуючи кількість протестів, викликаних «законом про аборти»).
Так чи інакше, ця пауза дає нам можливість поміркувати: чи насправді цей захід посприяє позитивному розвитку відносин? Ми дізналися, що не всі представники РКЦ у Польщі радіють з факту встановлення пам’ятнику Омеляну Ковчу. Точніше, не всі радіють з того, що встановлюють лише один пам’ятник, замість двох, як пропонувало польське духовенство. За нашою інформацією, мер міста Любліна, а також архієпископи Люблінський Станіслав Будзік та Варшавський Казімєж Нич просили греко-католиків розглянути можливість встановлення спільного пам’ятника Омеляну Ковчу й священнику РКЦ Роману Архустовському, який подібно до о. Омеляна Ковча, загинув у концтаборі Майданек під час Другої світової війни. Пропозиція зостала відхилена головою Фундації духовної культури пограниччя УГКЦ о. Стефаном Батрухом.
Також нам стало відомо, що греко-католики навіть не планували запрошувати на цей урочистий захід Люблінського архієпископа Станіслава Будзіка – принаймні, він дізнався про заплановане відкриття пам’ятника лише за пару тижнів до можливої дати (27 жовтня) і не міг брати участь, бо мав запланований душпастирський візит до Німеччини.
Як ми бачимо, подібні моменти не можуть сприяти позитивному розвитку взаємовідносин не тільки між Україною та Польщею, а ще й між УГКЦ та РКЦ. Ми не беремося судити, чому, наприклад, керівництво УГКЦ не розглядало можливість встановлення пам’ятника священномученнику Роману Архустовському, мабуть, пропозиція щодо встановлення цього пам’ятнику надійшла вже запізно, або там мали місце інші мотиви, які не оголошуються. Але ми можемо зрозуміти, чому, наприклад, не планували запрошувати архієпископа Станіслава Будзіка. Це може бути відповідь на останні висловлювання архієпископа Мечислава Мокшицького, або просто жест, який показує, що УГКЦ теж може «уколювати», не гірше за РКЦ. Мов, поставимо свій пам’ятник у польському місті, у відповідь на ваші зазіхання в Україні.
Маємо надію, що це все ж таки лише наша «параноя»… але поки що факти говорять самі за себе – останнім часом ми так й не знайшли жодного підтвердження тому, що напружені стосунки між церквами починають поліпшуватись.
#інсайдиChurcher #угкц #церковнаборотьба
Півроку тому писали, що УГКЦ може посприяти позитивному розвитку українсько-польських відносин, встановивши пам’ятник священномученику о. Омеляну Ковчу в польському Любліні та запросивши на церемонію відкриття та освячення президента Зеленського.
Як Ви розумієте, ситуація змінилася. І якщо півроку тому всі сподівалися, що пандемія таки дозволить провести цей урочистий захід, сьогодні вже остаточно зрозуміло, що захід переноситься на невизначений термін. Місто Люблін знаходиться в червоній зоні вже другий тиждень, і ситуація ще довго залишатиметься проблемною (особливо враховуючи кількість протестів, викликаних «законом про аборти»).
Так чи інакше, ця пауза дає нам можливість поміркувати: чи насправді цей захід посприяє позитивному розвитку відносин? Ми дізналися, що не всі представники РКЦ у Польщі радіють з факту встановлення пам’ятнику Омеляну Ковчу. Точніше, не всі радіють з того, що встановлюють лише один пам’ятник, замість двох, як пропонувало польське духовенство. За нашою інформацією, мер міста Любліна, а також архієпископи Люблінський Станіслав Будзік та Варшавський Казімєж Нич просили греко-католиків розглянути можливість встановлення спільного пам’ятника Омеляну Ковчу й священнику РКЦ Роману Архустовському, який подібно до о. Омеляна Ковча, загинув у концтаборі Майданек під час Другої світової війни. Пропозиція зостала відхилена головою Фундації духовної культури пограниччя УГКЦ о. Стефаном Батрухом.
Також нам стало відомо, що греко-католики навіть не планували запрошувати на цей урочистий захід Люблінського архієпископа Станіслава Будзіка – принаймні, він дізнався про заплановане відкриття пам’ятника лише за пару тижнів до можливої дати (27 жовтня) і не міг брати участь, бо мав запланований душпастирський візит до Німеччини.
Як ми бачимо, подібні моменти не можуть сприяти позитивному розвитку взаємовідносин не тільки між Україною та Польщею, а ще й між УГКЦ та РКЦ. Ми не беремося судити, чому, наприклад, керівництво УГКЦ не розглядало можливість встановлення пам’ятника священномученнику Роману Архустовському, мабуть, пропозиція щодо встановлення цього пам’ятнику надійшла вже запізно, або там мали місце інші мотиви, які не оголошуються. Але ми можемо зрозуміти, чому, наприклад, не планували запрошувати архієпископа Станіслава Будзіка. Це може бути відповідь на останні висловлювання архієпископа Мечислава Мокшицького, або просто жест, який показує, що УГКЦ теж може «уколювати», не гірше за РКЦ. Мов, поставимо свій пам’ятник у польському місті, у відповідь на ваші зазіхання в Україні.
Маємо надію, що це все ж таки лише наша «параноя»… але поки що факти говорять самі за себе – останнім часом ми так й не знайшли жодного підтвердження тому, що напружені стосунки між церквами починають поліпшуватись.
Московські попи реваншують на Чернігівщині
#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба
Отримали копію ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова, яка свідчить про те, що московський (РПЦвУшний) священник Петро Місяйло добився визнання незаконним та скасування розпорядження Чернігівської облдержадміністрації про реєстрацію статуту в новій редакції релігійної громади «Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії УПЦ (ПЦУ)».
Відбулося це три тижні тому і взагалі нас не здивувало. Ми вже писали, що:
🔻 По-перше, ми так і не отримали «лавиноподібних переходів», яких нам обіцяв колишній директор Департаменту з питань релігій та національностей;
🔻 По-друге, не треба забувати про існування плеяди людей у нашому уряді, які не зацікавлені в розвитку Православної Церкви України та, використовуючи власні ресурси, намагаються вплинути на релігійну ситуацію зовсім не з патріотичного боку;
🔻 По-третє, маємо питання до архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія Зорі. Ви, Владико, гарно вмієте вести інформаційне протиборство, міряєтесь з мпшниками кількістю прихожан у своїх храмах, але чому віддаєте власні релігійні громади?
Ми завжди радіємо, коли отримуємо інформацію про перехід будь-якої релігійної організації до новоствореної церкви, але не розуміємо, як можна допускати повернення громад до лав МП. У цій ухвалі суду сказано, що «держреєстрація відбулася поза волею справжньої релігійної громади, без числа членів Парафіяльних Зборів та не із числа парафіян, без участі настоятеля, та всупереч Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Якщо це правда, тоді нам незрозуміло, навіщо було порушувати закон аби перевести громаду до ПЦУ. Рано чи пізно вони все одно би перейшли – ПЦУ по черзі визнають Помісні церкви, і перехід більшості громад МП – це, на наш погляд, квестія часу. Це може розтягнутися на роки, але все одно, це відбудеться.
Якщо ж це не правда, і рішення про скасування перереєстрації – політична воля когось з про-мпшних урядовців, хотілося б дізнатися, чия, та що було зроблено, аби їй завадити. На нашу думку, такі випадки треба «підсвічувати». Принаймні, якщо дійсно хочеш побудувати міцну Церкву. Ми хочемо, а Ви?
#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба
Отримали копію ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова, яка свідчить про те, що московський (РПЦвУшний) священник Петро Місяйло добився визнання незаконним та скасування розпорядження Чернігівської облдержадміністрації про реєстрацію статуту в новій редакції релігійної громади «Парафія Святителя Миколая Чудотворця Чернігівської єпархії УПЦ (ПЦУ)».
Відбулося це три тижні тому і взагалі нас не здивувало. Ми вже писали, що:
🔻 По-перше, ми так і не отримали «лавиноподібних переходів», яких нам обіцяв колишній директор Департаменту з питань релігій та національностей;
🔻 По-друге, не треба забувати про існування плеяди людей у нашому уряді, які не зацікавлені в розвитку Православної Церкви України та, використовуючи власні ресурси, намагаються вплинути на релігійну ситуацію зовсім не з патріотичного боку;
🔻 По-третє, маємо питання до архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія Зорі. Ви, Владико, гарно вмієте вести інформаційне протиборство, міряєтесь з мпшниками кількістю прихожан у своїх храмах, але чому віддаєте власні релігійні громади?
Ми завжди радіємо, коли отримуємо інформацію про перехід будь-якої релігійної організації до новоствореної церкви, але не розуміємо, як можна допускати повернення громад до лав МП. У цій ухвалі суду сказано, що «держреєстрація відбулася поза волею справжньої релігійної громади, без числа членів Парафіяльних Зборів та не із числа парафіян, без участі настоятеля, та всупереч Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Якщо це правда, тоді нам незрозуміло, навіщо було порушувати закон аби перевести громаду до ПЦУ. Рано чи пізно вони все одно би перейшли – ПЦУ по черзі визнають Помісні церкви, і перехід більшості громад МП – це, на наш погляд, квестія часу. Це може розтягнутися на роки, але все одно, це відбудеться.
Якщо ж це не правда, і рішення про скасування перереєстрації – політична воля когось з про-мпшних урядовців, хотілося б дізнатися, чия, та що було зроблено, аби їй завадити. На нашу думку, такі випадки треба «підсвічувати». Принаймні, якщо дійсно хочеш побудувати міцну Церкву. Ми хочемо, а Ви?
Чи змінив щось у церковному житті стамбульський візит Президента?
Нещодавно проводили опитування, в якому хотіли дізнатися, що Ви очікуєте від зустрічі Зеленського з Патріархом Варфоломієм.
15% проголосували за нові визнання ПЦУ Помісними церквами - і за тиждень Кіпрський архієпископ Хризостом пом'янув митрополита Епіфанія. Напевно, справа тут не в Зеленському, але в будь якому разі подія добра.
16% опитуваних вважають, що непогано було б вирішити одразу всі проблеми: визнання, закордонні парафії, ставропігії та навіть налагодження екуменічних відносин ПЦУ.
Для тих, хто цього прагне, ми якраз зробили двохчастковий допис про таємні домовленості ОП з Філаретом та Епіфанієм, там багато цікавої інформації, яка, можливо, допоможе зрозуміти ситуацію.
Хочемо ще згадати про останню зустріч Олени Богдан з митрополитом Епіфанієм. Ми писали після її обрання, що очікуємо зміни та хочемо вже позитивного розвитку ситуації, але поки що цих змін не бачимо. Мабуть, звісно, ці домовленості ОП та зустріч Богдан з Епіфанієм є частинами одного пазлу, але поки що ми не маємо підтвердження. Важко повірити в якісь зміни, коли людина, яка має відповідати за держслужбу етнополітики за півроку роботи не підготувала нормативних актів, які б покращили регулювання перереєстрацій релігійних громад, допомагали б протидіяти московському впливу та врешті-решт сприяли розвитку ПЦУ...
Нещодавно проводили опитування, в якому хотіли дізнатися, що Ви очікуєте від зустрічі Зеленського з Патріархом Варфоломієм.
15% проголосували за нові визнання ПЦУ Помісними церквами - і за тиждень Кіпрський архієпископ Хризостом пом'янув митрополита Епіфанія. Напевно, справа тут не в Зеленському, але в будь якому разі подія добра.
16% опитуваних вважають, що непогано було б вирішити одразу всі проблеми: визнання, закордонні парафії, ставропігії та навіть налагодження екуменічних відносин ПЦУ.
Для тих, хто цього прагне, ми якраз зробили двохчастковий допис про таємні домовленості ОП з Філаретом та Епіфанієм, там багато цікавої інформації, яка, можливо, допоможе зрозуміти ситуацію.
Хочемо ще згадати про останню зустріч Олени Богдан з митрополитом Епіфанієм. Ми писали після її обрання, що очікуємо зміни та хочемо вже позитивного розвитку ситуації, але поки що цих змін не бачимо. Мабуть, звісно, ці домовленості ОП та зустріч Богдан з Епіфанієм є частинами одного пазлу, але поки що ми не маємо підтвердження. Важко повірити в якісь зміни, коли людина, яка має відповідати за держслужбу етнополітики за півроку роботи не підготувала нормативних актів, які б покращили регулювання перереєстрацій релігійних громад, допомагали б протидіяти московському впливу та врешті-решт сприяли розвитку ПЦУ...
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Творчість студентів КПБА викликає певні питання… або ні?
#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба
Отримали ось такий креативний відеоролик від представників Київської православної богословської академії. Як ми бачимо, у релігійних навчальних закладах студенти не «випадають» з сучасних трендів. Тут вам і комікси із «супергероями», і непоганий монтаж з реп музикою.
Цікаво тільки, як на цей ролик відреагували викладацький колектив та керівництво академії. Хотілося б дізнатися, чи сподобався жарт протоієрею Володимиру Тимощуку про coitus з собакою, і як може прокоментувати жарт про «свояцтво» методист Богдана Дрофяк?
Але так чи інакше, ролик креативний. Якщо маєте що сказати та доповнити – пишіть на churcher@protonmail.com
#інсайдиChurcher #пцу #церковнаборотьба
Отримали ось такий креативний відеоролик від представників Київської православної богословської академії. Як ми бачимо, у релігійних навчальних закладах студенти не «випадають» з сучасних трендів. Тут вам і комікси із «супергероями», і непоганий монтаж з реп музикою.
Цікаво тільки, як на цей ролик відреагували викладацький колектив та керівництво академії. Хотілося б дізнатися, чи сподобався жарт протоієрею Володимиру Тимощуку про coitus з собакою, і як може прокоментувати жарт про «свояцтво» методист Богдана Дрофяк?
Але так чи інакше, ролик креативний. Якщо маєте що сказати та доповнити – пишіть на churcher@protonmail.com
Скільки витрачають на дослідження релігійної безпеки
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #відчитачів
Від джерел дізналися, скільки коштує проєкт «Релігійна безпека в Україні в умовах пандемії», і хочемо сказати, що сума непогана. Але все по порядку.
У вересні цього року Національний фонд досліджень України проводив конкурс за назвою «Наука для безпеки людини та суспільства», який виграли представники Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У рамах свого проєкту вони планують:
• виявити зміни в культових практиках під час пандемічних небезпек;
• обґрунтувати механізм взаємодії органів державної влади та релігійних організацій при розробленні запобіжних заходів;
• окреслити алгоритми релігійної безпеки як складової пандемій та дослідити досвід їх вживання в сучасних викликах;
Після вирішення цих завдань, група виконавців (у складі якої знаходиться аж 3 доктора наук) планує розробити концептуальну модель релігійної безпеки, яка включатиме три рівні системи відносин. Ця модель, як нам розповідали, дозволить сформувати рекомендації для взаємодії релігійних організацій з державними органами під час карантину.
Це якщо більш-менш простими словами. Як ви вже зрозуміли, проєкт є достатньо масштабним, а долучені до нього люди є серйозними фахівцями. Тому й коштує він майже 1,8 млн гривень. Притому в 4 кварталі 2020 року на нього планують витратити лише 182 тисячі, а в 2021 році - у десять разів більше. Нам, в принципі, не шкода грошей, тим більше, якщо це дійсно допоможе вирішити багато проблем, які вже назріли. Але не хотілося б, щоб цей проєкт був простим відмиванням державних коштів.
Аби не бути безпідставними, ми хочемо нагадати про кілька наших дописів, що характеризують проблематику державно-релігійних відносин цього року.
⬇️
🔻Цікаві моменти щодо заклику ВРЦіРО припинити нав’язування гендерної ідеології в освіті🔻
🔻Влада і Церква, діалог на підвищених тонах?🔻
Хочемо вірити, що проєкт КНУ нарешті звільнить нас від подібних проблем у майбутньому.
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #відчитачів
Від джерел дізналися, скільки коштує проєкт «Релігійна безпека в Україні в умовах пандемії», і хочемо сказати, що сума непогана. Але все по порядку.
У вересні цього року Національний фонд досліджень України проводив конкурс за назвою «Наука для безпеки людини та суспільства», який виграли представники Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У рамах свого проєкту вони планують:
• виявити зміни в культових практиках під час пандемічних небезпек;
• обґрунтувати механізм взаємодії органів державної влади та релігійних організацій при розробленні запобіжних заходів;
• окреслити алгоритми релігійної безпеки як складової пандемій та дослідити досвід їх вживання в сучасних викликах;
Після вирішення цих завдань, група виконавців (у складі якої знаходиться аж 3 доктора наук) планує розробити концептуальну модель релігійної безпеки, яка включатиме три рівні системи відносин. Ця модель, як нам розповідали, дозволить сформувати рекомендації для взаємодії релігійних організацій з державними органами під час карантину.
Це якщо більш-менш простими словами. Як ви вже зрозуміли, проєкт є достатньо масштабним, а долучені до нього люди є серйозними фахівцями. Тому й коштує він майже 1,8 млн гривень. Притому в 4 кварталі 2020 року на нього планують витратити лише 182 тисячі, а в 2021 році - у десять разів більше. Нам, в принципі, не шкода грошей, тим більше, якщо це дійсно допоможе вирішити багато проблем, які вже назріли. Але не хотілося б, щоб цей проєкт був простим відмиванням державних коштів.
Аби не бути безпідставними, ми хочемо нагадати про кілька наших дописів, що характеризують проблематику державно-релігійних відносин цього року.
⬇️
🔻Цікаві моменти щодо заклику ВРЦіРО припинити нав’язування гендерної ідеології в освіті🔻
🔻Влада і Церква, діалог на підвищених тонах?🔻
Хочемо вірити, що проєкт КНУ нарешті звільнить нас від подібних проблем у майбутньому.
Щодо відставки Трофімова
#церковнаборотьба #пцу
Місяць тому в нас на каналі був пост, в якому ми розповідали про альтернативну точку зору на події в релігійному середовищі. Серед думок нашого співрозмовника лунала необхідність «щось зробити з проросійським Трофімовим», який негативно впливав на президента не тільки на регіональному напрямку, а ще й у питаннях релігії, підтримуючи, природно, московську церкву.
Ну що ж, вчора він офіційно пішов у відставку, залишивши за собою право давати ради президенту, на посаді позаштатного радника.
Так що ж змінюється в релігійному просторі? У глобальному сенсі нічого – протистояння трикутника ПЦУ - УПЦ КП - РПЦвУ залишається. Ми вже розповідали, що ОП в особі Єрмака взяв на себе відповідальність курирувати певні релігійні процеси, наприклад, організовувати перемовини між Епіфанієм та Філаретом. Трофімов, у свою чергу, продовжить свої чудові реляції з РПЦвУ. Боротьба між ними не зникне на жодній з площин – просто в ОП вона буде носити менш явний характер. Скоріш за все, Трофімов намагатиметься впливати на Зеленського в особистих розмовах. А ось в суспільно-релігійному житті, навпаки, ця боротьба зостане більш видимою: оскільки колишній першій заступник Єрмака ніколи не приховував власних поглядів, прогнозуємо, що його спроби втручатися в процес перереєстрації релігійних організацій продовжаться. На цьому тлі рано чи пізно ОП буде змушений розбиратися з нелояльними головами ОДА, які, подібно Трофімову, симпатизують московській церкві.
Тобто, фактично, протистояння між Єрмаком та Трофімовим, ПЦУ та РПЦвУ набуло іншої форми, але не втратило змісту. Трофімов залишив свої зв’язки з ієрархами МП, представниками облдержадміністрацій і «бойовими козаками», а Єрмак, незважаючи на те, що його виженив, все одно має з ним боротися. Ну що ж, спостерігаємо.
До речі, сьогодні виповнилося 76 років митрополитові Онуфрію, ліпшому другу Сергія Трофімова… Цікаво, як він його привітав?
#церковнаборотьба #пцу
Місяць тому в нас на каналі був пост, в якому ми розповідали про альтернативну точку зору на події в релігійному середовищі. Серед думок нашого співрозмовника лунала необхідність «щось зробити з проросійським Трофімовим», який негативно впливав на президента не тільки на регіональному напрямку, а ще й у питаннях релігії, підтримуючи, природно, московську церкву.
Ну що ж, вчора він офіційно пішов у відставку, залишивши за собою право давати ради президенту, на посаді позаштатного радника.
Так що ж змінюється в релігійному просторі? У глобальному сенсі нічого – протистояння трикутника ПЦУ - УПЦ КП - РПЦвУ залишається. Ми вже розповідали, що ОП в особі Єрмака взяв на себе відповідальність курирувати певні релігійні процеси, наприклад, організовувати перемовини між Епіфанієм та Філаретом. Трофімов, у свою чергу, продовжить свої чудові реляції з РПЦвУ. Боротьба між ними не зникне на жодній з площин – просто в ОП вона буде носити менш явний характер. Скоріш за все, Трофімов намагатиметься впливати на Зеленського в особистих розмовах. А ось в суспільно-релігійному житті, навпаки, ця боротьба зостане більш видимою: оскільки колишній першій заступник Єрмака ніколи не приховував власних поглядів, прогнозуємо, що його спроби втручатися в процес перереєстрації релігійних організацій продовжаться. На цьому тлі рано чи пізно ОП буде змушений розбиратися з нелояльними головами ОДА, які, подібно Трофімову, симпатизують московській церкві.
Тобто, фактично, протистояння між Єрмаком та Трофімовим, ПЦУ та РПЦвУ набуло іншої форми, але не втратило змісту. Трофімов залишив свої зв’язки з ієрархами МП, представниками облдержадміністрацій і «бойовими козаками», а Єрмак, незважаючи на те, що його виженив, все одно має з ним боротися. Ну що ж, спостерігаємо.
До речі, сьогодні виповнилося 76 років митрополитові Онуфрію, ліпшому другу Сергія Трофімова… Цікаво, як він його привітав?
